27 березня 2019 року cправа № 340/300/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу
за позовом: Заступника керівника Знам'янської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави
до відповідача: Новомиргородської міської ради Кіровоградської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Філія державної установи "Центр пробації" в Кіровоградській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Новомиргородської міської ради щодо невчинення дій до влаштування порушників для виконання суспільно корисних робіт, відповідно до постанов суду, за направленням Новомиргородського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Кіровоградській області та не передбачення в бюджеті видатків для сплати порушникам за виконання суспільно корисних робіт для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів;
- зобов'язати Новомиргородську міську раду вжити заходів до влаштування порушників для виконання суспільно корисних робіт, відповідно до постанов суду, за направленням Новомиргородського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Кіровоградській області та передбачення в бюджеті видатків для фінансування суспільно корисних робіт для подальшого погашення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що невиконання Новомиргородською міською радою Кіровоградської області чинних вимог законодавства може призвести до порушення інтересів держави в частині гарантування забезпечення захисту прав неповнолітніх на належне утримання на життя. Позивач зазначає, що відповідачем не вирішено питання про внесення змін до бюджету в частині фінансування оплати праці за виконання суспільно корисних робіт. Така бездіяльність відповідача призводить до невиконання порушниками накладених судами адміністративних стягнень у вигляді суспільно корисних робіт. З цих підстав прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави у суді, посилаючись на відсутність у суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави у цій сфері, повноважень на звернення до суду з таким позов.
Ухвалою суду від 08 лютого 2019 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін та залучено до участі в справі в якості третьої особи - Філію ДУ "Центр пробації" в Кіровоградській області (а.с.1-2).
Зазначеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву з відповідними доказами в їх обґрунтування.
У встановлений судом строк відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (а.с.61-66).
Представником прокуратури до суду надано відповідь на відзив (а.с.113-120).
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представники відповідача проти заявлених позовних вимог заперечили.
Представник ДУ "Центр пробації" в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Так, від представників прокуратури та відповідача надійшли усні клопотання, з занесенням до журналу судового засідання, про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Судове засідання здійснювалось в порядку встановленому ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до вимог частини 3-5 статті 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон), прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У відповідності до норм вказаного Закону прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні “інтереси держави”, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Пунктом 3 наказу Генерального прокурора України від 28.05.2015 "Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень" визначено, що відомості про наявність підстав для застосування представницьких повноважень органи прокуратури можуть отримувати, у тому числі, з інформації, що надходить до прокуратури від органів державної влади, органів місцевого самоврядування і державного нагляду (контролю).
Зокрема, згідно статті 2 Конвенції ООН "Про права дитини" (ратифікованої постановою Верховної Ради № 789-ХІІ від 27.02.1991) всі діти, незалежно від їхньої раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, соціального походження - рівні у своїх правах. Держава не може порушувати жодне з прав. Держава має активно пропагувати права дитини.
Статтею 27 Конвенції встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Обов'язки держави полягають у тому, щоб створити відповідні умови для реалізації цієї відповідальності.
Таким чином, державою створюються умови для реалізації відповідальності батьків за забезпечення належного життєвого рівня дитини, зокрема шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині введення інституту адміністративного покарання у виді суспільних робіт за ухилення батьків від сплати аліментів на утримання дітей.
Керівник Знам'янської місцевої прокуратури, встановивши, що відповідачем не вживалися заходи для внесення змін до бюджету в частині видатків для сплати порушникам за виконання суспільно корисних робіт, звернувся до суду з цим позовом, використовуючи повноваження, надані статтями 23, 24 Закону України "Про прокуратуру".
Судом встановлено, що до Новомиргородського відділу Знам'янської місцевої прокуратури 20.11.2018 року надійшов лист начальника Новомиргородського районного сектору філії державної установи "Центр пробації" в Кіровоградській області.
Відповідно до змісту вказаного листа встановлено, що 05.11.2018 року до Новомиргородського районного сектору філії ДУ "Центр пробації" в Кіровоградській області на виконання надійшла постанова Новомиргородського районного суду від 19.10.2018 року, відносно жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 О.М. про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на строк у 120 годин.
13.11.2018 року ОСОБА_1 видано направлення до Новомиргородської міської ради для відбуття адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт (а.с.29).
Однак, відповідач листом від 14.11.2018 року за №1927 відмовив у прийнятті ОСОБА_1 до виконання суспільно корисних робіт, мотивуючи тим, що в затвердженому бюджеті міської ради на 2018 рік не передбачено видатків на фінансування суспільно корисних робіт (а.с. 17).
Також судом встановлено, що 05.11.2018 року до Новомиргородського РС на виконання надійшла постанова Новомиргородського районного суду від 19.10.2018 року відносно жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 М.В. про визнання його винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на строк у 120 годин (а.с.30-31).
23.11.2018 року Новомиргородським РС ОСОБА_2 видано направлення до Новомиргородської міської ради для відбуття адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт (а.с.32).
Відповідач листом від 27.11.2018 року за №2048 відмовив у прийнятті ОСОБА_2 до виконання суспільно корисних робіт, мотивуючи тим, що в затвердженому бюджеті міської ради на 2018 рік не передбачено видатків на фінансування суспільно корисних робіт (а.с. 18).
21.11.2018 року до Новомиргородського РС на виконання надійшла постанова Новомиргородського районного суду від 07.11.2018 року відносно жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 О.О. про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на строк у 120 годин (а.с.33-34).
23.11.2018 року ОСОБА_3 видано направлення до Новомиргородського міської ради для відбуття адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт (а.с.35).
Відповідач листом від 27.11.2018 року за №2044 відмовив у прийнятті ОСОБА_3 до виконання суспільно корисних робіт, мотивуючи тим, що в затвердженому бюджеті міської ради на 2018 рік не передбачено видатків на фінансування суспільно корисних робіт (а.с. 19).
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України та ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 № 2947-ІІІ (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно вимог частин 1-3 статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частинами першою та другою статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Таким чином, одним з найважливіших обов'язків батьків, що випливає з чинного законодавства, є належне матеріальне утримання дитини, у тому числі, здійснення своєчасної сплати аліментів на їх рахунок.
06.02.2018 року набрав чинності Закон України від 07.12.2017 № 2234-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів", яким запроваджено новий вид адміністративного стягнення - суспільно корисні роботи.
Відповідно до частин 1-2 статті 31-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-Х (далі - КУпАП) суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких та перелік об'єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначає відповідний орган місцевого самоврядування.
Суспільно корисні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від ста двадцяти до трьохсот шістдесяти годин і виконуються не більше восьми годин, а неповнолітніми - не більше двох годин на день.
Частиною першою статті 183-1 КУпАП встановлено, що несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, - тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.
Законом України від 07.12.2017р. № 2234-VІІІ КУпАП доповнено главою 31-А, зокрема статтею 325-1 КУпАП, якою визначено, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт надсилається на виконання органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання постановою законної сили.
Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування.
За виконання суспільно корисних робіт порушнику нараховується плата за виконану ним роботу.
Тобто, введення інституту адміністративного покарання у виді суспільно корисних робіт має на меті погашення батьками заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини.
Статтею 325-3 КУпАП встановлено, що на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем виконання порушником суспільно корисних робіт покладається, у тому числі, погодження з органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, переліку об'єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт та нарахування плати порушнику за виконання суспільно корисних робіт та перерахування її на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Наказом Міністерства юстиції України від 19.03.2013 року №474/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.03.2013 року за №457/22989, затверджено Порядок виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт (надалі - Порядок).
Відповідно до пунктів 11.1, 11.2, 11.5 Порядку виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.
Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої та перелік об'єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначається відповідним органом місцевого самоврядування.
Щороку на початку року уповноважений орган з питань пробації надсилає запити (додаток 1) до органів місцевого самоврядування та власникам підприємств щодо погодження переліку об'єктів, на яких порушники відбуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт.
Пунктом 12.1 Порядку передбачено, що при виконанні постанов суду (судді) про застосування суспільно корисних робіт на уповноважений орган з питань пробації покладаються зокрема погодження з органами місцевого самоврядування та власниками підприємств переліку об'єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт.
Згідно з пунктом 13.15 Порядку відповідно до визначеного переліку об'єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, уповноважений орган з питань пробації у десятиденний строк з дня отримання постанови суду (судді) видає порушнику направлення (додаток 21) на один з цих об'єктів.
Підпунктом 2 пункту "а" частини 1 статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, адвокатури і Державної кримінально-виконавчої служби України.
Проте, відповідно до частини 13 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування": пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян. Пропозиції щодо прийняття рішень, які відповідно до закону є регуляторними актами, вносяться з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Згідно з частини 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування": рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Суд вважає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відповідно до рішення 25 сесії 7 скликання Новомиргородської міської ради від 06 вересня 2018 року №110 "Про визначення об'єктів та видів суспільно корисних робіт для примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів на території Новомиргородської міської ради" визначено об'єкти та види суспільно корисних робіт для примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів на території Новомиргородської міської ради (а.с.26-27).
Згідно витягу з Протоколу №6 засідання постійної комісії від 13.12.2018 року, остання вирішила не передбачати видатки у проекті міського бюджету на 2019 рік щодо організації оплачуваних суспільно корисних робіт для осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, пов'язане з ухиленням від сплати аліментів, у зв'язку з необхідністю першочергового фінансування захищених статей бюджету, склалася ситуація з недостатністю коштів у міському бюджеті для вирішення та реалізації місцевих програм, направлених на покрашення інфраструктури міста та програми соціально-економічного розвитку Новомиргородської міської ради. Отже, враховуючи вищевикладене, не рекомендувати міському голові передбачення видатків у проекті міського бюджету на 2019 рік щодо організації оплачуваних суспільно корисних робіт для осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, пов'язане з ухиленням від сплати аліментів та не виносити дане питання на розгляд даної сесії (а.с. 21,22).
Відповідно до витягу з протоколу двадцять сьомої сесії сього скликання від 14.12.2018 року, вирішено не передбачати видатки у проекті міського бюджету на 2019 рік щодо організації оплачуваних суспільно корисних робіт для осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, пов'язане з ухиленням від сплати аліментів, у зв'язку з необхідністю першочергового фінансування захищених статей бюджету, склалася ситуація з недостатністю коштів у міському бюджеті для вирішення та реалізації місцевих програм, направлених на покрашення інфраструктури міста та програми соціально-економічного розвитку Новомиргородської міської ради. Отже, враховуючи вищевикладене, не рекомендувати міському голові передбачення видатків у проекті міського бюджету на 2019 рік щодо організації оплачуваних суспільно корисних робіт для осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, пов'язане з ухиленням від сплати аліментів та не виносити дане питання на розгляд даної сесії (а.с.23-24).
Отже, приймаючи вищевказані рішення, які позивачем не оскаржені, орган місцевого самоврядування діяв в межах повноважень, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до приписів КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
З наведених положень закону випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушено його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність мають бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача.
Своєю чергою, порушення права може означати необґрунтовану заборону на його реалізацію, встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації.
Зокрема, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя та контроль легальності.
Тобто, кінцевою метою адміністративного судочинства, як це випливає із змісту ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Наведена процесуальна норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст.19 КАС України, в силу вимог якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1).
Обов'язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, зокрема обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків.
Таким чином, властивостями оскаржуваності наділені лише ті рішення, дії чи бездіяльність, які створюють реальні правові наслідки для цієї особи, впливають на стан її суб'єктивних прав і обов'язків. А захист прав, свобод та інтересів в адміністративному судочинстві має відповідати критерію ефективності і призводити до відновлення правового становища особи, яке існувало до такого порушення.
Бездіяльність відповідача, яка оскаржується позивачем, суд оцінює з точки зору того, чи призвела ця бездіяльність до порушення законних прав та інтересів позивача, враховуючи законодавчо визначені завдання адміністративного судочинства.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до даних правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень діяв з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та вимог законодавства України.
На думку суду, позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
За сукупністю наведених обставин, з огляду на вказане, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Відтак, враховуючи відмову в задоволенні адміністративного позову, судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову заступника керівника Знам'янської місцевої прокуратури Кіровоградської області до Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Філія державної установи "Центр пробації" в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Повний текст рішення складено та підписано 29.03.2019 року.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду ОСОБА_4