21 березня 2019 року Справа № 160/1889/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 26.02.2019 року надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» (далі - Товариство, ПАТ «Дніпрогаз») до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Овсюк Мар'яни Андріївни від 03.01.2019 року у виконавчому провадженні №553091343 про стягнення виконавчого збору;
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Овсюк Мар'яни Андріївни від 03.01.2019 року у виконавчому провадженні №553091343 про стягнення штрафу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» залишено без руху і надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 року відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у визначений судом строк правом на надання відзив на позовну заяву не скористався. Будь-яких пояснень з приводу заявлених позовних вимог, не надав.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 01.12.2017 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист № 206/5518/16-ц, яким зобов'язано ПАТ «Дніпрогаз» провести звірку розрахунків по особовому рахунку № НОМЕР_1 станом на 08.09.2016 року та видати ОСОБА_2.
05.12.2017 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП 55309134) та надано строк на виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
Одночасно, в даній постанові державним виконавцем вирішено питання про стягнення боржника виконавчого збору за примусове виконання рішення.
Матеріалами справи підтверджено, що 09.11.2017 року ПАТ «Дніпрогаз» проведено звірку розрахунків по особовому рахунку №0310193234, відкритому на ім'я ОСОБА_2 та акт звіряння від 09.11.2017 року було направлено ОСОБА_2 рекомендованим листом засобом поштового зв'язку «Укрпошта», про що повідомлено державного виконавця.
03.01.2019 року державним виконавцем у ВП №55309134 прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 16692,00 грн.
Крім того, 03.01.2019 року державним виконавцем у ВП №55309134 прийнято постанову про накладення штрафу, яким на Товариство, за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 5100 грн.
Не погодившись із такими постановами, Товариство оскаржило їх до суду, правомірність прийняття яких і є предметом розгляду у цій справі.
При вирішенні спору суд виходить із того, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частинами 1 та 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Частиною 3 статті 27 цього ж Закону, за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Частина 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження»: виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Частина 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Пункт 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»: виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частина 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»: у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Тобто, постанова про стягнення виконавчого збору може бути винесена або під час відкриття виконавчого провадження, або на стадії розподілу стягнутих з боржника сум або закінчення виконавчого провадження згідно статті 39 Закону, або повернення виконавчого документа згідно статті 37 Закону, самостійних підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору в Законі не передбачено.
Як слідує із матеріалів справи, державним виконавцем на підставі статей 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято окрему постанову про стягнення з Товариства виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн.
У той же час судом не встановлено, що виконавче провадження, в межах якого прийнято таку постанову закінчено та/або стягувачу повернуто виконавчий документ з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону.
Окрім цього, судом встановлено, що державним виконавцем приймалася постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП 55309134) та одночасно стягувався виконавчий збір у розмірі 12800 гривень, тоді як за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір повинен стягуватися у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника (з юридичної особи), що на момент відкриття провадження дорівнював 14892 грн., що на переконання суду наводить на висновок, що державним виконавцем у такий спосіб (прийняття окремою постанови про стягнення виконавчого збору) стягувався недоплачений виконавчий збір, проте вчинення таких дій відбулось не у спосіб та у розмірах, що передбачені законодавством України.
За таких обставин, у державного виконавця не було правових підстав для прийняття окремої постанови про стягнення виконавчого збору від 03.01.2019 року, а тим більше у збільшеному розмірі, який дорівнює сумі 16 692,00 грн.
Будь-яких правових обґрунтувань для прийняття окремої постанови про стягнення виконавчого збору, відповідачем суду не надано, відзиву на позовну заяву на адресу суду не надіслано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про її скасування.
Щодо постанови про накладення штрафу, яким на Товариство, за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 5100 грн. суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Аналіз наведених норм дає підстави суду для висновку, що невиконання боржником рішення суду може призвести до настання для нього негативних наслідків у вигляді накладення штрафу. При цьому, визначальною ознакою для настання таких наслідків є причини, з яких боржник не зміг виконати рішення суду.
Крім того, із вищенаведених норм слідує, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень шляхом винесення постанов, попереджень, вимог або інших процесуальних документів.
Як вже зазначено судом, 03.01.2019 року державним виконавцем у ВП №55309134 прийнято постанову про накладення штрафу, яким на Товариство, за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 5100 грн.
Звертаючись до суду із вимогою про скасування такої постанови, Товариство посилалось не недотримання державним виконавцем вимог вищевказаного Закону у частині не вчинення дій з приводу перевірки виконання боржником (позивачем) судового рішення; порушення розумних строків виконавчого провадження та на смерть стягувача.
Проте, суд не приймає вказані доводи Товариства як підставу для скасування такої постанови, оскільки вказані обставини лише вказують на певні процедурні питання, які урегульовані таким Законом та якими повинні керуватися державні виконавці при вчиненні виконавчих дій, тоді як визначальною ознакою на підтвердження виконання боржником рішення суду є наявність доказів, які прямо засвідчують факти виконання ним рішення суду.
Так, Товариством до матеріалів справи долучено акт звірки, який на думку останнього, засвідчує факт належного виконання боржником рішення суду щодо проведення звірки розрахунків по особовому рахунку №0310193234 відкритому на ім'я ОСОБА_2.
Проте, суд не приймає вказаний документ як доказ, щоб підтверджував факт виконання Товариством рішення суду з огляду на Вимогу державного виконавця, складену останнім за заявою стягувача після обставин проведення з позивачем зазначених розрахунків.
У той же час, у зв'язку з ненаданням відповідачем будь-яких правових обґрунтувань з приводу заявлених позовних вимог, суд позбавлений можливості встановити обставини невиконання Товариством рішення суду після отримання вимоги державного виконавця до моменту прийняття оскарженої постанови, з огляду на те, що позивачем долучено до матеріалів справи докази того, що державному виконавцю надсилалась відповідь на його вимогу та надавалися відповідні документи.
Згідно із статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву, у суду відсутні підстави стверджувати, що постанова про накладення штрафу прийнята відповідачем у відповідності до вимог законодавства України, тоді як наданими до суду доказами підтверджено спроби Товариства щодо фактичного виконання рішення суду.
Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимоги.
Згідно із ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплату судового збору у розмірі 3842 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Овсюк Мар'яни Андріївни від 03.01.2019 року у виконавчому провадженні № 553091343 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» виконавчого збору в сумі 16692 грн.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Овсюк Мар'яни Андріївни від 03.01.2019 року у виконавчому провадженні № 553091343 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» штрафу в сумі 5100 грн.
Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3842 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна