м. Вінниця
01 квітня 2019 р. Справа № 120/586/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Альчука М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Хмільницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Хмільницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, яким просить визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні пенсії за віком та зобов'язати призначити пенсію за віком.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що має право на призначення пенсії за віком, оскільки досяг необхідного віку та має необхідний страховий стаж. Однак, звернувшись із відповідною заявою до відповідача про призначення пенсії, отримав відмову, мотивовану відсутністю необхідного страхового стажу у зв'язку із відсутністю відомостей про сплачені внески за час проходження військової служби під час проведення антитерористичної операції.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що страховий стаж позивача складає 18 років 9 місяців 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, як особі з числа учасників АТО. При цьому, як зазначає відповідач, позивачем не надано довідку про сплачені страхові внески за період з 27.08.2014 року по 15.09.2015 року та з 16.03.2016 по 28.10.2016 року.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані у їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, з наступних підстав.
Встановлено, що у зв'язку із досягненням 60-річного віку, позивач ОСОБА_1 18.12.2018 року звернувся до Хмільницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою про призначення пенсії за віком.
За наслідком розгляду даної заяви отримав лист від 08.01.2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком, мотивовану відсутністю необхідного страхового стажу у зв'язку із відсутністю відомостей про сплачені внески за час проходження військової служби під час проведення антитерористичної операції з 27.08.2014 року по 15.09.2015 року та з 16.03.2016 року по 28.10.2016 року.
Дана відмова одночасно є предметом оскарження у даній справі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із ст. 12 цього Закону право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Згідно із ст. Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
Пунктом 3-1 Прикінцевих положень Закону визначено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди проходження військової служби по 31 грудня 2017 року включно.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсію за віком з 1.01.2018 року є досягнення 60 річного віку для чоловіків, наявність з 1.01.2018 року по 31.12.2018 року у них страхового стажу не менше 25 років. При цьому до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком включаються періоди проходження військової служби по 31.12.2017 року включно.
Водночас, процедура подання документів для оформлення пенсій визначається подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованого Мін'юстом України 27.12.2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Згідно п. 1.1. Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Згідно із абз. 3 пп. 5 п. 2.1. цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: зокрема, довідка про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення.
Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (п. 4.1. Порядку № 22-1).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п. 4.3. Порядку № 22-1).
Відповідно до п. 4.7. Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Як свідчать матеріали справи, при відмові в призначенні ОСОБА_1, згідно листа Хмільницького об'єднаного управлінням ПФУ Вінницької області від 08.01.2019 року, відповідача посилається на обрахований страховий стаж в кількості 18 років 9 місяців 13 днів та не врахування періодів з 27.08.2014 року по 15.09.2015 року та з 16.03.2016 року по 28.10.2016 року, у зв'язку із неподанням необхідних довідок про сплату страхових внесків (а.с. 8).
З даною відмовою суд не погоджується, оскільки, по-перше, як вище зазначено судом, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком включаються періоди проходження військової служби по 31.12.2017 року. При цьому дані періоди встановлюються на підставі довідок про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення, а не на підставі довідок про сплату страхових внесків.
Даного висновку суд дійшов на підстав п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким визначено, що протягом п'яти років з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення відповідно до законодавства, до Пенсійного фонду подаються, у разі їх відсутності, персоніфіковані відомості про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, поліцейським, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
По-друге: в наданих копіях матеріалів пенсійної справи позивача, наданих відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, встановлено наявність двох суперечливих розрахунків страхового стажу ОСОБА_1 від 04.01.2019 року та від 18.02.2019 року (а.с. 69, 70).
Перший розрахунок містить відомості про неврахування на підставі поданих позивачем довідок про періоди участі в антитерористичній операції від 15.09.2015, 14.08.2017 та 23.10.2018 року, періодів з 28.08.2014 по 15.09.2015, з 16.03.2016 по червень 2016 та з 30.09.2016 по 28.10.2016 років. Загальний страховий стаж при цьому склав 18 років 9 місяців 13 днів.
Другий розрахунок свідчить про неврахування періодів з 27.08.2014 по 15.09.2015 та частково з 16.03.2016 по 28.10.2016 років не зрозуміло враховано лише 4 місяці 15 днів. Загальний страховий стаж при цьому склав 20 років 5 місяців 4 дні.
По третє, слід зазначити, що відповідачем не враховані вимоги до ст. 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення”, згідно із якою військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393).
Пунктом 1 цього Порядку установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються:
військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.
До вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці участь у бойових діях у воєнний час (пп. а п. 3 Порядку № 393).
При вирішені цього спору суд керується ч. 2 ст. 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (не вчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:
- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;
- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Критерій "прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
На думку суду, оскаржувана відмова прийнята без врахування розтлумачених критеріїв, адже не враховані та не взяті до уваги надані позивачем довідки на підтвердження ним служби, що впливає на прийняття рішення про призначення пенсії, а відтак є незаконними.
Окрім того, при вирішені цього спору, суд, відповідно до ч. ч. 1-6 ст. 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини та п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
З огляду на вимоги Конвенції та практику Європейського суду з прав людини ("Спорронг та Льонрот проти Швеції") до правовідносин щодо отримання пенсії слід застосовувати засади юридичної визначеності, зокрема в частині права особи на розумні очікування "мирного володіння майном".
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що відмова відповідача, оформлена листом від 08.01.2019 року, є протиправною.
Визначаючись щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком, то суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Як встановлено судом, саме до повноважень відповідача віднесено вирішення питання щодо призначення пенсії. Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб'єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.
Дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов'язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.
Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.
За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок розгляду питань про призначення пенсій та обов'язковість прийняття відповідного рішення, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такої процедури та за відсутності відповідного рішення зобов'язувати суб'єкта владних повноважень призначити ОСОБА_1 пенсію за віком та фактично підміняти державний орган. Відтак, в задоволені позову в цій частині слід відмовити.
Одночасно суд вважає за необхідне, керуючись ст. 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.
Як вже встановлено судом та зазначено вище, відмова у призначені пенсії є протиправним. Як наслідок, заява позивача вважається такою, що не розглянута по суті і по ній не прийнято рішення.
За таких обставин, керуючись ч. 4 ст. 245 КАС України, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення щодо призначення позивачу пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Вирішуючи питання щодо судових витрат у справі, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач судовий збір не сплачував, відтак судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 256, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (22000, вул. Суворова, 7, м. Хмільник, Вінницька область, ідент. номер НОМЕР_1) до Хмільницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (22000, вул. Столярчука, 15а, м. Хмільник, Вінницька область, ЄДРПОУ 37730452) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Хмільницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1, викладеної у листі від 08.01.2019 року № 32/06-3702/1.
Зобов'язати Хмільницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення щодо призначення пенсії відповідно до законодавства України з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Альчук Максим Петрович