26 березня 2019 року м. Ужгород№ 260/51/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шешеня О.М.
при секретарі Стенавська А.М.
за участю:
позивача: ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2;
відповідача: Головне управління ДФС у Закарпатській області, представник - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-1269-53/1621 від 14.11.2018 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 15808 грн. 96 коп., винесеної Головним управлінням ДФС у Закарпатській області.
Позов мотивовано тим, що враховуючи пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам людини, вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1269-53/1621 від 14 листопада 2018 року надіслана платнику податків з порушенням строків її надіслання, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, що становить собою порушення абз. 1 ч. 4 ст. 25 ОСОБА_4 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а відтак вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким у задоволенні позову просив відмовити, зазначивши про те, що дата надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) ніяким чином не обмежує права та не впливає на обов'язки платника єдиного внеску, оскільки обов'язок зі сплати суми недоїмки та штрафів виникає у платника з дня надходження вимоги. Право на оскарження вимоги у адміністративному чи судовому порядку також виникає у платника з дня надходження вимоги, тобто контролюючим органом жодним чином не порушено права позивача, а відтак Головне управління ДФС у Закарпатській області, виносячи вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1269-53/1621 від 14.11.2018р., діяло у межах закону, тому дана вимога є законною та не підлягає скасуванню (а.с.41-45).
Позивачем було надано відповідь на відзив, у якій зазначено про те, що обчислення боргу здійснено відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. В той же час, контролюючим органом перевірка ФОП ОСОБА_1 не здійснювалася та відповідно акт перевірки не складався.
Податкова звітність ФОП ОСОБА_1 не подавалася, відповідно така відсутня у контролюючого органу. Бухгалтерські та інші документи, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до закону нараховується єдиний внесок також відсутні у відповідача.
Тому, винесення відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів вимоги про сплату боргу є протиправним, оскільки не ґрунтується на нормі закону (а.с.60-62).
Своїм правом на подання заперечення щодо відповіді на відзив відповідач не скористався та заперечення до суду не надав.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, а також з мотивів, викладених у відповіді на відзив. Позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, у задоволенні позову просила відмовити повністю з мотивів, викладених відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідачем - Головним управлінням ДФС у Закарпатській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2018 року № Ф-1269-53/1621, якою позивача - ОСОБА_1 зобов'язано сплатити заборгованість з єдиного внеску станом на 31 жовтня 2018 року у розмірі 15808 грн. 26 коп. (а.с.12).
Вимогу про сплату боргу (недоїмки) нараховано на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів (а.с.12).
Позивач не погоджуючись з вимогою про сплату боргу та вважаючи її незаконною звернувся до суду з позовом про визнання її протиправною та скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у даній справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Частиною четвертою статті 8 ОСОБА_4 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим ОСОБА_4, в частині адміністрування - Податковим кодексом України (далі - ПК України), та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Так, згідно з підпунктом 14.1.1-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України: адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 ОСОБА_4 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У той же час, пункт 2 частини 1 ст. 6 ОСОБА_4 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим ОСОБА_4, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим ОСОБА_4.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 ОСОБА_4 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього ОСОБА_4 нараховується єдиний внесок.
Згідно з ч. 3 ст. 9 ОСОБА_4 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим ОСОБА_4, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього ОСОБА_4 нараховується єдиний внесок.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 ОСОБА_4 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього ОСОБА_4, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно з ч. 1 ст. 25 ОСОБА_4 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього ОСОБА_4, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього ОСОБА_4 зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі несплати або несвоєчасної сплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до ОСОБА_4 України «Про державну підтримку сільського господарства України», положення цієї статті застосовуються виключно щодо суми страхових внесків, що має сплачуватися платником єдиного внеску.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 ОСОБА_4 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 3 ст. 25 ОСОБА_4 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. № 449 (далі - Інструкція): органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Пунктом 4 розділу VI Інструкції регламентовано порядок формування вимоги про сплату боргу.
Згідно з п. 4 розділу VI Інструкції: вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, жодних перевірок відносно позивача не проводилось, крім того, в оскаржуваній вимозі не зазначено обставин, щодо наявності акту перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, не відображено обставин з приводу проведення такої перевірки.
Підставою для відповідальності є саме несплата чи несвоєчасна сплата, а не відображення облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Крім того, відповідач самостійно вказує на порушення при прийнятті рішення, а саме, що фактично вимога про сплату боргу приймалася не на підставі звітності позивача, а на підставі даних інформаційної системи ДФС, що робить її протиправною.
Зокрема, як вбачається з відповіді Головного управління ДФС у Закарпатській області від 14.01.2019р. 342/Є/07-16-08-10 «Про надання інформації», згідно наявних даних ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, протягом періоду з 01.01.2017р. по 31.10.2018р. не подавав податкову звітність (а.с.58).
Водночас зафіксована в обов'язковому для виконання документі недоїмка має відповідати інформації первинних документів, податкової та бухгалтерської звітності, що підтверджують суми нарахованого єдиного внеску, його сплату, а у випадку порушення термінів розрахунків або невірний розрахунок - суми недоїмки, на яку нараховуються штрафні санкції та пеня.
Інформація з системи органу доходів і зборів не може бути єдиною підставою для висновку про наявність заборгованості, оскільки відображує фактичні дані, а не є рішенням суб'єкта владних повноважень. Зазначена обставина виключає можливість вважати інформацію з системи органу доходів і зборів належним доказом, оскільки така інформація носить суб'єктивний характер, а позивач позбавлений можливості перевірити інформацію як про суму боргу, так і про борг взагалі.
Зокрема, це підтверджується тією обставиною, що позивачу було відмовлено у видачі облікової картки платника податків, що вбачається з відповіді Головного управління ДФС у Закарпатській області від 14.01.2019р. 342/Є/07-16-08-10 «Про надання інформації», де вказано, що ГУ ДФС у Закарпатській області не має можливості надати копію облікової картки (а.с.58), в той час як доказ вона була надана відповідачем разом з відзивом на позовну заяву (а.с.50-51).
Також відповідач у відзиві зазначив, що при надісланні оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) позивачу діяв у межах та у спосіб, передбачений імперативними нормами ОСОБА_4 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Інструкції.
Разом з тим, з такою позицією суд не погоджується з таких підстав.
Згідно з ч. 4 ст. 25 ОСОБА_4 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції: орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач отримав оспорювану вимогу 24.12.2018р. (а.с.24,25,55), а надіслано вимогу було 18.12.2018р.
Тобто, вимогу про сплату боргу було надіслано з пропуском триденного строку.
Отже, відповідач діяв не в межах та не у спосіб, визначний законом.
Крім того, не заслуговує на увагу посилання відповідача на абз. 4 п. 3 Розділу VI Інструкції, оскільки правила абз. 4 п. Розділу VI Інструкції щодо надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) стосуються суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) у випадку збільшення (зменшення) суми, в той час як позивачу була надіслана вимога про сплату боргу як кінцевий документ з остаточною сумою.
Аналізуючи відповідність обставин справи та дій державних органів відповідно до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхній дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
У випадку неузгодженості та суперечності норм права, застосуванню підлягає той законодавчий акт, що має вищу юридичну силу. ОСОБА_4 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування мають вищу юридичну силу в порівнянні з нормами Інструкції, яка прийнята на підставі та для виконання норм ОСОБА_4 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу, оскільки така винесена не на підставі закону та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1269-53/1621 від 14.11.2018 року у розмірі 15808 грн. 96 коп., а тому вона є протиправною та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України: при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, стягненню з відповідача підлягає сума судового збору в розмірі 768,40 грн.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд, -
1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.
2.Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1269-53/1621 від 14.11.2018 року у розмірі 15808 грн. 96 коп.
3.Стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, КОД ЄДРПОУ 39393632) на користь ОСОБА_1 (90613, Закарпатська обл., Рахівський район, с. Середнє Водяне, вул. Нова, буд. 26, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності до вимог п. 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції ОСОБА_4 України № 2147-VIII від 03.10.2017р.).
СуддяОСОБА_5
Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України 26 березня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення було виготовлено 29 березня 2019 року.