26 березня 2019 року ЛуцькСправа № 140/250/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Каленюк Ж.В.,
за участю секретаря судового засідання Шаблій Л.П.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_3 (позивач) звернулася з позовом до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (надалі - Ковельське об'єднане управління ПФУ, відповідач) про зобов'язання здійснити призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту набуття права на пенсію, а саме з 04 червня 2018 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в Міжколгоспному об'єднанні, утвореному на базі колгоспу ім. Жданова, з 24 березня 1978 року по 31 березня 1979 року (відповідно до записів №3-4 у трудовій книжці) та в Турійському районному виробничому об'єднанні по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства з 04 квітня 1979 року по 15 січня 1981 року (відповідно до записів №5-7 у трудовій книжці та архівної довідки від 15 серпня 2018 року №226/1-45).
В обґрунтування позову вказала, що з 04 червня 2018 року набула право на пенсію за віком та 26 липня 2018 року звернулась до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з відповідною заявою та усіма необхідними документами. Проте рішенням від 07 серпня 2018 року №6750/02-21-21 відповідач відмовив їй у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.
Як зазначає позивач, 19 грудня 2018 року вона повторно звернулась за призначенням пенсії, долучивши на вимогу відповідача додаткові документи на підтвердження стажу роботи. Однак листом від 27 грудня 2018 року №12244/02-21-21 їй знову було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років, оскільки у трудовій книжці наявні виправлення в датах звільнення з роботи та в даті наказу на звільнення.
Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними. Так період роботи з 24 березня 1978 року по 31 березня 1979 року в Міжколгоспному об'єднанні, утвореному на базі колгоспу ім. Жданова (відповідно до записів в трудовій книжці за № 3-4), зарахований відповідачем до стажу роботи як період роботи в колгоспі за фактичною тривалістю у зв'язку із тим, що бухгалтерський облік за вказаний період вівся цим підприємством не як на державних підприємствах, а в книгах обліку праці та розрахунків з членами колгоспу ім. Жданова, тобто так, як він вівся раніше - до реорганізації колгоспу в Міжколгоспне об'єднання. Проте позивач вважає, що стаж за записами трудової книжки №3-4 слід рахувати не як члену колгоспу, а як на державному підприємству, бо установчі документи підприємства та сума нарахованої заробітної плати в розрізі місяців, свідчать що оплата праці проводилась погодинно з розрахунку 90,00 крб. на місяць, а не по вихододнях.
Також позивач вважає, що відповідач безпідставно до страхового стажу частково не зарахував період роботи в Турійському виробничому об'єднанні виробничо-технічного забезпечення сільського господарства з 02 квітня 1979 року по 15 лютого 1981 року, хоча в трудовій книжці наявний запис за №5-7 про роботу упродовж зазначеного періоду. Як їй стало відомо, у пенсійного органу виникли сумніви щодо достовірності цього запису в зв'язку із виправленням дати звільнення та дати наказу про звільнення. Разом з тим, довідкою Трудового архіву Турійського району від 15 серпня 2018 року №226/1-45 підтверджується період роботи на цьому підприємстві з 04 квітня 1979 року по 15 січня 1981 року. І хоч в наказі на прийняття вказане прізвище «Сахацька», а не «Сохацька», в іншому - номер наказу про прийняття на роботу та дата прийняття відповідають записам в трудовій книжці.
Відповідно до чинного законодавства трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж; за відсутності даних у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними документами.
Позивач зазначає, що на сьогоднішній день можливість внести виправлення чи отримати інші підтверджуючі документи відсутня у зв'язку із припиненням зазначених вище підприємств. Водночас, на її думку, недотримання правил ведення трудової книжки повинно мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено. Сумніви відповідача щодо записів у документах не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою від 08 лютого 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач у відзиві на позов його вимоги не визнав (а.с.37-40). В обґрунтування своєї позиції вказав, що позивач ОСОБА_3 28 липня 2018 року зверталась до управління із заявою про призначення їй пенсії за віком, проте в задоволенні заяви їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю стажу, необхідного для призначення пенсії, про що повідомлено листом від 07 лютого 2018 року №6750/02-21-21. 19 грудня 2018 року позивач повторно звернулася за призначенням пенсії. З урахуванням додатково поданих документів стаж позивача становить 24 роки 02 місяці 19 днів, а відповідно до абзацу другого частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії за віком з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року необхідно мати не менше 25 років страхового стажу.
Період роботи в Міжколгоспному об'єднанні, утвореному на базі колгоспу ім. Жданова, з 24 березня 1978 року по 31 березня 1979 року не може бути зарахований, оскільки в трудовій книжці в записі №4 містяться незавірені у встановленому порядку виправлення в даті звільнення та даті наказу про звільнення. На підтвердження вказаного періоду роботи позивач надавала довідку трудового архіву. Проте згідно з актом від 12 грудня 2018 року №2030/2 за результатами позапланової перевірки об'єднаного трудового архіву сільських, селищних рад Турійського району Волинської області з питань достовірності відомостей у архівній довідці від 29 жовтня 2018 року №299/01-45 встановлено, що кількість вихододнів та суми, які проставлені в архівних довідках від 29 жовтня 2018 року №299/01-45, від 26 жовтня 2018 року №291/01-45, від 28 серпня 2018 року №237/01-45 за період з 01 січня 1975 року по 31 грудня 1975 року, з 01 січня 1978 року по 31 грудня 1979 року на ОСОБА_3 не відповідають записам, відображеним в книгах обліку розрахунків по оплаті праці. Було рекомендовано видати нову довідку. У новій довідці було зазначено, що ОСОБА_4 працювала в колгоспі ім. Жданова, тому обрахунок стажу роботи здійснювався відповідно до правил зарахування стажу роботи в колгоспі. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тому управлінням було зараховано до стажу роботи позивача період роботи з 24 березня 1978 року по 31 березня 1979 року за фактичною тривалістю.
Період роботи в Турійському виробничому об'єднанні виробничо-технічного забезпечення сільського господарства з 02 квітня 1979 року по 15 лютого 1981 року не може бути зарахований до стажу, оскільки в трудовій книжці позивача наявні виправлення не завірені у встановленому порядку (в записі №7 - в даті звільнення та даті наказу про звільнення). В наданій архівній довідці не співпадають періоди з даними у трудовій книжці (у трудовій книжці період роботи вказано з 02 квітня 1979 року по 15 лютого 1981 року, а в архівній виписці - з 04 квітня 1979 року по 15 січня 1981 року). Також в наказі про прийняття на роботу зазначено прізвище «Сахацька», а не «Сохацька», тому для зарахування даного періоду роботи до страхового стажу немає підстав. Позивач в порядку цивільного судочинства за встановленням приналежності їй довідки не зверталася.
Відповідач вважає, що оскільки в позові оскаржуються дії щодо відмови в призначенні пенсії згідно із зверненням від 19 грудня 2018 року, а не від 26 липня 2018 року, то вимога про призначення та виплату пенсії з 04 червня 2018 року є також безпідставною. У даному випадку пенсія може призначатися лише з дня звернення за таким призначенням, оскільки тримісячний строк з дня досягнення особою пенсійного віку пропущено.
Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог: приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, управління діяло правомірно, на підставі та на виконання норм чинного законодавства.
Інші заяви по суті справи не надходили.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримує із підстав, викладених у позовній заяві, просить позовні вимоги задовольнити повністю. Представник відповідача у задоволенні позову просить відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов та додатковому письмовому поясненні (а.с.63-67).
Суд, заслухавши усні пояснення учасників справи (вступне слово), дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
26 липня 2018 року позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до Ковельського об'єднаного управління ПФУ із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.68-69).
07 серпня 2018 року Ковельське об'єднане управління ПФУ листом №6750/02-21-21 повідомило ОСОБА_3 про прийняте рішення від 30 липня 2018 року №1439 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу не менше 25 років. При цьому роз'яснено, що при проведенні оцінки наданих до заяви документів (свідоцтва про навчання №581943, виданого 25 липня 1977 року, свідоцтва про народження дітей, архівної довідки від 29 травня 2018 року №с-424, довідки з центру зайнятості від 08 червня 2018 року №952/01-17, довідки про стаж від 26 липня 2018 року №8/03-06-04, довідки про заробіток від 22 травня 2017 року №36/05-22, трудової книжки БТ-І №1522324 від 28 липня 1977 року) встановлено, що у трудовій книжці наявні виправлення, не завірені у встановленому порядку, а саме в записі №4 виправлення в даті звільнення та даті наказу про звільнення; в записі №7 - виправлення в даті звільнення та даті наказу про звільнення; в записі №25 - виправлення в даті наказу про звільнення. Згідно з наданими документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж становить 21 рік 9 місяців 17 днів (а.с.75, 80-81).
17 вересня 2018 року позивач знову подала заяву про призначення пенсії за віком на тих самих підставах (а.с.82-83). Заявник подала, крім тих документів, що подавалися 26 липня 2018 року, також архівні довідки Турійського районного трудового архіву Волинської області від 28 серпня 2018 року №237/01-45, №238/01-45, від 15 серпня 2018 року №226/01-45, №227/01-45, архівну довідку Трудового архіву виконавчого комітету Ковельської міської ради від 31 серпня 2018 року №698, №699. З приводу заяви від 17 вересня 2018 року відповідач листом від 17 жовтня 2018 року №9432/02-21-21 повідомив ОСОБА_3 про прийняття рішення від 08 жовтня 2018 року про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю страхового стажу 25 років; наявний страховий стаж становить 23 роки 8 місяців 16 днів (а.с.92, 98-99).
29 жовтня 2018 року позивач в черговий раз звернулася за призначенням пенсії (а.с.100-101). Позивач на цей раз додала документи: архівні довідки Турійського районного трудового архіву Волинської області від 28 серпня 2018 року №237/01-45, від 15 серпня 2018 року №227/01-45, від 29 жовтня 2018 року №299/01-45, від 26 жовтня 2018 року №291/01-45, архівну довідку Трудового архіву виконавчого комітету Ковельської міської ради від 31 серпня 2018 року №698. За результатом розгляду цієї заяви Ковельським об'єднаним управлінням ПФУ відмовлено у призначенні пенсії, оскільки страховий стаж ОСОБА_3 становить 23 роки 11 місяців 19 днів (протокол від 02 листопада 2018 року №033050001278, а.с.109), позивача повідомлено про прийняте рішення листом від 02 листопада 2018 року №10304/02-21-21 (а.с.115).
19 грудня 2018 року позивач подала заяву про призначення пенсії за віком знову (а.с.116-118). Відповідач, розглянувши заяву, листом від 27 грудня 2018 року №12244/02-21-21 (а.с.145) повідомив, що рішенням від 26 грудня 2018 року відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу не менше 25 років (наявний стаж 24 роки 2 місяці 19 днів - а.с.139).
Позивач, не оскаржуючи рішення (дії) про відмову у призначенні пенсії за віком від 30 липня 2018 року №1439, від 08 жовтня 2018 року, від 02 листопада 2018 року, від 26 грудня 2018 року, вважаючи, що набула право на пенсію за віком, звернулася до суду із даним позовом про зобов'язання призначити та виплатити їй пенсію за віком з 04 червня 2018 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду України визначено Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії і страховий стаж.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років. До досягнення 60-тирічного віку право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_2 і старші після досягнення ними такого віку 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.
Отже, основними умовами виходу на пенсію за віком для ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є досягнення нею віку 58 років 6 місяців (а це 03 червня 2018 року) та наявність 25 років страхового стажу.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески (стаття 1 Закону №1058-IV).
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності вказаним вище Законом пенсії на загальних підставах призначались згідно із Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон №1788-ХІІ), статтею 56 якого передбачено, зокрема, види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію. Абзацом 1 цієї статті передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Вимоги до ведення трудової книжки та до оформлення записів до неї, регламентовані Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (тут і надалі - Інструкція №58 в редакції наказу Мінпраці та соцполітики №259/34/5 від 08 червня 2001 року).
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 обумовлено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Надаючи оцінку доводам сторін про наявність (відсутність) підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_3 з 24 березня 1978 року по 31 березня 1979 року, а також з 04 квітня 1979 року по 15 січня 1981 року, судом досліджено документи, які позивач надала для призначення пенсії за віком.
У трудовій книжці БТ-І №1522324 від 28 липня 1977 року ОСОБА_3 наявний запис №3 від 24 березня 1978 року про прийом на роботу бухгалтером у Міжколгоспне об'єднання на підставі наказу від 24 березня 1978 року №3 та запис №4 від 31 березня 1979 року про її звільнення на підставі наказу від 31 березня 1979 року №32 (а.с.12, зворот). Відповідач ставить під сумнів дату звільнення, а саме «31» березня, оскільки цифра 3 (у графі про дату запису та у даті наказу про звільнення) має більш виражений колір ніж інші цифри. У судовому засіданні досліджено оригінал трудової книжки БТ-І №1522324. При цьому суд не встановив будь-які виправлення, підчищення в записі №4. Доводи відповідача про виправлення в даті звільнення, наказі про звільнення є лише припущенням відповідача та шляхом проведення експертного дослідження цей факт не встановлений.
Разом з тим, будь-які сумніви та суперечності щодо цього мали б усунути довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи тощо (оскільки реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування на той час не вівся).
Позивач надала відповідачу архівні довідки Турійського районного трудового архіву Волинської області від 29 жовтня 2018 року №299/01-45 та від 26 жовтня 2018 року №291/-1-45 (а.с.106-107).
Частиною третьою статті 44 Закону №1058-ІУ передбачено право органу Пенсійного фонду перевіряти обґрунтованість видачі документів та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З урахуванням зазначеної норми відповідач провів позапланову перевірку об'єднаного трудового архіву сільських, селищних рад Турійського району Волинської області з питань достовірності відомостей в архівній довідці №299/01-45 від 29 жовтня 2018 року, актом від 12 грудня 2018 року №2030/2 (а.с.123-124) якої встановив, що кількість людино-днів та суми, які проставлені у довідках №299/01-45 від 29 жовтня 2018 року, №291/01-45 від 26 жовтня 2018 року, №237/01-45 від 28 серпня 2018 року не відповідають записам, відображеним в книгах обліку розрахунків з оплати праці, що зазначені в таблицях до даного акту. Зазначено, що із суми заробітної плати за березень 1978 - лютий 1979 року було проведено утримання прибуткового податку та профспілкових внесків. В результаті було рекомендовано видати нову довідку. Нова архівна довідка була видана. У новій довідці від 29 жовтня 2018 року №299/01-45 (як бачимо, за тим самим номером і датою, а.с.125) повідомлялося, що ОСОБА_4 працювала в колгоспі ім. Жданова (перейменований в КСП і. ОСОБА_6; СВК ім. Івана Франка) с. Радовичі Турійського району. Тут же наведено кількість відпрацьованих людино-днів та заробітну плату, зокрема, з березня 1978 по лютий 1979 року включно; у заробітну плату у лютому включено нарахування відпускних за 18 днів.
З пояснень відповідача встановлено, що оскільки в архівній довідці було вказано, що ОСОБА_4 працювала в колгоспі ім. Жданова, то їй було зараховано до страхового стажу період роботи з 24 березня 1978 року по 31 березня 1979 року та при цьому розрахунок стажу роботи здійснено відповідно до правил зарахування стажу в колгоспі, тобто, за фактичною тривалістю, а не календарно. Як пояснює відповідач, ОСОБА_4 докази членства в колгоспі та відомості про мінімальні норми виробітку в колгоспі (трудову книжку спеціального зразка) не надала. У її трудовій книжці звичайного зразка не містились такі відомості, а в іншій формі таку інформацію вона не надала. Оскільки в архівній довідці не зазначено точну дату початку роботи, а лише вихододні (в травні, червні, липні, серпні вихододнів взагалі не було), то стаж обраховано з 15 числа місяця відповідно до правил пункту 27 Порядку №637. Відповідач до стажу зарахував у березні 1978 року - 7 днів, у квітні 1978 року - 15 днів, у вересні 1978 року - 16 днів, у листопаді - грудні 1978 року - 1 місяць 17 днів, у лютому 1979 року - 14 днів. Про наведене свідчить розрахунок стажу (а.с.141). Разом з тим, у довідці від 29 жовтня 2018 року №299/01-45 є відомості про кількість відпрацьованих днів у березня 1978 року - 7 днів, у вересні 1978 року - 26 днів, у листопаді 1978 року - 24 днів, у грудні 1978 року - 26 днів, у лютому 1979 року - 42 дні.
З наведеного вбачається, що спір існує щодо порядку зарахування до страхового стажу зазначеного періоду роботи ОСОБА_4 на посаді бухгалтера в Міжколгоспному об'єднанні, утвореному на базі колгоспу ім. Жданова.
Разом з тим, з виписки з постанови Турійської ради колгоспів від 19 лютого 1978 року №1 вбачається, що міжколгоспне об'єднання по виробництву яловичини утворене на базі колгоспу ім. Жданова (а.с.26). Цією ж постановою затверджене Положення про міжколгоспне об'єднання по виробництву яловичини, штатний розпис та Положення про оплату праці на 1978 рік. Положення про міжгосподарське підприємство по виробництву яловичини, затверджене також рішенням виконавчого комітету Турійської районної ради народних депутатів Волинської області від 19 лютого 1978 року №28 (а.с.25-28). Згідно з пунктом 15 Положення «підприємство у відповідності з діючим положенням для державних підприємств встановлює відрядну, почасову або акордну оплату праці для окремих груп працівників». Зазначене підприємство було ліквідоване на підставі рішення зборів уповноважених представників від 14 лютого 1979 року, яке було затверджене рішенням виконавчого комітету Турійської районної ради народних депутатів Волинської області від 26 квітня 1979 року №104 (а.с.29).
Наведене дає підстави для висновку, що розрахунок стажу ОСОБА_3 за фактичною тривалістю, а не календарно, не обґрунтований, оскільки оплата праці на підприємстві велася відповідно до положення про оплату праці для державних підприємств, а не як у колгоспі. Названі вище документи були наявні у відповідача, тому він зобов'язаний був їх урахувати, адже і в архівній довідці №299/01-45 від 29 жовтня 2018 року, виданій на виконання виявлених актом позапланової перевірки порушень, вказано про нарахування заробітної плати щомісяця (хоч кількість відпрацьованих днів вказано не щодо кожного із місяців). Застосовувати спосіб підрахунку страхового стажу, виходячи лише із назви книги обліку праці та розрахунків з членами колгоспу за 1978-1979 роки, нерозсудливо. На користь позивача свідчить той факт, що в архівній довідці від 29 жовтня 2018 року №299/01-45 зазначено сталий розмір заробітної плати ОСОБА_4 з розрахунку 90,00 крб. кожного місяця (крім лютого 1979 року, у якому виплачено заробітну плату також і за 18 днів відпустки).
З наведених підстав необґрунтованими є доводи відповідача про застосування у даному випадку пункту 27 Порядку №637, відповідно до якого у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.
У трудовій книжці ОСОБА_3 зазначено дату початку роботи - 24 березня 1978 року та дату звільнення - 31 березня 1979 року. Жодним іншим документом не встановлено наявності суперечності між трудовою книжкою та датою звільнення. Надати архівну виписку з наказу про звільнення чи копію самого наказу позивач не має можливості, оскільки книга наказів на зберігання до архівної установи не передавалася (під час перевірки архіву відповідач іншого не встановив). І хоч в архівній довідці відсутні відомості про нараховану заробітну плату за березень 1979 року, однак здійснюючи перевірку архіву, відповідач сам встановив, що позивачу проведена оплата за лютий 1978 року у повному обсязі та за 18 днів відпустки. Наведене свідчить, що відпустка мала місце у березні 1979 року. Все інше є припущеннями відповідача, бо його висновки повинні ґрунтуватися лише на підставі документів, а не припущень, та обрахунок стажу відповідати встановленому законом порядку (за наведених вище обставин - за календарною тривалістю). У даному випадку відповідач ні за календарною, ні за фактичною тривалістю розрахунок стажу не здійснив та навіть у ті місяці, коли в архівній довідці наявні відомості про кількість відпрацьованих днів, їх безпідставно проігнорував, посилаючись на пункт 27 Порядку №637. Такі дії відповідача не відповідають наведеним вище нормам чинного законодавства.
Перевіряючи висновки відповідача за результатами оцінки наданих позивачем документів для зарахування до страхового стажу періоду роботи в Турійському виробничому об'єднанні виробничо-технічного забезпечення сільського господарства, судом встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_3 наявний запис про роботу на даному підприємстві у період з 02 квітня 1979 року по 15 лютого 1981 року (записи №5 та №7: підстава про прийом на роботу - наказ від 02 квітня 1979 року №78, підстава звільнення - наказ від 14 лютого 1981 року №12). У трудовій книжці є запис №6 про переведення позивача з 31 серпня 1979 року на підставі наказу від 31 серпня 1979 року №201-к на посаду старшого касира.
Доводи відповідача щодо не зарахування цього періоду зводяться до того, що у записі №7 про звільнення з роботи наявні виправлення у місяці звільнення та в місяці наказу про звільнення, не завірені у встановленому порядку.
На підтвердження вказаного періоду роботи позивачем було надано архівну виписку Турійського районного трудового архіву Волинської області від 15 серпня 2018 року №226/01-45 (а.с.85) з наказу від 02 квітня 1979 року №78 по Турійському виробничому об'єднанні виробничо-технічного забезпечення сільського господарства про зарахування ОСОБА_7 підсобною робочою відділу постачання з 04 квітня 1979 року; архівна виписка з наказу від 14 січня 1981 року №12-К по підприємству свідчить про звільнення ОСОБА_4 з 15 січня 1981 року з посади касира. Отже, з наведеного видно, що в трудовій книжці зазначено період роботи з 02 квітня 1979 року по 15 лютого 1981 року, а в архівній виписці - з 04 квітня 1979 року по 15 січня 1981 року. Тут, як бачимо, є невідповідність між записами трудової книжки та первинними документами.
Відповідно до правил, визначених пунктами 2.6, 2.8 розділу 2 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при ОСОБА_5 Криму.
У встановленому порядку виправлення неправильного (неточного) запису про дату прийому на роботу не вчинено.
За таких обставин можливо зарахувати тільки той стаж, який підтверджено первинними документами (позивач у позовній заяві так і просить).
При цьому суд вважає, що прізвище в наказі про прийняття на роботу «Сахацька», а не «Сохацька» згідно з архівною випискою від 15 серпня 2018 року №226/01-45 є опискою, оскільки усі інші дані щодо імені, по-батькові, посади при прийомі на роботу, реквізити наказу про прийом на роботу збігаються.
Також архівній довідці об'єднаного трудового архіву сільських, селищних рад Турійського району Волинської області від 28 серпня 2018 року №238/01-45 (а.с.84) вказано про нараховану ОСОБА_4 заробітну плату з травня 1979 року по січень 1981 року, при цьому у травні 133,27 крб., а в інші місяці - 70-85,00 крб., що лише може свідчити про те, що виплати за квітень 1979 року (початок періоду - з 15 квітня 1979 року) проведені у травні 1979 року.
Разом з тим, відповідач же зарахував позивачу стаж з 15 травня 1979 року (а.с.141). У відзиві на позов відповідач пояснює про можливість зарахувати стаж згідно з архівною випискою - з 04 квітня 1979 року по 15 січня 1981 року (а.с.39), але через невідповідність прізвища («Сахацька» замість «Сохацька») стверджує про відсутність підстав для зарахування даного періоду роботи до страхового стажу без встановлення приналежності документа позивачу в порядку цивільного судочинства. В додатковому поясненні під час розгляду справи (а.с.63-67) відповідач пояснив, що надав перевагу довідці про заробітну плату від 28 серпня 2018 року №238/01-45, у якій однак, нема відомостей про початок роботи, тому розрахунок стажу здійснено з 15 травня 1979 року з урахуванням пункту 27 Порядку №637.
Однак суд вважає за необхідне зауважити, що у жодному із повідомлень про прийняті рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_3 за її заявами не було зазначено про такі мотиви при розрахунку її стажу (а.с.80-81, 98-99, 115, 145), так само як і в листі від 25 січня 2019 року №4/С-01 на її звернення (а.с.18-19). В останньому листі вказано лише про виправлення у даті звільнення та наказі про звільнення (запис № 4 та №7) та роз'яснено що за записами трудової книжки не було враховано періоди з 24 березня 1978 року по 31 березня 1979 року в Міжголгоспному об'єднані та з 02 квітня 1979 року по 31 березня 1979 року - в Турійському виробничому об'єднанні виробничо-технічного забезпечення сільського господарства (інші періоди не стосуються предмета спору). Отже, як видно, повідомлення відповідача про результати розгляду заяв про призначення пенсії містять неузгодженості між датами періодів; відповідач не надав обґрунтованих пояснень ОСОБА_3 щодо не зарахування періодів роботи відповідно до записів у трудовій книжці, а з огляду на те, що рішення ним приймалися без можливості надати додаткові підтвердні документи у встановлений у розписках-повідомленнях строк, то це вказує на упередженість відповідача по відношенню до позивача. Такі дії відповідача позбавили її права знати про конкретні підстави прийнятого рішення та можливість надати відповідні документи для усунення наявних сумнівів відповідача, про які він зазначає лише під час розгляду справи. Обов'язок відповідача як суб'єкта владних повноважень полягав у тому, щоб оцінювати фактичні обставини з урахуванням того, що людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Також судом взято до уваги, що відповідальність за недотримання трудового законодавства покладена на роботодавця, а тому пенсіонер не повинен бути заручником обставин, на які він ні в який спосіб не може вплинути.
Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.
Оскільки ОСОБА_3 досягла необхідного пенсійного віку (58 років 6 місяців) та має безспірний страховий стаж 24 роки 2 місяці 19 днів (при необхідному 25 років), але відповідач не зарахував до стажу період роботи в Міжколгоспному об'єднанні, утвореному на базі колгоспу ім. Жданова, та в Турійському районному виробничому об'єднанні по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства з 24 березня 1978 року по 31 березня 1979 року та з 04 квітня 1979 року по 15 січня 1981 року відповідно, то право позивача на пенсію відповідно до норм Закону №1058-IV має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу ці періоди роботи з урахуванням висновків суду, наведених вище. У разі зарахування названих періодів до страхового стажу він становитиме сумарно більше 25 років, як це необхідно відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.
ОСОБА_3 право на пенсію набула з 04 червня 2018 року та вперше із заявою звернулася 26 липня 2018 року, але рішення відповідача від 30 липня 2018 року №1439 про відмову у призначенні пенсії не оскаржила та воно не скасоване, а в подальшому зверталася з іншими заявами про призначення пенсії, то у суду відсутні підстави зобов'язувати відповідача призначити пенсію саме з 04 червня 2018 року. Не оскаржила вона і наступні рішення відповідача від 08 жовтня 2018 року, від 02 листопада 2018 року. Поведінка позивача свідчить, що з такими рішеннями вона погоджувалася та вчиняла дії щодо надання додаткових документів для підтвердження страхового стажу, що призводило до поступового його зарахування відповідачем, у тому числі з урахуванням договору про одноразову сплату у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування від 26 листопада 2018 року №45 (а.с.119-122). Так за першою заявою від 26 липня 2018 року розрахований страховий стаж становив 21 рік 09 місяців 17 днів; за заявою від 19 вересня 2018 року - 23 роки 8 місяців 16 днів; за заявою від 29 жовтня 2018 року - 23 роки 11 місяців 19 днів; за заявою від 19 грудня 2018 року - 24 роки 02 місяці 19 днів. Лише після прийняття останнього рішення позивач звернулася до суду, оскаржуючи обставини, за якими не було зараховано спірні періоди.
Згідно з частиною першою статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки тримісячний строк з дня досягнення особою пенсійного віку минув, за вказаних обставин пенсія може призначатися лише з дня звернення за таким призначенням, тобто, за заявою від 19 грудня 2018 року.
Таким чином, керуючись наданими частиною другою статті 245 КАС України повноваженнями, суд вважає, що позов належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправною відмову Ковельського об'єднаного управління ПФУ від 26 грудня 2018 року у призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком на підставі статті 26 Закону №1058-IV за її заявою від 19 грудня 2018 року; зобов'язати Ковельське об'єднане управління ПФУ призначити ОСОБА_3 пенсію за віком на підставі статті 26 Закону №1058-IV за її заявою від 19 грудня 2018 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в Міжколгоспному об'єднанні, утвореному на базі колгоспу ім. Жданова, з 24 березня 1978 року по 31 березня 1979 року (відповідно до записів №3-4 у трудовій книжці) та в Турійському районному виробничому об'єднанні по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства з 04 квітня 1979 року по 15 січня 1981 року (відповідно до архівних довідок від 15 серпня 2018 року №226/1-45 та від 28 серпня 2018 року №238/01-45).
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 30 січня 2019 року №0.0.1254549419.1, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.2, 33).
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог - у сумі 384,20 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_3 (45006, Волинська область, місто Ковель, вулиця Володимирська, 99/35, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, 101, ідентифікаційний код юридичної особи 37788984) про зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі її заяви від 19 грудня 2018 року.
Зобов'язати Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_3 пенсію за віком з 19 грудня 2018 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в Міжколгоспному об'єднанні, утвореному на базі колгоспу ім. Жданова, з 24 березня 1978 року по 31 березня 1979 року та в Турійському районному виробничому об'єднанні по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства з 04 квітня 1979 року по 15 січня 1981 року з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири грн. 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя Ж.В. Каленюк
Повне судове рішення складено судом 01 квітня 2019 року