Справа № 534/1240/18
Провадження № 1-кп/534/51/19
01 квітня 2019 рокум.Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12018170080000852 від 18.08.2018 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Рудний Кустанайської області Республіки Казахстан, громадянки України, неодруженої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої у АДРЕСА_2 , раніше судимої:
1)14.04.1997 вироком Комсомольського міського суду Полтавської області за ст.94 КК України до позбавлення волі на строк 11 років;
2)21.01.2014 Апеляційним судом Полтавської області за ч.1 ст.122 КК України до позбавлення волі на 1 рік;
3)17.10.2018 вироком Комсомольського міського суду Полтавської області за ч.1 ст.185 КК України до штрафу в розмірі 850 грн., який сплачено 15.12.2018
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -
30.07.2018 у період часу з 01 год. 00 хв. по 03 год. 00 хв., ОСОБА_6 перебуваючи у під'їзді будинку АДРЕСА_3 , виявила музичну колонку марки JBL CHARGE2+, що знаходилась біля ОСОБА_4 , який спав у тамбурі вищевказаного під'їзду, після чого у неї виник умисел на викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6 , діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів і мети, шляхом вільного доступу, здійснила крадіжку музичної колонки марки JBL CHARGE2+, чорного кольору, яка належить ОСОБА_4 .
Викраденим майном ОСОБА_6 розпорядилась на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_4 майнової шкоди на суму 500 грн.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України.
В судовому засіданні ОСОБА_6 винною себе визнала повністю та показала, що знаходячись у під'їзді будинку АДРЕСА_3 , скориставшись тим, що потерпілий спав, здійснила крадіжку музичної колонки, яка лежала поряд із потерпілим. Обвинувачена ОСОБА_6 не оспорювала фактичних обставин та доказів по справі за фактом таємного викрадення чужого майна, об'єм викраденого та його вартість не заперечувала.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Згідно із протоколом про прийняття заяви про вчинення кримінального праовопрушення, 06.08.2018 до відділення поліції №2 звернувся ОСОБА_4 з приводу викрадення належної йому музичної колонки, що мало місце в ніч на 30.07.2018.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 показав, що влітку 2018 року у нього було викрадено музичну колонку. Зазначена музична колонка була придбана ним у червні 2018 року та, була повернута йому після викрадення працівниками поліції. Потерпілий наголосив про відсутність у нього претензій майнового характеру до обвинуваченої, та просив суд суворо її не карати.
За змістом заяви від 07.08.2018, ОСОБА_6 добровільно видала працівникам поліції музичну колонку чорного кольору, яку 30.07.2018 вона виявила біля сплячого чоловіка у під'їзді будинку АДРЕСА_3 та в подальшому викрала.
Згідно із протоколом огляду із фототаблицею, 07.08.2018 в приміщенні відділення поліції №2 було оглянуто та вилучено безпровідну музичну колонку марки JBL чорного кольору, яку добровільно видала ОСОБА_6 .
Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи від 17.08.2018 ринкова вартість музичної колонки марки JBL CHARGE2+, придбаної у червні 2018 року, станом на 30.07.2018 з урахуванням зносу, становить 500 грн.
Згідно із довідкою ПТ «Ломбард «Діамантовий дім», 30.07.2018 до ломбарду звернулась ОСОБА_6 з метою здійснення застави музичної колонки JBL CHARGE2+, яку 05.08.2018 нею було викуплено.
Відповідно до даних протоколу проведення слідчого експерименту від 24.08.2018, на місці події обвинувачена ОСОБА_6 детально розповіла та показала про обставини викрадення нею музичної колонки.
Висновки суду за результатами розгляду справи.
Оцінивши кожний досліджений та перевірений в судовому засіданні доказ з точки зору належності, допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, поза розумного сумніву, вважає доведеною вину обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні умисного злочину проти власності середньої тяжкості. Її дії підлягають кваліфікації за ч.2 ст.185 КК України, так як вона повторно вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
Призначаючи обвинуваченій покарання, суд, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, всі обставини по справі в їх сукупності, а також особу обвинуваченої, її вік і стан здоров'я, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання.
Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Обвинувачена ОСОБА_6 раніше неодноразово засуджувалась за вчинення умисних злочинів, в тому числі й за вчинення злочинів проти власності, має три непогашені судимості. За місцем постійного проживання ОСОБА_6 характеризується позитивно, ніде не працює, суспільно-корисною діяльністю не зайнята, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває.
Згідно досудової доповіді органом пробації обвинуваченій ОСОБА_6 визначено високий рівень ризику вчинення повторного злочину та середній ризик небезпеки для суспільства.
Разом із тим, як вбачається із змісту цієї доповіді, обвинувачена раніше засуджувалась, своєчасно з'явилась за викликом до органу пробації, працює не офіційно, наркотичні речовини не вживає, під час бесіди була налаштована на співпрацю, вину не визначає, оскільки не вважає свої дії крадіжкою. Оцінки небезпеки обвинуваченої суспільству органом пробації взагалі не надано.
З огляду на викладене та враховуючи, що оцінки ризиків належно органом пробації не вмотивовані, суд не приймає викладені в ній негативні для обвинуваченої висновки уповноваженої особи органу пробації при прийнятті судового рішення про міру покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої, суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. В якості обставини, яка обтяжує покарання, суд враховує рецидив злочинів.
Вирішуючи питання щодо врахування такої обставини, яка пом'якшує покарання, як щире каяття, суд наголошує на тому, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові ККС Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к.
Суд зазначає, що викрадене майно було повернуто завдяки активним діям обвинуваченої, яка викупила музичну колонку з ломбарду та добровільно її видала працівникам поліції. Також суд зазначає, що обвинувачена в ході розгляду не визнавала своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, проте не заперечувала того факту, що вона знайшла біля потерпілого колонку, яку взяла із собою та розпорядилась нею. В останньому судовому засіданні ОСОБА_6 визнала себе винуватою, щиро покаялась та вибачилась перед потерпілим. Суд не пов'язує зазначені дії обвинуваченої із намаганням уникнути відповідальності, і розцінює їх як хибне тлумачення норм кримінального законодавства щодо складу кримінального правопорушення.
Відповідно до довідки про судимість ОСОБА_6 засуджувалась 14.03.2011 вироком Комсомольського міського суду Полтавської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі із звільнення від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 2 роки та 21.01.2015 вироком Комсомольського міського суду Полтавської області за ч.1 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі із застосуванням звільнення від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік. Проте, в силу ст. 89 КК України, зазначені судимості є погашеними.
Враховуючи всі обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також особу обвинуваченої, її вік і стан здоров'я, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання, маючи на меті досягнення цілей, визначених ч.2 ст.50 КК України, та беручи до уваги думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні, суд вважає, що виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення нею нових злочинів можливе лише за умов здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням до праці в кримінально-виконавчій установі відкритого типу, тому призначає їй покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України у розмірі наближеному до мінімального.
Підстав для застосування положень статей 69, 691 КК України суд не знаходить.
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченої від покарання з іспитовим строком, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч.1 ст.75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з'ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду і про можливість виправлення засудженої без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на неї судом обов'язків.
Суд зазначає, що обвинувачена ОСОБА_6 має дві непогашені судимості за злочини, які не пов'язані із вчиненням крадіжок, і одну непогашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України. Крім того, у встановлені вироками суду строки випробування обвинувачена не притягувалась до кримінальної відповідальності, що дає суду підстави дійти висновку про можливість її виправлення без реального відбування покарання.
Питання про речові докази вирішено судом у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у справі відсутні, цивільний позов не пред'явлено, заходи забезпечення не застосовувались.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_6 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити їй покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_6 від цього покарання, якщо вона протягом однорічного строку випробування не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї такі обов'язки:
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, або роботи;
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Речові докази у справі:
-музичну колонку марки JBL CHARGE2+, чорного кольору, залишити потерпілому ОСОБА_4 , як йому належну.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається через Комсомольський міський суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Після проголошення вироку обвинувачений та захисник мають право отримати в суді його копію, подати клопотання про помилування, ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження теж мають право отримати копію вироку.
Копія вироку не пізніше наступного дня після його проголошення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя підпис ОСОБА_1
Згідно з оригіналом.
Суддя ОСОБА_1