26 березня 2019 року м. Житомир справа № 240/911/19
категорія 113020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
з участю секретаря судового засідання Лисайчука А.О.,
представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Житомирського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення від 07.08.2018 №17 в частині,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Житомирського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 07.08.2018 № 17 в частині заборони громадянину ОСОБА_4 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в'їзду на територію України терміном на три роки до 07.08.2021.
В обґрунтування позову зазначає, що в оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування необхідності застосування щодо позивача заборони подальшого в'їзду на Україну та відсутні посилання на підстави, якими керувався відповідач при прийнятті рішення; заборона в'їзду на територію України терміном на три роки порушують його права як громадянина ОСОБА_4 та права іноземця згідно законодавства України, а також права та обов'язки як батька ОСОБА_5, оскільки він буде позбавлений можливості приїжджати до свого сина та брати участь у його житті.
Ухвалою від 25.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с. 49-52), в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що ОСОБА_3 перебував на території України понад встановлений законом термін та ухилявся від виїзду за межі України після закінчення відповідного терміну перебування.
В судовому засіданні:
- представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі;
- представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення операції "Мігрант" в ході відпрацювання ринку "Малинський" встановлено, що громадянин ОСОБА_6 ОСОБА_4 ОСОБА_3 порушив термін перебування на території України (а.с. 59), у зв'язку з чим позивач надав управлінню Патрульної Поліції МВС України пояснення (а.с. 58).
Після чого Житомирським районним відділом Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області було прийнято протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МЖТ № 034171 від 07.08.2018 (а.с. 21) та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПР МЖТ № 034171 від 07.08.2018 (а.с. 22), якою постановлено відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП накласти на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. Згідно квитанції № 0.0.1102455968.1 від 07.08.2018 (а.с. 23) штраф був сплачений позивачем.
07.08.2018 Житомирським районним відділом Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області було прийнято рішення № 17 (а.с. 20) про примусове повернення з України громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яким вирішено примусово повернути за межі України громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов'язати його покинути територію України у термін до 17.08.2018; заборонити подальший в'їзд на територію України терміном на три роки до 07.08.2021.
Не погоджуючись з рішенням Житомирського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області № 17 від 07.08.2018 в частині заборонити подальшого в'їзду на територію України терміном на три роки до 07.08.2021, ОСОБА_3 оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1ст.26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до статей 9, 29 Загальної декларації прав людини (1948 року) та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 року) ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
Частиною 2 ст.26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
Визначена ч.2 ст.26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" можливість прийняття рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну свідчить про наявність в органу Державної міграційної служби дискреційних повноважень, тобто суб'єкту владних повноважень надається свобода, оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів можливих рішень.
При цьому суд зауважує, що рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну є необов'язковою, а являється санкцією, яка може застосовуватись під час прийняття рішення про примусове повернення в країну походження за наявності передбачених Законом підстав.
Згідно п.18 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №1 від 25.06.2009 "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" при вирішенні судами спорів про оскарження рішень про заборону в'їзду в Україну слід ураховувати, що застосування такої заборони визначене статтею 13 та частиною другою статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". При цьому необхідність заборони в'їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов'язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в'їзд. Судам під час розгляду спорів про заборону в'їзду в Україну необхідно мати на увазі, що процедура заборони в'їзду в Україну не є прямим наслідком примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України. Підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначені статтею 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Крім того, відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, дії яких порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Таке рішення може бути оскаржене разом або окремо від рішення про примусове повернення.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:
1. В інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;
2. Якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
3. Якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
4. Якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
5. Якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
6. Якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;
7. Якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами вїзду-виїзду;
Вказаний перелік підстав для заборони в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що уповноважені органи державної влади, приймаючи рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства до країни проходження може прийняти рішення і про заборону івїзду в України лише з підстав, визначених ч.1 ст.13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, оскільки в рішенні № 17 від 07.08.2018 про примусове повернення з України ОСОБА_3 відсутнє посилання на обставини та підстави з якими відповідач пов'язує встановлення заборони в'їзду в Україну строком на 3 роки, під час розгляду справи в суді відповідачем не названо підстав, визначених ч.1 ст.13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", для заборони в'їзду в Україну, суд вважає рішення Житомирського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 07.08.2018 № 17 в частині заборони громадянину ОСОБА_4 ОСОБА_3 в'їзду на територію України необґрунтованим, а тому визнає його протиправним та скасовує.
Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_3 (вул. Басейна, 2а, оф. 5, м. Житомир, 10014, Громадянин ОСОБА_4, паспорт С01917887 від 06.03.2018) до Житомирського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (вул. Грушевського, 75/114, м. Житомир, 10008, код 37808497) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 07.08.2018 № 17 в частині заборони громадянину ОСОБА_4 ОСОБА_3 в'їзду на територію України.
Стягнути на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк
Повне судове рішення складене 01 квітня 2019 року