Справа № 357/756/19
2/357/1712/19
Категорія
іменем України
27 березня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. ,
за участю секретаря - Сокур О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в підготовчому проваджені в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності,-
22.01.2019 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності, посилаючись на наступні обставини.
ОСОБА_1 (Позивач-1), ОСОБА_2 (Позивач-2) та ОСОБА_3 (Відповідач) є співвласниками квартири АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30.05.2001 р., який посвідчено державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 1-1721.
На сьогодні між Позивачами та Відповідачем склалися спірні, конфліктні правовідносини, що унеможливлюють спільне володіння та користування вищезазначеною квартирою, в зв'язку з чим, Позивачі звертаються до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою про припинення права власності Відповідача на частку в спірній квартирі виходячи з наступного.
Згідно зі ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Як вбачається з технічного паспорту, виготовленого станом на 10.01.1993 р., спірна квартира є трикімнатною з житловою площею у 35,20 кв.м., до складу якої входять 1-а кімната - 11,70 кв. м., 2-а кімната - 7,90 кв.м., 3-тя кімната - 15,6 кв.м.
Виходячи з того, що спірна квартира знаходиться у спільній власності Позивачів та Відповідача, то відповідно до ст. 357 ЦК України на частку Відповідача припадає 1/3 частини вказаної квартири, що складає 11,4 кв.м. даної квартири.
В спірній квартирі зареєстровані та постійно проживають Позивач-1, Позивач-2 та неповнолітня ОСОБА_5 (донька Позивача-1 та Відповідача). Відповідач також зареєстрований в спірній квартирі, однак починаючи з 2014 р. проживає за іншою адресою.
Виходячи з того, що в спірній квартирі зареєстрована та проживає донька Позивача-1 та Відповідача, яка також має право користуватися спірною квартирою разом з Позивачами та Відповідачем, то у разі встановлення порядку користування зазначеною квартирою Відповідач буде мати право користуватися лише % частиною квартири, що відповідає 8,8 кв.м. квартири.
Таким чином, частка Відповідача у спірній квартирі не є значною. Квартира є нерухомим майном, а відтак - є неподільною, в зв'язку з чим частка Відповідача не може бути виділена в натурі.
Крім цього, спільне користування квартирою Позивачів та Відповідача є неможливим. Так як, під час спільного проживання між Позивачем-1 та Відповідачем склалися неприязні конфліктні відносини.
В зв'язку з чим, 18.07.2014 р. рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області шлюб між Позивачем -1 та Відповідачем було розірвано.
З моменту розірвання шлюбу Відповідач почав проживати із своєю новою сім'єю за адресою: АДРЕСА_4
В спірній квартирі Відповідач з моменту розірвання шлюбу не проживає, тільки деколи приходить та ображає Позивачів та доньку ОСОБА_2, що призводить до постійних сварок. Такі сварки негативно позначаються на здоров'ї та душевному спокої Позивачів.
Крім цього, такі сварки негативно впливають на неповнолітню доньку ОСОБА_2, яка знаходиться в складному підлітковому віці, та досить болісно реагує на такі конфлікти з Відповідачем.
При цьому, ОСОБА_2 страждає від вегетативної дисфункції, артеріальної гіпертензії, кіфозу грудного відділу хребта та має дифузний зоб II ст.
Згідно з виписками стаціонарного хворого № 1407, 6471 з медичної карти ОСОБА_2, їй рекомендовані обмеження емоційних навантажень, дотримання режиму достатнього сну.
В той час, як такі сварки з Відповідачем постійно призводять до сильних нервових потрясінь, підвищення артеріального тиску, прискорення серцебиття, безсоння у ОСОБА_2, що погіршує її стан здоров'я та поглиблює важкість перебігу хвороб.
Таким чином, через складні, конфліктні відносини спільне проживання у спірній квартирі Позивачів, ОСОБА_2 та Відповідача крайнє негативно позначається на здоров'ї та душевному спокої Позивачів та особливо доньки ОСОБА_2, а відтак спільне володіння та користування даною квартирою з Відповідачем є неможливим.
Крім цього, припинення права власності на часту Відповідача у спірній квартирі не завдасть істотної шкоди інтересам Відповідача, так як Відповідач у спірній квартирі з 2014 р. не проживає, а проживає з своєю новою сім'єю за адресою: АДРЕСА_4, що не заперечує і сам Відповідач.
Так звернувшись до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою про визначення порядку користування квартирою, що є спільною власністю Відповідач сам вказує на те, що він фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4. А відтак, Відповідач, має місце для постійного свого проживання.
При цьому, припинення права Відповідача на частку в спірній квартирі лише позитивно позначиться на дітях Позивача-1 та Відповідача, а саме на Позивачеві - 2 та ОСОБА_2, які є членами сім'ї Відповідача, так як припиняться непорозуміння, постійні сварки, неприязні відносини, що сприятиме відновленню душевного спокою та психічної рівноваги у дітей.
Разом з цим, звертають увагу, що суми внесеної Позивачами на депозит Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, а саме 211 583 грн. 00 коп., що за офіційним курсом НБУ станом на 15.01.2019 р. становить 7 556 доларів США буде достатньо для купівлі Відповідачем окремого житла, як в місті Біла Церква, так і в його околицях, що підтверджується роздруківками із сайтів з продажу житла у м. Біла Церква.
При цьому, Відповідач має у власності і інше нерухоме майно, а саме: земельні ділянки, які згідно з інформації, що міститься в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно Відповідач здає в оренду, а також володіє гаражем, а тому має фінансові можливості придбати собі окреме житло і без компенсації Позивачами його частки.
Просили суд прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, припинити право власності ОСОБА_3 на належну йому 1/3 частку трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частки у праві власності на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку у праві власності на трикімнатну квартири за адресою: АДРЕСА_3, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2115 грн. 84 коп. та витрати на проведення експертизи у розмірі 1 800 грн. 00 коп. (а.с. 4-8).
Ухвалою судді від 29.11.2018 року було постановлено прийняти до провадження цивільну справу та постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання у справі призначено на 15 годину 00 хвилин 27 березня 2019 року (а.с. 98-99).
В судове засідання позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, надали до суду заяву, отримана судом 27.03.2019 року за вх. № 11677, в якій просили справу проводити без їхньої присутності, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, отримана судом 27.03.2019 року за вх. № 11680, в якій просив справу слухати у його відсутність, позовні вимоги визнає та просить їх задовольнити.
Враховуючи те, що відповідачем визнано позов в повному обсязі, визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, керуючись ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення рішення у підготовчому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Встановлено, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30.05.2001 року, який посвідчено державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 1-1721 (а.с. 9).
Як вбачається з технічного паспорту, виготовленого станом на 10.01.1993 року, спірна квартира є трикімнатною з житловою площею у 35,20 кв.м., до складу якої входять 1-а кімната - 11,70 кв. м., 2-а кімната - 7,90 кв.м., 3-тя кімната - 15,6 кв.м. ( а. с. 63-64 ).
Встановлено, що спірна квартира знаходиться у спільній власності позивачів та відповідача, де частка відповідача складає 1/3 частини вказаної квартири, що складає 11,4 кв.м. даної квартири.
В спірній квартирі зареєстровані та постійно проживають позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також неповнолітня ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_3, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про склад сім'ї, виданої управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області за вих. № 3714 від 16.07.2018 року (а.с. 11).
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.07.2014 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було розірвано.
Встановлено, що з моменту розірвання шлюбу відповідач почав проживати із своєю новою сім'єю за адресою: АДРЕСА_4, а в спірній квартирі відповідач з моменту розірвання шлюбу не проживає і лише деколи приходить до квартири АДРЕСА_1.
Згідно з виписками стаціонарного хворого № 1407, 6471 з медичної карти ОСОБА_2, останній рекомендовані обмеження емоційних навантажень, дотримання режиму достатнього сну (а.с. 19-20).
Встановлено, що у зв'язку із постійними сварками, які виникають між позивачами та відповідачем, зазначене негативно впливає на неповнолітню доньку ОСОБА_2, яка страждає від вегетативної дисфункції, артеріальної гіпертензії, кіфозу грудного відділу хребта та має дифузний зоб II ст.
Відповідно до Звіту про оцінку майна житлової трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 який наявний в матеріалах справи вбачається, що ринкова вартість об'єкта оцінки складає 634 750 гривень, ринкова вартість 1/3 частини об'єкта оцінки складає 211 583 гривень (а.с. 21-42).
Згідно наявних в матеріалах справи квитанцій від 14 січня 2019 року 14-837433/С та 14-837434/С відповідно, позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внесені по 105 791,50 гривень кожним на депозит Білоцерківського міськрайонного суду Київської області (а.с. 74), де разом сума складає 211 583 грн. 00 коп.
Звертаючись до суду з вищевказаним позовом позивачі просили припинити права на частку у спільному майні та визнання за ними права власності, так як сумісне життя та користування спільний майном є не можливим.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Згідно ч. 2 ст. 358 ЦК України, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Частиною 3 ст. 358 ЦК України визначено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
В силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України, всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм, з врахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
Відповідні висновки міститься в постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року по справі №6-4цс14 та постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року по справі № 6-2925цс15.
Таким чином, правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.
Частиною 1 ст. 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких, суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні, а саме: частка є незначною і не може бути виділена у натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Згідно з ч. 2 ст. 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається гідно із законом або є неможливим (ч.2 ст. 183 цього Кодексу) співвласник, який бажає виділу , має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його часки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що припинення права особи на частку в спільному майні поза її волею за рішенням суду на підставі позову інших співвласників (співвласника) можливий за наявності хоча б однієї з чотирьох передбачених ч. 1 ст. 365 ЦК України підстав, проте таке припинення в усякому випадку не повинно завдати істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї, і за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
При цьому, висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об'єкта, який є спільним майном.
Таких правових висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11.
В постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа № 6-68цс14), зазначено, що відповідно до п. 4 ч. 1ст. 365 ЦК України, право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Згідно з п. 7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 р. судам слід враховувати, що оскільки за чинним законодавством суд вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.
Згідно з частиною 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Отже, в судовому зсіданні знайшло своє підтвердження того факту, що частка відповідача у спірній квартирі є незначною та не може бути виділена в натурі, квартира є неподільною та спільне володіння і користування квартирою є неможливою, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.
Крім того, відповідач ОСОБА_3 визнав позовні вимоги позивачів та просив позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до нього задовольнити в повному обсязі, про що зазначено останнім у відповідній заяві, яка була отримана судом 27.03.2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи усе вищевикладене, на основі повно та всебічно досліджених доказів, в контексті розуміння правових норм чинного законодавства, прийнявши до уваги, що частка відповідача у квартирі № 100, що розташована на 8-му поверсі 10-ти поверхового будинку № 2, який знаходиться по вулиці Січневий прорив в м. Біла Церква Київської області є незначною та не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї, оскільки у відповідача наявне на праві власності інше нерухоме майно, враховуючи й той факт, що позивачами попередньо внесені вартість частки належної на праві спільної часткової власності відповідача на депозитний рахунок суду, а також визнання позову відповідачем, тому у суду є усі правові підстави у сенсі розуміння ч.1 ст. 364 ЦК України задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в частині припинення права власності на частку у спільному майні ОСОБА_3 на 1/3 частку вищевказаної квартири разом із стягненням з позивачів на користь відповідача грошову компенсацію у розмірі вартості 1/3 частки квартири, що складає згідно Звіту про оцінку майна 211 583 гривень, та як наслідок визнати за позивачами право власності на вказану частку нерухомого майна.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Встановлено, що позивачем ОСОБА_1 були понесені витрати при проведенні експертизи у розмірі 1 800 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією № 4318772 від 11.01.2019 року (а.с. 75), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
Оскільки, позивачами при зверненні до суду були понесені витрати на оплату судового збору у розмірі 1 057,92 гривень кожний з позивачів, то понесення таких витрат підлягає відшкодуванню з відповідача на користь позивачів. (а.с. 2, 3)
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 319,358, 364, 365 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 133, 141, 206, 211, 247, 263, 265, 273, 353, 354 ЦПК України, п. 7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 р., суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності, - задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_3 на належну йому 1/3 частку трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\6 частки у праві власності на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\6 частки у праві власності на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1
Виплатити ОСОБА_3 211 583 (двісті одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три) гривень з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, внесені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до квитанцій: № 14-837433/С від 14 січня 2019 року та № 14-837434/С від 14 січня 2019 року, як компенсацію вартості частки в нерухомому майні.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати понесені за проведення експертизи у розмірі 1 800 гривень та витрати при сплаті судового збору у розмірі 1 057,92 гривень, загалом 2 857,92 гривень (дві тисячі вісімсот п'ятдесят сім гривень дев'яносто дві копійки).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати понесені при сплаті судового збору у розмірі 1 057,92 гривень (одна тисяча п'ятдесят сім гривень дев'яносто дві копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1, РНОПП: НОМЕР_1);
Позивач: ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_1, РНОПП: НОМЕР_2);
Відповідач: ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1, адреса проживання: АДРЕСА_4, РНОКПП: НОМЕР_3).
Повне судове рішення складено 27 березня 2019 року.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов