01 квітня 2019 р. Справа № 160/2833/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рябчук О.С., розглянувши матеріали позовної заяви Управління каналу Дніпро-Донбас до Державного агентства рибного господарства України, Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Харківській області про визнання протиправними дій, скасування індивідуального акту, -
28 березня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Управління каналу Дніпро-Донбас (далі - позивач) до Державного агентства рибного господарства України (далі - відповідач-1), Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Харківській області (далі - відповідач-2) з позовними вимогами:
1.визнати протиправними дії Державного агентства рибного господарства України та Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Харківській області щодо погодження режиму рибогосподарської експлуатації Орільського (Орільківського) водосховища, розташованого на території Лозівського і Сахновщинського районів Харківської області для користувача - ФОП ОСОБА_1;
2. скасувати акт індивідуальної дії - режим рибогосподарської експлуатації Орільського (Орільківського) водосховища, розташованого на території Лозівського і Сахновщинського районів Харківської області, погоджений 26.05.2017 Державним агентством рибного господарства України та Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Харківській області для користувача ФОП ОСОБА_1.
Позов зареєстрований в суді та йому присвоєно номер справи №160/2833/19.
Згідно з частиною 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у адміністративній справі, суд виходить з наступного.
З позовної заяви вбачається, що позивачем оспорюється дії та рішення відповідачів щодо встановлення режиму рибогосподарської експлуатації Орільського (Орільківського) водосховища, розташованого на території Лозівського і Сахновщинського районів Харківської області для користувача - ФОП ОСОБА_1, тобто, правомірність надання права користування даним об'єктом ФОП ОСОБА_1
Позовні вимоги в позовній заяві вмотивовані тим, що Управління каналу Дніпро-Донбас є державною установою та власником об'єкту «Орільське водосховище». 05 червня 2018 року з письмової відповіді Держрибагентства №1167-41.5-16 позивачу стало відомо про наявність погодженого режиму рибогосподарської експлуатації Орільського (Орільківського) водосховища, розташованого на території Лозівського і Сахновщинського районів Харківської області для користувача ФОП ОСОБА_1, чим порушено права позивача, як власника.
В позові наведено, також, обґрунтування підсудності спору Дніпропетровському окружному адміністративному суду. На думку позивача, спір має публічно-правовий характер.
Дослідивши матеріали позову, суд вважає, що спір між сторонами не має ознак справи адміністративної юрисдикції, виходячи з наступного.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із п.1 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору на виконання суб'єктом владних повноважень своїх управлінських функцій.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові ОСОБА_2 від 30 січня 2019 року у справі №803/413/18 за позовом Депутатів Луцької міської ради Волинської області в інтересах територіальної громади м. Луцька про визнання протиправним та скасувати рішення Луцької міської ради Волинської області «Про надання ТОВ «Житловий квартал» на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування нежитлових приміщень» з метою усунення порушень Міськрадою законності при передачі в оренду ТОВ «Житловий квартал» земельної ділянки комунальної власності.
ОСОБА_2 палата Верховного Суду у цьому рішення дійшла наступного висновку.
КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Крім того, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень.
Визначаючи предметну юрисдикцію справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта.
Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб'єкта владних повноважень.
Рішення суб'єкта владних повноважень, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у відповідної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права, що виникло у певного суб'єкта в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.
Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Відповідно до ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що спір, який виник між сторонами, не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а випливає із захисту приватного інтересу позивача стосовно користування об'єктом «Орільське водосховище».
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до п. 6, п. 10 ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року коженмає право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Враховуючи те, що компетентним судом для вирішення вказаних правовідносин є суд господарської юрисдикції, розгляд справи в порядку адміністративного судочинства суперечить ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначені межі компетенції адміністративних судів.
Зазначене є підставою для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі у відповідності до п.1 ч.1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 170, 248, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №160/2833/19 за позовом Управління каналу Дніпро-Донбас до Державного агентства рибного господарства України, Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Харківській області про визнання протиправними дій, скасування індивідуального акту.
Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набуває законної сили у відповідності до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_3