Справа № 323/137/19
Провадження № 2/323/200/19
01.04.2019 року м. Оріхів
Оріхівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючої суддіОСОБА_1,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення режиму окремого проживання подружжя, -
ОСОБА_3 у січні 2019 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення режиму окремого проживання подружжя. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що перебуває у шлюбі із відповідачем. До 2017 року сторони проживали в м. Авмвросіївка, однак у зв'язку із проведенням антитерористичної операції на цій території, позивач із вересня 2017 року став проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час відсутня фактична можливість проживати разом, однак намірів розірвати шлюб позивач не має. Позивач просить суд встановити режим окремого проживання подружжя.
Ухвалою суду від 21.01.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 18.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14.03.2019 року.
Судове засідання 14.03.2019 року було відкладене на 01.04.2019 року у зв'язку із неявкою відповідача.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, згідно інформації, яка неодноразово надходила з ГУДМС України в Донецькій області у відповідь на запити суду щодо підтвердження місця реєстрації фізичних осіб, останнє відоме місце проживання яких належить до Амвросіївського району Донецької області, - за наявними у ГУДМС Донецькій області дані про таких осіб відсутні, а детальніше здійснити перевірку інформації про реєстрацію місця проживання фізичних осіб в населених пунктах, які розташовані в зоні проведення операції об'єднаних сил, є неможливим, тому що обліки відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Донецькій області знаходяться у м. Донецьку на тимчасово непідконтрольній українській владі території.
У зв'язку із зазначеним, відповідно до п.19 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України та ч.1 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», відповідач викликалася до суду шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті судової влади України http://court.gov.ua/sud0819, але в судове засідання остання не з'явилася, відзив на позов не надала.
На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 56 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст.119 СК України, за заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.
Згідно ст.120 СК України, встановлення режиму окремого проживання не припиняє права та обов'язків подружжя, які встановлені цим Кодексом, і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму.
У разі встановлення режиму окремого проживання - майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі; дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.
Сімейний кодекс України не обмежує час, протягом якого може тривати режим окремого проживання, а тому цей термін не підлягає визначенню й рішенням суду. За умов виправлення стану сімейних стосунків, вказаний режим проживання також може бути припинений.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про встановлення режиму окремого проживання суд повинен встановити фактичні взаємини сторін і переконатися в доцільності сепарації для того, щоб узаконений спосіб окремого проживання не був формальним засобом вирішення спірних майнових питань.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
20.10.2007 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, що підтверджується відповідним штампом в паспорті позивача.
Сторони у справі мають дитину: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2
З вересня 2017 року позивач з відповідачем фактично проживають окремо, що підтверджується довідкою від 05.09.2017 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Аналізуючи зміст ст.119 СК України, суд вважає, що для встановлення подружжю режиму окремого проживання необхідна наявність двох умов: неможливість або небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно і припинення сімейних відносин між подружжям.
Як стверджує позивач у справі сторони проживають окремо один від одного, ведуть окреме господарство, мають окремий бюджет; позивач не бажає розривати шлюб і бажає встановити для сторін режим окремого проживання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на даний час фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3/2, а відповідач проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що підстав відмовляти встановленню режиму окремого проживання відсутні, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи те, що позивач у своїх позовних вимогах не зазначає час, з якого він просить встановити режим окремого проживання подружжя, суд приходить до висновку, що режим окремого проживання підлягає встановленню починаючи з дня набрання рішенням, ухваленим у справі, законної сили i до дня поновлення сімейних відносин.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.56, 119, 120 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 11, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення режиму окремого проживання подружжя - задовольнити.
Встановити режим окремого проживання подружжя для ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3/2) та його дружини - ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_6, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4), починаючи з дня набрання рішенням, ухваленим у справі, законної сили.
Заочне рішення може бути переглянуте Оріхівським районним судом Запорізької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.П. Гуцал