1Справа № 335/15137/17 1-кп/335/142/2019
29 березня 2019 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
процесуального прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
представника цивільного відповідача-2 ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080050004572 від 13 жовтня 2017 р., за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новофедорівка Запорізької області, громадянина України, із середньо-технічною освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засудженого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України,
12 жовтня 2017 р. приблизно о 18:20 год. водій ОСОБА_5 , керуючи маршрутним мікроавтобусом «Мерседес Спринтер», д.н. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині проспекту Соборного з боку вулиці Миру в напрямку бульвару Шевченка у місті Запоріжжі. В салоні транспортного засобу в якості пасажира перебували ОСОБА_4 і ОСОБА_7 . В цей же час, у попутному напряму попереду вказаного транспортного засобу рухався автомобіль «Субару», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , перед яким здійснював рух автомобіль «БМВ», д.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_9 .
Під час руху в районі регульованого світлофором перехрестя проспекту Соборного із вулицею Південноукраїнською водії ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зупинили керовані ними автомобілі у межах смуги свого руху. Водій ОСОБА_5 , маючи об'єктивну можливість виявити перешкоду для свого руху у вигляді автомобілів, що зупинились по смузі його руху, діючи на порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху України, своєчасних заходів для зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу не застосував, внаслідок чого допустив зіткнення передньої частини його транспортного засобу із задньою частиною автомобіля «Субару», внаслідок якого останній контактував передньою частиною із задньою частиною автомобіля «БМВ».
Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили довгостроковий розлад здоров'я більше 21 дня, в тому числі закритий косий осколковий перелам основної фаланги 4-го пальця правої кісті, а пасажир ОСОБА_7 - легкі тілесні ушкодження.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винним у інкримінованому злочині.Суду пояснив, що 12 жовтня 2017 р. приблизно о 18:20 год. він керуючи маршрутним мікроавтобусом «Мерседес Спринтер», д.н. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині проспекту Соборного з боку вулиці Миру в напрямку бульвару Шевченка у місті Запоріжжі. В салоні транспортного засобу перебували пасажири. В цей же час, у попутному напряму попереду вказаного транспортного засобу рухався автомобіль «Субару», перед яким здійснював рух автомобіль «БМВ».
Під час руху в районі регульованого світлофором перехрестя проспекту Соборного із вулицею Південноукраїнською зупинилися автомобілі. Він не зреагував на дорожню ситуацію та допустив зіткнення передньої частини його транспортного засобу із задньою частиною автомобіля «Субару». Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_4 отримала ушкодження.
Крім показань обвинуваченого, який повністю визнав вину у інкримінованому злочині, його вина у вчиненні злочину була доведена під час судового засідання та підтверджена такими доказами:
- Показаннями потерпілої ОСОБА_4 , чка в судовому засіданні пояснила, що 12 жовтня 2017 р. приблизно о 18:20 год. вона в якості пасажира їхала маршрутним мікроавтобусом, та під час різкого гальмування отримала перелам основної фаланги IV-го пальця правої руки, внаслідок чого втратила працездатність, тривалий час лікувалася. Цивільний позов до ТОВ «ТРЕВЕЛ-АВТО», ПрАТ «Страхова компанія «ОРАНТА-СІЧ» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням підтримала та просила позов задовольнити в повному обсязі;
- Висновком судової інженерно-транспортної експертизи від 16 листопада 2017 р. № 9-751, згідно з яким в даній дорожній ситуації водій ОСОБА_5 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації в діях водія ОСОБА_5 є невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що знаходяться в причинному зв'язку з подією ДТП. Водій ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Субару», д.н. НОМЕР_2 , шляхом зупинки керованого ним транспортного засобу до моменту зіткнення;
- Висновком судової інженерно-транспортної експертизи від 16 листопада 2017 р. № 9-751, згідно з яким на момент проведення дослідження рульове керування, робоча гальмівна (гальмова) система та ходова частина автомобіля «Мерседес Спринтер», д.н. НОМЕР_1 , знаходились у працездатному стані;
- Висновком судово-медичного експерта № 2562 МД від 23.10.2017, за яким закритий косий осколковий перелам основної фаланги IV-го пальця у ОСОБА_4 кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я строком понад 3 тижні (більш як 21 день). Дане тілесне ушкодження утворилось від дії тупого предмету. Давність утворення тілесного ушкодження не суперечить строку, вказаному в обставинах справи, та наданої медичної документації.
Інші докази судом не досліджувались відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому діяння за обставин, викладених в обвинувальному акті, а також приймаючи до уваги, що учасники провадження не оспорюють обставини, які встановлені органом досудового розслідування, правильно розуміють зміст цих обставин, та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, та погодились на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
За таких обставин суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому діяння та кваліфікує дії останнього за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, у відповідності до ст. 12 КК України, віднесено до злочину невеликої тяжкості, спричинених наслідків - в результаті злочину завдано шкоди фізичному здоров'ю потерпілої та завдано їй моральні страждання.
Також суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не засуджений, на обліку в КУ «ОКПЛ» та КУ «Обласний клінічний наркологічний диспансер» не перебуває. За сімейним станом обвинувачений одружений, на утриманні неповнолітніх дітей або непрацездатних осіб немає. Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 , є щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Також при призначенні покарання судом враховуються роз'яснення, надані у пунктах 20-22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за якими при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Вирішуючи питання щодо виду покарання, яке слід застосувати в даному випадку, суд враховує думку прокурора і потерпілої, які не заперечували щодо призначення ОСОБА_5 покарання у вигляді штрафу.
З огляду на викладене, суд вважає необхідним та достатнім обрати ОСОБА_5 покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України.
В цей же час, з урахуванням особи обвинуваченого, конкретних обставин злочину, наявності пом'якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, того, що обвинувачений за час досудового слідства та розгляду справи у суді свідомо і неухильно дотримувався загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів, вибачився перед потерпілою, а також, що обвинувачений вчинив злочин з необережності, тому суд вважає можливим не застосовувати у даному випадку додаткове покарання до обвинуваченого у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України, а про судові витрати - відповідно до ст. 124 КПК України.
За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Відтак, з обвинуваченого на користь державного бюджету слід стягнути судові витрати на залучення експертів, що документально підтверджені.
Запобіжний захід до обвинуваченого у кримінальному провадженні не застосовувався.
Вирішуючи цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.
За змістом цивільного позову ОСОБА_4 посилається на положення ч. 1 ст. 1195 ЦК України та зазначає, що за період з 13.10.2017 по 29.03.2018 вона втратила працездатність, внаслідок чого було втрачено 19 067,90 гривень заробітку, розмір якого обчислено виходячи із розміру мінімальної заробітної плати. Крім того, 7 593,01 грн. позивач витратила на купівлю лікарських засобів, проведення обстежень та інших процедур відповідно до призначення лікарів. Також, неправомірними діями водія їй було завдано моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я, неможливості вести нормальний повноцінний образ життя, її лікування ще триває, 26.10.2017 ОСОБА_4 перенесла операцію. Моральні страждання пов'язані також і з емоційним стресом, втратою сну, порушенням нормального ритму життя, неможливістю повернутися до роботи та здійснення допомоги непрацездатній матері. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 50 000 грн.
Просила стягнути з ТОВ «ТРЕВЕЛ-АВТО» як роботодавця обвинуваченого на її користь 2 000 грн. різниці між фактичним розміром шкоди, заподіяної здоров'ю, і необхідною страховою виплатою (франшиза) та 45 766,95 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, а також стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «ОРАНТА-СІЧ», в якій на момент ДТП була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача відповідно до полісу № АЕ/8934975, 19 067,90 грн. шкоди, пов'язаної із тимчасовою непрацездатністю за період з 13.10.2017 по 29.03.2018, 5 593,01 грн. витрат на лікування, 1 233,05 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (5% розміру страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до умов страхування).
Цивільний відповідач-1 ТОВ «ТРЕВЕЛ-АВТО» в особі представника ОСОБА_10 надав відзив на позовну заяву, за змістом якого вказує, що частково не визнає позовні вимоги, зокрема, в частині розміру завданої моральної шкоди. Так, позивач просить стягнути 45 766,95 грн., з урахуванням раніше сплачених їй 3 000 грн. Однак, на обґрунтування даного розміру надає суперечливі відомості, зокрема, щодо постійного головного болю, втрати сну, тривожності, необхідністю нести витрати на лікування, необхідності здійснення постійного догляду за непрацездатною матір'ю. Тому, вважає, що розмір моральної шкоди має бути зменшено судом до 5 000 грн. без урахування вже сплачених 3 000 грн. Крім того, зауважує, що ОСОБА_4 не надала доказів перебування у трудових відносинах з ТОВ «Вітан Тревел», зокрема трудової книжки. В цей же час, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Просив задовольнити позов частково, а саме в частині стягнення на користь ОСОБА_4 франшизи 2 000 грн. та моральної шкоди 5 000 грн.
Цивільний відповідач-2 ПрАТ «Страхова компанія «ОРАНТА-СІЧ» в особі представника ОСОБА_6 надав письмові пояснення (відзив) щодо позову ОСОБА_4 , в яких вказує, що позивач до теперішнього часу не зверталась до страхової компанії з приводу виплати їй страхового відшкодування, їй у виплаті не відмовлялось, а тому предмет спору відсутній. Щодо розміру страхового відшкодування відповідач-2 частково визнає вимоги ОСОБА_4 , а саме щодо відшкодування витрат на лікування в розмірі 5 412,14 грн., з яких 3 412,14 грн. підлягає стягненню з відповідача-2, а 2 000 грн. - з відповідача-1. Чеки на суму 1 508,48 грн. не підлягають врахуванню, оскільки обґрунтованість цих витрат не підтверджено медичними документами з поліклініки та лікарняним листом. Чек на суму 304,51 грн. також не може бути врахований, оскільки витрати не пов'язані із лікуванням наслідків ДТП. Чек на суму 170 грн. підлягає відшкодуванню після надання документів приватного підприємця. Щодо відшкодування втраченого заробітку, то дані виплати має проводити Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, становить 5% від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, тобто 170,61 грн. Отже, загалом розмір можливого страхового відшкодування має становити 3 582,75 грн.
У судовому засіданні потерпіла підтримала цивільний позов та просила його задовольнити.
Представник цивільного відповідача-1 ТОВ «ТРЕВЕЛ-АВТО» в судове засіцдання не з"явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник цивільного відповідача-2 ПрАТ «Страхова компанія «ОРАНТА-СІЧ» ОСОБА_6 в судовому засіданні цивільний позов не визнав з підстав, викладених у письмових поясненнях (відзиві) на позовну заяву.
Відповідно до вимог частини першої статті 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Як визначено положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Ст. 1166 ЦК України передбачає загальні підстави відшкодування шкоди, а саме:
1.наявність шкоди,
2.протиправність поведінки особи, що завдала шкоду,
3.причинний зв'язок між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою,
4.вина особи, що завдала шкоду.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Протиправність поведінки водія ОСОБА_5 , його вина, а також причинний зв'язок між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою, підтверджені вищезазначеними доказами, які підтверджують обставини вчиненого кримінального правопорушення (зокрема, висновками інженерно-транспортної експертизи, показаннями як потерпілої, так і самого обвинуваченого, внаслідок аналізу яких суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого діяння).
Що стосується наявності шкоди, завданої життю та здоров'ю потерпілої внаслідок вчиненого злочину, то ці обставини учасниками кримінального провадження не оспорюються. Спірним у даному випадку є розмір заподіяної шкоди, як матеріальної, так і моральної.
Так, в своєму цивільному позові потерпіла просила стягнути на її користь з ТОВ «ТРЕВЕЛ-АВТО» 2 000 грн. різниці між фактичним розміром шкоди, заподіяної здоров'ю, і необхідною страховою виплатою (франшиза) та 45 766,95 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, а також стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «ОРАНТА-СІЧ», в якій на момент ДТП була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача-1 відповідно до полісу № АЕ/8934975, 19 067,90 грн. шкоди, пов'язаної із тимчасовою непрацездатністю за період з 13.10.2017 по 29.03.2018, 5 593,01 грн. витрат на лікування, 1 233,05 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (5% розміру страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до умов страхування).
На підтвердження розміру матеріальної шкоди 7 593,01 грн. цивільний позивач надала суду довідку до акту огляду МСЕК серії АВ № 1006295 від 21 травня 2018 р., згідно з якою ОСОБА_4 встановлено ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням, виписки з медичної карти стаціонарного хворого №№ 2707, 4750пл., 124, в яких зазначено діагноз, а також, які саме обстеження проводились та які саме ліки та фізіотерапевтичні процедури призначалися потерпілій, карти хворого, який лікується у фізіотерапевтичному відділенні, направлення та призначення лікарів, протоколи обстежень, товарні чеки з аптек, чеки зі служби таксі, листки непрацездатності. Вказані документи судом приймаються як належні та допустимі докази заподіяння матеріальної шкоди та покладаються судом в основу висновку про доведеність розміру матеріальної шкоди.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача-2 на недоведеність сум витрат 304,51 грн. та 170 грн., оскільки ці посилання не підтверджені жодними доказами. Крім того, суд також враховує і те, що представником відповідача-2 не було заявлено під час розгляду справи жодних клопотань про витребування доказів на підтвердження вищезазначених посилань (доказів не можливості використання зазначених у чеках препаратів та засобів при обстеженні та лікуванні потерпілої). Крім того, цей відповідач мав можливість самостійно перевірити реєстрацію підприємства, що видало чек потерпілій на суму 170 грн., у відкритому доступі шляхом здійснення запиту до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно зі статтею 6 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
При цьому, даний Закон не містить вимог щодо можливості відмови судом у задоволенні вимоги про стягнення відшкодування матеріальної шкоди зі страхової компанії через відсутність відповідної заяви потерпілого.
Сума матеріальної шкоди, що заподіяна здоров'ю потерпілої ОСОБА_4 у розмірі 7 593,01 грн., яка визнана судом доведеною, не виходить за межі страхової суми відповідно до полісу ПрАТ «СК «ОРАНТА-СІЧ» № АЕ/8934975 від 17.05.2017, а тому ця сума за вирахуванням франшизи 2 000 грн. підлягає стягненню з відповідача-2 на користь потерпілої, тобто у розмірі 5 593,01 грн.
Крім того, судом враховується, що ТОВ «ТРЕВЕЛ-АВТО» визнає позовні вимоги про стягнення з нього франшизи у розмірі 2 000 грн., які також підтверджені копією страхового полісу ПрАТ «СК «ОРАНТА-СІЧ» № АЕ/8934975 від 17.05.2017, а тому суму франшизи у розмірі 2 000 грн. належить стягнути на користь ОСОБА_4 з відповідача-1.
Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, то згідно положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Ч. 4 ст. 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Отже, під поняттям "моральна шкода" охоплюються негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов'язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів. Фізичні страждання - це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров'я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина.
При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілої, погіршення функціонування її певних органів.
Як встановлено судом, ОСОБА_5 вчинив злочинні дії, окреслені у ч. 1 ст. 286 КК України, вина обвинуваченого в скоєнні ДТП, яке потягло спричинення потерпілій тілесних ушкоджень середньої тяжкості, доведена. Отже, заявлена вимога цивільного позивача пов'язується з фактом заподіяння злочином моральної шкоди, і суд враховуючи стан здоров'я потерпілої, фізичні та душевні страждання, що призвели до негативних змін у житті потерпілої, тяжкість вимушених змін у її звичайному способі життя, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, вважає, що маються підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”.
Крім того, судом враховується і те, що ТОВ «ТРЕВЕЛ-АВТО» здійснено часткове відшкодування моральної шкоди потерпілій на суму 3 000 грн., що самою потерпілою не оспорювалось.
З урахуванням вищезазначених обставин і доказів, наданих цивільним позивачем, суд вважає, що розмір моральної шкоди у грошовому еквіваленті 17 000 грн., що спричинена потерпілій виходячи із сукупності її складових - ступеню тяжкості спричинених тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, фізичного болю та страждань, розумності, виваженості та справедливості є достатнім розміром для компенсації моральної шкоди і саме цей розмір суд вважає таким, що відповідає ступеню моральних страждань потерпілої та категорії злочину, вчиненого обвинуваченим, яке за направленістю умислу відноситься до ненавмисних.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За роз'ясненнями, наданими у пункті 6 постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).
В цей же час, як роз'яснено у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП).
Таким чином, оскільки володільцем транспортного засобу станом на час вчинення ДТП було саме ТОВ «ТРЕВЕЛ-АВТО» на підставі довіреності від 13.01.2017, та враховуючи, що водій ОСОБА_5 перебував із ТОВ «ТРЕВЕЛ-АВТО» у трудових відносинах, тому в даному випадку відповідальність за спричинену моральну шкоду має нести саме ТОВ «ТРЕВЕЛ-АВТО».
Відтак, з ТОВ «ТРЕВЕЛ-АВТО» на користь ОСОБА_4 належить стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 17 000 грн.
Крім того, суд також вважає можливим на підставі умов страхового полісу ПрАТ «СК «ОРАНТА-СІЧ» № АЕ/8934975 від 17.05.2017 та вимог ст. 26-1 Закону № 1961-IV стягнути з відповідача-2 на користь ОСОБА_4 розмір відшкодування моральної шкоди, яка становить 5 % від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, що становить 179,65 грн. (5 593,01 грн. - 2 000 грн. (франшиза) = 3 593,01 грн.; 5% від 3 593,01 грн. складає 179,65 грн.).
Вимогу ОСОБА_4 про стягнення 19 067,90 грн. шкоди, пов'язаної із тимчасовою непрацездатністю за період з 13.10.2017 по 29.03.2018, суд вважає необґрунтованою з огляду на таке.
Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої здоров'ю фізичної особи внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я визначені законодавцем у ч. 1 ст. 1195 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.
Таким чином, розмір втраченого заробітку (доходу) потерпілого обов'язково визначається з урахуванням втрати чи зменшення його професійної або загальної працездатності.
Цивільний позивач визначила розмір втраченого заробітку виходячи із розміру мінімальної заробітної плати за період з 13.10.2017 по 29.03.2018.
Разом із тим, згідно ч. 2 ст. 1195 ЦК у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
В цей же час, як було встановлено у судовому засіданні, цивільний позивач на момент ДТП була офіційно працевлаштована в ТОВ «Вітан Травел» на посаді бухгалтера, що підтверджується довідкою з місця роботи, копією трудової книжки ОСОБА_4 , листками непрацездатності.
Відтак, в даному випадку відсутні підстави для розміру втраченого заробітку виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Натомість, будь-якого іншого розрахунку, виходячи із розміру фактично отримуваної потерпілою заробітної плати на вказаному підприємстві, який би обґрунтовувався відповідними відомостями про розмір такої заробітної плати, ОСОБА_4 суду не надала, що позбавляє суд можливості самостійно визначити такий розмір.
Крім того, дані правовідносини врегульовані спеціальним законом, а саме Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 вказаного Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
Згідно з ч. 2 ст. 22 цього ж Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, у даному випадку цивільному позивачу як застрахованій особі повинна виплачуватися допомога по тимчасовій втраті працездатності, яка компенсує втрату заробітної плати (доходу) за рахунок роботодавця (перші 5 днів) та Фонду соціального страхування України.
Отже, законні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення розміру втраченого заробітку відсутні.
Таким чином, цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 суд задовольняє частково та стягує на її користь з відповідача-1 ТОВ «ТРЕВЕЛ-АВТО» в рахунок відшкодування моральної шкоди 17 000 грн., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди (франшиза) 2 000 грн., а також з відповідача-2 ПрАТ «Страхова компанія «ОРАНТА-СІЧ» 5 593,01 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 179,65 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу розміром 300 (триста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 (п'ять тисяч сто) гривень 00 копійок, без позбавлення права керування транспортними засобами.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕВЕЛ-АВТО» на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду (франшизу) у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок та моральну шкоду у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, а всього стягнути 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОРАНТА-СІЧ» на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 5 593 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто три) гривні 01 копійка та моральну шкоду у розмірі 179 (сто сімдесят дев'ять) гривень 65 копійок, а всього стягнути 5 772 (п'ять тисяч сімсот сімдесят дві) гривні 66 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь державного бюджету України судові витрати на залучення експертів при проведенні судових експертиз:
№ 9-751 від 16.11.2017 у розмірі 1 186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) гривень 44 копійки;
№ 9-710 від 02.11.2017 у розмірі 1 581 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна) гривня 92 копійки.
Речові докази по справі:
-відеозапис, що зафіксував подію ДТП, на цифровому носії - диску, долучений до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження прокурора;
-автомобіль «Мерседес Спринтер», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_5 , - залишити ОСОБА_5 , як його законному володільцю;
-автомобіль «Субару», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_8 , - залишити ОСОБА_8 як його законному володільцю;
-автомобіль «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_9 , - залишити ОСОБА_9 як його законному володільцю.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1