Справа № 322/244/19
27 березня 2019 року смт. Новомиколаївка
в складі: головуючого судді Шиш А.Б.
при секретарі Вишняк Т.В.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому вказувала, що вона являється власником житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1. Відповідач, який доводиться їй сином, зареєстрований у вказаному будинку. З травня 2014 року відповідач за місцем своєї реєстрації не проживає, фактично відповідач проживає в м. Запоріжжя. Стосунки з сином вони не підтримують. Добровільно він не хоче виписатися з її будинку. Будь-якої домовленості про збереження за відповідачем житлової площі, на період його не проживання, не існує. Особистих речей відповідача в будинку немає. Перешкод користуватися будинком йому ніхто не чинив і не чинить. Всі обов'язки, стосовно сплати комунальних послуг, сплати за електроенергію, виконує вона. Причини, з яких відповідач добровільно не хоче виписатися з її будинку, їй не відомі.
В позові позивач просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю в ньому понад рік без поважних причин.
В судовому засіданні позивач позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим суд розглядає справу у його відсутність заочно, на підставі наявних в справі доказів.
Вислухавши пояснення позивача, допитавши свідків, а також вивчивши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною 2 ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що позивач являється власником будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим головою Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області 25 липня 2011 року.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили суду, що ОСОБА_2 з травня 2014 року в будинку АДРЕСА_1, не проживає. Перешкод у проживанні у вказаному будинку йому ніхто не чинить.
На підставі вищевказаних доказів судом встановлено, що ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 не проживає понад рік без поважних причин. Речі, належні відповідачу, в будинку відсутні. Перешкод в користуванні жилим приміщенням відповідачу ніхто не чинить.
За таких обставин суд доходить висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, і позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 12, 81, 263, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування будинком АДРЕСА_1.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Новомиколаївського районного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення у повному обсязі.
В разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку.
Рішення суду в повному обсязі виготовлене 01 квітня 2019 року.
Суддя А.Б.Шиш