1Справа № 335/13319/18 1-кп/335/361/2019
25 березня 2019 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя колегією суддів у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014080010000484 від 10 жовтня 2014 року, відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, -
В провадження Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя передані матеріали кримінального провадження № 12014080010000484 від 10 жовтня 2014 року з обвинувальним актом у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні просить призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані вимоги кримінального процесуального закону та обвинувальний акт складено з дотриманням вимог ст.291 КПК України, посилаючись в тому числі на відсутність підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 заявив клопотання про повернення обвинувального акту з реєстром матеріалів досудового розслідування прокурору, у зв'язку з їх невідповідністю вимогам Кримінального процесуального закону України та порушенням в ході досудового розслідування норм кримінального процесуального закону. Так, обґрунтовуючи клопотання, захисник послався на те, що з обвинувального акту вбачається, що замість правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 , в обвинувальному акті зазначено твердження про те, що останній скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, що є порушенням принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини як засади кримінального провадження, передбаченої ст.17 КПК України. Також в обґрунтування клопотання захисник посилається на відсутність в обвинувальному акті належної правової кваліфікація кримінального правопорушення, оскільки слідчим не було зазначено, у чому саме виразилося пособництво ОСОБА_6 , які конкретно його дії кваліфіковані як пособництво та яким службовим особам він допомагав вчиняти злочин. Правова кваліфікація діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 не відповідає змісту диспозиції ст. 191 КК України, оскільки не зазначено предмету привласнення (чуже майно), не визначено суб'єктний склад даного злочину та не встановлено, чи є ОСОБА_6 службовою особою та чи використовував він своє службове або інше становище під час вчинення злочину. Також захисник зазначає, що в обвинувальному акті не вказано відомості про всіх потерпілих, зокрема - МКП «Основаніє». З матеріалів обвинувального акту вбачається, що, на думку досудового розслідування, діями ОСОБА_6 матеріальна шкода завдана трьом комунальним підприємствам м. Запоріжжя: КП «Водоканал», Концерну «Міські теплові мережі» та МКП «Основаніє».
Однак, в обвинувальному акті вказано реквізити юридичних осіб та анкетні відомості їх представників лише двох потерпілих: КП «Водоканал», Концерну «Міські теплові мережі».
Реквізити та анкетні відомості представника третього підприємства - МКП «Основаніє», якому, на думку досудового розслідування, діями ОСОБА_6 також завдана матеріальна шкода, в обвинувальному акті відсутні.
Також захисник посилався на те, що у реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначені не усі слідчі дії, які були проведені.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав свого захисника та також просив повернути обвинувальний акт прокурору.
Представники потерпілих - КП «Водоканал» та Концерну «Міські теплові мережі» у судове засідання не з'явились, про день та час судового засідання повідомлялися у встановленому законом порядку. Від представника КП «Водоканал» надійшла заява про розгляд кримінального провадження без участі їх представника.
Колегією суддів визнано за можливе провести підготовче судове засідання за відсутністю представників потерпілих.
Колегія суддів, вислухавши думку учасників підготовчого судового засідання, оглянувши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до висновку про повернення обвинувального акта прокурору за наступних підстав.
Вивченням матеріалів судового провадження встановлено, що ухвалою колегії суддів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.05.2018 року повернуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014080010000484 від 10 жовтня 2014 року прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України.
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.05.2018 року про повернення прокурору обвинувального акту щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Зокрема, повертаючи обвинувальний акт прокурору, районний суд, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційного суду, виходив з того, що:
в обвинувальному акті не зазначено місце вчинення злочину, що позбавляє можливості перевірити підсудність розгляду даного провадження;
в акті не зазначено про те, що обвинувачений «заволодів чужим майном», а наявна лише вказівка на «заволодіння майном»; не зазначено яким саме службовим становищем зловживав ОСОБА_6 (своїм чи був співучасником вчинення злочину іншими службовими особами (якими саме), які зловживали своїм службовим становищем), та чи є він службовою особою та, відповідно, спеціальним суб'єктом злочину; в обвинувальному акті не розкрита та не сформульована роль ОСОБА_6 як пособника у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК, тобто не викладено зміст ст.27 КК; не перевірено наявності в діях ОСОБА_6 кваліфікуючих ознак - повторності та вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб;
в обвинувальному акті не зазначені відомості про потерпілого - МКП «Основаніє», а місце народження ОСОБА_6 , яке зазначено в обвинувальному акту, не відповідає дійсності.
Вивчивши матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12014080010000484 від 10 жовтня 2014 року, відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, затвердженого прокурором першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області ОСОБА_8 31.10.2018 року, колегія суддів приходить до висновку, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні не виповідає вимогам КПК України, а підстави, які слугували для повернення обвинувального акту прокурору у даному кримінальному провадженні не було усунуто стороною обвинувачення у повному обсязі на виконання постановлених у кримінальному провадженні судових рішень у справі ЄУ № 331/2757/18.
Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, передбаченими ст. 7 КПК України, таким як верховенство права і законність.
Згідно ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.
Таким чином, відповідно до норм КПК України обвинувальний акт - це процесуальний документ про закінчення досудового розслідування, який відповідно до ст. 291 КПК України складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.
Норма ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт повинен обов'язково містити відомості, які передбачені пп. 1-9 цієї частини вказаної статті.
Дослідивши обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12014080010000484 від 10 жовтня 2014 року стосовно ОСОБА_6 колегія суддів приходить до висновку, що він не відповідає вимог ч. 2 ст. 291 КПК України.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого, у тому числі місце їх проживання для забезпечення своєчасного та належного повідомлення потерпілого про час та місце проведення судових засідань (в тому числі і підготовчого).
Разом з цим, в порушення вказаної норми, обвинувальний акт не містить інформації про потерпілого у даному кримінальному провадженні - МКП «Основаніє» та адреси його місцезнаходження.Між тим, з матеріалів обвинувального акту вбачається, що, на думку сторони обвинувачення, діями ОСОБА_6 матеріальна шкода завдана трьом комунальним підприємствам м. Запоріжжя: КП «Водоканал», Концерну «Міські теплові мережі» та МКП «Основаніє».
Відповідно до положень п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом. Поряд з цим, ч. 1 ст. 11 КК України встановлено, що злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Поряд з цим, вимогами п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначено, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правової кваліфікації кримінального правопорушення.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 квітня 2008 року зазначив, що у контексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'яснення «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінські проти Австрії). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Песільє та Сассі проти Франції»).
Разом з тим, в обвинувальному акті, як при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, так і при формулюванні обвинувачення, при зазначенні події злочину, обставин вчинення кримінального правопорушення, часу, місця, способу їх вчинення, наявні неконкретність пред'явленого обвинувачення, так як, обвинувальний акт не містить конкретного обвинувачення ОСОБА_6 з чітким формулюванням обставин, які б відповідали зазначеній правовій кваліфікації закону України про кримінальну відповідальність.
Зокрема, обвинувальний акт взагалі не містить у собі зазначення місця вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину, що, в свою чергу, також унеможливлює перевірити підсудність даного кримінального провадження.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 27 КК України пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.
Однак кваліфікуючи дії ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК, як пособництво у заволодінні майном, прокурор не зазначив в обвинувальному акті в чому саме полягали дії ОСОБА_6 як пособника (чи то надання порад, вказівок, чи то усунення перешкод, тощо).
Більш того, зміст обвинувачення, яке висунуто ОСОБА_6 , викладено в спосіб, який жодним чином не узгоджується з його роллю посібника вчинення злочину. Його дії викладені як особи, яка має роль активного співвиконавця вчинення злочину про що свідчить посилання обвинувачення на те, що у ОСОБА_6 виник умисел на заволодіння грошовими коштами підприємств, який він разом з невстановленими особами реалізував. Жодних посилань про те, що ОСОБА_6 сприяв комусь вчиняти злочин, обвинувальний акт у собі не містить.
В обвинувальному акті зазначено, що «в результаті вказаних дій» ОСОБА_6 і ОСОБА_9 заволоділи грошовими коштами комунальних підприємств, чим завдали їм матеріальну шкоду.
Проте в обвинувальному акті не зазначено в результаті яких саме дій обвинувачений заволодів грошовими коштами вказаних підприємств. Оскільки в обвинувальному акті йдеться мова лише про підписання ним і ОСОБА_9 ряду договорів. Отже обвинувальний акт не містить у собі способу і механізму обертання ОСОБА_6 і ОСОБА_9 на свою користь грошових коштів КП «Водоканал», Концерна «Міські теплові мережі» та МКП «Основаніє».
Крім того, в обвинувальному акті йдеться про те, що саме ОСОБА_6 особисто заволодів коштами, а не очолюване ним підприємство їх безпідставно набуло. У зв'язку з чим, обвинувальний акт жодним чином не містить у собі даних про спосіб заволодіння ОСОБА_6 коштів, які було перераховано комунальними підприємствами на рахунки очолюваних ним ТОВ «ВКФ «ГЮСС» і ПАТ «Запоріжзвязоксервіс».
В обвинувальному акті йдеться про заволодіння ОСОБА_6 грошовими коштами КП «Водоканал», Концерна «Міські теплові мережі» та МКП «Основаніє», чим було нібито завдано матеріальної шкоди інтересам територіальної громади м. Запоріжжя. Проте жодне із вказаних підприємств ні за своїм статутом ні в силу Закону не вправі представляти інтереси територіальної громади. Адже на це уповноважений інший орган - Запорізька міська рада. Жодних обґрунтувань з цього приводу обвинувальний акт не містить. Проте на підтвердження даної обставини зі змісту позову прокурора, поданого ним в порядку кримінального судочинства, вбачається, що всю шкоду від вчиненого ОСОБА_6 злочину прокурор вимагає стягнути з обвинуваченого на користь Запорізької міської ради, яка не є потерпілою особою в цій справі.
З чого вбачається істотна неконкретність обвинувачення, адже в такому разі залишилось невстановленим - кому ж чи чому завдано шкоду.
Крім того, не відповідає нормам Кримінального кодексу України, а саме: ст. 191 КК України виклад правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки в обвинувальному акті стороною обвинувачення не зазначено предмету привласнення «чуже майно».
Відповідно до вимог ст.ст. 91, 374 КПК України подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення) є предметом обов'язкового доказування у кримінальному провадженні та у разі визнання особи винуватою підлягають зазначенню у мотивувальній частині вироку.
Вищезазначена неконкретність формулювання обвинувачення, на підставі якого обвинувальний акт у кримінальному провадженні направляється до суду, свідчить про те, що органом досудового розслідування не в повній мірі визначено коло обставин, що підлягають дослідженню під час судового розгляду та впливають на визначення правової кваліфікації даного кримінального правопорушення, що перешкоджає призначенню судового розгляду, під час якого передбачено оголошення обвинувального акту та роз'яснення суті обвинувачення, яке в такому формулюванні не може бути зрозумілим обвинуваченій особі, що тягне за собою порушення права на захист, оскільки обвинувальний акт є необхідним для підготовки до захисту.
Крім того, наведена неконкретність формулювання обвинувачення позбавляє суд визначити межі судового розгляду щодо обвинуваченого з огляду на положення ч.1 ст.337 КПК України.
На підставі викладеного колегія суддів надходить до висновку про те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України , підлягає поверненню прокурору для приведення його у відповідність з вимогами ст. 291 КПК України.
Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, -
Обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12014080010000484 стосовно ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України повернути прокурору прокуратури Запорізької області, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
На ухвалу суду про повернення обвинувального акту прокурору може бути подана апеляція до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом 7 діб з дня її проголошення.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3