1Справа № 335/606/19 1-кс/335/1896/2019
13 березня 2019 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 слідчого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_7 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області, громадянина України, має середню освіту, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше судимому:
1)08.01.1982 Баглейським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по ст. ст. 140 ч.2, 215-3 ч.1, 42 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
2)08.02.1985 Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по ст. 140 ч.3, 154, 42 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Перегляд вироку 16.09.1987 Синельниковський районний суд Дніпропетровської області - тюремне ув'язнення на 3 роки;
3)10.06.1991 Синельниковський районний суд Дніпропетровської області по ст. ст. 206 ч.3, 43 КК України до 3 років 8 місяців позбавлення волі;
4)04.11.1998 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя по ст. ст. 142 ч.3, 144 ч.3, 193 ч.3, 17, 194 ч.2, 42, 26 КК України до 6 років позбавлення волі;
5)23.07.1999 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя по ст. ст. 17 ч.2, 194, 42 ч.3 КК України до 6 років позбавлення волі;
6)10.05.2007 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя по ст. 189 ч.3, 296 ч.3, 122 ч.1, 263 ч.1, 309 ч.1, 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
7)17.06.2008 Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по ст. 309 ч.2, 296 ч.3, 70 ч.1 КК України до 2 років 2 місяців позбавлення волі;
8)26.12.2013 Заводським районним судом м. Запоріжжя по ст. ст. 296 ч.4, 263 ч.1, 70 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі;
9)22.03.2016 до Ленінського районного суду м. Запоріжжя направлено кримінальне провадження з обвинувальним актом за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України;
10)25.04.2016 до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя направлено кримінальне провадження з обвинувальним актом за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. ст. 263 ч.1, 309 ч.1;
11) 28.02.2017 з обвинувальним актом до суду направлено кримінальне провадження за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 187 ч.3, 309 ч.2, 263 ч.1 КК України;
12)10.07.2017 з обвинувальним актом до суду направлено кримінальне провадження за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 263 ч.1 КК України;
13)29.12.2017 з обвинувальним актом до суду направлено кримінальне провадження за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 263 ч.1 КК України;
14)27.04.2018 з обвинувальним актом до суду направлено кримінальне провадження за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 296 ч.3, 345 ч.1 КК України,
15)17.01.2019 з обвинувальним актом до суду направлено кримінальне провадження за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбачених ст. 309 ч.2, КК України,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 309 КК України,
З наданих суду матеріалів вбачається, що в провадженні слідчого відділення Вознесенівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, № 12018080060003184, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 грудня 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу, без мети збуту, з метою особистого вживання, діючи повторно, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, придбав речовину сіро-зеленого кольору рослинного походження, котра згідно з висновком судового експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України № 7-417 від 10.03.2019 є особливо-небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 переніс вказану речовину до автомобіля «Cherry» в кузові сірого кольору, д.н. НОМЕР_1 , де поклавши її у зіп-пакет, зберігав при собі та перевозив в автомобілі «Cherry» в кузові сірого кольору, д.н. НОМЕР_1 , попередньо розфасувавши в паперовий згорток і зіп-пакет, з метою зберігання для подальшого вживання, без мети збуту.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні наркотичних засобів без мети збуту, вчиненому повторно, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України.
Окрім цього, 19 грудня 2018 року приблизно о 14 годині 45 хвилин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимий за скоєння хуліганства, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю із застосуванням вогнепальної зброї, знаходячись біля гуртожитку по АДРЕСА_3 , вчинив хуліганські дії відносно раніше знайомого - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наступних обставин.
Так, знаходячись в громадському місці, біля гуртожитку, між потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відбулась розмова, під час якої ОСОБА_7 спровокував словесний конфлікт.
Під час конфлікту ОСОБА_7 , ігноруючи існуючі в суспільстві норми спілкування, безпідставно почав ображати потерпілого ОСОБА_8 , використовуючи при цьому нецензурну лайку, а в подальшому почав виражати в адресу потерпілого погрози застосування зброї, демонструючи останньому пістолет невстановленого зразка, який тримав при собі.
Не отримавши бажаного результату, ОСОБА_7 , продовжуючи ігнорувати існуючі в суспільстві правила та норми поведінки, бажаючи самоствердитись за рахунок приниження іншої особи, усвідомлюючи, що його дії носять відкритий характер і можуть завдати фізичної або іншої шкоди як потерплому, так і оточуючим їх стороннім громадянам, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, дістав з-за пояса своїх штанів пістолет невстановленого зразка та поціливши в голову потерпілому, зробив постріл. Завдяки реакції потерпілого ОСОБА_8 , який своєчасно зреагував на вказані незаконні дії ОСОБА_7 , куля після першого пострілу завдала поранення в лівій скроневій частині обличчя потерпілого.
ОСОБА_10 в свою чергу, не бажаючи зупинятись на досягнутому, продовжуючи порушувати громадський порядок і спокій оточуючих громадян, діючи умисно, з особливою зухвалістю, після першого пострілу відразу же зробив ще 4-5 прицільних пострілів в тулуб потерпілому ОСОБА_8 , завдавши останньому тілесні ушкодження.
Злочинні дії ОСОБА_9 були помічені сторонніми особами, один з яких - ОСОБА_11 , підбігши до потерпілого ОСОБА_8 , намагався захистити останнього, закривши його своїм тілом.
ОСОБА_7 , зрозумівши, що його злочинні дії привернули увагу сторонніх осіб, та вважаючи що досяг свого злочинного наміру, скориставшись переляканим станом потерпілого та інших громадян, втік з місця вчинення злочину.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_9 , що супроводжувались грубим порушенням громадського порядку, з особливою зухвалістю, останній безпосередньо спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження, а саме: непроникаюче сліпе вогнепальне поранення виличної ділянки ліворуч; непроникаючі сліпі вогнепальні поранення грудної клітини (3): в 5-му межребірї по правій парастернальній лінії праворуч із сторонніми тілами по ходу ранового каналу; на межі тіла і мечоподібного відростку грудини по середній лінії; в 7-му межребірї по середньо-ключичній лінії ліворуч; садно в ділянці нігтьової фаланги 2-го пальця правої кисті, які згідно висновку експерта №89МД кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Громадянин ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляду переламу руки в наслідок падіння, намагаючись захистити потерпілого від злочинних дій ОСОБА_7 , а також був порушений спокій та звичайний розпорядок дня багатьох оточуючих сторонніх осіб, які опинились в безпосередній близькості від місця вчинення ОСОБА_7 злочину.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене особою раніше судимою за хуліганство, із застосуванням вогнепальної зброї.
11 березня 2019 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
12 березня 2019 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України
Посилаючись на те, що ОСОБА_7 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, знищити, сховати або спотворити річ, що матиме значення для встановлення істини по кримінальному провадженню, продовжить вчиняти умисні злочини, слідчий вказує на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а також тією обставиною, що за вчинення злочину передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, який згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. З урахуванням характеристики особи ОСОБА_7 , зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий звернулася до суду з клопотанням, у якому просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити з підстав, які викладені у клопотанні.
Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, посилаючись на необґрунтованість підозри та ризиків.
В судовому засіданні за клопотанням адвоката підозрюваного було допитано як свідка ОСОБА_12 , який пояснив суду, що 10.03.2019 року був у ОСОБА_7 вдома з 8-00 до 12-00 в м. Запоріжжі по вул. Молочній, надавав перукарські послуги, після чого останній підвіз його на своєму автомобілі до 5-ї міської лікарні. Свідок зазначає, що в салоні машини забув пакет з особистими речами, в якому знаходився пістолет та пакет з канабісом, який він носив з собою з метою особисто вживання.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, свідка, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділення Вознесенівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, № 12018080060003184, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 грудня 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України.
Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 309 КК України.
Щодо показань свідка ОСОБА_12 в площині обгрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, суд зазначає, що даний свідок до органу досудового розслідування з такого змісту заявами не з'являвся, про такі обставини слідчим відомо не було, підозра пред'явлена ОСОБА_7 за сукупність зібраних доказів, що дають підстави підозрювати його у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, вони спростовані не були, досудове розслідування досі триває, що надасть слідчим перевірити викладену свідком версію вчинення даного злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, з викладенням обставин застосування насильства, суд вважає, що в рамках положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України не слід визначати розмір застави при обранні запобіжного заходу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії” Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів”.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, а також дані про його особу, вік, стан здоров'я, відсутність міцних соціальних зв'язків.
Виходячи з того, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, ризику впливати на свідків і потерпілих, а також з урахування значної кількості судимостей за умисні злочини - ризику вчинити нове кримінальне правопорушення.
Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України” крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено та стороною захисту не доведено.
Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У зв'язку з цим, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 309 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.05.2019 року включно, який обчислювати з 10.03.2019 року.
Встановити строк дії даної ухвали до 08.05.2019 року включно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.
Повний текст ухвали проголошено 15.03.2019 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1