Справа № 569/23024/18
29 березня 2019 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Гордійчук І.О.
секретар судового засідання Михайленко О.С.
за участю позивача ОСОБА_1
представник третьої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ опіки та піклування служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому про позбавлення батьківських та встановлення піклування, -
Позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Судові витрати по справі просить стягнути з відповідача на свою користь.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що батьки неповнолітнього ОСОБА_4 15.11.2011 року розлучилися, з тих пір відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків. ОСОБА_5, матір ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року.
Зазначає, що відповідач ухиляється від свого батьківського обов'язку щодо матеріального утримання сина, кошти на утримання сина не надає та не займається його належним вихованням та розвитком, з 2011 року дитина перебуває повністю на утриманні та вихованні позивача. Також зазначає, що відповідач жодного інтересу до сина не виявляє.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, наполягав на тому, щоб позбавити відповідача батьківських прав відносно дитини.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлений належним чином, за встановленим місцем реєстрації, та місцем фактичного проживання, відзиву у встановлений законом строк не подав, як і не подав до суду заперечень відносно позову, чи заяв про відкладення розгляду справи.
Позивач та представник третьої особи, не заперечують проти вирішення справи в заочному порядку, таким чином суд проводить розгляд справи на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою позивача.
Представник третьої особи в судовому засідання не заперечила проти задоволення позову та підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, відносно сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, враховуючи наданий суду висновок органу опіки та піклування, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Відповідно до ст.4 цього Кодексу звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і в силу ст.ст.12, 81 ЦПК України, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 виданого 25.08.20004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначено ОСОБА_3, матір'ю ОСОБА_7.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 27.11.2018 року, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року.
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 розірвано 15.11.2011 року, що підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_5 виданого 21.06.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції.
Відповідно до довідки №142 від 29.11.2018 року ОСОБА_4 навчається у 9-А класі ЗОШ І-ІІІ ступенів №10 Рівненської міської ради.
Відповідно до довідки про склад сім'ї №121646 від 01.12.2018 року в АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Згідно висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Рівненської міської ради №08-344 від 20.02.2019 р. доцільно позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Також судом досліджено нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_3 про відмову від сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ч.11 ст.18 Конвенції ООН батьки несуть відповідальність за виховання і розвиток дитини. Ст.9 Конвенції встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).
Ч.ч.1, 2 ст.3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною, по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Відповідно до ст.164 СК України підставою для позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання ними своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" №3 від 30.03.2007 року таке ухилення має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку батьків, яку можна вважати юридичною відповідальністю. Ухилення від виконання юридичного обов'язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
Враховуючи положення п.8 ст.7 СК України, у відповідності до якого регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим з урахуванням інтересів дитини, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, і питання про його застосування може бути вирішене судом після повного й всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи й характеру ставлення батьків до дитини, оскільки позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, яке надасть їй полегшення, тому необхідно оцінити позитивний результату доля дитини, який має настати. Якщо такий результат не передбачається, позбавлення батьківських прав, не дасть дитині полегшення. Оскільки згідно чинного законодавства України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати її, батьки зобов'язані надавати дитині належне батьківське виховання, оскільки право на виховання - є одним із основних прав дитини, якщо ж батьки не виконують свої функції, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, це є підставами для позбавлення їх батьківських прав.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо, зокрема позбавлення батьківських прав, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Тобто висновок органу опіки і піклування в будь-якому разі не повинен носити формальний і однобічний характер, оскільки вирішуються питання про права та обов'язки батька і дитини.
Позивачем доведено обставини стосовно свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків. Відповідач не виконує свої батьківські обов'язки, уваги дитині не приділяє протягом останніх одинадцяти років. Жодних активних дій на підтвердження своїх намірів приймати участь в житті дитини відповідач не вчинив, активна дієва позиція у відповідача відсутня.
Суд дійшов висновку про те, що з 2011 року відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо сина: не цікавиться його життям, навчанням, розвитком та здоров'ям, не надає матеріального утримання. Дитина з цього часу виховується братом самостійно, який піклується про його здоров'я та навчання. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, свідомо нехтує ними, що підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.
Оцінюючи дослiдженi по справi доказi в їх сукупностi, добровільну згоду відповідача на позбавлення його батьківських прав, суд вважає, що ОСОБА_3 вiдповiдно до вимог ст.164 Сiмейного кодексу України, повинен бути позбавлений батьківських прав щодо неповнолітнього сина, оскільки судом встановлено, що він, маючи юридичну і фактичну можливість до вчинення дій, які становлять зміст батьківського обов'язку, свідомо ухиляється від їх виконання. У зв'язку з цим позбавлення батьківських прав відносно його сина призведе до позитивного результату у його долі, забезпечить захист його прав та інтересів.
Також слід звернути увагу відповідача, що відповідно ст.169 СК України, особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення.
Розглядаючи такі справи, суди зобов'язані перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав. При вирішенні питання про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з них та інших осіб, із якими проживає дитина, враховує її інтереси, а також думку дитини, якщо вона її може висловити.
За змістом ч.4 ст.169 СК України поновлення в батьківських правах можливе лише за умови, що батьки істотно змінили в кращий бік поведінку, спосіб життя і (або) ставлення до виховання дитини. Зміни в способі життя батьків, їхнє ставлення до дитини не можуть відбутися швидко, для цього необхідний значний період часу. При цьому, недостатньо одних намірів батьків змінити свою поведінку, необхідно, щоб їх спосіб життя дійсно змінився настільки, що ніяких небезпек і загроз життю і здоров'ю дитини більше не буде, а батьки в змозі належним чином виховувати дитину і захищати її права і інтереси. Поновлення батьківських прав і повернення дитини батькам допускається тільки в тому випадку, якщо це відповідає інтересам дитини. Якщо поновлення в батьківських правах суперечить інтересам дитини, то суд має право з урахуванням думки дитини відмовити в задоволенні позову батьків про поновлення в батьківських правах. Суд зобов'язаний з'ясувати думку дитини з приводу можливості поновлення батьківських прав і повернення її батькам. Причому мотиви незгоди дитини на поновлення в батьківських правах значення не мають. Але при цьому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ст.171 СК України).
Отже, за наявності підстав у майбутньому, відповідач має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З врахуванням даної вимоги процесуального кодексу підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати - судовий збір в сумі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ опіки та піклування служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому про позбавлення батьківських та встановлення піклування- задовольнити повнiстю.
Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.
Відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2.
Повний текст судового рішення складено 29.03.2019 року.
Суддя І.О.Гордійчук