Справа № 569/3664/19
1-кс/569/2947/19
27 березня 2019 року м. Рівне
Рівненський міський суд в особі слідчого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника -адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 про зміну міри запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпро, проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, -
Захисник підозрюваної ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 звернувся в суд із клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби.
В обґрунтування клопотання вказує, що в провадженні СУ ГУ НП в Рівненській області перебуває кримінальне провадження №120191800000000037 від 23.02.2019 року відносно ОСОБА_5 підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
22.02.2019 в порядку ст.. 208 КПК України за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_5 затримана, того ж дня їй повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Ухвалою слідчого суді Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2019 року у задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Рівненській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 - відмовлено та застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. Крім того покладено обов'язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вказану ухвалу слідчого судді було оскаржено в апеляційному порядку прокурором Рівненської області, в ході якого ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду від 07.03.2019, апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , задоволено частково. Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 24.02.2019 - скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Рівненській області майора поліції ОСОБА_3 про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено. Застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 квітня 2019 року. Строк дії ухвали встановлено до 23 квітня 2019 року, ОСОБА_5 взято під варту із зали суду.
Також захисник підозрюваної зазначає, що встановлені ризики в ухвалі колегії суддів Рівненського апеляційного суду на даний час відсутні так, як ОСОБА_5 , не має наміру та не буде ухилятись від досудового слідства та суду, так як сама зацікавлена у повному, об'єктивному, справедливому та неупередженому розгляді вказаного кримінального провадження на досудовому розслідуванні та в суді, винесенні обґрунтованого, законного рішення. Не має можливості переховуватись від досудового розслідування через важкий стан свого здоров'я, оскільки хворіє гіпотиреозом (хронічним захворюванням щитовидної залози), що потребує постійного обстеження та лікування, з постійним корегуванням дозування препаратів, для зниження та попередження ускладнень.
21.03.2019 ОСОБА_5 була доставлена з Рівненського слідчого ізолятора до Рівненської обласної клінічної лікарні із скаргами на сильні болі та кровотечу . За наслідками медичного огляду 21.03.2019 була госпіталізована до гінекологічного відділення КП «Рівненська обласна клінічна лікарня» РОР на стаціонарне лікування в ургентному порядку.
Зокрема ОСОБА_5 , не має наміру та можливості впливати на свідків і потерпілих, оскільки з часу події пройшло більше одного місяця, і слідчий зобов'язаний був провести допит усіх свідків по справі. Ні захисник, ні сама ОСОБА_5 не ознайомлені з матеріалами справи тому їм не відомо про наявність будь-яких свідків ДТП, що свідчить про відсутність будь-яких дій з метою впливу на свідків. Наявність розписки від 16.03.2019 року наданої потерпілому ОСОБА_7 свідчить про те, що завдана підозрюваною шкода в повній мірі відшкодована, тому претензій до ОСОБА_5 не має та в майбутньому мати не буде. Тому будь-яким чином впливати на потерпілих ОСОБА_5 не може. Крім того під час перебування на волі підозрювана ОСОБА_5 надала зазначені кошти на лікування ОСОБА_8 , що в певній мірі посприяло її одужанню. Також у подальшому має намір допомагати та надавати кошти на лікування ОСОБА_8 , усвідомлюючи що від цього буде залежати її майбутнє. Саме перебування на волі підозрювана може відшкодовувати завдану шкоду, а головне взяти непосильну участь у лікуванні і реабілітації малолітньої потерпілої ОСОБА_8 , а життя та здоров'я дитини повинно стати головним і визначальним фактором пр. обранні міри запобіжного заходу.
Крім того, на даний час не визначено опіки над малолітнім сином ОСОБА_5 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який фактично залишився сам. Батько дитини - ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому викладена обставина унеможливлює переховування підозрюваної від органу досудового розслідування, суду та її впливу на потерпілих і свідків.
В судовому засіданні підозрювана ОСОБА_5 , та її захисник клопотання підтримали, просили суд врахувати обставини, наведені у ньому та змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання, просили суд відмовити у його задоволенні, оскільки ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину завданого ДТП, що спричинило тяжкі наслідки. Наполягають на тому, що забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на неї процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, зазначеним в ухвалі колегії суддів Рівненського апеляційного суду, можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваної. Крім того, не заперечили щодо сприяння підозрюваною слідству та відшкодування збитків потерпілим.
Допитані в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_11 кожен окремо показали, що підозрювана повністю відшкодувала завдану моральну та матеріальну шкоду, жодних претензій до неї немають. Крім того, остання надавала посильну допомогу в лікуванні потерпілої ОСОБА_12 , яка на наданий момент виписалась з лікарні і перебуває в колі родичів. Не заперечують щодо зміни міри запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 з утримання під вартою на більш мякий запобіжний захід. Жодного впливу на них зі сторони підозрюваної не було, наоборот , вона та інші особи допомагали у даній трагедії.
Заслухавши підозрювану, її захисника, думку слідчого та прокурора, допитавши потерпілих, дослідивши матеріали і доводи клопотання в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать, про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Згідно ч. 5 ст. 201 КПК України слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
Судом встановлено, що ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду щодо підозрюваної ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 23 квітня 2019 року.
Таким чином, адвокат звернувся до суду у відповідності до вимог ст. 201 КПК України.
Згідно Постанови N 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.
ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).
Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»).
Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі "Ніколова проти Болгарії"). Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі "Ноймайстер проти Австрії" позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
При обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту необхідно переконатися, що його застосування не призведе до погіршення стану здоров'я особи. Коли підозрюваний, обвинувачений тяжко хворий і в умовах слідчого ізолятора не має можливості здійснювати необхідне лікування, до нього не варто застосовувати такий запобіжний захід.
Як зазначено в Постанові N 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» врахування стану здоров'я обвинуваченого у разі необхідності стаціонарного лікування у зв'язку з тяжкими хронічними захворюваннями.
Слід звернути увагу і на практику ЄСПЛ з цього питання. Так, однією із підстав порушення п. 1 ст. 5 Конвенції у справі «Барило проти України» (рішення ЄСПЛ від 16.05.2013) стало те, що у заявниці було наявне тяжке захворювання (третя група інвалідності), у зв'язку з чим вона потребувала спеціального лікування, дієти і постійного медичного нагляду.
Основними аргументами тримання під вартою з ухвали Рівненського апеляційного суду слідує, що підозрювана може переховуватися від слідства та суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків.
При розгляду даного клопотання слідчим суддею враховано доводи захисника про те, що ОСОБА_5 раніше не судима, тісно співпрацює із органом досудового розслідування, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку виховує сама, повністю відшкодувала завдану шкоду потерпілому, крім того надає кошти на лікування малолітньої потерпілої ОСОБА_8 , що стверджується відповідними документами, отже має стійкі соціальні зв'язки.
Крім того встановлено, що підозрювана ОСОБА_5 має тяжке хронічне захворювання щитовидної залози (гіпотиреозом). 21.03.2019 була доставлена з Рівненського слідчого ізолятора до Рівненської обласної клінічної лікарні із скаргами на сильні болі та кровотечу та була госпіталізована до гінекологічного відділення КП «Рівненська обласна клінічна лікарня» РОР на стаціонарне лікування в ургентному порядку, що потребує постійного догляду та лікування.
Як пояснив в судовому засіданні слідчий, на даний момент по кримінальному провадженню допитані потерпілі та свідки і проводиться ряд відповідних експертиз. Жодних доказів того, що підозрювана або інші особи незаконно впливали на потерпілих та свідків в органу досудового розслідування немає. Що стосується переховування від органу досудового розслідування та суду, то як встановлено в ході судового розгляду, підозрювана має постійне місце проживання, де проживає з неповнолітньою дитиною, оскільки батько дитини помер в 2015 році. Також з моменту обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту та до обрання тримання під вартою, підозрювана не порушувала покладені на неї процесуальні обов"язки.
Також суд враховує, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 286 КК України відноситься до необережених злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Врахувавши дані обставини у їх сукупності слідчий суддя вважає за можливе змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби так як, утримання її в умовах слідчого ізолятора не має можливості здійснювати необхідне лікування, а тому до неї не варто застосовувати такий запобіжний захід.
Крім того, суд враховує думку потерпілих, які просять змінити підозрюваній запобіжний захід з утримання під вартою на інший, не пов"язаний з позбавленням волі.
На підставі викладеного, слідчий суддя вважає за можливе задовольнити клопотання захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 та змінити їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 23.00 год. по 07.00 год., з покладенням відповідних обов"язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, виходячи з того, що слідчим та прокурором не наведено даних, які б давали достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 193-194, 201,205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Змінити міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпро, проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , з тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби, а саме: з 23 год 00 хв до 07 год 00 хв.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати на виконання до ГУНП в Дніпропетровській області.
Покласти на підозрювану ОСОБА_5 наступні обовязки: прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає без дозволу слідчого, прокурора; повідомляти слідчого про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом визначити до 23.04.2019.
Встановити строк дії ухвали до 23.04.2019.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення, а підозрювана ОСОБА_5 негайно доставляється до місця проживання.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1