29 березня 2019 року місто Чернігів
Справа №751/1739/19
Провадження№2-а/751/46/19
в складі: головуючого - судді Маслюк Н.В.
секретаря судового засідання Дасюк Н.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - інспектор поліції взводу №2 роти №1 УПП в Чернігівській області ДПП ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора поліції взводу №2 роти №1 УПП в Чернігівській області ДПП ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_3 виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до інспектора поліції взводу №2 роти №1 УПП в Чернігівській області ДПП ОСОБА_2 про скасування постанови серії НК 334095 від 05.03.2019 року (а.с.1-4).
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.03.2019 року інспектором поліції взводу №2 роти №1 УПП в Чернігівській області ДПП ОСОБА_2 відносно нього було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.2 ст.122 КУпАП. Вказану постанову вважає незаконною, оскільки вона винесена з порушенням вимог чинного законодавства, необґрунтовано і безпідставно. Інспектор не розглянула справу по суті, як того вимагають норми статей 278-280 КУпАП, не ознайомила його з правами, передбаченими статтями 268 КУпАП та 63 Конституції України. Будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи та свідки, та взагалі з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також інші обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.03.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 29.03.2019 року.
У встановлений строк відповідач направила відзив (а.с.15-19) відповідно до якого просила відмовити у задоволенні позову та вказала, що патрулюючи містом Чернігова у нічний час по вулиці Шевченка, увагу екіпажу привернув автомобіль 3A3-DAEWOO, д.н.з. СВ 2324ВЕ, який в темну пору доби подав звуковий сигнал. При цьому, ОСОБА_1 не був пристебнутий ременем безпеки та після зупинки поліцейськими не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію. Зазначила, що під час розгляду справи будь-яких зауважень з приводу розгляду справи або клопотань щодо перенесення розгляду справи від ОСОБА_4 не надходило.
На підставі ст.262 КАС України, розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що інспектором поліції взводу №2 роти №1 УПП в Чернігівській області ДПП ОСОБА_2 05.03.2019 року складено постанову серії НК №334095 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.п. 2.3 «в», 9.9 «б» ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 121 КУпАП, ч.2 ст.122 КУпАП, накладено штраф у розмірі 425,00 грн (а.с.20).
Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що ОСОБА_1 05.03.2019 року о 03 год 24 хв, в м. Чернігові по вулиці Шевченка, 101, керував автомобілем НОМЕР_1, обладнаним засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки та при зупинці на вимогу поліцейського не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п.2.3 «в», 9.9 «б» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП та ч.2 ст.122 КУпАП.
ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За умовами ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 2.3 «в» ПДР передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.
Відповідно до п. 9.9 «б» ПДР аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар. Увімкнення аварійної світлової сигналізації попереджає всіх учасників дорожнього руху про позаштатну ситуацію, що виникла у водія. Такий транспортний засіб стає перешкодою для руху, проте інші водії не нервують і не сигналять. Вони спокійно об'їздять транспортний засіб, оскільки розуміють - зупинка є вимушеною.
Частиною 5 ст. 121 КУпАП встановлено, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення адміністративного стягнення.
Також частиною 2 ст.122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди - тягне за собою накладення адміністративного стягнення.
В п. 1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами та доповненнями) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог п.п. 2.3 «в», 9.9 «б» ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно КУпАП.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 та ч. 2 ст. 122 КУпАП України, відповідачем надано відеозапис з нагрудної бодікамери поліцейських (075) (а.с.23), з якої вбачається, що позивач не пристебнутий паском безпеки та на автомобілі не ввімкнена аварійна світлова сигналізація. Також, вбачається, що спілкування з позивачем відбувалось протягом тривалого часу, він неодноразово попереджався про наслідки невиконання законних вимог працівників поліції. Також з відеозапису вбачається, що інспектор роз'яснила водію його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Отже, факт адміністративного правопорушення був доведений відповідачем належними та допустимими доказами.
Безпідставним є посилання позивача на рішення Конституційного суду від 26.05.2015 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення у справі №1-11/2015, та взагалі не відноситься до даної справи, оскільки вказане рішення стосується тлумачення ст.276 КУпАП та було прийнято до внесення змін в законодавство стосовно винесення постанов у справах про адміністративні правопорушення. Так, відповідні зміни в законодавство, зокрема в ст.258 КУпАП були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року № 596-VIII. Дані зміни спростили розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачивши винесення по певним статтям КУпАП не протоколу, а відразу постанови, провівши розгляд справи на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, відповідно до ч.2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Більше того, ч. 4 ст. 258 КУпАП визначає, що уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Таким чином, поліцейським правомірно не було складено протокол про адміністративне правопорушення, а винесено саме постанову.
Отже, постанова серії НК №334095 від 05 березня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та ч.2 ст.122 КУпАП, винесена інспектором поліції взводу №2 роти №1 УПП в Чернігівській області ДПП ОСОБА_2 в межах своїх повноважень, зміст постанови відповідає вимогам ст.ст. 283-284 КУпАП, адміністративне стягнення накладено в межах санкції статті, вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного вище адміністративного правопорушення підтверджується належними доказами по справі.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та ч.2 ст.122 КУпАП, а тому вважає за необхідне залишити адміністративний позов без задоволення, а постанову серії НК №334095 від 05 березня 2019 року - без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 9, 33, 121, ч.2 ст.122, 251, 258, 283, 288 ч.1, 289 КУпАП, ст. ст. 6, 8, 9, 12, 94, 241-246, 255, 257-263, 286 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до інспектора поліції взводу №2 роти №1 УПП в Чернігівській області ДПП ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №334095 від 05.03.2019 року, винесену інспектором поліції взводу №2 роти №1 УПП в Чернігівській області ДПП ОСОБА_2, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та ч.2 ст.122 КУпАП ОСОБА_1 - залишити без змін.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 29 березня 2019 року.
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: 14000, м. Чернігів вул..Смирнова буд. 19)
Відповідач - інспектор поліції взводу №2 роти №1 УПП в Чернігівській області ДПП ОСОБА_2 (місцезнаходження: 14037, м. Чернігів, вул. Громадська, 66)
Суддя Н. В. Маслюк