Головуючий І інстанції: Шевченко О.В.
19 березня 2019 р.Справа № 2040/7174/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Присяжнюк О.В. , Бенедик А.П. ,
за участю секретаря судового засідання - Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
30.09.2018 року позивач фізично особа-підприємець ОСОБА_1 (подалі - ФОП ОСОБА_2О.) звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (подалі - ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області) від 13.08.2018 року № 1.0-15.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 14.05.2018 року у відповідності до вимог Закону України «Про туризм» на письмову вимогу споживача ОСОБА_3 він в усній, доступній, наочній формі надав всю інформацію щодо умов туру, а саме: графік, види і способи забезпечення харчування в готелі під час туристичної подорожі до Туреччини з 18.05.2018 року по 25.05.2018 року. Вказана інформація була надана споживачу та іншим туристам до укладання договорів та видачі їм туристичних ваучерів 11.05.2018 року. Таким чином, позивач вважає, що порушень п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів він не скоював, тому постанова ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області № 5.0-15 від 13.08.2018 року про накладення на нього стягнення, передбаченого п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованою та протиправною, а тому підлягає скасуванню.
У відзиві на позов відповідач просить суд відмовити у задоволені вимог ФОП ОСОБА_1, зазначаючи, що 21.05.2018 року громадянин ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області із заявою, в якій зазначалося, що ФОП ОСОБА_1 порушив його права як споживача та не надав повної та достовірної інформації щодо харчування «все включено» під час придбаної ним та іншими туристами туристичної подорожі до Туреччини у період з 18.05.2018 року по 25.05.2018 року, у зв'язку з чим, просив провести перевірку діяльності суб'єкта господарювання.
За результатами проведеного позапланового державного нагляду (контролю) ФОП ОСОБА_1 було складено акт перевірки № 2115 від 10.08.2018 року, яким встановлено, що суб'єкт господарювання порушив п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, оскільки не надав на письмову вимогу громадянина ОСОБА_3 від 14.05.2018 року необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію щодо туристичної послуги обраного ним та іншими туристами туру до Туреччини з 18.05.2018 року по 25.05.2018 року, яка має бути надана ще до придбання товару (туру).
Під час проведення позапланового заходу щодо перевірки скарги громадянина ОСОБА_3 від 21.05.2018 року позивач не надав документів, які б підтверджували факт надання ним на звернення письмової відповіді. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувана постанова № 5.0-15 від 13.08.2018 року про накладення на позивача стягнення у розмірі 35 221,14 грн. прийнята відповідно до вимог чинного законодавства, є правомірною а вимоги позивача щодо її скасування є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволений.
Судом також проведений розподіл судових витрат і на користь позивача з суб'єкта владних повноважень (за рахунок його бюджетних асигнувань) стягнуті судові витрати у розмірі 704,80 грн.
Судове рішення вмотивовано тим, що відповідач розглянув питання щодо застосування до позивача штрафу за порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» за відсутності особи, яка притягається до відповідальності та за відсутності даних, які посвідчують факт запрошення ФОП ОСОБА_1 для участі в вирішення цього питання.
Також судом фактично зазначено, що факт ненадання споживачу послуг письмової відповіді на його письмове звернення не є безумовним посвідченням факту порушення ФОП ОСОБА_1 права споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про туристичну послугу.
Ухвалою того ж суду від 08.11.2018 року відмовлено у задоволені заяви позивача ФОП ОСОБА_1А, про ухвалення додаткового судового рішення стосовно розподілу судовим витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9.200 грн.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі, ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні вимог позивача.
Скаржник зазначає, що висновки суду про відсутність у позивача законодавчого обов'язку надавати туристу інформацію щодо туристичних послуг виключено в письмовій формі не відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 24, ст. 25 Закону України «Про туризм», ч. 1 ст. 15, ст. 19 Закону України «Про звернення громадян». Скаржник зазначає, що не отримання громадянином ОСОБА_3 належнооформленої відповіді на своє звернення перш за все є порушенням його конституційного права. Оскільки, туристична подорож ОСОБА_3 вже починалась 18.05.2018 року, то не буде вірним розцінювати його виїзд як фактичне отримання ним усієї необхідної інформації у доступній та наочній формі про організацію туристичного обслуговування.
Звертаючись з письмовою заявою 14.05.2018 року до ФОП ОСОБА_1 щодо роз'яснення умов харчування ОСОБА_3 та іншим туристам не були зрозумілі умови харчування, що свідчить про відсутність надання їм повної достовірної інформації з питання, що їм було не зрозуміло, як того вимагають положення ст.ст. 19-1, 24 Закону України «Про туризм».
Підставою для проведення позапланової перевірки став факт відмови у наданні відповіді ОСОБА_3 на його заяву від 14.05.2018 року подану до ФОП ОСОБА_1, що призвело до порушення його прав, як споживача на отримання необхідної повної інформації щодо туристичного обслуговування, що не було спростовано позивачем шляхом надання належних доказів. Сам факт підписання 11.05.2018 року ОСОБА_3 договорів № 74730996 та № 7470997 не може свідчити про відсутність зі сторони туроператора порушень зазначених в акті перевірки № 2115 від 10.08.2018 року.
Порядок накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів не містить певної процедури та порядку, яким саме способом суб'єкт господарювання повинен бути повідомлений про дату і час розгляду питання про накладення санкцій, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживача». Позивач був обізнаний про дату, час розгляду справи про адміністративне правопорушення, порушену по відношенню до нього. Таким чином, вбачається, що він був обізнаний про те, що розгляд питання про накладення означених стягнень відбудеться саме 13.08.2018 року.
Також скаржник зазначає про невідповідність, викладеного судом першої інстанції в мотивувальній частині судового рішення щодо розподілу судових витрат його резолютивній частині.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 26 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, та на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів.
Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (п. 3).
Стаття 1 Закону України «Про туризм» визначає туристичний продукт як попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).
Згідно з Міждержавним стандартом (ГОСТ 28681.0), - туристична послуга, це результат діяльності туристичного підприємства по задоволенню відповідних потреб туристів. До складу туристичних послуг входять: бронювання, оформлення документів, всі види перевезень, розміщення, харчування, екскурсії й атракції, медичний супровід і страхування, послуги гідів-перекладачів та інше забезпечення. Перелік послуг кожного туру різний і визначається програмою перебування.
При цьому, послуги розміщення, це конкретний готель, який пропонується туристу/туристам в туристичному центрі на час подорожі. Послуги харчування складають частину послуг розміщення. Існує декілька комбінацій розміщення і харчування, зокрема, - AI - «все включено» (повний пансіон, включаючи напої іноземного виробництва). сніданок, обід і вечерю в готелі. Під час обіду і вечері включені алкогольні (місцевого виробництва) і безалкогольні напої.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.
Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» установлено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживача» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом установлено, що постановою відповідача від 13.08.2018 року № 5:0-15 на підставі ст.ст. 23, 26 Закону України «Про захист прав споживача» позивач ФОП ОСОБА_2 за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію підданий штрафу у розмірі 35.221,14 грн (а.с. 44).
Як убачається із постанови, підставою для прийняття такого рішення послугувало встановлене під час проведеного заходу контролю про те, що ФОП ОСОБА_1, який здійснює підприємницьку діяльність за адресою - м. Харків, вул. Сумська, б. 1, оф. 307, не надав споживачу необхідну доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору, чим порушив п. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».
Означеного висновку відповідач дійшов з огляду на встановлення під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 факту не надання позивачем письмової відповіді на письмовий запит споживача туристичних послуг ОСОБА_3 від 14.05.2018 року (а.с. 84).
Судом також установлено, що 28.04.2018 року ФОП ОСОБА_1, як турагентом, було сформовано та направлено до ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур» заявку на бронювання туристичної подорожі шести туристів, у тому числі громадянина ОСОБА_3, до Туреччини (готель The Land of legends Theme Park 5*) з 18.05.2018 року по 25.05.2018 року, тип розміщення і харчування - AI (а.с. 100).
Між турагентом - ФОП ОСОБА_1 та, зокрема, громадянином ОСОБА_3 укладений письмовий договір, за умовами якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язується відповідно до замовлення туриста й осіб, що слідують за ним, забезпечити надання комплексу туристичних послуг (туристичний продукт), який сформований постачальником послуг - іноземним туроператором, а турист зобов'язуваний на умовах даного договору прийняти та оплатити їх. Тип розміщення «все включено» (повний пансіон) (а.с. 99).
Підпунктом 4.1.1 п. 4 договору визначено, що туроператор зобов'язаний надати туристу повну та достовірну інформацію, передбаченим чинним законодавством та зокрема ст.ст. 19-1, 20 Закону України «Про туризм».
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 19-1 Закону України «Про туризм» будь-яка інформація, надана туроператором (турагентом), повинна містити достовірні відомості про умови договору на туристичне обслуговування (ч. 1 ст. 19-1).
Інформація про умови надання туристичних послуг, яку туроператор (турагент) поширює до укладення договору на туристичне обслуговування, має доводитися у доступній, наочній формі, бути розбірливою, зрозумілою та містити відомості про види і способи забезпечення харчування під час туристичної подорожі.
Пунктом 4 ч. 4 ст. 20 цього Закону установлено, що у договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору: види і способи забезпечення харчування.
14.05.2018 року до ФОП ОСОБА_1 А,А. надійшло письмове звернення громадянина ОСОБА_3, яким останній запитував позивача, - < > у якому ресторані готелю харчування «обід» < >. При цьому заявник прохав надати йому відповідь як безпосередньо в день отримання звернення так і в письмовій формі (а.с. 84).
21.05.2018 року громадянин ОСОБА_3 звернувся до відповідача зі скаргою, якою, зокрема, повідомляв, що придбав туристичні послуги у ФОП ОСОБА_1 На протязі більш ніж двох тижнів вів з ним бесіди, задавав запитання, усно, із застосуванням електронних засобів, «щодо харчування «все включено», а саме його частки приймання обіду». Виконав незаконну вимогу ФОП ОСОБА_1 - надав останньому письмове звернення, однак відповіді не отримав, підтвердженням чого є «відео», яке буле надано при проведенні перевірки (а.с. 85).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень не відповідає критеріям, визначеним п.п. 1, 9 ч. 2 ст. 2 КАС України.
Так, в постанові про накладення стягнення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», від 13.08.2018 року № 5:0-15 відповідачем не визначені обставини, за яких він дійшов висновку про ненадання споживачу - громадянину ОСОБА_3 необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію (туристичну послугу).
З урахуванням тієї обставини, що споживач, звертаючись 14.05.2018 року до ФОП ОСОБА_1 із письмовим зверненням, просив надати йому відповідь як в усному, так і в письмовому форматах, в означеній постанові відповідачем не наведені докази на підтвердження твердження споживача про те, що він не отримав від ФОП ОСОБА_1 усної інформації з приводу наявного у нього питання до ФОП ОСОБА_1
Колегія суддів зазначає, що факт ненадання позивачем письмової відповіді на звернення споживача, не може вважатися безумовним фактом ненадання ФОП ОСОБА_1 будь-якої інформації у відповідь на звернення споживача.
Також колегія суддів зазначає, що положення Закону України «Про звернення громадян», на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, регламентує питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Позивач - ФОП ОСОБА_1 к означеним суб'єктам не відноситься.
Крім того, за приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області не надало доказів в обґрунтування оскаржуваної позивачем постанови, висновок суду першої інстанції стосовно протиправності такого рішення суб'єкта владних повноважень є правильним.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач безпідставно не врахував право ФОП ОСОБА_1 на участь в процесі прийняття цього рішення. Суб'єктивна думка скаржника про те, що оскільки ФОП ОСОБА_1 був обізнаний про дату, час, місця розгляду справи про адміністративне правопорушення, то він мав можливість знати про дату, час і місце розгляду питання про накладення на нього стягнення, яке передбачене ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», не посвідчує той факт, що відповідач повідомив позивача про дату, час і місце розгляду саме цього питання.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 316 КАС України).
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року, - без змін.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6
Постанова у повному обсязі складена і підписана 29 березня 2019 року.