П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 березня 2019 р.м. ОдесаСправа № 766/15724/17
Головуючий в 1 інстанції: Майдан С.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 30 жовтня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду першої інстанції з позовом, в якому просили визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, оформлених протоколами №36 від 14.03.2017 року про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком, №35 від 14.03.2017 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком, з врахуванням стажу роботи відповідно до записів трудової книжки, наданих довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, як непрацюючому пенсіонеру та надбавкою як дитині війни, з дати звернення - 15.12.2016 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплачувати ОСОБА_3 пенсію за віком з врахуванням підвищення до розміру пенсії відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», стажу роботи відповідно до записів трудової книжки, наданої довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, з дати звернення - 15.12.2016 року.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачі будучи громадянами України, виїхали з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де перебувають на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль. У грудні 2016 року представник позивачів звернулася до УПФУ в м. Херсоні із заявами про призначення пенсій за віком, додавши всі необхідні та достатні для призначення пенсії оригінали документів. Однак у задоволенні заяв безпідставно та необґрунтовано відмовлено, у зв'язку з чим, просять адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 30 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області оформленого протоколом №36 від 14.03.2017 року про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком. Визнав протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області оформленого протоколом №35 від 14.03.2017 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком, з врахуванням стажу роботи відповідно до записів трудової книжки, наданих довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, як непрацюючому пенсіонеру та надбавкою як дитині війни, з дати звернення - 15.12.2016 року. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплачувати ОСОБА_3 пенсію за віком, з врахуванням підвищення до розміру пенсії відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», стажу роботи відповідно до записів трудової книжки, наданої довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, з дати звернення - 15.12.2016 року.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, наголошуючи на порушенні судом норм матеріального та процесуального права, неповному з'ясуванні судом обставин справи, Головне управління Пенсійного фонду в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що до березня 1999 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1, надалі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю.
Відповідно до паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 07.05.2001 року прийнята на консульський облік в Посольстві України в Державі Ізраїль.
Відповідно до паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 25.04.2003 року прийнятий на консульський облік в Посольстві України в Державі Ізраїль.
15.12.2016 року представник ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернувся в Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні із заявами про призначення позивачам пенсії за віком.
До заяв представником позивачів додано наступні документи: копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон від 01.12.1997 року, копії карток платника податків, трудові книжки, довідки про заробітну плату за період роботи до 01.07.2000 року, копію довіреності та паспорту довіреної особи.
14.03.2017 року на засіданні Комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення, розглянуто заяви позивачів та прийнято рішення, оформлені протоколами №35 та №36, про відмову у призначенні пенсій ОСОБА_3, ОСОБА_2
Як вбачається з вказаних рішень, підставою для їх прийняття стали висновки органу пенсійного фонду про те, що позивачі не є громадянами України, що підтверджується відсутністю паспортів громадянин України та реєстрації на території України.
Разом з цим, Управління зазначило про неможливість врахувати відомості про трудовий стаж ОСОБА_3, з огляду на не підтвердження змін прізвища заявника у трудовій книжці відповідним свідоцтвом про укладення шлюбу.
Не погоджуючись із відмовою Управління у призначенні пенсій, позивачі звернулись до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів на належне пенсійне забезпечення.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі, які виїхали за кордон на постійне місце проживання, мають право на призначення заявленої пенсії, а тому рішення відповідача не ґрунтуються на законі, що є безумовною підставою для зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії в судовому порядку.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV визначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (в редакції, яка діяла до 07.10.2009 року) виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду, припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Колегія суддів враховує, що згідно із ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).
В своєму Рішенні №25-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору.
Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Висновки Конституційний Суд України кореспондуються із висновками рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року.
Таким чином, оскільки положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №25-рп/2009, колегія суддів вважає, що позивачі мають право на виплату пенсії незалежно від їх місця проживання.
Разом з цим, необґрунтованими є доводи відповідача про те, що закордонний паспорт позивачів не підтверджує їх статус громадян України, так як відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є, зокрема паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Водночас, згідно із п. 2.1 Порядку від 25.11.2005 року №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5)документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Пенсійного фонду про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).
Згідно із п. 2.23 Порядку від 25.11.2005 року №22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, засвідчених у нотаріальному порядку або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі, якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, подається копія з неї, засвідчена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Отже, чинним законодавством чітко встановлено, що для призначення пенсії документи, якими підтверджується стаж, вік та заробітна плата, подаються до територіального органу ПФУ тільки в оригіналах (на відміну від поновлення вже призначеної пенсії певній категорії осіб, яке здійснюється за документами, наявними у матеріалах пенсійної справи та не вимагає подання оригіналів відповідних документів).
Таким чином, реалізація гарантованого права громадянам щодо призначення пенсії відбувається за заявочним принципом.
На підтвердження права на пенсію особи мають подати органу визначений чинним законодавством пакет документів, на підставі яких пенсійний орган перевіряє заявлене ними право.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, позивачі надали пакет документів, які враховуються органом пенсійного фонду під час вирішення питання про призначення пенсії.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відмовлено позивачам у призначенні пенсії рішеннями від 14.03.2017 року №35, №36.
Підставою для прийняття вказаних рішень стала неможливість органу пенсійного фонду призначити пенсію у зв'язку із тим, що позивачі не є громадянами України, що підтверджується відсутністю паспорта громадянина України та реєстрації на території України.
Водночас, як показав аналіз вищенаведених правових норм, зазначені підстави для відмови у призначенні особі пенсії не ґрунтуються на Законі.
Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на те, що права та інтереси позивачів на пенсійне забезпечення порушують саме рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, колегія суддів вважає, що ефективним способом захисту їх прав та інтересів є саме висновок суду про скасування рішень суб'єкта владних повноважень.
Водночас, оскільки відповідачем не перевірено подані заяви про призначення пенсії по суті, у тому числі із дослідженням віку позивачів, стажу, у тому числі страхового, колегія суддів вважає передчасними вимоги про зобов'язання органу пенсійного фонду призначити і нарахувати у встановленому порядку пенсії.
У зв'язку із чим, апеляційний суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивачів на цій стадії є висновок суду про обов'язок органу повторно розглянути заяви про призначення пенсії.
З огляду на наведене, оскільки висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 9, 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області - задовольнити частково.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 30 жовтня 2018 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області, оформлене протоколом від 14.03.2017 року №35 про відмову у призначені ОСОБА_3 пенсії за віком.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області, оформлене протоколом від 14.03.2017 року №36 про відмову у призначені ОСОБА_2 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 від 15.12.2016 року про призначення пенсії за віком.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
ОСОБА_1