29 березня 2019 р.Справа № 520/163/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Шевцової Н.В. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та м. Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., м. Харків, повний текст складено 14.01.19 року по справі № 520/163/19
за позовом ОСОБА_1
до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та м. Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області треті особи ОСОБА_2
про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 22709,83 грн. від 29.10.2018 з урахуванням змін, внесених постановою про виправлення помилки у процесуальному документі від 13.12.2018, ВП №7164607.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2019р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківської області про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 22709,83 грн. від 29.10.2018 з урахуванням змін, внесених постановою про виправлення помилки у процесуальному документі від 13.12.2018, ВП №7164607.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківської області, подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції вважає таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що на виконання вимог ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу, як такого, що допустив заборгованість по аліментам, сума якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, згідно якої сума штрафу склала 22709,83 грн. Штраф підлягає сплаті на користь стягувана по аліментам ОСОБА_2. Копії даної постанови за вих. № 29246 направлено сторонам виконавчого провадження. Вказує, що відповідно до матеріалів виконавчого провадження протягом всього часу, за який з боржника стягуються аліменти, боржником не вживалися достатні заходи для виконання рішення про стягнення з нього аліментів, а платежі, які він здійснював були мізерними і не достатніми для погашення в повній мірі платежів по аліментам. Враховуючи викладене, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області вважає за можливе скасувати рішення суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця про накладення штрафу від 29 жовтня 2018 року ВП № 7164607. Прийняти нове рішення, яким визнати постанову старшого державного виконавця про накладення штрафу від 29 жовтня 2018 року ВП № 7164607 законною та обґрунтованою.
Також від Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та м. Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області, до суду надано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1, станом на 29.10.2018р., яка складала 45419,65 грн.
Від позивача, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що з апеляційною скаргою відповідача не погоджується. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим. Вважає, що застосування штрафних санкцій суперечить ст. 58 Конституції України. Також позивачем до суду надано копію Постанови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04.12.2018р. по справі № 623/4053/18.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено стягувача аліментів за виконавчим провадженням ОСОБА_2
Позивач в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі.
Третя особа в судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, вважає що штраф до позивача застосовано правомірно.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 березня 2006 з ОСОБА_1 було стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 22 лютого 2006 року і до їх повноліття, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На виконання зазначеного рішення Ізюмським міськрайонним судом Харківської області 23.03.2006 було видано виконавчий лист № 2-602.
Постановою від 04.04.2006 було відкрито виконавче провадження № 7164607 з примусового виконання виконавчого листа № 2-602 від 23.03.2006.
29.10.2018 старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківської області було винесено постанову, якою на боржника ОСОБА_1 було накладено штраф за невиконання рішення суду у розмірі 22709,83 грн. зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та поперджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
13.12.2018 державним виконавцем винесено постанову про внесення виправлень до постанови про накладення штрафу, а саме: змінено статті 63, 75 ЗУ «Про виконавче провадження» на статтю 71 ЗУ «Про виконавче провадження».
Не погоджуючись із діями державного виконавця щодо накладення штрафу в порядку ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження», позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи те, що заборгованість позивача, щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 2014 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абзацом 3 частини чотирнадцятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" введена лише з 28 серпня 2018 році, позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв'язку із несвоєчасністю такої сплати.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законом України Про виконавче провадження № 1404 (далі ОСОБА_6 № 1404).
Статтею 1 Закону № 1404 встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною першої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом.
Абзацом 3 частини 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
Вказану статтю доповнено цією нормою згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03 липня 2018 року, який вступив в дію з 28 серпня 2018 року.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що, оскільки, заборгованість позивача щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 2014 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абзацом 3 частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», введена лише з 28 серпня 2018 року, позивач не міг передбачити настання такої відповідальності, у зв'язку із несвоєчасністю такої сплати.
Згідно з статтею 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
В силу п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, тому ОСОБА_6 України "Про виконавче провадження", а саме норма щодо відповідальності за наявність заборгованості зі сплати аліментів не має зворотної дії в часі.
Отже, колегія суддів зазначає, що з моменту набрання чинності частини 14 ст.71 Закону №1404. у відповідача виникло право на накладення штрафу на боржників у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, однак та обставина, що заборгованість у позивача зі сплати аліментів, у сумі платежів за три роки, утворилась починаючи з 2014 року, тобто, до набрання чинності зазначеної норми закону та станом на 29.10.2018 року становила 45419,65 грн., виключає можливість для застосування даної норми під час прийняття оскаржуваної постанови.
Беручи до уваги вищевказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав до винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, виходячи із суми заборгованості.
Решта доводів та заперечень апелянта не впливають на вирішення справи по суті.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Враховуючи вищенаведене, доводи Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та м. Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області, щодо правомірності оскаржуваної постанови є посилковими.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04.12.2018р. по справі № 623/4053/18, оскільки дана постанова стосується іншого складу правопорушення, та іншого періоду, а саме листопада 2018р.
Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.4 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Необхідною умовою залучення третіх осіб є той факт, що судове рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки осіб, які не є стороною у справі.
Предметом розгляду даної справи є правомірність прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу від 29.10.2018 року ВП №7164607, стягувачем в якій є ОСОБА_2, на користь якої стягується штраф, згідно оскаржуваної постанови.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 49 КАС України, залучення до участі у справі третьої особи є обов'язком суду, якщо рішення суду може вплинути на їх права та обов'язки.
Проте, судом першої інстанції в порушення ст. 49 КАС України, стягувача ОСОБА_2, не було залучено до розгляду справи в якості третьої особи.
Під час розгляду справи, суд першої інстанції належним чином не дотримався та не вирішив питання в порядку передбачених ст.49 КАС України, стосовно можливості залучити до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, передбачених ст. 49 КАС України, що з урахуванням приписів п. 4 ч.3 ст.317 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
З урахуванням того, що відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 року по справі № 520/163/19 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 22709,83 грн. від 29.10.2018 з урахуванням змін, внесених постановою про виправлення помилки у процесуальному документі від 13.12.2018, ВП №7164607.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_7
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_8 ОСОБА_6