Справа № 826/8238/18 Головуючий у І інстанції - Каракашьян С.К.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
28 березня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просив визнати протиправними дії Відповідача щодо не призначення та нарахування Позивачу ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, пенсії за віком з 19 жовтня 2015 року із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2013-2015 рік розпорядження відповідача № 876429 від 27.10.2015 року, скасувавши розпорядження Відповідача № 876429 бід 27.10.2015 року, та зобов'язавши Відповідача усунути допущені управлінням у вересні-жовтні 2015 року, порушення його прав шляхом проведення призначення, нарахування та виплату пенсії за віком з 19 жовтня 2015 року, застосувавши показник середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2013-2015 роки, з якої сплачено страхові внески та яка враховується при обчисленні пенсії, здійснивши нарахування та виплату пенсії за віком з 19 жовтня 2015 року, та відповідно до норм чинного законодавства та Конституції України по 01 жовтня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що Відповідач не виконав покладеного на нього законодавством обов'язку щодо призначення пенсії за віком, застосувавши показник середньої заробітної плати за роки, що передують року звільнення Позивача.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Зокрема, Позивач зазначає, що дії Відповідача є неправомірними, такими, що порушують його право на призначення заробленої мною пенсії як за вислугою років так і за віком відповідно до норм законів.
Відповідачем не подано відзив на апеляційну скаргу.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розпорядження Дніпровського районного управління Пенсійного фонду України від 27.10.2015 року № 876429 ОСОБА_2 призначена пенсія за віком, застосований показник середньомісячного заробітку 6099,20000 (31.07.2013), загальний розмір пенсії за віком - 3819,56 грн.
22 лютого 2018 року Позивач звернувся із заявою до Відповідача про видачу розпоряджень стосовно призначення та перерахунок пенсії ОСОБА_2
Листом від 23 березня 2018 року № 2438/17 Відповідач повідомив Позивача, що відповідно до заяви про перерахунок пенсії по статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 19.10.2015 ркоу управлінням проведено перерахунок з більшого стажу, оскільки провадити перерахунок по стажу та заробітку недоцільно.
Вважаючи такі дії Відповідача протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 з вересня 2013 року вже отримує пенсію за віком, оскільки заява Позивача від 19 жовтня 2015 року фактично стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) встановлено такі види пенсій: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Приписами статті 10 Закону № 1058 та статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Тобто, законодавець надав вичерпний перелік видів пенсій, які можуть бути призначені особі відповідно до Закону № 1058.
За приписами ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.
Відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За приписами частини 3 статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Частиною 3 статті 45 Закону № 1058 встановлено, що визначена частиною 2 статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовується лише у випадку переведення вперше на пенсію за віком.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами пенсійної справи, що ОСОБА_2 з 26 серпня 2009 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
04 вересня 2013 року Позивачем подано заяву про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до розпорядження від 13.09.2013 року № 876429 ОСОБА_2 призначення пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням трудового стажу 42 р. 11 м. 1 д. , пенсію обчислено із заробітної плати за період роботи 01.07.2000 року по 31.07.2013 року (а.с. 52).
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки Позивач з вересня 2013 року вже отримує пенсію за віком, то заява ОСОБА_2 від 19 жовтня 2015 року фактично стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена, а тому пенсія не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, з чим погоджується колегія суддів.
Крім того, 11.10.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), яким внесено зміни до Закону №1058-ІV.
Згідно з п. 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %
Разом з цим, відповідно до розрахунку № 2 який наявний у матеріалах пенсійної справи, ОСОБА_2 з 04.09.2013 року отримує пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 року (а.с. 53 - 54).
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_2 викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Ю.А. Ісаєнко
І.О. Лічевецький