Справа №295/15565/18
Категорія 52
2/295/938/19
26.03.2019 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
Головуючого - судді: Ведмідь Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Бойченко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, ОСОБА_2 управління Держпродспоживслужби в Житомирській області, ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів про визнання незаконними наказів про дострокове розірвання контракту та звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, -
19.11.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, просив визнати незаконними наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 23 жовтня 2018 року № 445-к про дострокове розірвання контракту з ОСОБА_1, звільнення з 23 жовтня 2018 року ОСОБА_4 з посади директора ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з підстав, передбачених контрактом, за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків та умов контракту згідно з п.8 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України;
визнати незаконним наказ ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 24 жовтня 2018 року № 50 про звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених контрактом, за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків та умов контракту з 23 жовтня 2018 року згідно із п.8 ч.1 ст.36 КЗпПУ;
поновити ОСОБА_1 на роботі, саме на посаді директора ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з моменту незаконного звільнення;
стягнути з ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 середньоденну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, а саме з 23 жовтня 2018 року включно до дати постановлення судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі - на посаді директора ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів;
стягнути солідарно з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів та ОСОБА_2 управління Держпродспоживслужби в Житомирській області моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.;
стягнути з відповідачів судові витрати понесені на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів (відповідач 1) від 23 жовтня 2018 року № 554-к його було звільнено з посади директора ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів шляхом дострокового розірвання контракту, укладеного 05.02.2018 року, укладеним з ним керівником відповідача 2. Наказом т.в.о. директора відповідача 3 від 24.10.2018 року № 50 йому було вказаний наказ оголошено із зазначенням, що його звільнили з підстав, передбачених контрактом, за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків та умов контракту з 23 жовтня 2018 року згідно із п.8 ч.1 ст.36 КЗпПУ. Він не погоджуюсь із наказами про звільнення, вважає, що у даному випадку має місце грубе порушення чинного трудового законодавства та його трудових прав. Ніяких змін щодо переведення його із безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір ніколи не видавалось, він з такими наказами/наказом не ознайомлювався і про його наявність йому на день подачі цього позову нічого не відомо.
Контракт від 05 лютого 2018 року дійсно підписувався ним та начальником ОСОБА_2 управління Держпродспоживслужби в Житомирській області ОСОБА_5, однак, він не відповідав чинному законодавству і ніяким чином не змінив умови моєї праці по безстроковому трудовому договору. Заяв про переведення його на контракту форму роботи він не подавав. На час його укладання Положення про ОСОБА_3 регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів діяло в редакції, затвердженій наказом ОСОБА_2 управління Держпродспоживслужби в Житомирській області від 12 червня 2017 року № 193-од, згідно з п.10 якого «Директор Лабораторії призначається на посаду на умовах контракту начальником ОСОБА_2 управління за погодженням з ОСОБА_6 Держпродспоживслужби на строк не більше ніж три роки». Контракт від 05 лютого 2018 року не погоджувався з ОСОБА_6 Держпродспоживслужби, про що свідчить його оригінальний примірник, виданий йому на руки після підписання з керівником Відповідача 2. Таким чином, цей документ ніяк не змінював умов його роботи на посаді директора відповідача 3 згідно безстрокового трудового договору, укладеного у 1998 році. Він працював по безстроковому трудовому договору, а відтак звільнення його з підстав, передбачених контрактом згідно з п.8 ч.1 ст.36 КЗпПУ є незаконним, оскаржувані накази винесені з порушенням норм чинного законодавства, а отже такими, що підлягають скасування в суді, вважає, що має бути поновлений на роботі з виплатою середньоденного заробітку за весь період вимушеного прогулу.
Крім того вважає, що йому заподіяна моральна шкода, оскільки він пережив приниження внаслідок ігнорування його законних прав та інтересів зі сторони відповідачів, зазнав душевних страждань пов'язані зі звільненням та видачою абсурдних наказів та необхідністю повністю змінити організацію йог життя. Незважаючи на його численні спроби надати пояснення щодо його діяльності на посаді директора, він не міг навіть встановити обсяг претензій до нього зі сторони керівництва. Направляючи комісійні перевірки його діяльності в Лабораторію, члени комісії намагались не зустрічатись з ним взагалі, обираючи час для таких перевірок, коли він був відсутній в приміщенні Лабораторії з виробничих питань або під час його перебування на лікарняному. Ставлення до нього погіршило стан здоров'я, внаслідок чого він змушений був пройти спочатку стаціонарне, а потім амбулаторне лікування. Від нього приховувались листи прокуратури, що безпосередньо стосувались його роботи. Це робилось для того, щоб він не надав письмових пояснень, які не дали б можливості його звільнити. Всупереч закону, йому нічого не було відомо про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. По закінченню робочого дня, приблизно о 18-45, йому було надано примірник наказу про звільнення від 23 жовтня 2018 року № 445-к, все це дуже вразило його, він погано себе почував, значно підвищився артеріальний тиск і йому потрібно було прийняти ліки.
Ухвалою Богунського районного суду м Житомира від 10.12.2018 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 91-92).
08.01.2019 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач ОСОБА_7 служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів просила відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи серед іншого тим, що позивач добровільно підписавши контракт від 05.02.2018 року погодився з його умовами та не оскаржував його, також ОСОБА_6 управлінням Держпродспоживслужби в Житомирській області видано наказ від 06.02.2018 року №38-ос, яким визначено що позивач працює на умовах контракту з 05.02.2018 року, а тому в розумінні ст. 23 КЗпП є різновидом строкового договору, а тому підстави визнати його недійсним відсутні. За неналежне виконання посадових обов'язків позивач неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, в нього відбиралися пояснення щодо вчинених порушень, виявлених ОСОБА_7 аудиторською службою. Згідно положення про ОСОБА_3 регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів № 648 від 06.08.2018 року, на момент звільнення позивача, директор лабораторії звільняється з підстав, визначених законодавством про працю, а також за порушення умов контракту. Крім того, моральна шкода позивачем не підтверджена та не зазначеного в чому вона полягає, які неправомірні дії завдані позивачеві та з яких міркувань він виходив. (а.с. 102-106)
11.01.2019 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач ОСОБА_6 управління Держпродспоживслужби в Житомирській області просив відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи серед іншого тим, що позивач добровільно підписавши контракт від 05.02.2018 року погодився з його умовами та не оскаржував його. Відповідно до п. 5.3 контракту, позивач був звільнений, а контракт розірвано до закінчення строку його дії за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків та умов контракту. Відповідач вказав, що перевірки діяльності позивача відбувалися за дорученням прокуратури та були зумовлені проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні, також його було відсторонено від роботи за ухвалою суду, а тому не можна стверджувати, що моральна шкода завдана саме відповідачами. (а.с.114-119)
14.01.2019 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач ОСОБА_3 регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів просив відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи серед іншого тим, що позивача було звільнено наказом №554-к від 23.10.2018 року виданого ОСОБА_7 службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів та на підставі вищевказаного наказу, 24.10.2018 року ОСОБА_3 регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів було видано наказ №50, йому виплачена компенсація за невикористані дні щорічної відпустки та проведені всі розрахунки. А тому, враховуючи що звільнення позивача не здійснювалася відповідачем 3, а вище стоячого органу, відтак відсутня вина відповідача 3, зокрема і відшкодування витрат на правову допомогу.(а.с. 142-144)
22.01.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач заперечує щодо доводів викладених у відзивах відповідачів, зокрема щодо того, що він не був переведений із безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір, відповідні накази не видавалися, відповідачами це також не підтверджено. Безпідставним є посилання відповідача 1 на положення про ОСОБА_3 регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів №193-од від 12.06.20017 року, яке діяло на 05.02.2018 року, оскільки він не підписував його. Наявний примірник контракту реквізитів погодження з ОСОБА_6 Держпродспоживслужби України не містить, тому посилання відповідача 1 на це є безпідставним. Про притягнення його до дисциплінарної відповідальності згідно наказу від 07.06.2018 року він був ознайомлений та поніс дисциплінарне стягнення, а тому не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності. Переконаний що відповідачами 1 та 2 порушений порядок накладення загальних дисциплінарних стягнень. Також вважає довідку №17 від 14.01.2018 року подана відповідачем 3, така що не відповідає чинному законодавству. Вважає, що йому нанесено моральну шкоду, яку він визначає в розмірі 10000,00 грн. з підстав викладених у позовній заяві.(а.с. 156-161)
30.01.2019 року та 01.02.2019 року від відповідачів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів та ОСОБА_2 управління Держпродспоживслужби в Житомирській області надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідачі проти доводів позивача заперечують та просять відмовити у задоволенні позову. (а.с. 168-170, 196-198)
Протокольною ухвалою від 13.02.2019 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_8 про витребування доказів та витребувано у відповідача ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів довідку про заробітну плату позивача ОСОБА_1 за останні шість місяців, які передували звільненню, з розрахунку суми заробітної плати за фактично відпрацьовані робочі дні, з вказівкою щодо днів, коли за ОСОБА_1 згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не зберігався заробіток або зберігався частково протягом кожного місяця вказаного періоду, та з вказівкою щодо часу, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, та з розрахунком середньоденної заробітної плати. (а.с. 207-211)
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, позивач 26.03.2019 року подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити без їх участі на підставі наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, вирішити питання судових витрат, які стягнути з відповідачів, враховуючи витрати на правову допомогу в розмірі 14000,00 грн.
В судове засідання представник відповідачів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів та ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів не з'явилася, направила 26.03.2019 року заяву, в якій вказала, що заперечує проти позову позивача, просить відмовити у його задоволені з підстав викладених у письмових запереченнях, які підтверджуються доказами, які є в матеріалах справи, позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими та безпідставними, також позивач не надав документів, які підтверджують оплату правової допомоги в сумі 14000,00 грн., просила справу розглядати за відсутності представника відповідача 1 та відповідача 3, за наявними в матеріалах справи доказами.
В судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 управління Держпродспоживслужби в Житомирській області не з'явився, направив 27.03.2019 року до суду заяву, в якій проти задоволення позову позивача заперечував, вважає його безпідставним та необґрунтованим, з підстав викладених у письмових заперечень та наданих відповідачем 2 доказів, просив розгляд справи проводити у його відсутність на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
На підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України, якою передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін.
У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.
Статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1, 11.10.1996 року на підставі наказу № 55 від 11.10.1996 року по управлінню ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією облдержадміністрації ОСОБА_1 позначено в порядку переведення завідуючим відділом по незаразних хворобах та неплідності у тварин Житомирського районного державного підприємства ветеринарної медицини - завідуючим вірусологічним відділом з 11.10.1996 року та тимчасово призначити виконуючим обов'язків директора обласної державної лабораторії ветеринарної медицини.
18.09.1998 року згідно наказу № 54 від 18.09.1998 року по управлінню державної ветеринарної медицини облдержадміністрації, ОСОБА_1 призначено директором обласної державної лабораторії ветеринарної медицини з 18 вересня 1998 року, завідуючим вірусологічним відділом. (а.с. 21)
Наказом ОСОБА_2 управління ветеринарної медицини в Житомирській області № 58 від 24.05.2012 року перейменовано ОСОБА_3 обласну державну лабораторію ветеринарної медицини в ОСОБА_3 регіональну державну лабораторію ветеринарної медицини з 07.07.2012 року та з 08.02.2018 року змінено на ОСОБА_3 регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів. (а.с. 18, 19)
Судом встановлено, що в.о. ОСОБА_6 Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів ОСОБА_9 керуючись Положенням про державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 667, відповідно до Положення про регіональну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.03.2017 року № 120, на підставі подання ОСОБА_2 управління Держпродспоживслужби в Житомирській області від 17.10.2018 року № 09-00/5661, враховуючи лист Управління північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 22.08.2018 року № 06-07-17/5248 «Про результати ревізії, проведеної у ОСОБА_3 регіональній державній лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів», накази ОСОБА_2 управління Держпродспоживслужби в Житомирській області від 20.11.2017 року № 846-од «Про результати перевірки роботи з питань організації та здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю при експорті з України живих тварин» від 07.06.2018 року № 182-ос «Про притягнення дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та пояснення ОСОБА_1 23 жовтня 2018 року видано наказ від № 445-к про розірвання достроково контракт від 05.02.2018 року, укладеного з директором ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів ОСОБА_1, відповідно до п. 5.3 та про звільнення 23.10.2018 року ОСОБА_1 з посади директора ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів з підстав, передбачених контрактом, за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків та умов контракту згідно із п. 8 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України. (а.с. 19, 20)
Наказом ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів №50 від 24.10.2018 року було оголошено наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів від 23 жовтня 2018 року № 445-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів з підстав, передбачених контрактом, за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків та умов контракту згідно із п. 8 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України та наказано бухгалтерії виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані 7 календарних днів щорічної відпустки та провести розрахунок згідно чинного законодавства. (а.с. 10)
Як убачається з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами по справі, що 05.02.2018 року між ОСОБА_2 управлінням Держпродспоживслужби в Житомирській області та ОСОБА_1 укладено контракт, згідно якого ОСОБА_1 призначається на посаду директора ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів на строк з 05.02.2018 року по 05.02.2021 року. (а.с. 23-28
Згідно п. 5.3 вказаного контракту ОСОБА_1 може бути звільнений з посади директора установи, а цей контракт розірваний з ініціативи ОСОБА_2 управління Держпродспоживслужби в Житомирській області у випадку систематичного невиконання без поважних причин посадових обов'язків та умов контракту до закінчення строку його дії.
06.02.2018 ОСОБА_2 управлінням Держпродспоживслужби в Житомирській області видано наказ №38-ос за яким вважати ОСОБА_1 - директора ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів працюючим на умовах контракту з 05.02.2018 року. (а.с. 111)
Згідно п.10 Положення про ОСОБА_3 регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в редакції від 06 серпня 2018 року, затвердженим наказом Відповідача 1 від 06 серпня 2018 року № 648, директор Лабораторії призначається на посаду на умовах контракту ОСОБА_6 Держпродспоживслужби за поданням начальника на строк не більше ніж три роки. Директор Лабораторії може бути звільнений з посади ОСОБА_6 Держпродспоживслужби з підстав, визначених законодавством про працю, а також за порушення умов контракту.
Враховуючи викладене, суд критично ставиться до твердження позивача що контракт від 05.02.2018 року не відповідає чинному законодавству та що він не змінив умови його праці по безстрокового трудовому договору.
Частиною третьою ст. 21 Кодексу законів про працю України визначено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є, серед іншого, підстави, передбачені контрактом.
Згідно норм ст. 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Отже як встановлено судом, причиною звільнення ОСОБА_1 слугувало розірвання з ним контракту від 05.02.2018 року за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків та умов контракту до закінчення строку його дії.
Як встановлено судом, контракт було підписано 05.02.2018 року на термін по 05.02.2021 року, а звільнено позивача - 23.10.2018 року, отже за період з 05.02.2018 року по день звільнення та дії контракту 23.10.2018 року, суд встановлює систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків та умов контракту ОСОБА_1 з наданих сторонами доказів, що містяться в матеріалах справи.
За нормами ст. 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:
1) догана;
2) звільнення.
Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Згідно ст. 148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Відповідно до ст. 149 Кодексу законів про працю України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Згідно наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів ОСОБА_2 управління Держпродспоживслужби в Житомирській області №182-ос від 07.06.2018 року за неналежне виконання посадових обов'язків, яке виразилося у порушені ст. 29 КЗпПУ ОСОБА_1 оголошено догану, з якою останній ознайомився 07.06.2018 року. (а.с. 122-123, 124)
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що при звільненні працівника за систематичне порушення трудової дисципліни, яке є заходом стягнення, необхідною умовою такого звільнення є вчинення ним конкретного дисциплінарного проступку, тобто він допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, що носило систематичний характер, а за попереднє порушення трудової дисципліни до такої особи застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, які не втратили юридичної сили за давністю й не зняті.
Стороною відповідачів 1 та 2 вказувалося саме про систематичне не виконання позивачем його посадових обов'язків, разом з тим в наказі про звільнення позивача, причиною звільнення встановлено за нормою - п. 8 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, тобто припинення трудового договору передбачені контрактом, а тому суд враховує всі дисциплінарні стягнення в межах строку дії контракту.
В наказі про звільнення № 445-к відповідачем ОСОБА_7 службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів враховано: -
-лист Управління північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 22.08.2018 року № 06-07-17/5248 «Про результати ревізії, проведеної у ОСОБА_3 регіональній державній лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів»,
-накази ОСОБА_2 управління Держпродспоживслужби в Житомирській області від 20.11.2017 року № 846-од «Про результати перевірки роботи з питань організації та здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю при експорті з України живих тварин» від 07.06.2018 року № 182-ос «Про притягнення дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1Б.»
До юридичних фактів, які підлягають встановленню при вирішенні спору про законність звільнення з вищевказаних підстав, відноситься обставина про те, чи мав місце дисциплінарний проступок під час раніше застосованих заходів дисциплінарного чи громадського стягнення.
Аналізуючи викладене, слід зазначити, що наказ ОСОБА_2 управління Держпродспоживслужби в Житомирській області від 20.11.2017 року № 846-од «Про результати перевірки роботи з питань організації та здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю при експорті з України живих тварин» від 07.06.2018 року був винесений до заключення контракту з позивачем, а тому не може враховуватися судом до систематичного порушення, що слугувало розірванню контракту.
Що стосується листа Управління північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 22.08.2018 року № 06-07-17/5248 «Про результати ревізії, проведеної у ОСОБА_3 регіональній державній лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів», то судом встановлено, що згаданим листом викладені результати вказаної ревізії за період з 01.01.2015 року по 01.06.2018 року, вказану інформацію направлено в порядку інформування та вжиття заходів щодо повного усунення Лабораторією порушень і розгляду питання щодо притягнення до відповідальності директора Лабораторії. (а.с. 62-65)
Отже, з аналізу викладеного, лист Управління північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 22.08.2018 року № 06-07-17/5248 «Про результати ревізії, проведеної у ОСОБА_3 регіональній державній лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» став підставою повторного систематичного невиконання без поважних причин позивачем посадових обов'язків та умов контракту, що слугувало до дисциплінарного стягнення - звільнення.
Згідно норм ст.ст. 78, 79 та 80 Цивільного процесуального кодексу України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Однак суд не може погодитися з таким твердженням, виходячи з того, що вказаний лист має інформаційний характер, подальших наслідків вказаної перевірки суду не надано, також судом встановлено, що відносно позивача проводилося досудове розслідування, однак будь-якого обвинувального акту чи вироку суду не надано, крім того, як встановлено судом перевірка північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області проводилася за період з 01.01.2015 року по 01.06.2018 року, інформаційний лист про результати ревізії від 22.08.2018 року отримані стороною відповідача 27.08.2018 року, тоді як звільнено позивача 23.10.2018 року, тобто пізніше одного місяця з дня його виявлення, що порушує визначену норму ст. 148 Кодексу законів про працю України.
Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (стаття 62 Конституції України).
Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Виходячи з наведеного, стороною відповідача не доведено щодо позивача піддано дисциплінарним стягненням за різні види правопорушень, не зазначено конкретних фактів порушення позивачем трудової дисципліни чи невиконання ним без поважних причин посадових обов'язків, часу та обставин скоєння правопорушення, у чому полягає систематичність порушення, аргументації щодо необхідності прийняття саме рішення про звільнення.
Конституція України, трудове та цивільне законодавство закріплює обов'язок кожного неухильно додержуватися положень Конституції України та законів України, добросовісно здійснювати свої права та обов'язки і встановлює юридичну відповідальність за їх невиконання та передбачає заходи примусового виконання цивільних обов'язків, які виникають, зокрема, безпосередньо з актів законодавства, рішення суду або договору, у разі їх невиконання боржником добровільно .
Так, частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (частина 7 статті 235 КЗпП України).
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.
Скасування наказу про звільнення позивача відноситься виключно до компетенції власника або уповноваженого ним органу, а до повноважень суду належить перевірка їх законності.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що є всі підстави визнати незаконними наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 23 жовтня 2018 року № 445-к про дострокове розірвання контракту з ОСОБА_1, звільнення з 23 жовтня 2018 року ОСОБА_4 з посади директора ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з підстав, передбачених контрактом, за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків та умов контракту згідно з п.8 ч.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України та визнати незаконними наказ ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 24 жовтня 2018 року № 50 про звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених контрактом, за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків та умов контракту з 23 жовтня 2018 року згідно із п.8 ч.1 ст. 36 КЗпПУ та поновити ОСОБА_1 на роботі, саме на посаді директора ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з моменту незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Розмір відшкодування за час затримки, здійснюється судом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100, від 08.12.1995 року, затвердженого Кабінетом Міністрів України та виходячи з даних довідки про доходи ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів № 10 від 07.03.2019 року.
Позивач був звільнений 23.10.2018 року, середньоденна заробітна плата позивача становить 437,30 грн., що не заперечувалося сторонами по справі, а тому на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України ці обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Так, кількість робочих днів вимушеного прогулу з 23.10.2018 р. по 26.03.2019 р. становить 106 днів.
За таких обставин сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 46353,80 грн. (106 днів х 437,30 грн.)
А відтак, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають частковому задоволенню - у сумі 46353,80 грн.
На підставі п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику по справах про відшкодування морального (немайнового) збитку" за змінами внесеними постановою Пленуму № 4 від 25.15.2001 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Заподіяний моральний збиток відшкодовується тій фізичній особі, права якої були безпосередньо порушені неправомірними діями інших осіб.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.
Враховуючи, що судом встановлено порушення трудового законодавства відповідачем - Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів щодо процедури самого звільнення, при цьому судом вирішено питання щодо відновлення становища позивача у сфері трудових відносин, крім того позивач не надав належних доказів того, що його здоров'я погіршилося внаслідок дій відповідачів при звільненні, тобто що порушення його законних прав призвело до моральних страждань, а також доказами матеріали справи не спростовується того, що позивач неналежно виконував свої посадові обов'язки, а тому враховуючи вимоги справедливості, беручи до уваги характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, витрачені позивачем для захисту його прав, суд оцінює розмір моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн.
В частині стягнення моральної шкоди до відповідача - ОСОБА_2 управління Держпродспоживслужби в Житомирській області суд не вбачає підстав, оскільки судом не встановлено порушення вимог трудового законодавства вказаним відповідачем, при цьому вимога про стягнення моральної шкоди носить похідний характер від встановлених наявних порушень.
Щодо вимоги про стягнення з відповідачів судових витрат по оплаті витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у задоволення позову - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 2 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Визначені ЦПК України види судових витрат є вичерпними, тому на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, не може покладатися обов'язок нести інші витрати, не передбачені законодавством. Склад судових витрат по окремим його видам не є вичерпним.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких належать зокрема і витрати на професійну правничу допомогу адвоката .
Частиною 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Встановлено, що 13.02.2019 видано ордер на надання правової допомоги ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_10 (а.с. 203)
Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
На підтвердження оплати ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 14000,00 грн. надано квитанцію № ПН3181401К від 19.11.2018 року.
Однак, суду не надано доказів, якими підтверджується укладання договору про надання правової допомоги, вартість робіт за договором про надання правової допомоги, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, тому вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено належними доказами понесення витрат на правову допомогу.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
За правилами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, ОСОБА_2 управління Держпродспоживслужби в Житомирській області, ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів про визнання незаконними наказів про дострокове розірвання контракту та звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за вимогу про стягнення моральної шкоди та на користь держави судові витрати за вимоги про поновлення на роботі, визнання незаконними накази та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Виходячи з наведеного, керуючись Конституцією України, Кодексом законів про працю України, ст.ст. 6, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-353, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, ОСОБА_2 управління Держпродспоживслужби в Житомирській області, ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів про визнання незаконними наказів про дострокове розірвання контракту та звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати незаконними наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 23 жовтня 2018 року № 445-к про дострокове розірвання контракту з ОСОБА_1, звільнення з 23 жовтня 2018 року ОСОБА_4 з посади директора ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з підстав, передбачених контрактом, за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків та умов контракту згідно з п.8 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України.
Визнати незаконним наказ ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 24 жовтня 2018 року № 50 про звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених контрактом, за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків та умов контракту з 23 жовтня 2018 року згідно із п.8 ч.1 ст.36 КЗпПУ.
Поновити ОСОБА_1 на роботі, на посаді директора ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з 23 жовтня 2018 року.
Стягнути з ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 середньоденну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу в розмірі 46353,80 грн.
Стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.
У задоволені решти вимог відмовити.
Стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь держави судовий збір в розмірі 1409,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: 10006 м. Житомир, вул. В. Стуса, 4, РНОКПП 22215009951.
Відповідачі: ОСОБА_7 служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів (місце знаходження: 01001 м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 39924774),
ОСОБА_6 управління Держпродспоживслужби в Житомирській області (місце знаходження: 10002 м. Житомир, вул. Гагаріна, 55, код ЄДРПОУ 40346926),
ОСОБА_3 регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів (місце знаходження: 10007 м. Житомир, вул. Коростишівська, 54, код ЄДРПОУ 00698207.
Повний текст рішення складено 29.03.2019 року.
Суддя Н.В. Ведмідь