П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 березня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/2535/18
Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Димерлій О.О.
суддів: Осіпов Ю.В. , Шляхтицький О.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкове повідомлення рішення,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1А.) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Миколаївській області ) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0611790- 1302-1424 від 26.07.2018, прийняте ГУ ДФС у Миколаївській області, про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016-2017 роки на загальну суму 68 004,42 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0611791- на загальну 1302-1424 від 26.07.2018, прийняте ГУ ДФС у Миколаївській області, про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016-2017 роки суму 19 585,11 грн.
Ухвалою суду від 19.10.2018 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач протиправно нарахував податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки не врахував, що об'єкти нерухомості, які розташовані за адресами: Миколаївська область, Новобузький район, м. Новий Буг, вул. Цибулька, 67 та вул. Котовського, 9, є будівлями, що використовуються для ведення сільськогосподарської діяльності (виробництво та зберігання олії та соняшника, зберігання інших сільськогосподарських культур, гаражування транспортних засобів, задіяних у перевезені сільськогосподарської продукції), а тому в силу вимог п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) вказане нерухоме майно не є об'єктом оподаткування, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч ПК України та підлягають скасуванню.
За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом 18 грудня 2018 року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.
Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення № 0611790- 1302-1424 від 26.07.2018, прийняте Головним управлінням ДФС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39394277), про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016-2017 роки на загальну суму 68 004,42 грн.;
Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення № 0611791- на загальну 1302-1424 від 26.07.2018, прийняте Головним управлінням ДФС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39394277), про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016-2017 роки суму 19 585,11 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул. Шепеля, 7, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область, 55600, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 875,90 грн. (вісімсот сімдесят п'ять гривень 90 коп.), сплачений квитанцією № 59 від 12.10.2018р.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що визначаючи ФОП ОСОБА_1 податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016-2017 роки на підставі податкових повідомлень-рішень від 26.07.2018р. № 0611790-1302-1424 та № 0611791-1302-1424, податковий орган не врахував, що об'єкти нерухомості, розташовані за адресами: Миколаївська область Новобузький район м. Новий Буг, вул. Цибулька, 67 та вул. Котовського, 9, є будівлями, що використовуються для ведення сільськогосподарської діяльності (виробництво та зберігання олії та соняшника, зберігання інших сільськогосподарських культур, гаражування транспортних засобів, задіяних у перевезені сільськогосподарської продукції), а тому в силу вимог п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України вказане нерухоме майно не є об'єктом оподаткування. Таким чином, суд вважає, що доводи та обґрунтування позивача цілком відповідають нормам чинного законодавства, а тому у податкового органу відсутні будь-які правові підстави для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що протирічить вимогам п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідає обставинам справи та прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що позивач в силу приписів пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України не є сільськогосподарським товаровиробником та не зареєстрований як юридична особа, тому у нього відсутнє право на застосування податкової пільги. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
На зазначену апеляційну скаргу надійшов відзив позивача, в якому він просить залишити зазначену апеляційну скаргу без задоволення, у зв'язку з тим, що рішення суду першої інстанції вимог є законним та об'єктивним.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що 10.07.2018р. ОСОБА_1, було отримано листа від Головного управління ДФС у Миколаївській області із податковою вимогою від 03.07.2018 № 39135-17 про наявність станом на 02.07.2018 податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 121 772,9 грн.
З метою з'ясування підстав для виникнення податкового боргу, позивач звернувся з запитами 16.07.2018р. та 13.07.2018р., на які отримав лист “про надання інформації” від 27.07.2018 за № К/1080/14-29-17-23, яким повідомлено, що у зв'язку з виявленням помилок в нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податкові повідомлення-рішення від 11.04.2018 № 0044227-1302-1424, від 11.04.2018 № 0044228-1302-1424, від 18.04.2018 № 00027321301 на загальну суму 121 772,90 грн. скасовані, а податкова вимога відізвана у зв'язку з відсутністю податкового боргу.
Також цим листом повідомлено, що позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2017 роки та сформовано нові податкові повідомлення-рішення від 26.07.2018 № 0611790-1302-1424 на загальну суму 68004,42 грн. (за майновий комплекс, що розташований за адресою: Миколаївська область, м. Новий Буг, вул. Цибулько,67, загальною площею 11 417,8 кв. м.), та від 26.07.2018 № 0611791-1302-1424 на загальну суму 19 585,11 грн. (за нежитлову будівлю за адресою : Миколаївська область, м. Новий Буг, вул. Котовського, 9, загальною площею 3 288,3 кв.м.). Разом з вищевказаним листом, позивач отримав податкові повідомлення-рішення за формою “Ф” від 26.07.2018 № 0611790-1302-1424 про нарахування за 2016-2017 роки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 68 004,42 грн. та від 26.07.2018р. № 0611791-1302-1424 про нарахування за 2016-2017 роки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 19 585,11 грн., що в загальній сумі складає 87 589,53 грн.
Не погоджуючись з отриманими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з відповідною заявою. ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, тобто є суб'єктом підприємницької діяльності, державну реєстрацію якого здійснено 19.06.2001 за № 2 516 017 0000 000211. Як платник податків перебуває на обліку в Баштанській ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області. Основними видами діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11), оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин (код КВЕД 46.24), допоміжна діяльність у рослинництві (код КВЕД 01.61), після урожайна діяльність (код КВЕД 01.63), виробництво олії та тваринних жирів (код КВЕД 10.41), вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41), складське господарство (код КВЕД 52.10).
Позивач, в процесі здійснення своєї господарської діяльності, займається вирощуванням та закупівлею сільгосппродукції у сільгосптоваровиробників, зберіганням на своїх власних складах (елеваторі), переробкою в готову продукцію, зернові культури реалізовує покупцям - іншим суб'єктам господарювання, з метою отримання доходу. Також для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 має збудований маслоцех для виробництва олії. Тобто наявна матеріально-технічна база у вигляді нерухомого майна, власником якої позивачем, використовуються для здійснення основних напрямків сільськогосподарської діяльності як суб'єкта підприємницької діяльності, на що ОСОБА_1 має дозвіл № 238.14.48 від 05.08.2014р., виданий територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Миколаївській області (а.с. 47).
Здійснення підприємницької діяльності та використання майнових комплексів для ведення селянського господарства, сільгосптоваровиробництва та зберігання сільгосптоварів було підтверджено і відповідачем в акті документальної планової виїзної перевірки за № 1937/14-29-13-07/НОМЕР_1 від 27.12.2017 “Щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016”.
ОСОБА_1 є власником єдиного комплексу, що розташований за адресою Миколаївська область, Новобузький район, місто Новий Буг, вулиця Цибулька, будинок 67. Право власності на зазначений об'єкт нерухомого майна зареєстровано за індексним № 18914665 та підтверджується свідоцтвом про право власності на єдиний комплекс серії САК № 831129 (а.с. 43). Вказаний єдиний комплекс загальною площею 11 417,8 кв.м., внесено до переліку зернових складів Миколаївської області. На вказаний єдиний комплекс позивач має експлуатаційний дозвіл для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів за № 55600/20/13 від 25.04.2014р. (а.с. 41-42).
Крім того, позивач є власником нежитлових будівель, що розташовані за адресою Миколаївська область, Новобузький район, місто Новий Буг, вулиця Котовського, будинок 9. Право власності на зазначений об'єкт нерухомого майна зареєстровано за № 42080647 та підтверджується свідоцтвом серії САМ № 044393 (а.с. 36).
Вказані нежитлові будівлі загальною площею 3 288,3 кв. м. складаються з маслоцеху, гаражів, складських та побутових приміщень.
На вказаний об'єкт нерухомого майна є внаявності експлуатаційний дозвіл для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів за № 55600/06/21 від 02.09.2015, а також сертифікат, виданий Українським органом сертифікації (зареєстрований у реєстрі Системи сертифікації “Росукрсерт” № 8О059-0496-Н-15 від 20.08.2015), яким підтверджується, що нежитлові будівлі за вказаною адресою відповідають вимогам ДСТУ КО 22000:2007 (КО 22000:2005, ГОТ) “Системи управління безпечністю харчових продуктів.
Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга” стосовно виробництва олії та тваринних жирів, складського зберігання, вирощування зернових культур, бобових культур та насіння олійних культур, вантажного автомобільного транспорту, оптової торгівлі зерном, насінням і кормом для тварин.
Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, дійшов висновку що оскільки ФОП ОСОБА_1 є власником об'єктів нежитлової нерухомості, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, що належить до сільськогосподарських товаровиробників у розумінні норм ПК України, а тому у відповідності до вимог пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України наявні достатні та необхідні правові підстави для застосування пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з таким висновкам суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з п. 21.1 ст. 21 Податкового Кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
01.01.2015 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України.
У пп. 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 ст. 266 ПК України передбачено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.
Водночас, за приписами пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Відповідно до ст. 16-1.1 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства в Україні» сільськогосподарський товаровиробник, основною діяльністю якого є постачання сільськогосподарських товарів, вироблених ним на власних або орендованих основних засобах, причому питома вага вартості сільськогосподарських товарів становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів, поставлених ним протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Згідно пункту 2 Порядку розподілу бюджетної дотації для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції у 2017 році, затвердженого постановою КМУ від 08.02.2017 року №83, до сільськогосподарських товаровиробників належать юридичні особи та фізичні особи - підприємці, основною діяльністю яких є постачання сільськогосподарських товарів ( у визначені пункту 2.15 статті 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства в Україні»).
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, звільняються від оподаткування цим податком споруди які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ОСОБА_1 є власником єдиного комплексу, що розташований за адресою Миколаївська область, Новобузький район, місто Новий Буг, вулиця Цибулька, будинок 67. Право власності на зазначений об'єкт нерухомого майна зареєстровано за індексним № 18914665 та підтверджується свідоцтвом про право власності на єдиний комплекс серії САК № 831129 (а.с. 43). Вказаний єдиний комплекс загальною площею 11 417,8 кв.м., внесено до переліку зернових складів Миколаївської області. На вказаний єдиний комплекс позивач має експлуатаційний дозвіл для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів за № 55600/20/13 від 25.04.2014р. (а.с. 41-42).
Крім того, позивач є власником нежитлових будівель, що розташовані за адресою Миколаївська область, Новобузький район, місто Новий Буг, вулиця Котовського, будинок 9. Право власності на зазначений об'єкт нерухомого майна зареєстровано за № 42080647 та підтверджується свідоцтвом серії САМ № 044393 (а.с. 36).
Вказані нежитлові будівлі загальною площею 3 288,3 кв. м. складаються з маслоцеху, гаражів, складських та побутових приміщень.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено та з матеріалів справи слідує, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, а будівлі, які йому належать на праві приватної власності, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно.
З урахуванням наведених вище норм чинного податкового законодавства та обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у податкового органу відсутні будь-які правові підстави для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що протирічить вимогам п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Що стосується доводів апелянта про те, що визначення сільськогосподарського товаровиробника визначено пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якої вважає, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником, оскільки не зареєстрований як юридична особа, суд апеляційної інстанції визнає їх невірними, оскільки вказана норма застосовується для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу, а не при визначенні суми грошового зобов'язання контролюючим органом.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.
Так, Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Сєрков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 20 червня 2018 року у справі №814/2040/16.
Крім того, відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіривши оскаржене позивачем рішення, апеляційний суд вважає, що таке не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підставу вважати, що рішення прийняте відповідачем обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства, натомість вказують на наявність підстав для його скасування.
Згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 242, 308,311, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкове повідомлення-рішення - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 29.03.2019 року.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4