П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 березня 2019 р.м.ОдесаСправа № 504/1572/15-а
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- ОСОБА_1,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду, прийняте 08 листопада 2018 року у складі суду судді Потоцької Н.В. по справі за позовом ОСОБА_2, депутата Кремидівської сільської ради до Кремидівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про визнання дій протиправними, скасування рішень сесії від 23.10.2014 р. № 713 та 07.11.2014 р. № 725,-
ОСОБА_2, депутат Кремидівської сільської ради, Голова постійної комісії з питань забезпечення законності, звернувся з адміністративним позовом до Кремидівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області в якому позивач просив:
- визнати протиправними дії Кремидівської сільської ради щодо недотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України, ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.п.2.1.5, 2.1.6, 2.1.10, 5.3, 6.1, 6.2 та 6.4 Регламенту Кремидівської сільської ради та п.2.14 «Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад», затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30 липня 2012 року №390;
- скасувати рішення Кремидівської сільської ради №713-VІ від 23 жовтня 2014 року «Про коригування розміру збору щодо надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, утримання в належному стані території села та його благоустрою» та рішення Кремидівської сільської ради №725-VІ від 07 листопада 2014 року «Про внесення змін до рішення №713-VІ від 23 жовтня 2014 року «Про коригування розміру збору щодо надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, утримання в належному стані території села та його благоустрою», з мотивів невідповідності Конституції України та Законам України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а також посилається на відповідність висновків суду обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення взагалі не надав оцінки ні доводам, викладеним позивачем у позовній заяві, ні доказам, що містяться у матеріалах справи. Так, на думку апелянта, голова Кремидівської сільської ради ОСОБА_3 діяла не у спосіб передбачений Законом України «Про місцеве самоврядування», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», «Порядком доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад», а також Регламентом Кремидівської сільської ради VI скликання. Апелянт вказує, що в своїх запереченнях Кремидівська сільська рада жодним чином не спростувала доводів та фактів, викладених в адміністративному позові ОСОБА_2 та фактично уникала надання оцінки, викладених в позові порушень. Крім цього, голова Кремидівської сільської ради ОСОБА_3 ввела суд в оману надавши довідку про нібито доведення інформації про тариф до відома споживачів, що не відповідає дійсності та було доведено до відома суду першої інстанції під час судового розгляду. Також Кремидівська сільська рада не зробила оголошення щодо оскарження рішень сесії в судді.
Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції, що позивач не довів, які персоніфіковані суб'єктивні права або охоронювані законом інтереси порушені оскаржуваним рішенням, в чому безпосередньо полягає таке порушення та в чому воно виражається, які конкретні негативні наслідки настали безпосередньо для позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та якими доказами у справі це підтверджується, апелянт вказує, що позивач є мешканцем с. Кремидівки, в зв'язку з чим питання прийняття участі в обговоренні, надання зауважень та пропозицій щодо встановлення тарифу є правом позивача. Крім того, на момент прийняття рішень сесії ОСОБА_2 був депутатом Кремидівської сільської ради, тобто представником інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу, який зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування. Таким чином, не отримання порядку денного, а так само позбавлення участі у формуванні порядку денного, не проведення засідання постійних комісій напряму зачіпають права та обов'язки депутата Кремидівської сільської ради.
Крім того, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, яке на його думку полягало у незастосуванні до спірних правовідносин норм ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1, ч.14 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування» та Регламенту Кремидівської сільської ради VI скликання.
До суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу Кремидівської сільської ради, в яких представник відповідача вказує, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, оскільки апелянтом в адміністративному позові та апеляційній скарзі не наведено жодного доказу, яку шкоду завдано йому персонально та розмір цієї шкоди. Крім того, представник відповідача вказує, що позовні вимоги втратили свою актуальність та юридичне значення, оскільки рішенням Кремидівської сільської ради №446-УІІ від 05 грудня 2018 року було прийнято корегування тарифів, таким чином попередні рішення сільської ради, в тому числі і ті, які оскаржує апелянт втратили своє юридичне значення. Таку правову позицію висловив Конституційний Суд України по справі № 1-9/2009 від 16 квітня 2009 року, зазначивши, що «системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, що передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Загально відомим є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23 жовтня 2014 року Кремидівською сільською радою було прийнято рішення №713-VІ «Про коригування розміру збору щодо надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, утримання в належному стані території села та його благоустрою», яким сільська рада вирішила провести коригування розміру збору за оплату послуг з вивезення твердих побутових відходів, утримання в належному стані території села та його благоустрою, які надаються Комунальним підприємством «Кремидівська хвиля» відповідно до наданої калькуляції-розрахунку, а саме: для населення приватних будинків - 20 грн. в місяць з будинку; пільгової категорії громадян - 10 грн. в місяць з будинку; для населення проживаючих в квартирах - 20 грн. в місяць з квартири; пільгової категорії громадян - 10 грн. в місяць з квартири; для юридичних осіб - 40 грн. в місяць та інше.
07 листопада 2014 року Кремидівською сільською радою було прийнято рішення №725-VІ, яким було внесено зміни до рішення №713-VІ від 23 жовтня 2014 року «Про коригування розміру збору щодо надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, утримання в належному стані території села та його благоустрою» та встановлено для населення приватних будинків - 6 грн. в місяць з однієї людини; для населення проживаючих в квартирах - 6 грн. в місяць з однієї людини; пільгової категорії громадян - пільговий відсоток; для юридичних осіб - 40 грн. в місяць та інше.
Вважаючи дії Кремидівської сільської ради при прийнятті оскаржуваних рішень протиправними, а вказані рішення такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що під час розгляду справи, не встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача оскаржуваними рішеннями відповідача, що нівелює можливість їх судового захисту, оскільки виключно порушені права, свободи чи інтереси особи можуть бути захищені. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів, які персоніфіковані суб'єктивні права або охоронювані законом інтереси порушені оскаржуваним рішенням обласної ради, в чому безпосередньо полягає таке порушення та в чому воно виражається, які конкретні негативні наслідки настали безпосередньо для позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та якими доказами у справі це підтверджується.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 26.04.2015 року, чинній на момент звернення позивача до суду (далі - КАС України) в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Публічно правовим спором є спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Таким чином, підставою для звернення до суду є лише суб'єктивне припущення особи про порушення його прав чи інтересів.
Разом з тим, частиною 2 ст. 171 КАС України визначено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Рішення Кремидівської сільської ради №713-VІ від 23 жовтня 2014 року «Про коригування розміру збору щодо надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, утримання в належному стані території села та його благоустрою» та рішення Кремидівської сільської ради №725-VІ від 07 листопада 2014 року «Про внесення змін до рішення №713-VІ від 23 жовтня 2014 року «Про коригування розміру збору щодо надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, утримання в належному стані території села та його благоустрою» є нормативно-правовими актами. Відтак, право на їх оскарження визначено КАС України.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Колегією суддів встановлено, що звертаючись до суду із адміністративним позовом, ОСОБА_2 було подано позов саме як депутатом Кремидівської сільської ради, Головою постійної комісії з питань забезпечення законності тобто представником інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу. На наведених обставинах також наголошує апелянт і в тексті апеляційної скарги.
Згідно частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні": сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно зі ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема: встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність (п. 44).
За приписами підпункту 4 пункту "а" частини першої статті 38 вказаного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Пунктом 30 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.
Як зазначає апелянт в тексті апеляційної скарги, на момент прийняття оскаржуваних рішень сесії Кремидівської сільської ради він був депутатом зазначеної ради, мав можливість приймати участь безпосередньо у прийнятті рішень з вказаного питання. Відповідно до положень ч.2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Разом з тим, колегія суддів вважає, що прийняття колегіальним органом, членом якого був апелянт рішення, з яким останній не згоден, за умови його підтримки більшістю членів колегіального органу, жодним чином не свідчать про порушення індивідуальних прав позивача, як депутата органу місцевого самоврядування. Суд апеляційної інстанції наголошує, що повноваження колегіального органу приймати рішення більшістю голосів представляє собою одну з ознак демократичного суспільства та цілком відповідає положенням Конституції України та національного законодавства, зокрема Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно частини другої статті 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.
За приписами статті 11 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право: 1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; 2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; 3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення; 4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою; 5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді. При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право: 1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання; 2) на невідкладний прийом; 3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку. Депутат місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним. У своїй роботі у виборчому окрузі взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об'єднаннями громадян.
Статтею 15 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" передбачено, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності. У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об'єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради. У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом.
З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що питання звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади може бути вирішено на пленарних засіданнях відповідної ради.
Саме відповідні ради, а не окремі депутати, згідно статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наділені в силу Закону на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.
Право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва. При цьому, депутат місцевої ради не уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.
Конституційний Суд України в рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Також, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України в п.4.1 рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
На підставі викладеного та з урахуванням приписів статей 2, 6, 171 КАС України ( в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), колегія суддів дійшла висновку, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
При цьому колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року (справа №504/4148/16-а).
Колегія суддів зазначає, що вказані ОСОБА_2 як колишнім депутатом Кремидівської сільської ради у позовній заяві та апеляційній скарзі обставини не свідчать про наявність у нього повноважень виступати від імені всієї територіальної громади та не вказують на порушення його конкретних індивідуальних прав при прийнятті відповідачем спірних рішень.
Щодо посилань в апеляційній скарзі, що прийняття оскаржуваних рішень Кремидівської сільської ради порушує права позивача як мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що повідомлені позивачем під час судового розгляду справи обставини не вказують на порушення його конкретних індивідуальних прав при прийнятті відповідачем спірного рішення, оскільки жодних належних доказів вказаних обставин в матеріалах справи не міститься та під час судового розгляду справи не надано. Таким чином, зазначені доводи, за відсутності в матеріалах справи їх підтвердження, представляють собою припущення, які колегія суддів до уваги не приймає.
Щодо інших доводів апеляційної скарги колегія суддів наголошує, що навіть порушення вимог закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд зокрема у постановах 07 лютого 2019 року (справа №144/1883/15-а), від 31 січня 2018 року (справа 802/2678/15-а).
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2, депутата Кремидівської сільської ради до Кремидівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про визнання дій протиправними, скасування рішень сесії від 23.10.2014 р. № 713 та 07.11.2014 р. № 725 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2, депутата Кремидівської сільської ради до Кремидівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про визнання дій протиправними, скасування рішень сесії від 23.10.2014 р. № 713 та 07.11.2014 р. № 725 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: О. І. Шляхтицький