м. Вінниця
25 березня 2019 р. Справа № 120/4809/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 1-й АДРЕСА_1, 21000)
до: Головного управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39476158, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100)
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: 1-й АДРЕСА_1, 21000) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39476158, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями Головного управління ДФС у Вінницькій області від 27.06.2018 року № 0297513-5002-0228 та № 0297514-5002-0228, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2017 рік на загальну суму 23184,00 грн. Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями та просить суд їх скасувати, оскільки вважає, що об'єкти нежитлової нерухомості, що знаходяться за адресою с. Стадниця, Вінницького району, Вінницької області, власником яких є він, підпадають під дію підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а тому не є об'єктом оподаткування.
Крім того, позивач вказав, що нежитлові приміщення, що є його власністю, призначені суто для використання у сільськогосподарській діяльності та є відповідно будівлями сільськогосподарського призначення у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд. Вказані нежитлові приміщення, використовуються позивачем для провадження сільськогосподарської діяльності.
Ухвалою суду від 03.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
28.01.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Крім того, зазначив, що ОСОБА_3 за допомогою програмного забезпечення АІС "Податковий блок", системи "Облік платежів" режиму "Плата за нерухомість", на підставі наявних відомостей про об'єкти оподаткування, в автоматичному режимі за 2017 рік було сформовано податкові повідомлення - рішення № 0297513-5002-0228 та № 0297514-5002-0228 від 27.06.2018 року на загальну суму 23184,00 грн. за об'єкти нежитлової нерухомості.
Нарахування податку на нерухоме майно проводилось виходячи з того, що, відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, громадянин ОСОБА_3 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки є власником об'єктів нежитлової нерухомості, що підтверджено даними з свідоцтва про право власності № 1 від 25.03.2010 року.
Представник відповідача вважає, що про всі об'єкти оподаткування або об'єкти пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, платники зобов'язані повідомляти згідно форми № 20 ОПП (додаток № 11 до Порядку обліку платників податків і зборів). Разом з цим, позивач не повідомляв про будь-які об'єкти, через які провадиться господарська діяльність.
Відтак, на думку представника відповідача, враховуючи те, що платником не задекларовано та не визначено комплекс будівель і споруд, як такий що використовується в безпосередньо в сільськогосподарській діяльності та через який провадиться господарська діяльність, віднести даний комплекс будівель та споруд до об'єктів, які не є об'єктом оподаткування, згідно пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ неможливо.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог та просив суд в їх задоволенні відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником об'єктів нежитлових будівель, про що свідчать копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, які знаходяться за адресою:
- Вінницька область, Вінницький район, с. Стадниця, вул. Матросова, 46, нежитлова будівля ,загальною площею 483,00 м. кв., яка в цілому складається з: будівлі складу міндобрив (хімсклад) літ. «А», прибудови літ. «А1»: приміщення №1: з №1 по №4, огорожі №1, площадки І.
- Вінницька область, Вінницький район, с. Стадниця, провулок Український, 1, нежитлова будівля, загальною площею 966,00 м. кв, яка складається із: зерноскладу (бувшої конюшні) літ. «А».
Дане майно було передано позивачу відповідно до акта прийому-передачі майна, що виділено внатурі, згідно рішення комітету Спілки власників майна колишнього КСП «Україна» с. Стадниця від 27.03.2008 року.
27.06.2018 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області винесено податкові повідомлення - рішення, відповідно до яких ОСОБА_3 визначено суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2017 рік, а саме: № 0297513-5002-0228 та № 0297514-5002-0228 на загальну суму 23184,00 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, внормовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Щодо правомірності застосування пільги передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, позивач вказує, що усі нежитлові приміщення, що знаходяться у с. Стадниця, Вінницького району, Вінницької області призначені суто для використання у сільськогосподарській діяльності та є відповідно будівлями сільськогосподарського призначення у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд, а тому не є об'єктом оподаткування, виходячи з чого позивач не повинен сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Визначення сільськогосподарського товаровиробника наведене в п. 14.1.235 ст. 14 ПК України: сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно-виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Разом з тим, статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис», який визначає правові, організаційні та економічні основи підготовки і проведення сільськогосподарського перепису, оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів, а також регулює відносини суб'єктів сільськогосподарського перепису, визначає їх права, обов'язки та відповідальність, установлює гарантії держави щодо захисту конфіденційної інформації, отриманої у процесі проведення сільськогосподарського перепису, виробники сільськогосподарської продукції визначаються як юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Визначення сільськогосподарського товаровиробника, наведене у статті 1 Закону України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою», відповідно до якої сільськогосподарський товаровиробник юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі з власно-виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з постачання.
Таким чином, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення його від сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.
Так, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року № 507, зазначені будівлі, які належать на праві приватної власності позивачу, відносяться до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127), клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271), який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.
При цьому, будівлі для тваринництва мають код 1271.1, будівлі для зберігання зерна мають код 1271.3, будівлі сільськогосподарського призначення інші мають код 1271.9.
Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про те, що будівлі, які належать йому на праві приватної власності, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач є власником, відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, будівель, які знаходяться за адресою:
- Вінницька область, Вінницький район, с. Стадниця, вул. Матросова, 46, нежитлова будівля ,загальною площею 483,00 м. кв., яка в цілому складається з: будівлі складу міндобрив (хімсклад) літ. «А», прибудови літ. «А1»: приміщення №1: з №1 по №4, огорожі №1, площадки І.
- Вінницька область, Вінницький район, с. Стадниця, провулок Український, 1, нежитлова будівля, загальною площею 966,00 м. кв, яка складається із: зерноскладу (бувшої конюшні) літ. «А».
Дане майно було передано позивачу відповідно до акта прийому-передачі майна, що виділено внатурі, згідно рішення комітету Спілки власників майна колишнього КСП «Україна» с. Стадниця від 27.03.2008 року.
З огляду на викладене, враховуючи, що вказаний комплекс споруд не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд доходить висновку про протиправність податкових повідомлень - рішень від 27.06.2018 року № 0297513-5002-0228 та № 0297514-5002-0228, якими позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2017 рік, на загальну суму 23184,00 грн.
Крім того, суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що про всі об'єкти оподаткування або об'єкти пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, платники зобов'язані повідомляти згідно форми №20-ОПП (додаток №11 до порядку обліку платників податків і зборів).
Як вже зазначалось, перелік будівель, які не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений у підпункті 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Зокрема, згідно з пунктом «ж» цього підпункту не є об'єктом оподаткування: "будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності".
Буквальний зміст цього пункту свідчить на користь того, що звільняється від оподаткування саме об'єкт, і саме такий, який має відповідне цільове призначення.
Тобто, звільняється від оподаткування об'єкт нежитлової нерухомості, який призначений для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності, а не який безпосередньо використовується у сільськогосподарській діяльності. Додатковою обов'язковою умовою для звільнення від оподаткування є приналежність такого об'єкта сільськогосподарському товаровиробнику.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 року в справах №806/2461/17, №806/2676/17.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат вирішено судом відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові - рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 27.06.2018 року за № 0297513-5002-0228 та № 0297514-5002-0228.
Стягнути на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду в сумі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: 1-й АДРЕСА_1, 21000);
Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39476158, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100).
Рішення у повному обсязі виготовлене 29.03.2019 року
Суддя Чернюк Алла Юріївна