Справа № 266/5888/18
Провадженя№ 2/266/180/19
29 березня 2019 року м. Маріуполь
Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участі секретаря Воропаєвої О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання втратившим права користування житловим приміщенням,-
Позивач звернувся до суду з уточненим позовом, в якому зазначив, що він є власником будинку №55 по вул..Парусній в Приморському районі м. Маріуполя, на підставі договору дарування. В даному будинку крім нього зареєстрована з 23.01.1996 р. його донька - відповідач ОСОБА_2, яка мешкає фактично за іншою адресою. Відповідач не цікавиться житловою площею, не сплачує комунальні послуги. Вирішити питання щодо зняття з реєстрації відповідача ОСОБА_2 у добровільному порядку не виявилося можливим, оскільки остання відсутня за місцем реєстрації та мешкає за межами України, він з донькою не спілкується, зв'язок не підтримують. Просив визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування будинком № 55 по вул.. Парусній в Приморському районі м. Маріуполя.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання надав заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі, у разі неявки відповідача.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ухвалою суду від 29.01.2019р. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу визначено строк для подання відзиву на позовну заяву.
У визначений строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, доказів на спростування вимог, що викладені в позовній заяві в порядку ст. 83 ЦПК України суду не надав.
Судове повідомлення, яке направлялося відповідачу за місцем реєстрації, не вручено адресату та повернуто на адресу Приморського районного суду м. Маріуполя за закінченням терміну зберігання. У зв'язку із чим 01.02.2019 р. та 27.02.2019 р. було розміщено оголошення на сайті Судової влади України про розгляд справи.
В судове засідання про яке відповідач ОСОБА_2 повідомлена належним чином в порядку ст. 128, 129 ЦПК України не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
Приймаючи до уваги позицію позивача, суд ухвалив рішення про заочний розгляд справи відповідно до положень ст. ст. 280-281 ЦПК України з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку, з огляду про таке.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить будинок №55 по вул..Парусній в м. Маріуполі на підставі договору дарування від 18.04.1987 р. зареєстрованого в БТІ 21.01.1987р. реєстраційний №28358 (а.с.12-13)
Згідно інформації відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб від 28.01.2019 р. №03-12-0865 у спірному будинку зареєстровано ОСОБА_2 з 23.01.1996 р. (а.с. 20).
Факт не проживання відповідача за місцем реєстрації підтверджується дослідженим судом довідкою - актом КСН «Селище Південне» від 08.06.2018 року з якої вбачається, що відповідач ОСОБА_2, лише зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, а фактично не проживає з 2014 року. (а.с. 11).
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд. Відповідно до вимог Цивільного кодексу України право на проживання відповідача в спірній квартирі залежить від права самого власника і є похідним від нього.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
З огляду на те, що позивач є власником будинку, тому він має право, відповідно до положень ст. 391 ЦК України, вимагати захисту порушеного права від осіб, які перешкоджають йому користуватися та розпоряджатися його нерухомим майном - будинком.
Згідно ст.41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до Закону України за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що також закріплено в статтях 316,317,319,321 Цивільного кодексу України.
Гарантуючи захист права власності, закон надає право власнику вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з правом володіння.
Права власника жилого будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Саме така позиція викладена в п.3 інформаційного листа ВССУ від 28.01.2013р. №24-150/0/4-13 "Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав".
Відповідно до ст..156 ч.1 ЖК України члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності членів сім'ї без поважних причин понад рік, якщо не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.
З огляду на наведене, виходячи з того, що ОСОБА_2 було зареєстровано у ІНФОРМАЦІЯ_3 як член сім'ї позивача, та з 2014 року не проживає у спірному будинку без поважних причин тобто понад рік, домовленості про це з позивачем не має, тому суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 274, 280, 350 ЦПК України, ст..405 ч. 2 ЦК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання втратившим права користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування жилим приміщенням - в будинку № 55 по вул..Парусній в Приморському районі в місті Маріуполі.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Шишилін О. Г.