про відкриття провадження у адміністративній справі
м. Вінниця
29 березня 2019 р. Справа № 120/946/19-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Богоніс Михайло Богданович, перевіривши матеріали:
за позовом: Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 08410370, адреса місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів, Львівська область, 79012)
до: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1)
про: відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі
До ОСОБА_3 окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 08410370, адреса місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів, Львівська область, 79012) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) про відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за відповідачем рахується заборгованість із відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі, в загальній сумі 7699,68 грн. Вказана заборгованість в добровільному порядку відповідачем не сплачена, а тому позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Відповідно до статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції.
Крім того, разом із позовною заявою, позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, позивач вказав, що наказом начальника Національної академії №124-КС від 09.10.2018 року (по особовому складу) із старшим солдатом ОСОБА_2 розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу через небажання продовжувати навчання, відраховано з числа курсантів та звільнено з військової служби у запас.
Наказом начальника Національної академії №259 від 09.10.2018 року (по стройовій частині) відповідача виключено зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 та знято з усіх видів забезпечення, зобов'язано відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в вищому навчальному закладі.
Водночас, позивач наголосив, що на момент відрахування відповідача, спори даної категорії вирішувались в порядку цивільного судочинства із застосуванням терміну позовної давності в три роки.
Однак, постановою ОСОБА_4 Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 804/285/16, вирішено відійти від попередньої практики щодо юрисдикції аналогічних спорів.
Так, ОСОБА_4 Верховного Суду дійшла правового висновку, що спори відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби. Зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно зі абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
В силу вимог ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, суд зазначає наступне.
Можливість особи без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право доступу до суду та відправлення правосуддя.
Разом з тим, право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду.
Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).
Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції»); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії»).
Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв'язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об'єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.
Як зазначив позивач, строк звернення до суду ним пропущено внаслідок зміни підсудності спору, тобто із незалежних від позивача, об'єктивних причин.
При наданні оцінки вказаним позивачем аргументам, встановлено, що постановою ОСОБА_4 Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 804/285/16, вирішено відійти від попередньої практики щодо юрисдикції аналогічних спорів.
Зокрема, ОСОБА_4 Верховного Суду відійшла від висновків, викладених у своїх постановах від 14.03.2018 року в справі № 461/5577/15-ц, від 31.10.2018 року в справі № 820/5761/15. Так, спори у цих справах також стосувалися стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи під час навчання у вищому навчальному закладі МВС, яка у подальшому перебувала на публічній/державній службі, і суд дійшов висновку, що спір не стосується проходження відповідачем публічної служби в органах внутрішніх справ, а пов'язаний з невиконанням ним умов цивільно-правової угоди і вимогою позивача відшкодувати понесені витрати на навчання у вищому навчальному закладі. За таких підстав, суд вважав, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
Отже, доходжу висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду із адміністративним позовом з поважних причин, у зв'язку із зміною юрисдикції даної категорії справ із цивільної на адміністративну, а тому такий строк підлягає поновленню.
Щодо форми та змісту позовної заяви, то вважаю, що вона підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, підсудна ОСОБА_3 окружному адміністративному суду, відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України, подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі відсутні.
Враховуючи викладене, доходжу висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі.
Пунктом 4 частини 9 ст. 171 КАС України визначено, що про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.
На підставі приписів статей 12, 257, 262 КАС України та враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даної справи, доходжу висновку про розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Керуючись статтями 171, 248, 256 КАС України,
1. Заяву Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою - задовольнити.
2. Поновити Національній академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі.
3. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 08410370, адреса місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів, Львівська область, 79012) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) про відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі.
4. Розгляд справи здійснюватиметься суддею Богоносом Михайлом Богдановичем одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
5. Встановити відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 162 КАС України.
6. Встановити позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив в порядку ст. 163 КАС України.
7. Встановити відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення в порядку ст. 164 КАС України.
8. Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи.
9. Копію позовної заяви з додатками направити відповідачу.
10. Повідомити, що учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет за посиланням: “http://court.gov.ua/fair/”.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 294 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду, лише у випадку її постановлення з порушення правил підсудності.
Суддя Богоніс Михайло Богданович