Тростянецький районний суд
Вінницької області
справа № 147/307/19
номер провадження № 3/147/99/19
28 березня 2019 року суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Дудіков А.В., розглянувши матеріал, який надійшов від Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 65 від 06.03.2019р., ОСОБА_1 не сплатив аліменти на утримання дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання. Судовий наказ № 2н-68-2010 виданий 14.12.2010 року Христинівським районним судом Черкаської області та пред'явлено до виконання 10.07.2012 року. Сукупний розмір заборгованості станом на 01.03.2019 року становить 41625,60 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментам, чим порушено вимоги ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження».
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що дійсно на користь ОСОБА_3 на утримання дочки не сплачував аліменти, оскільки офіційно не працював, у результаті чого і виникла заборгованість.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Ст. 8 КУпАП розкриває поняття чинності закону про відповідальність за адміністративні правопорушення.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення .
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Частина 2 ст. 251 КУпАП встановлює, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. 21 ч. 2 ст. 255 КУпАП державні виконавці складають протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 183-1, 188-13 КУпАП.
Стаття 183-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Адміністративна відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» та доповнена статтею 183-1 глави КУпАП, Закон України № 2234-VІІІ від 07.12.2017 року, який набрав чинності 06.02.2018 року.
Аналізуючи зміст ст. 183-1 КУпАП, суд приходить висновку, що об'єктивна сторона даного правопорушення характеризується бездіяльністю особи, яка повинна сплачувати періодичні платежі кожного місяця у визначеному розмірі і датою вчинення цього правопорушення є відповідний період, в який особа не сплачувала аліменти.
Відповідно до вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення від 06.03.2019 року та матеріалів справи, діяння, за яке ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 183-1 КУпАП, мало місце в період з січня 2018 року по лютий 2018 року, що підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті аліментів. Тобто, з дня набрання чинності нормою, яка передбачає настання адміністративної відповідальності за несплату аліментів більше ніж за 6 місяців до дня складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 183-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 не могла утворитися заборгованість більше ніж 6 місяців.
Період часу несплати аліментів особою до вступу в дію ст. 183-1 КУпАП не має братися до уваги при обрахунку сукупного розміру аліментної заборгованості, як умови притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183-1 КУпАП.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
За загальним положенням, встановленим цією статтею, закони та інші нормативно-правові акти, не мають зворотної сили в часі, тобто не поширюються на поведінку, що мала місце в той період, коли відповідний акт ще не був прийнятий або ще не набрав чинності.
Не має зворотної сили як закон, що вперше встановлює юридичну відповідальність за певну поведінку, так і акт, який обтяжує відповідальність за вчинення будь-якого діяння порівняно з діючим законом.
Виняток з цього правила становлять закони або інші нормативно-правом акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність і саме тому мають зворотну силу.
Наведене узгоджується з висновками Конституційного Суду України так в рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року у страві про зворотну дію в часі законів та інших нормативно- правових актів. Конституційний суд зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
В рішенні Конституційного Суду України від 19.04.2000 року № 6-рп/2000 у справі про зворотну дію кримінального закону в часі зазначено, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.
Також в рішенні від 02.07.2002 року № 13-рп/2002 Конституційний Суд України вказав, що суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності.
Відповідно до ст. 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (ст. 7).
Заборона зворотної дії в часі, в інтерпретації ЄСПЛ, положень, що погіршують становище особи, яка підлягає (чи може підлягати) кримінальній відповідальності. Це стосується як визначення діянь, які є кримінально караними, так і покарання (рішення у справі M v. Germany від 17.12.2009).
Європейський суд з прав людини у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» («Engel and Others v. the. Netherlands», 08.06.1976 року, №№ 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), «Озтюрк проти Німеччини» («Ozturk v. Germany», 21.02.1984 року, № 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», 25.08.1987 року, № 9912/82), тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.
У рішенні по справі Vyerentsov v. Ukraine від 11.04.2013 кримінальними правопорушеннями були визнані діяння, відповідальність за які передбачені ст. ст. 185 та 185-1 КУпАП, та відповідно застосований за їх вчинення адміністративний арешт - покаранням.
У рішенні в справі Veeber v. Estonia від 21.01.2003 ОСОБА_4 ЄСПЛ констатувала порушення гарантій, передбачених ст. 7 Конвенції, у вигляді ретроспективного застосування кримінального закону, який погіршував становище особи.
Враховуючи вищевикладене, оскільки ч.1 ст. 183-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за несплату аліментів та передбачає суспільно корисні роботи, як вид адміністративного стягнення (п. 6-1, ч. 1 ст. 24, ст. 31-1 КУпАП) то дана норма не має зворотної дії в часі.
Згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате - підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи, що дії ОСОБА_1, які мали місце у даному випадку не могли кваліфікуватися за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП., провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 7, 8, 9, 23, 183-1, 221, 245, 247, 251, 255, 252, 256, 268, 278, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 183-1 КпАП України закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області.
Суддя: