"21" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2456/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,
при секретарі судового засідання Орлов О.О.
розглянувши у судовому засіданні справу №916/2456/18
за позовом Приватного підприємства Фірма “Асоль”
до відповідача Державного підприємства “Канон”
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України
про стягнення 874 140 грн., -
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 12.11.2018р.
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 27.02.2019р. №01
від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність від 03.12.2018р. №220/527/Д
Суть спору: ПП Фірма “Асоль” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ДП “Канон” 754 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами фінансової допомоги (безвідсоткової) №1 від 22.02.2018р., №3 від 02.04.2018р., №4 від 04.04.2018р., №5 від 11.06.2018р., №6 від 01.07.2018р., №7 від 30.07.2018р. щодо повного та своєчасного повернення суми фінансової допомоги.
28.01.2019р. за вх.№2-420/19 господарським судом одержано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з ДП “Канон” заборгованість у розмірі 874 140,00 грн.
Заява про збільшення позовних вимог обґрунтована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансової допомоги (безвідсоткової) № 8 від 01.10.2018р. та № 9 від 01.11.2018р.
У підготовчому засіданні 30.01.2019р. задоволено клопотання позивача про прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, про що господарським судом постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
Ухвалою суду від 14.02.2019р. задоволено клопотання позивача та до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено Міністерство оборони України.
Також ухвалою суду від 14.02.2019р. підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до розгляду по суті на 19.02.2019р.
18.03.2019р. за вх. № 5275/19 господарським судом одержані письмові пояснення, в яких третя особа посилається на те, що в порушення вимог п. 2 Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток. Паїв) належить державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженого постановою КМУ від 15.06.2011р. №809, Міністерство оборони України, як орган управління державною власністю, не погоджувало договори фінансової допомоги (безвідсоткової), укладені між сторонами. Міністерство оборони України вважає укладені договори незаконними, оскільки укладені без надання на те згоди Міністерством. Міністерству оборони України невідомо з якою метою укладені вказані договори, та на які цілі спрямовувалися кошти.
У судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 21.03.2019р. представник позивача підтримав позовні вимоги, із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 21.03.2019р. просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову, з посиланням при цьому на наступне:
- договори фінансової допомоги (безвідсоткової) за жовтень та листопад 2018р. підписані з боку відповідача т.в.о. директора ДП „Канон” ОСОБА_4, якого наказом державного секретаря МОУ від 04.2018р. №40-ДП увільнено від тимчасового виконання обов'язків директора ДП „Канон”.
- в порушення вимог п. 2 Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток. Паїв) належить державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженого постановою КМУ від 15.06.2011р. №809, Міністерство оборони України, як орган управління державною власністю, не погоджувало договори фінансової допомоги (безвідсоткової), укладені між сторонами.
- з 01.12.2015р. ДП „Канон” на підставі наказу МОУ №661 від 01.12.2015р. „Про ліквідацію ДП „Канон” перебуває в процесі ліквідації. За цей час було призначено декілька голів ліквідаційної комісії ДП „Канон” та було анульовано печатку ДП „Канон” і виготовлено нову печатку. ДП „Канон” не знаходилося за адресою місця реєстрації, про що свідчать відповідні акти складені комісією 23.11.2018р., 26.11.2018р., 29.11.2018р. Останній голова ліквідаційної комісії ДП „Канон” ОСОБА_5, який призначений наказом МОУ від 04.09.2018р. №451, дізнався про вимоги ПП Фірма „Асоль” з листа Головного управління майна та ресурсів від 23.01.2019р. №503/10/624.
Також у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті представником відповідача заявлено клопотання про залучення до справи документів (вх.№5577/19 від 21.03.2019р.).
Вказане клопотання ДП „Канон” залишено без розгляду господарським судом, про що у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті постановлено відповідну ухвалу.
Окрім того, ухвалою суду від 18.03.2019р. ДП “Канон” відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов.
При цьому, станом на 21.03.2019р. відповідачем подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 18.03.2019р. про відмову ДП „Канон” у задоволенні клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов та у судовому засіданні 21.03.2019р. представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із поданням апеляційної скарги.
Судом відмовлено відповідачу у задоволенні цього клопотання, із врахуванням при цьому п.17.10. розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, згідно з якими у випадку подання апеляційної скарги на вказану ухвалу суду про відмову у задоволенні клопотання про продовження строку до суду апеляційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. Також судом враховано, що строк розгляду даної справи по суті, який встановлений вимогами ч.2 ст.195 ГПК України, закінчується 21.03.2019р., що унеможливлює відкладення розгляду справи на іншу дату за межами встановленого строків.
Окрім того, господарським судом враховано, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Тобто, необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедент ній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінки компетентних органів влади.
Водночас, згідно п.п. 22-29 рішення ЄСПЛ у справі від 28.03.2006 року “Мельник проти України” право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. При цьому правила регулювання строків мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.
Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Згідно ж усталеної прецедентної практики ЄСПЛ закон повинен бути прогнозованим для учасників провадження, у зв'язку із чим суд розглянув справу в межах строків, передбачених чинним ГПК України.
Представник третьої особи у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 21.03.2019р. заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених у письмових поясненнях.
На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 21.03.2019р., яке відбулося за участю представників учасників справи, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, господарським судом встановлено:
22.02.2018р. між ПП «Асоль» /позивач, сторона-1»/ ДП «Канон» /відповідач, сторона-2/ укладено договір фінансової допомоги (безвідсоткової) № 1, згідно з яким сторона-1 передає стороні-2 безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у сумі 100 000,00 грн., а сторона-2 зобов'язується повернути зазначену суму.
Пунктом 2.2 договору визначено, що повернення зазначеної в даному договорі суми фінансової допомоги може відбуватися по частинам в строк до 30.03.2018р. Зазначена сума безпроцентної фінансової допомоги може бути повернута стороною-2 достроково.
Згідно п. 3.1 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання однією зі сторін зобов'язань за цим договором вона зобов'язана відшкодувати іншій стороні заподіяні таким невиконанням збитки.
Даний договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 30.03.2018р. /п. 8.3 договору/.
02.04.2018р. між ПП «Асоль» /позивач, сторона-1»/ ДП «Канон» /відповідач, сторона-2/ укладено договір фінансової допомоги (безвідсоткової) № 3, згідно з яким сторона-1 передає стороні-2 безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у сумі 115 000,00 грн., а сторона-2 зобов'язується повернути зазначену суму.
Пунктом 2.2 договору визначено, що повернення зазначеної в даному договорі суми фінансової допомоги може відбуватися по частинам в строк до 29.06.2018р. Зазначена сума безпроцентної фінансової допомоги може бути повернута стороною-2 достроково.
Згідно п. 3.1 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання однією зі сторін зобов'язань за цим договором вона зобов'язана відшкодувати іншій стороні заподіяні таким невиконанням збитки.
Даний договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 29.06.2018р. /п. 8.3 договору/.
04.04.2018р. між ПП «Асоль» /позивач, сторона-1»/ ДП «Канон» /відповідач, сторона-2/ укладено договір фінансової допомоги (безвідсоткової) № 4, згідно з яким сторона-1 передає стороні-2 безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у сумі 92 000,00 грн., а сторона-2 зобов'язується повернути зазначену суму.
Пунктом 2.2 договору визначено, що повернення зазначеної в даному договорі суми фінансової допомоги може відбуватися по частинам в строк до 29.06.2018р. Зазначена сума безпроцентної фінансової допомоги може бути повернута стороною-2 достроково.
Згідно п. 3.1 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання однією зі сторін зобов'язань за цим договором вона зобов'язана відшкодувати іншій стороні заподіяні таким невиконанням збитки.
Даний договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 29.06.2018р. /п. 8.3 договору/.
11.06.2018р. між ПП «Асоль» /позивач, сторона-1»/ ДП «Канон» /відповідач, сторона-2/ укладено договір фінансової допомоги (безвідсоткової) № 5, згідно з яким сторона-1 передає стороні-2 безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у сумі 142 000,00 грн., а сторона-2 зобов'язується повернути зазначену суму.
Пунктом 2.2 договору визначено, що повернення зазначеної в даному договорі суми фінансової допомоги може відбуватися по частинам в строк до 31.08.2018р. Зазначена сума безпроцентної фінансової допомоги може бути повернута стороною-2 достроково.
Згідно п. 3.1 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання однією зі сторін зобов'язань за цим договором вона зобов'язана відшкодувати іншій стороні заподіяні таким невиконанням збитки.
Даний договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.08.2018р. /п. 8.3 договору/.
01.07.2018р. між ПП «Асоль» /позивач, сторона-1»/ ДП «Канон» /відповідач, сторона-2/ укладено договір фінансової допомоги (безвідсоткової) № 6, згідно з яким сторона-1 передає стороні-2 безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у сумі 65 000,00 грн., а сторона-2 зобов'язується повернути зазначену суму.
Пунктом 2.2 договору визначено, що повернення зазначеної в даному договорі суми фінансової допомоги може відбуватися по частинам в строк до 31.08.2018р. Зазначена сума безпроцентної фінансової допомоги може бути повернута стороною-2 достроково.
Згідно п. 3.1 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання однією зі сторін зобов'язань за цим договором вона зобов'язана відшкодувати іншій стороні заподіяні таким невиконанням збитки.
Даний договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.08.2018р. /п. 8.3 договору/.
30.07.2018р. між ПП «Асоль» /позивач, сторона-1»/ ДП «Канон» /відповідач, сторона-2/ укладено договір фінансової допомоги (безвідсоткової) № 7, згідно з яким сторона-1 передає стороні-2 безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у сумі 240 000,00 грн., а сторона-2 зобов'язується повернути зазначену суму.
Пунктом 2.2 договору визначено, що повернення зазначеної в даному договорі суми фінансової допомоги може відбуватися по частинам в строк до 17.09.2018р. Зазначена сума безпроцентної фінансової допомоги може бути повернута стороною-2 достроково.
Згідно п. 3.1 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання однією зі сторін зобов'язань за цим договором вона зобов'язана відшкодувати іншій стороні заподіяні таким невиконанням збитки.
Даний договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 17.09.2018р. /п. 8.3 договору/.
01.10.2018р. між ПП «Асоль» /позивач, сторона-1»/ ДП «Канон» /відповідач, сторона-2/ укладено договір фінансової допомоги (безвідсоткової) № 8, згідно з яким сторона-1 передає стороні-2 безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у сумі 87 000,00 грн., а сторона-2 зобов'язується повернути зазначену суму.
Пунктом 2.2 договору визначено, що повернення зазначеної в даному договорі суми фінансової допомоги може відбуватися по частинам в строк до 31.10.2018р. Зазначена сума безпроцентної фінансової допомоги може бути повернута стороною-2 достроково.
Згідно п. 3.1 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання однією зі сторін зобов'язань за цим договором вона зобов'язана відшкодувати іншій стороні заподіяні таким невиконанням збитки.
Даний договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 30.11.2018р. /п. 8.3 договору/.
01.11.2018р. між ПП «Асоль» /позивач, сторона-1»/ ДП «Канон» /відповідач, сторона-2/ укладено договір фінансової допомоги (безвідсоткової) № 9, згідно з яким сторона-1 передає стороні-2 безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у сумі 33 140,00 грн., а сторона-2 зобов'язується повернути зазначену суму.
Пунктом 2.2 договору визначено, що повернення зазначеної в даному договорі суми фінансової допомоги може відбуватися по частинам в строк до 28.12.2018р. Зазначена сума безпроцентної фінансової допомоги може бути повернута стороною-2 достроково.
Згідно п. 3.1 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання однією зі сторін зобов'язань за цим договором вона зобов'язана відшкодувати іншій стороні заподіяні таким невиконанням збитки.
Даний договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 28.12.2018р. /п. 8.3 договору/.
При цьому, вказані договори з боку ДП „Канон” підписані т.в.о. директора ОСОБА_4 та засвідчені печаткою цього підприємства.
У судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 21.03.2019р. внаслідок пояснень представників відповідача та третьої особи щодо відсутності вищевказаних договорів фінансової допомоги, судом було оглянуто та долучено до справи оригінали вказаних договорів, які надані до суду представником позивача.
Також судом встановлено, що на виконання умов укладених з відповідачем договорів, позивач перерахував відповідачу фінансову допомогу у загальному розмірі 874140 грн., про що свідчать наявні у справі реєстр платіжних документів з 01.03.2018р. по 26.11.201р., який сформовано 16.01.2019р., та відповідні платіжні доручення №397 від 07.03.2018р. на суму 10 000 грн., № 404 від 19.03.2018р. на суму 50 000,00 грн., № 417 від 21.03.2018р. на суму 40 000,00 грн., № 441 від 10.04.2018р. на суму 50 000,00 грн., № 461 від 26.04.2018р. на суму 20 000,00 грн., № 468 від 02.05.2018р. на суму 10 000,00 грн., № 478 від 07.05.2018р. на суму 5 000,00 грн., № 484 від 08.05.2018р. на суму 5 000,00 грн., № 502 від 42 000,00 грн., № 503 від 24.05.2018р. на суму 75 000,00 грн., № 519 від 13.06.2018р. на суму 50 000,00 грн., № 530 від 22.06.2018р. на суму 11 000,00 грн., № 539 від 03.07.2018р. на суму 6 000,00 грн., № 558 від 10.07.2018р. на суму 75 000,00 грн., № 559 від 10.07.2018р. на суму 65 000,00 грн., № 581 від 01.08.2018р. на суму 120 000,00 грн., № 593 від 07.08.2018р. на суму 10 000,00 грн., № 611 від 21.08.2018р. на суму 20 000,00 грн., № 615 від 04.09.2018р. на суму 50 000,00 грн., № 617 від 05.09.2018р. на суму 40 000,00 грн., № 638 від 02.10.2018р. на суму 12 000,00 грн., № 649 від 08.10.2018р. на суму 17 000,00 грн., № 663 від 19.10.2018р. на суму 12 000,00 грн., № 670 від 22.10.2018р. на суму 11 000,00 грн., № 675 від 30.10.2018р. на суму 35 000,00 грн., № 678 від 02.11.2018р. на суму 600,00 грн., № 685 від 06.11.2018р. на суму 3540,00 грн., № 695 від 09.11.2018р. на суму 18 000,00 грн., № 709 від 26.11.2018р. на суму 5 000,00 грн., № 706 від 22.11.2018р. на суму 6 000,00 грн.
Окрім того, у матеріалах справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків за 2018р., який підписаний сторонами, та згідно з яким заборгованість на користь ПП фірма „Асоль” становить 874 140,00 грн.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено вісім договорів фінансової допомоги (безвідсоткової), згідно з якими позивач зобов'язався передати відповідачу безвідсоткову зворотну фінансову допомогу на загальну суму 874 140,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути зазначену суму.
Суд приймає до уваги лист Державної фіскальної служби № 1420/6/99-99-13-02-03-15 від 25.01.2017р., яким роз'яснено, що відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. При цьому поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Правовою основою для отримання поворотної фінансової допомоги є договір позики. Відносини за договором позики регулюються ст.ст. 1046 - 1053 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як вище встановлено господарським судом обставини справи щодо надання позивачем відповідачу фінансової допомоги у загальному розмірі 874 140,00 грн. підтверджуються відповідними платіжними дорученнями.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Між тим, відповідачем не надано до суду доказів, які свідчать про виконання ним зобов'язань, встановлених умовами вищевказаних договорів щодо повернення позивачу наданої фінансової допомоги у строк до 30.03.2018р., до 29.06.2018р., до 29.06.2018р., до 31.08.2018р., до 17.09.2018р., до 31.10.2018р., до 28.12.2018р.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а відтак і їх задоволення.
При цьому, господарським судом враховані вимоги ч.1 ст.204 ЦК України, якою встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, господарський суд виходить з того, що по-перше, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів за вищевказаними договорами, які на момент розгляду даної справи не визнані недійсними судом. Законом також прямо не встановлено недійсність цих договорів.
По-друге, посилання відповідача та третьої особи на те, що договори фінансової допомоги підписані з боку відповідача т.в.о. директора, який наказом державного секретаря МОУ від 04.2018р. №40-ДП був увільнений, а також на те, що в порушення вимог законодавства вказані договори фінансової допомоги не було погоджено з МОУ, є підставою для визнання таких договорів недійсними.
По - третє, в силу вимог ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, та відповідно до ч.3 ст.237 ГПК України ухвалюючи рішення у справі, суд може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону лише за заявою позивача.
Окрім того, у матеріалах справи наявні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань станом на 17.10.2018р. та станом на 01.11.2018р., тобто станом на дати підписання відповідачем договору фінансової допомоги (безвідсоткової) № 8 та договору фінансової допомоги (безвідсоткової) №9, згідно з якими керівником ДП „Канон” є ОСОБА_4
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”, єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
У ч.ч.1,3,4 ст.10 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
З огляду на вищевикладене господарський суд також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що 23.11.2018р., 26.11.2018р. та 29.11.2018р. відповідач не знаходився за адресою місцезнаходження і не був повідомленим про розгляд даної справи судом, оскільки наявні у справі витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань свідчать, що місцезнаходженням ДП „Канон” є Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівна, вул. Енгельса, 13. Саме на вказану адресу відповідачу були направлені всі судові ухвали, які одержані відповідачем, про що свідчать наявні у справі повідомлення про вручення поштових відправлень, а саме: ухвала суду від 19.11.2018р. (вручена відповідачу 23.11.2018р.), ухвала суду від 17.12.2018р. (вручена відповідачу 28.12.2018р.), ухвала суду від 14.01.2019р. (вручена відповідачу 15.01.2019р.) ухвала суду від 30.01.2019р. (вручена відповідачу 09.02.2019р.), ухвала суду від 19.02.2019р. (вручена відповідачу 26.02.2019р.)
Проте, відповідач у підготовчі судові засіданні не з'явився, про причини свого нез'явлення суд не повідомив, заяв по суті справи, передбачених вимогами ст.161 ГПК України до суду не надав.
Представник відповідача з'явився у судове засідання щодо розгляду справи по суті 18.03.2019р., лише після того, як у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 11.03.2019р. був присутній представник третьої особи та судом було оголошено перерву до 18.03.2019р. у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання третьої особи.
Ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 11 310,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 659 від 19.10.2018р., платіжне доручення № 210 від 07.11.2018р.Також при пред'явленні заяви про збільшення позовних вимог позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 802,10 грн., про що свідчить квитанція №ПН608 від 25.01.2019р.
Таким чином, враховуючи рішення суду про задоволення позовних вимог ПП Фірми “Асоль”, судовий збір у розмірі 13 112,10 грн. підлягає стягненню з відповідача ДП «Канон».
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1.Позов Приватного підприємства Фірма “Асоль” задовольнити.
2.Стягнути з Державного підприємства “Канон” /68091, Одеська обл., м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. Енгельса, 13/ на користь Приватного підприємства Фірма “Асоль” /65101, м. Одеса, вул. 25 Чапаївської дивізії, 3/3, 17 поверх/ грошові кошти у розмірі 874 140 /вісімсот сімдесят чотири тисячі сто сорок/ грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 13 112 /тринадцять тисяч сто дванадцять/ грн. 10 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 29 березня 2019 р.
Суддя Г.Є. Смелянець