79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.03.2019 Справа №914/2040/18
За позовом: Фізичної особи - підприємця Романишина Степана Стаховича, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе", м. Львів
про: стягнення 560 472,34 грн. заборгованості за договором перевезення вантажу №36/15 від 11.06.2015
Суддя Ділай У.І.
Секретар Куць М.Я.
За участі представників сторін:
Від позивача: Якубівський І.Є. - представник (Довіреність №1-3008/18-г від 30.08.2018)
Від відповідача: Свистович Ю.П. - представник (Довіреність №03 від 29.12.2018)
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд господарського суду Львівської області надійшов позов Фізичної особи - підприємця Романишина Степана Стаховича, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе", про стягнення 452300,00грн заборгованості за договором перевезення вантажу №36/15 від 11.06.2015.
Ухвалою суду від 06.11.2018 позовну заяву Фізичної особи - підприємця Романишина Степана Стаховича залишено без руху.
20.11.2018 за вх.№44668/18 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з доказами зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету №836/02-05 від 19.11.2018.
Ухвалою суду від 03.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 27.12.2018.
17.12.2018 за вх.№3404/18 від позивача надійшла заява про заміну предмета позову, в якій просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе" на користь Позивача - фізичної особи- підприємця Романишина Степана Стаховича 556 687,82 грн, з яких 470 141,91 грн основного боргу з оплати за надані послуги з перевезення з урахуванням встановленого індексу інфляції, 78 640,40 грн пені за прострочення оплати наданих послуг, 7905,51 грн процентів річних, письмові пояснення по сумі завданих збитків за недотримання вимог податкового законодавства.
27.12.2018 за вх.№49921/18 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у підготовчому провадженні без участі представника.
Представник позивача в судовому засіданні 27.12.2018 надав суду усні пояснення, просив позовні вимоги задоволити.
Ухвалою від 27.12.2018 підготовче засідання відкладено на 29.01.2019.
22.01.2019 за вх.№142/19 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе" на користь Позивача - фізичної особи- підприємця Романишина Степана Стаховича 560 472,34 грн, з яких 470 707,68 грн основного боргу з оплати за надані послуги з перевезення з урахуванням встановленого індексу інфляції, 81 490,68 грн пені за прострочення оплати наданих послуг, 8 273,98 грн процентів річних.
Представник позивача в судовому засіданні 29.01.2019 надав усні пояснення, просив прийняти заяву про збільшення позовних вимог, підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні 29.01.2019 надав усні пояснення, проти позову заперечив.
Ухвалою від 29.01.2019 продовжено строк підготовчого засідання та відкладено на 21.02.2019.
Представник відповідача в судовому засіданні 21.02.2019 надав суду усні пояснення, проти позову заперечив в повному обсязі.
Ухвалою від 21.02.2019 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 19.03.2019.
Представник позивача в судовому засіданні 19.03.2019 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи, з урахуванням заяви про зміну предмета позову та заяви про збільшення позовних вимог.
У судовому засіданні 19.03.2019 представник відповідача заперечив проти позовних вимог.
При цьому, відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
11 червня 2015 року між сторонами укладено договір перевезення вантажу №36/15, відповідно до якого позивач зобов'язувався організувати та забезпечувати доставку власним автотранспортом або залученим на підставі окремих договорів, довірені йому відповідачем вантажі до пункту призначення та видати його одержувачу, а відповідач зобов'язувався сплатити за перевезення вантажу плату, обумовлену даним договором.
У період з 02 січня 2018 року до 11 квітня 2018 року позивачем було надано відповідачу послуг з перевезення вантажів, що підтверджується складеними і підписаними сторонами Актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг): № 1 від 03.01.2018, №2 від 04.01.2018, № 2 від 05.01.2018, № 4 від 10.01.2018, № 5 від 11.01.2018, № 7 від 12.01.2018, № 6 від 13.01.2018, № 10 від 24.01.2018, № 11 від 25.01.2018, № 20 від 01.02.2018, № 24 від 02.02.2018, № 26 від 13.02.2018, № 31 від 15.02.2018, № 32 від 19.02.2018, № 33 від 22.02.2018, № 34 від 23.02.2018, № 35 від 27.02.2018, № 45 від 02.03.2018, № 46 від 05.03.2018, № 53 від 15.03.2018, № 54 від 16.03.2018, №55 від 20.03.2018, №56 від 21.03.2018, №62 від 28.03.2018, №64 від 02.04.2018, №67 від 03.04.2018, №69 від 03.04.2018, №70 від 04.04.2018, №72 від 11.04.2018, №74 від 11.04.2018, № 76 від 11.04.2018.
Щодо решти 9 фактів надання послуг з перевезення позивач повідомив, що оригінали повідних Актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) у ФОП Романишина С.С. не збереглися, проте їх другий примірник має бути у відповідача. Відтак, на підтвердження факту надання послуг з перевезення позивач також долучив до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, заявки, податкові накладні.
За твердженням позивача, відповідач частково оплатив надані послуги. Однак, неоплаченою залишилась заборгованість за надані послуги на загальну суму 452300,00 грн.
12.10.2018 позивач направляв відповідачу Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 31.05.2018.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не оплатив вчасно позивачу надані транспортні послуги за період з 02 січня 2018 року до 11 квітня 2018 року. Відтак, ФОП Романишина С.С. подав до господарського суду Львівської області позов про стягнення з відповідача 452 300,00 грн основного боргу, 81490,68грн пені, 18407,68 грн інфляційних втрат, 8273,98грн 3% річних (відповідно до заяви про зміну предмета позову та заяви про збільшення позовних вимог).
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, однак відзиву до позову та доказів на спростування доводів позивача не подав.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір перевезення вантажу №36/15 від 11 червня 2015 року, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
Згідно із положеннями частин першої та третьої статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Виходячи із приписів ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу, ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
У п. 7.4 договору сторони узгодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому. Пунктом 7.5 договору передбачено, що якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про бажання припинити дію даного договору, то його дія продовжується ще на один рік.
Як встановлено судом, між сторонами спору була багаторазова співпраця в частині надання послуг перевезення вантажу, яка тривала протягом 2015-2018 років. При цьому в долучених до матеріалів справи актах здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з 02 січня 2018 року до 11 квітня 2018 року зазначено, що такі складені на підставі договору №36/15. Тобто сторони спору, складаючи вищевказані акти, фактично підтвердили перебування у договірних правовідносинах та пролонгували спірний договір перевезення вантажу №36/15 від 11 червня 2015 року.
Факт надання послуг перевезення по договору підтверджено представником відповідача при наданні пояснень в процесі розгляду справи по суті. Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні спір виник внаслідок того, що розрахунки між сторонами протягом всього періоду дії договору проводились з врахуванням п.п. 3.5, 3.6 договору. А оскільки між відповідачем та отримувачем вантажу виник спір щодо належного здійснення поставок, ТзОВ ТВК "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе" призупинило оплату наданих послуг, однак доказів на підтвердження вказаних обставин останній не надав.
Водночас, суду також не надано належних та допустимих доказів визнання спірного договору недійсним чи розірваним та укладення між сторонами інших договорів про транспортні перевезення.
Отже, позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав повністю, що підтверджено копіями актів здачі - приймання робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними та податковими накладними, які долучені до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).
У п. 3.3 договору зазначено, що замовник зобов'язаний оплатити вартість наданих перевізником послуг на протязі 30-ти календарних днів з моменту отримання від останнього належно оформлених документів на оплату (згідно додатку №2) , якщо інше не погоджено сторонами у заявці.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по спірним договором відповідач не заперечив. Однак, отримані послуги оплатив несвоєчасно та не в повному обсязі.
Відповідно до п. 201.10. Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
У п. 198.1 Податкового кодексу України визначено операції, за якими платник ПДВ може визнавати податковий кредит, зокрема, за придбання або виготовлення товарів і послуг.
Пункт 198.3 Податкового кодексу України визначає базу для нарахування податкового кредиту. Так, податковий кредит визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг і складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником ПДВ за ставкою, установленою п. 193.1 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів і наданням послуг.
Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (п. 201.14, 201.15. Податкового кодексу України).
Відповідач не надав належних та допустимих доказів наявності розбіжностей в податковому (бухгалтерському) обліку з контрагентом: ФОП Романишин С.С.
Отже, ТзОВ ТВК "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе" до податкового кредиту включено податкові накладні, видані позивачем за період з 02 січня 2018 року до 11 квітня 2018 року за результатами наданих послуг. Тобто, відповідачем вчинено дії - включення операцій до податкового кредиту за вказаний період, які фактично свідчать про визнання відповідачем операцій по отриманих послугах від позивача, в тому числі на суму заборгованості в цьому спорі.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому, вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором (ст. 610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, стаття 614 ЦК України зобов'язує відповідача надати докази відсутності вини у неналежному виконанні зобов'язання.
Отже, при пред'явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов'язання, він звільняється від обов'язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов'язання лежить на боржникові.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Позивач довів факт порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати заборгованості за договором перевезення вантажу №36/15 від 11 червня 2015 року в повному обсязі, а заперечення відповідача про те, що позивачем не вчинено дій передбачених договором є помилковими та не підтверджені належними доказами.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором, а відтак, з відповідача слід стягнути на користь ФОП Романишин С.С. заборгованість в розмірі 452 300,00 грн.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 18407,68 грн інфляційних втрат та 8273,98грн 3% річних - підлягають задоволенню (відповідно до заяви про збільшення позовних вимог).
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 81490,68грн пені суд зазначає наступне.
За умовами п. 4.6 договору, за несвоєчасну оплату наданих послуг по перевезенню вантажу замовник зобов'язаний виплатити перевізнику за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який нараховується пеня).
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми пені відповідно до положень п. 4.6 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 81490,68грн пені - підлягають задоволенню (відповідно до заяви про збільшення позовних вимог)..
Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 91, 185, 129, 191, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе" (79032, м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 10, ідентифікаційний код 31978272) на користь Фізичної особи - підприємця Романишина Степана Стаховича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 452 300,00 грн основного боргу, 81490,68грн пені, 18407,68 грн інфляційних втрат, 8273,98грн 3% річних та 8407,09грн судового збору.
3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 29.03.2019.
Суддя Ділай У.І.