"18" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2806/18
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Благодійного фонду “Патріот+” про стягнення заборгованості в загальній сумі 61573,53 грн. та виселення з нежитлових приміщень, -
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Благодійного фонду “Патріот+” про:
- стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди № 111/12 від 29.12.2016 р. в сумі 25737,25 грн., пені за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 4260,44 грн. та неустойку за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди в розмірі 31575,84 грн.;
- виселення відповідача з нежитлових приміщень першого поверху № 505 загальною площею 100,8 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 17.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Благодійним фондом “Патріот+” укладено договір оренди № 111/12 від 29.12.2016 р., на підставі якого останньому було надано у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху № 505, загальною площею 100,8 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 17, строком до 29.10.2019 р.
Згідно п. 2.2 договору за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 2642,91 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.
В п. 2.4 договору передбачено, що орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Проте, за ствердженнями позивача, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату, внаслідок чого у нього виникла заборгованість з орендної плати в сумі 14830,87 грн. за період з 01.01.2018 р. по 30.04.2018 р.
17.07.2018 року позивачем було надіслано на адресу відповідача повідомлення від 17.07.2018 року № 01-13/3259 в порядку ст. 782 ЦК України, відповідно до якого Департамент відмовився від договору оренди № 111/12 від 29.12.2016 р. та запропонував здійснити фактичне повернення співробітникам Департаменту за актом приймання-передачі орендованих приміщень та сплатити заборгованість з орендної плати та пені у добровільному порядку. Наразі позивач вказує, що вказане повідомлення отримано відповідачем 27.07.2018 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Таким чином, позивач вважає, що договір оренди є розірваний з 27.07.2018 р.
Так, позивач стверджує, що до теперішнього часу приміщення за актом приймання-передачі не повернуто, борг не сплачено. Відтак, станом на 29.11.2018 р. у відповідача існує заборгованість з орендної плати у розмірі 25737,25 грн. за період з 01.01.2018 р. по 27.07.2018 р. Також позивач вказує, що з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що прямо передбачено п. 5.2 договору оренди. Оскільки відповідач прострочив сплату орендної плати, позивачем нараховано пеню за період з 16.01.2018 р. по 30.11.2018 р. у розмірі 4260,44 грн.
Поряд з цим позивач зазначає, що з відповідача підлягає стягненню неустойка за несвоєчасне повернення об'єкта оренди згідно ч. 2 ст. 795, ч. 2 ст. 785 ЦК України, оскільки у період з 28.07.2018 р. по 30.11.2018 р. відповідач продовжував користуватися орендованим приміщенням без правових підстав. Так, за розрахунком позивача, сума неустойки, яка піддягає стягненню з відповідача, за вказаний період складає 31575,84 грн., яка заявлена до стягнення.
Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст. 785 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути позивачу орендоване приміщення, а тому відповідача необхідно виселити з нежилих приміщень, що належать територіальній громаді міста ОСОБА_2 в особі Одеської міської ради.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2018 р. позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2806/18 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання з викликом учасників справи призначено на 04.01.2019 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.01.2019 р. у справі № 916/2806/18 підготовче засідання відкладено на 21 січня 2019 р. з огляду на неявку представників сторін.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.01.2019 р. по справі № 916/2806/18 підготовче засідання відкладено на 07.02.2019 р.
У підготовчому засіданні господарського суду 07 лютого 2019 року по справі № 916/2806/18 було протокольно оголошено перерву до 15 лютого 2019 року о 12 год. 00 хв. згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що під розписку повідомлено представника позивача.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.02.2019 р. у справі № 916/2806/18 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 11.03.2019 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.03.2019 р. у справі № 916/2806/18 розгляд справи відкладено на 18.03.2019 р. (з урахуванням виправлень, внесених ухвалою суду від 12.03.2019 р.) з огляду на неявку представника відповідача.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також за адресою знаходження об'єкту оренди. Проте, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою “організація за вказаною адресою не знаходиться” та “за закінченням встановленого терміну зберігання”. При цьому копія ухвали суду від 04.01.2019 р. про відкладення підготовчого засідання була вручена відповідачу 11.01.2019 р., про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 38).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
29 грудня 2016 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Благодійним фондом “Патріот+” (орендар) був укладений договір оренди нежилого приміщення № 111/12 (а.с. 12-13), згідно п. 1.1. якого позивач як орендодавець передає, а відповідач як орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху № 505 загальною площею 100,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 17. Характеристика об'єкта оренди наводиться у технічному паспорті, який виданий КП „ОМБТІ та РОН” 30 січня 2006 року. Ринкова вартість об'єкта оренди становить 593700 грн. без урахування податку на додану вартість. Звіт про незалежну оцінку вартості об'єкта оренди складений ФОП ОСОБА_2 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 17326/13, виданий 22.12.2014 р. Фондом державного майна України).
Згідно п. 1.2 договору передача в оренду об'єкту, зазначеного у п. 1.1 цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, на підставі розпорядження міського голови № 1369 від 29.12.2016 р. „Про передачу Благодійному фонду “Патріот+” нежитлових приміщень першого поверху № 505 загальною площею 100,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 17”.
Відповідно до п. 1.3. договору термін його дії встановлено з 29 грудня 2016 р. до 29 жовтня 2019 р.
В п. 2.1 договору визначено, що орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 р. зі змінами та доповненнями, рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради.
Згідно п. 2.2. договору оренди за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 2642 (дві тисячі шістсот сорок дві) гривні 91 копійок (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендні платежі починають нараховуватися з моменту підписання відповідного акта приймання-передачі орендованої нежитлової будівлі. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.
До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями (п. 2.3 договору).
За умовами п. 2.4 договору орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Розмір орендної плати змінюється у випадку зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності в порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 2.5 договору).
Згідно п. 3.4 договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду нежиле приміщення згідно з п. 1.1 цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.
Вказані у п. 1.1 договору приміщення орендодавцем передаються орендарю виключно для використання для розміщення благодійного фонду (п. 4.1 договору).
Положеннями п. 4.7 договору визначено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Відповідно до п. 5.2 договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний.
За умовами п. 5.3 договору у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об'єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитися від договору оренди у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.
Пунктом 5.5 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання орендарем обов'язків, передбачених п. 4.1, п. 4.2 абз. “а”, “г”, “м”, “л”, “н”, “п”. 4.3, п. 4.8, п. 4.9, п. 4.13 цього договору, орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.
За положеннями п. 7.6 договору договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. У разі розірвання договору оренди у судовому порядку або відмови від договору оренди впродовж його строку внаслідок невиконання обов'язків за договором, всі невід'ємні поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від цього майна без нанесення йому збитку, здійснених орендарем при проведенні капітального ремонту та реконструкції за час його оренди за рахунок власних коштів, залишаються у власності орендодавця безкоштовно і компенсації не підлягають.
Дія договору оренди припиняється, зокрема, достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 7.11 договору).
Відповідно до п. 7.13 договору вступ орендаря у користування приміщеннями настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі вказаних приміщень.
Пунктом 7.17 договору сторони передбачили, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами; складено у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони цього договору.
Згідно розділу 8 договору до договору оренди додається розрахунок орендної плати.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 листопада 2015 року відповідною комісією у складі представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та представника Благодійного фонду “Патріот+” (орендар) був складений акт прийому-передачі нежитлових приміщень (а.с. 20), відповідно до якого відповідачу було фактично передано в оренду нежитлові приміщення першого поверху № 505, загальною площею 100,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 17.
Також 03 березня 2017 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Благодійним фондом “Патріот+” (орендар) був укладений додатковий договір № 2 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 111/12, згідно п. 1 якого сторонами були внесені зміни до договору оренди від 29 грудня 2016 року № 111/12 нежитлового приміщення першого поверху № 505, загальною площею 100,8 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 17. Зокрема, в п. 1.4 додаткового договору № 2 від 03.03.2017 року сторонами викладено перший абзац пункту 2.2 розділу 2 договору „Порядок розрахунків” в новій редакції: „За орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату наступним чином: з 01 січня 2017 р. до 01 липня 2017 р. в розмірі 1 грн. в рік за все приміщення; з 01 липня 2017 року в розмірі 2724 (дві тисячі сімсот двадцять сім) гривні 80 копійок (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць”. В п. 2 додаткового договору № 2 від 03.03.2017 року сторони погодили, що інші умови договору залишаються без змін.
Крім того, 10 серпня 2017 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Благодійним фондом “Патріот+” (орендар) був укладений додатковий договір № 3 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 111/12, згідно п. 1.3 якого сторонами викладено перший абзац пункту 2.2 розділу 2 договору „Порядок розрахунків” у новій редакції: „За орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату з 26 липня 2017 р. по 31 грудня 2017 р., що становить 1,0 грн. за рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць”. В п. 2 додаткового договору № 3 від 10.08.2017 року сторони погодили, що інші умови договору залишаються без змін.
Між тим, як вказує позивач, відповідач всупереч ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п. п. 2.2, 2.4 договору оренди не виконує належним чином зобов'язання за вказаним договором оренди щодо своєчасного внесення орендної плати, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість по орендній платі за період з січня 2018 р. по липень 2018 р. включно в розмірі 25737,25 грн.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).
Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору 29 грудня 2016 року відповідною комісією у складі представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та представника Благодійним фондом “Патріот+” (орендар) був складений акт прийому-передачі нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 17 (а.с. 20).
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
В свою чергу відповідач з моменту прийняття в оренду нежитлових приміщень згідно п. 2.2, 2.4 договору мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату до 15 числа поточного місяця.
Однак, як з'ясовано судом, в порушення умов договору відповідачем не здійснювалась передбачена договором оплата за період з 01 січня 2018 р. по 27 липня 2018 р. включно, у зв'язку з чим сума боргу відповідача за вказаний період складає 25737,25 грн., розрахунок якої надано до позову.
Так, несплата відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з 01.01.2018 р. по 27.07.2018 р. в розмірі 25737,25 грн.
При цьому Департаментом комунальної власності Одеської міської ради здійснено нарахування пені за період з 16.01.2018 р. по 30.11.2018 р. в розмірі 4260,44 грн. з огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати.
Адже за приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
В свою чергу невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невнесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність орендаря за невиконання обов'язку щодо внесення орендної плати.
Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як передбачено п. 5.2 вказаного договору оренди, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний.
При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором оренди щодо внесення орендної плати, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 16.01.2018 р. по 30.11.2018 р. на суму боргу по орендній платі у кожному місяці, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у розрахунковий період. Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені в розмірі 4260,44 грн., суд вважає обґрунтованими та арифметично правильними здійснені позивачем розрахунки з урахуванням діючої подвійної облікової ставки НБУ у обраний позивачем період прострочення, який складає 6 місяців, на існуючу суму боргу по кожному платежу за оренду у відповідному місяці.
Наразі суд враховує, те, що відповідно до п. 4.11. договору відповідач зобов'язався щоквартально здійснювати перевірку розрахунків з орендної плати з позивачем не пізніше 20 числа наступного місяця звітного кварталу, результати якої оформлюються актом, що підписується двома сторонами. Докази проведення вказаної перевірки розрахунків в матеріалах справи відсутні.
При цьому слід зазначити, що розмір спірної суми заборгованості по орендній платі і пені відповідач не оспорив, наявність порушень умов договору з боку відповідача не спростовано останнім.
Разом з тим, як з'ясовано судом, позивачем було направлено на адресу орендаря -відповідача повідомлення № 01-13/3259 від 17.07.2018 р. з відмовою від вищевказаного договору (а.с. 14-15), яке було отримане 27.07.2018 р. згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 15). При цьому у вказаному повідомленні позивач запропонував відповідачу здійснити фактичну передачу нежитлових приміщень першого поверху № 505, загальною площею 100,8 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 17, співробітникам позивача за актом приймання-передачі; оплатити заборгованість з орендної плати та нарахованої пені. Проте відповіді на лист позивача відповідач не надав.
Так, п. 5.5 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання орендарем обов'язків, передбачених п. 4.1, п. 4.2 абз. “а”, “г”, “м”, “л”, “н”, “п”. 4.3, п. 4.8, п. 4.9, п. 4.13 цього договору, орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Як вже зазначалось, у відповідності зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Так, відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення викладені в ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Однак, виключення з вказаного правила визначено ст. 782 Цивільного кодексу України, згідно якої наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Отже, чинним законодавством передбачено право на відмову від договору оренди, яке виникає у наймодавця після настання строку внесення плати за користування майном за третій місяць. Наймодавець має право відмовитись від договору в такому випадку, незалежно від того, внесе наймач у подальшому плату за користування чи ні.
Отже, користуючись таким правом на відмову від договору, позивач просить суд виселити відповідача з орендованих приміщень. При цьому слід зазначити, що з моменту одержання відповідачем (наймач) повідомлення позивача як наймодавця про відмову від договору оренди договір вважається розірваним. В свою чергу у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).
Враховуючи отримання відповідачем 27.07.2018 р. повідомлення позивача про відмову від договору, відповідно вказаний договір оренди є розірваним 27.07.2018 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Обов'язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди передбачено також ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Положеннями п. 4.7 договору визначено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Як вказує позивач та не спростовано відповідачем, хоча договір оренди припинив свою чинність 27.07.2018 р., але в порушення вимог закону та договору орендар не передав позивачу займане приміщення за актом приймання-передачі та продовжує його використання.
Так, оскільки спірний договір оренди припинився, відповідно відсутні правові підстави для використання відповідачем приміщення, яке ним орендувалось за вказаним договором. Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача щодо виселення відповідача з орендованих нежитлових приміщень № 505, загальною площею 100,8 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 17.
Таким чином, за ствердженнями позивача, за період з 28.07.2018 р. по 30.11.2018 р. зазначене нежитлове приміщення використовувалось Благодійним фондом “Патріот+” без належних правових підстав, при цьому у останнього існує обов'язок щодо сплати за користування нежитловим приміщенням за вказаний період.
При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність наймача за невиконання обов'язку щодо своєчасного повернення об'єкту оренди.
Зокрема, в силу положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Враховуючи вищенаведене та факт невиконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення орендованого приміщення негайно після припинення дії договору 27.07.2018 р., як це передбачено ч. 1 ст. 785 ЦК України, що також не спростовано відповідачем, господарський суд вважає, що позивачем правомірно здійснено розрахунок неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період прострочення повернення приміщення за період з 28.07.2018 р. по 30.11.2018 р., розмір якої становить 31575,84 грн. згідно наданого позивачем розрахунку неустойки (а.с. 16). При цьому слід зазначити, що розмір неустойки відповідач не спростував.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3524,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Благодійного фонду “Патріот+” про стягнення заборгованості в загальній сумі 61573,53 грн. та виселення з нежитлових приміщень задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Благодійного фонду “Патріот+” (65058, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 11, гурт. 8, кв. 306; код ЄДРПОУ 39598807) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595; р/р 37326027001909 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011) заборгованість з орендної плати в сумі 25737/двадцять п'ять тисяч сімсот тридцять сім/грн. 25 коп., пеню в сумі 4260/чотири тисячі двісті шістдесят/грн. 44 коп., неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди в сумі 31575/тридцять одна тисяча п'ятсот сімдесят п'ять/ грн. 84 коп.
3. Виселити Благодійний фонд “Патріот+” (65058, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 11, гурт. 8, кв. 306; код ЄДРПОУ 39598807) з нежитлових приміщень першого поверху № 505 загальною площею 100,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 17 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595).
4. СТЯГНУТИ з Благодійного фонду “Патріот+” (65058, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 11, гурт. 8, кв. 306; код ЄДРПОУ 39598807) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595; р/р 37326027001909 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3524/три тисячі п'ятсот двадцять чотири/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 28 березня 2019 р.
Суддя В.С. Петров