20.03.2019 р. Справа № 914/1353/16
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви ОСОБА_1, м. Львів, про грошові вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „Мальви - Маркет", м. Львів, в сумі 17342203,86 грн.
у справі за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мальви - Маркет", м. Львів
про: банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Мальви - Маркет" (вул. Литвиненка, 3, м. Львів, 79034, код ЄДРПОУ 13835841)
Суддя Артимович В.М.,
Секретар судового засідання Струк Н.Р.
За участю представників:
від кредитора: не з'явився;
від боржника: Лазор А.О. - представник;
від заявника (ОСОБА_1): не з'явився;
від Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області: Підгайний О.І. - представник;
від ПП "Львівдах": не з'явився;
від ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс": не з'явився;
від ПАТ „Банк Форум": не з'явився;
від ОСОБА_3: не з'явився;
ліквідатор: не з'явився;
за участю ПАТ "Мегабанк": Кульбій-Кухар Ю.В. - представник.
20.05.2016 р. до Господарського суду Львівської області подано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Мальви - Маркет" про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Мальви - Маркет" (вул. Литвиненка, 3, м. Львів, 79034, ідентифікаційний код 13835841) в порядку, передбаченому ст. 95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою суду від 01.06.2016 р. порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ „Мальви - Маркет", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника ТзОВ „Мальви - Маркет".
Постановою суду від 20.07.2016 р. ТзОВ „Мальви - Маркет" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури опубліковано на сайті Вищого господарського суду України 20.07.2016р.
24.04.2018 р. на розгляд суду надійшла заява ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника.
Згідно ч. 3 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.
Судом встановлено, що визначений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" місячний термін для подачі письмових заяв з вимогами до боржника з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом у справі про банкрутство заявником порушено, оскільки заява ОСОБА_1 подана до Господарського суду Львівської області лише 24.04.2018 р., в той час як термін для подання заяв з грошовими вимогами до боржника закінчився 20.08.2016 р.
Заява ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника в розмірі 17342203,86 грн. обґрунтована наступним.
30.03.2007 р. між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_8 (позичальник) був укладений договір безпроцентної позики (надалі - Договір позики), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальникові в день підписання цього договору позику розмірі 95000,00 дол. США, а позичальник зобов'язується повернути позику до 31.12.2012 року. У п. 4.1. Договору позики сторони обумовили, що позичальник здійснює повернення грошових коштів у розмірі, який становить 95000,00 дол. США. Підтвердженням передачі коштів є розписка позикодавця про отримання коштів від позичальника або платіжне доручення з відміткою банку про перерахування коштів (п.5.2. Договору позики). Пунктом 6.2. Договору позики передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він виплачує пеню в розмірі 0,3 відсотки від простроченої суми за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 20 % від розміру позики.
В п.7.5. Договору позики визначено, що на забезпечення даного договору позикодавець укладає із ТзОВ «Мальви-Маркет» (ідентифікаційний код юридичної особи 13835841) та ТзОВ «Підприємство Мальви ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи 20815632) договори поруки.
В п. 7.6. Договору позики сторони обумовили, що строки позовної давності по цьому договору складають 10 років.
Заявник зазначає, що відповідно до п. 7.5. Договору позики між ним, як позикодавцем, ТзОВ «Мальви-Маркет» (поручитель) та ОСОБА_8 (позичальник) 30.03.2007 р. було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед позикодавцем за виконання позичальником всіх зобов'язань, що виникли з Договору безпроцентної позики від 30 березня 2007 р. (Основний договір), укладеного між позичальником та позикодавцем. В п. 1.3., п. 2.2. Договору поруки сторони визначили, що поручитель відповідає перед позикодавцем за виконання зобов'язань за Основним договором виключно в частині суми боргу, що дорівнює еквіваленту 95000 доларів США, за курсом Національного банку України на дату повернення позики, суми штрафних санкцій та суми збитків за основним договором.
Заявник стверджує, що станом на момент подання заяви про грошові вимоги до банкрута, позичальником не повернуто позику в розмірі 95000 доларів США, що з врахуванням умов укладеного договору станом на 22.04.2018 р. становить 2486948,00 грн. Крім того, за прострочення виконання зобов'язань щодо повернення суми позики, відповідно до п.6.2. договору позики заявник за період з 01.01.2013 р. по 22.04.2018 р. нарахував пеню в розмірі 0,3 відсотки від простроченої суми, що становить 14459115,67 грн. та відповідно до ст. 625 ЦК України заявник нарахував за вказаний період три відсотки річних в сумі 15132,33 доларів США, що становить 396140,19 грн за курсом НБУ.
Відповідно до п. 3.1. договору поруки у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань за Основним договором позикодавець має право звернутись з вимогою про виконання таких зобов'язань до поручителя.
З огляду на викладене, заявник звернувся з грошовими вимогами до боржника ТзОВ «Мальви-Маркет», як поручителя, та просить визнати та включити до вимог кредиторів суму заборгованості в розмірі 17 342 203,86 грн., яка складається з суми основного боргу 95000 доларів США, що станом на 22.04.2018 року за офіційним курсом НБУ становить 2 486948,00 грн., 552330 доларів США пені, що становить 14 459 115,67 грн. та три відсотки річних в сумі 15132,33 доларів США, що становить 396 140,19 грн.
Як вбачається з поданого ліквідатором повідомлення про результати розгляду заяви кредитора (вх. № 17234/18 від 16.05.2018 р.) та заяви ліквідатора на виконання вимог ухвали суду (вх. № 7122/19 від 20.02.2019 р.) останній визнає заявлені грошові вимоги частково в сумі 95000 доларів США, що станом на момент подання заяви у дану справу становить 2486948,00 грн. та в сумі 223825,32 грн. трьох відсотків річних, як вимоги шостої черги. Щодо решти грошових вимог, а саме нарахованої пені та нарахованих трьох відсотків річних за період понад три роки до дати подачі заяви в суд, ліквідатор зазначає про пропуск позовної давності.
Суд, розглянувши заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника в розмірі 17342203,86 грн., вважає, що такі підлягають визнанню частково з огляду на наступне.
Положеннями ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Як встановлено судом, між заявником, як позикодавцем, ТзОВ «Мальви-Маркет» (поручитель) та ОСОБА_8 (позичальник) 30.03.2007 р. було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед позикодавцем за виконання позичальником всіх зобов'язань, що виникли з Договору безпроцентної позики від 30 березня 2007 р. (Основний договір), укладеного між позичальником та позикодавцем.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до умов Основного договору (Договору позики від 30.03.2007 р.) позичальник зобов'язується повернути позику в сумі 95000 доларів США до 31.12.2012 року. У встановлений строк позичальник не повернув позикодавцю суму позики.
Частина 2 ст.524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
У розумінні ч. 2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 3.1. договору поруки у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань за Основним договором позикодавець має право звернутись з вимогою про виконання таких зобов'язань до поручителя.
В п.5.1. Договору поруки визначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до повного виконання умов Основного договору. Порука також припиняється якщо позикодавець протягом десяти років з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за Основним договором не пред'явить вимоги до поручителя. Сторони також домовилися, що строки позовної давності по цьому договору становлять 10 років (п. 5.4. Договору поруки).
Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, беручи до уваги наведені положення законодавства, враховуючи несплату позичальником суми позики у встановлений Основним договором строк, враховуючи умови Договору поруки, суд вважає, що грошові вимоги заявника до ТзОВ «Мальви-Маркет», як поручителя, в частині основного зобов'язання в сумі 95000 доларів США, що станом на момент подання заяви у дану справу становить 2486948,00 грн., слід визнати.
Що стосується заявлених трьох відсотків річних, суд звертає увагу на роз'яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у постанові № 14 від 17.12.2013 р. Так, сплата трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п.п. 3.1, 4.1).
Відповідно до п. 1.3., п. 2.2. Договору поруки поручитель відповідає перед позикодавцем за виконання зобов'язань за Основним договором виключно в частині суми боргу, що дорівнює еквіваленту 95000 доларів США, за курсом Національного банку України на дату повернення позики, суми штрафних санкцій та суми збитків за основним договором.
Таким чином, враховуючи умови Договору поруки, беручи до уваги роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України, суд вважає, що заявлені три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 396140,19 грн. слід відхилити.
Щодо заявленої пені в сумі 552330 доларів США, що становить 14459115,67 грн., нарахованої за період з 01.01.2013 р. до 22.04.2018 р. включно, суд зазначає таке.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6.2. Основного договору (Договору позики) передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він виплачує пеню в розмірі 0,3 відсотки від простроченої суми за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 20 % від розміру позики.
Перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, суд зазначає, що такий заявником проведено невірно, оскільки ним не враховано вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування та вимоги ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» щодо обмеження розміру нарахованої пені.
Здійснивши перерахунок суми пені, яка підлягає визнанню суд встановив, що сума пені за порушення строку повернення суми позики становить 184511,10 грн. (з врахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Щодо заяви ліквідатора про застосування строку позовної давності до нарахованої заявником пені, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
В п. 7.6. Основного договору (Договору позики) та п. 5.4. Договору поруки сторони обумовили, що строки позовної давності по даних договорах складають 10 років.
З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, заяву про грошові вимоги до боржника та заяву ліквідатора, суд дійшов висновку, що грошові вимоги ОСОБА_1 в частині суми основного боргу в сумі 95000 доларів США, що станом на момент подання заяви у дану справу становить 2486948,00 грн. та в частині нарахованої пені на суму 184511,10 грн. обґрунтовані, а тому підлягають визнанню. Решта грошових вимог ОСОБА_1 слід відхилити за необґрунтованістю та безпідставністю.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 23, 25, 45, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 234, 235 ГПК України, суд
1. Грошові вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „Мальви - Маркет", м. Львів, визнати частково в сумі 2674983,10 грн. як такі, що не є конкурсними та будуть погашатися в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
2. Решта грошових вимог відхилити.
3. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 ГПК України.
4. Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 27.03.2019 р.
Суддя Артимович В.М.