ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.03.2019Справа №910/644/19
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Упі-Магістраль"
доАкціонерного товариства "Українська залізниця"
простягнення 182189,64 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Упі-Магістраль" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 182189,64 грн, які були безпідставно списані відповідачем з особового рахунку позивача в межах правовідносин сторін за договором про надання послуг №07175/ЦТЛ-2018 від 07.02.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2019 судом відкрито провадження у справі №910/644/19; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов; в порядку ст.81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Акціонерного товариства "Українська залізниця" належним чином завірені копії актів загальної форми на затримку вагонів станції Павлопілля №№28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 40, 42, 51, 53, 55, 59, 60, 64, 65, 67, 68, 69, 74, складені протягом липня-серпня місяців 2018; визначено строк подачі доказів до суду до 18.02.2019.
Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.
Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 25.01.2019 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м.Київ, вул.Тверська, будинок 5.
Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103049102058 відповідно до якого ухвала Господарського суду міста Києва від 25.01.2019 була вручена відповідачу 04.02.2019.
Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
07.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця" (найменування змінено на Акціонерного товариства "Українська залізниця") (перевізник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УПІ-Магістраль" (замовник, позивач) було укладено договір про надання послуг №07175/ЦТЛ-2018 (далі - договір), предметом якого є здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) надання перевізником замовнику послуг, пов'язаних з організацією та перевезенням вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) і проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1), надання послуг за цим договором може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (п.1.3), замовник зобов'язаний, зокрема, надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планувань перевезень вантажів через АС "Месплан" (п.2.1.1), оплачувати перевізнику послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.2.1.6), самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов цього договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (п.2.1.6.1), відшкодувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов'язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.2.1.7), перевізник, зокрема, зобов'язується розглядати замовлення замовника на перевезення вантажів. Узгоджувати замовлення замовника на перевезення вантажів у вагонах замовника. Узгоджувати, у разі можливості, замовлення замовника на перевезення вантажів у вагонах перевізника (п.2.3.1), приймати до перевезення вантажів у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору (п.2.3.2), розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниці інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов збірника тарифів (п.3.1), розмір плати за перевезення вантажу у вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад) складається з: плати за перевезення навантаженого вагону перевізника, яка визначається за тарифом, визначеним у збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника; компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього договору; плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки (п.3.2), розрахунки за цим договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" ПАТ "Укрзалізниця" (п.4.1), договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору (п.12.1).
У липні 2018 року на виконання умов укладеного між контрагентами договору та замовлення позивача на перевезення вантажів у вагонах перевізника (Акціонерного товариства "Українська залізниця"), останній подав на залізничну станцію Павлопілля під завантаження власні порожні вагони згідно накладних №№40515777, 40540031, 40530362, 40576902, 40576852, 40584427, 40584559, 40576894, 40576860, 40656498, 40653537, 40653552, 40656514, 40653578, 40656571, 40584427, 40656548, 40540106, 40656555, 40584500, 40656605, 40656621, 40656647, 40717316, 40717324, 40656530, 40717357, 40656639, 40717308, 40656480, 40717308, 40717332, 40706616, 40717340, 40656613, 40827594, 40812661, 40812679, 40812570, 40827610, 40812596, 40808115, 40807968, 40808024, 40794844, 40794943.
Як зазначив позивач в позовній заяві, вказані вагони тривалий час не були подані відповідачем до місяця навантаження з незалежних від позивача причин.
В той же час з переліків філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" AT "Укрзалізниця" №20180721 від 21.07.2018, №20180726 від 26.07.2018, №20180728 від 28.07.2018, №20180731 від 31.07.2018 та №20180804 від 04.08.2018 позивачу стало відомо, що з його особового рахунку, з посиланням на акти загальної форми станції Павлопілля №№28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 37, 40, 42, 51, 53, 55, 59, 60, 64, 65, 67, 68, 69, 74 про затримку вагонів, відповідачем були списані грошові кошти на суму 151824,70 без ПДВ на підставі відомостей плати за користування вагонами станції Павлопілля, а саме: №21070010 на суму 5195,10 грн без ПДВ, №26070014 на суму 1392,90 грн без ПДВ, №26070015 на суму 18013,20 грн без ПДВ, №28070023 на суму 25382,40 грн без ПДВ, №31070024 на суму 37786,80 грн без ПДВ, №31070025 на суму 29194,50 грн без ПДВ, №31070026 на суму 17594,80 грн без ПДВ, №31070027 на суму 6136,30 грн без ПДВ, №04080035 на суму 7081,90 грн без ПДВ, №04080036 на суму 4046,80 грн без ПДВ, що загалом склало 182189,64 грн з ПДВ.
Проте, за твердженням позивача, акти загальної форми, які стали підставою для нарахування та списання коштів на суму 182189,64 грн з особового рахунку позивача, та копії яких наявні в матеріалах справи, представнику позивача на підпис не надавались, чим порушено п.8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458. Позивач вважає, що акти на затримку вагонів, підписані тільки зі сторони відповідача, не можуть бути належною підставою для нарахування і списання плати за користування вагонами, оскільки підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника чи вантажоодержувача у вигляді плати за користування вагонами є акти загальної форми, складені та підписані представниками станції і вантажовласника.
З огляду на наведене, позивач звернувся до суд з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 182189,64 грн, які були неправомірно списані з рахунку позивача в якості оплати за незамовлений вагон.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши зміст договору про надання послуг №07175/ЦТЛ-2018 від 07.02.2018, який укладений між сторонами, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, який поєднує в собі риси договору перевезення та договору про надання послуг.
Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.ч 1, 2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно з ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до п.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до ст.7 Статуту залізниць України залізниці здійснюють перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти між станціями, відкритими для виконання відповідних операцій. Станції здійснюють операції, пов'язані з перевезенням пасажирів, багажу і вантажобагажу з прийняттям видачею вантажів вагонними, дрібними відправками та в контейнерах, а за договорами з відправниками та одержувачами - їх навантаження і вивантаження. Станції можуть відкриватися для проведення усіх або окремих операцій.
Відповідно до ст.17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами. Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами.
Відповідно до п.18 Статуту залізниць України місячне планування перевезення вантажів здійснюється залізницями відправлення на основі поточних або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів та замовлень відправників.
Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2018 року на замовлення позивача на перевезення вантажів у вагонах перевізника (Акціонерного товариства "Українська залізниця"), останнім було подано на залізничну станцію Павлопілля під завантаження власні порожні вагони, що підтверджується накладними №№40515777, 40540031, 40530362, 40576902, 40576852, 40584427, 40584559, 40576894, 40576860, 40656498, 40653537, 40653552, 40656514, 40653578, 40656571, 40584427, 40656548, 40540106, 40656555, 40584500, 40656605, 40656621, 40656647, 40717316, 40717324, 40656530, 40717357, 40656639, 40717308, 40656480, 40717308, 40717332, 40706616, 40717340, 40656613, 40827594, 40812661, 40812679, 40812570, 40827610, 40812596, 40808115, 40807968, 40808024, 40794844, 40794943.
Відповідно до переліків філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" AT "Укрзалізниця" №20180721 від 21.07.2018, №20180726 від 26.07.2018, №20180728 від 28.07.2018, №20180731 від 31.07.2018 та №20180804 від 04.08.2018 особового рахунку позивача, з посиланням на акти загальної форми станції Павлопілля №№28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 37, 40, 42, 51, 53, 55, 59, 60, 64, 65, 67, 68, 69, 74 про затримку вагонів, відповідачем списані грошові кошти на суму 151824,70 без ПДВ на підставі відомостей плати за користування вагонами станції Павлопілля, а саме: №21070010 на суму 5195,10 грн без ПДВ, №26070014 на суму 1392,90 грн без ПДВ, №26070015 на суму 18013,20 грн без ПДВ, №28070023 на суму 25382,40 грн без ПДВ, №31070024 на суму 37786,80 грн без ПДВ, №31070025 на суму 29194,50 грн без ПДВ, №31070026 на суму 17594,80 грн без ПДВ, №31070027 на суму 6136,30 грн без ПДВ, №04080035 на суму 7081,90 грн без ПДВ, №04080036 на суму 4046,80 грн без ПДВ, що загалом складає 182189,64 грн з ПДВ.
Відповідно до частин 1, 2 ст.119 Статуту залізниць за користування вагонами і контейнерами української залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками, під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами-підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Плата за користування вагонами і контейнерами залізниці сплачується вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності за час затримки вагонів на станціях призначення і підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Статтею 129 Статуту залізниць передбачені обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, що засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Так, залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Судом встановлено, що за період з 20.07.2018 по 04.08.2018 відповідачем було складено акти загальної форми ГУ-23 №№51, 53, 55, 59, 60, 64, 65, 67, 68, 69, 74 про віднесення на відповідальність вантажовласника затримки вагонів на станції Павлопілля Придніпровської залізниці в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта та акти загальної форми ГУ-23 №№28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 37, 40, 42 про віднесення на відповідальність залізниці затримки вагонів на станції Павлопілля через відсутність маневрового локомотива.
Положеннями п.3 Правил користування вагонами та контейнерами (далі - Правила), облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46, яка складається на підставі "пам'яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45, "актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а, "актів загальної форми ГУ-23".
Пунктом 8 цих Правил передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті зазначається час початку та закінчення затримки вагонів та їх номери.
Тобто акт загальної форми складається у разі затримки вагонів на станції та підписується представниками станції і вантажовласника.
В матеріалах справи наявна довіреність №13 від 03.01.2018 та наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "Упі-Магістраль" №13 від 03.01.2018, відповідно до яких позивач уповноважив ОСОБА_1 бути представником позивача на станції Павлопілля Придніпровської залізниці, зокрема, приймати участь у складанні та підписанні усіх актів, що пов'язані з перевезенням вантажів по залізниці, підписувати відомості плати за користування вагонами тощо. У довіреності зазначений номер мобільного телефону представника позивача для отримання повідомлень від станції Павлопілля Придніпровської залізниці.
Графа "Цей акт складений у присутності таких осіб:" актів загальної форми №№51, 53, 55, 59, 60, 64, 65, 67, 68, 69, 74 відомостей про представника позивача не містить. За твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, уповноважений представник позивача не отримував повідомлення та/або дзвінків від станції Павлопілля Придніпровської залізниці про складення зазначених актів та необхідність прибуття на станцію у визначені дати для їх підписання.
Згідно з п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Відповідно до абз.5 п.60 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003 №147-Ц жодна із сторін не має права відмовитися від підпису акта загальної форми. У разі незгоди із змістом акта сторона може викласти свою думку. У випадку відмови від підпису акта представників відправника (одержувача) акт підписується особами, що брали участь у його складанні. При цьому, у акті робиться відмітка про пред'явлення акта на підпис представнику відправника (одержувача) та про його відмову від підпису акта. Ця відмітка також засвідчується підписами осіб, що брали участь у складанні акта.
Натомість, акти загальної форми №№51, 53, 55, 59, 60, 64, 65, 67, 68, 69, 74 містять відмітки такого змісту: "Представник ТОВ "УПІ - Магістраль" для підпису акта загальної форми №__ не з'явився".
Таким чином акти загальної форми №№51, 53, 55, 59, 60, 64, 65, 67, 68, 69, 74, які стали підставою для списання коштів з позивача, були складені з порушенням Правил користування вагонами, оскільки не містять підписів представників вантажовласника.
Враховуючи те, що надані відповідачем акти загальної форми ГУ-23 підписані лише представниками залізниці та не містять необхідно інформації, вони не можуть слугувати належним доказом підтвердження викладених в них обставин. Доказів виклику представників позивача для підписання актів на віднесення відповідальності вантажовласника, в порядку, визначеному Правилами користування вагонами і контейнерами, відповідач не надав. Акт загальної форми про відмову в підписанні спірних актів не складався, до справи відповідачем не долучений.
Відповідно, зазначені акти загальної форми ГУ-23 не можуть бути підставою для стягнення з позивача плати за користування вагонами, так як і акти загальної форми ГУ-23 №№28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 37, 40, 42 про віднесення на відповідальність залізниці затримки вагонів на станції Павлопілля через відсутність маневрового локомотива.
Також, вказані акти загальної форми не можуть вважатися достатньою підставою для настання матеріальної відповідальності позивача перед відповідачем та не можуть бути доказом вини позивача у затримці вагонів, оскільки в поданому вигляді не містять інформації про обставини, на які посилається відповідач.
Відповідно до п.5.10 роз'яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/225 від 29.09.2008 "Про внесення змін і доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" у разі затримки вагонів на станції призначення з причин, які залежать від вантажовласника, залізниця складає акт загальної форми ГУ-23, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Затримка вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення оформляється наказом залізниці, актом про затримку вагонів форми ГУ-23а, що складається станцією затримки вагонів і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання актів, але не менше як двома особами відповідно до пункту 3 Правил складання актів. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" на станцію призначення, яка повинна інформувати вантажовласника про затримку вагонів з його вини шляхом вручення копії такого "Повідомлення…" не пізніше двох годин після його отримання станцією призначення. У вирішенні спорів про стягнення з вантажовласника плати за користування вагонами у випадку затримки вагонів і контейнерів на підходах до стації призначення судам належить перевіряти дотримання залізницями цього порядку.
Враховуючи вищевикладене, перелічені вище односторонньо підписані акти загальної форми не можуть вважатись належним доказом та підставою для нарахування, списання відповідачем плати за користування вагонами, оскільки підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника чи вантажоодержувача у вигляді плати за користування вагонами можуть бути тільки акти загальної форми, складені та підписані представниками станції і вантажовласника.
Відповідно до ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вже вказувалось судом, однією з підстав для складання актів загальної форми ГУ-23 є затримка вагонів на станції призначення з причин, які залежать від вантажовласника. Однак в матеріалах справи відсутні належні докази того, що затримка вагонів відбулась саме з причин, які залежали від позивача або з його вини, оскільки акти загальної форми №№51, 53, 55, 59, 60, 64, 65, 67, 68, 69, 74, які б мали це засвідчувати, складені з порушенням вимог Правил користування вагонами.
З переліків філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" AT "Укрзалізниця" №20180721 від 21.07.2018, №20180726 від 26.07.2018, №20180728 від 28.07.2018, №20180731 від 31.07.2018 та №20180804 від 04.08.2018 вбачається, що з особового рахунку позивача на підставі актів загальної форми станції Павлопілля №№28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 37, 40, 42, 51, 53, 55, 59, 60, 64, 65, 67, 68, 69, 74, відповідачем були списані грошові кошти на суму 151824,70 без ПДВ на підставі відомостей плати за користування вагонами станції Павлопілля, а саме: №21070010 на суму 5195,10 грн без ПДВ, №26070014 на суму 1392,90 грн без ПДВ, №26070015 на суму 18013,20 грн без ПДВ, №28070023 на суму 25382,40 грн без ПДВ, №31070024 на суму 37786,80 грн без ПДВ, №31070025 на суму 29194,50 грн без ПДВ, №31070026 на суму 17594,80 грн без ПДВ, №31070027 на суму 6136,30 грн без ПДВ, №04080035 на суму 7081,90 грн без ПДВ, №04080036 на суму 4046,80 грн без ПДВ, що загалом склало 182189,64 грн з ПДВ, а отже враховуючи висновки суду щодо безпідставності такого списання, позивачем правомірно заявлено до стягнення суму у розмірі 182189,64 грн, яка була списана з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Упі-Магістраль".
Відповідач, твердження позивача, викладені ним у позові та доповненні до позову не спростував, доказів протилежного суду не надав.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Упі-Магістраль" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 182189,64 грн, які були безпідставно списані відповідачем з особового рахунку позивача в межах правовідносин сторін за договором про надання послуг №07175/ЦТЛ-2018 від 07.02.2018 в повному обсязі.
Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, 2732,84 грн витрат по сплаті судового збору за розгляд даної справи згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська Залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Упі-Магістраль" (02002, м.Київ, вул.М.Раскової, будинок 4-А, ідентифікаційний код 36240675) 182189 (сто вісімдесят дві тисячі сто вісімдесят дев'ять) грн 64 коп, безпідставно списаних відповідачем з особового рахунку позивача та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2732 (дві тисячі сімсот тридцять дві) грн 84 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Ю.М. Смирнова