ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.03.2019Справа № 910/3766/19
Господарський суд м. Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Автокомплект" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1, кім. 204)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЖАКО LTD" (01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, 11А, кв. 54)
про усунення перешкод у користуванні майном
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АВТОКОМПЛЕКТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЖАКО LTD» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.
Дослідивши матеріали позовної заяви суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Приписами п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України встановлено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АВТОКОМПЛЕКТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЖАКО LTD» укладено Договір суборенди № 16/08 від 16.08.2017, відповідно до умов якого відповідач передає, а позивач приймає в тимчасове платне користування (суборенду) на умовах, викладених у цьому Договорі об'єкт оренди, а саме: виробничі приміщення загальною площею - 2037,5 м2, побутові приміщення загальною площею - 384 м2.
Відповідно до п. 1.5. спірного договору суборенди № 16/08 від 16.08.2017, орендодавець підтверджує, що об'єкт оренди є у його розпорядженні на підставі: Договору оренди № 1/08/13 від 01.08.2013 та Договору оренди № 2/10/15 від 11.10.2015. Власник майна - «Автопластгума» (код ЄДРПОУ 37337356).
При цьому, у матеріалах справи відсутні належним чином завірені копії Договору оренди № 1/08/13 від 01.08.2013 та Договору оренди № 2/10/15 від 11.10.2015, як доказів в підтвердження права відповідача розпоряджатися об'єктом оренди, або у разі відсутності таких доказів, не надано пояснення щодо причин неможливості самостійно надати докази та не надано клопотання про витребування зазначених договорі оренди на підставі ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач зазначає, що 03.12.2018 та 15.01.2019 останній вияв намір вивезти встановлене майно з території об'єкта оренди, проте позивачу було відмовлено у допуску працівників на територію об'єкта оренди, про що складено Акт № 1 від 03.12.2018 та Акт № 2 від 15.01.2019 про не допуск працівників орендаря до робочих місць та перешкоджання вивезенню обладнання для виробництва запчастин на іншу територію.
Відповідно до Акт № 1 від 03.12.2018 та Акт № 2 від 15.01.2019, представники орендодавця відмовилися від підписання даного Акту.
Так, суд звертає увагу, що у відповідності до положень ч.ч. 1-3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Положеннями ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, позивачем до матеріалів позовної заяви не було надано належних доказів, в розумінні ст.ст. 74-79 Господарського процесуального кодексу України (звернення позивача до правоохоронних органів, тощо), не допуску працівників позивача до робочих місць на територію об'єкта оренди та перешкоди вивезенню майна позивача з об'єкту оренди, чим порушено вимоги визначені в п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
Таким чином, до матеріалів позовної заяви позивачем не подано доказів, які підтверджують викладені в позовній заяві обставини.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АВТОКОМПЛЕКТ» підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вищезазначених недоліків.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що після усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 162, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АВТОКОМПЛЕКТ» без руху.
2. Встановити позивачу строк шість днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
Ухвала набирає законної сили 29.03.2019 та оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Г. Пукшин