Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"19" березня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/907/18
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Маріщенко Л.О.
секретар судового засідання: Малярчук Р.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, ордер № 729708
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного підприємства "Торговий дім" Галпідшипник"
до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль"
про стягнення 462 591,64 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 462 591,64 грн коштів, з яких 379 374,81 грн. основний борг, 56 422,89 грн. пені, 9 411,52 грн. 3% річних, 17 382,42 грн. інфляційних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладених між сторонами договорів поставки № 1912/14 від 19.12.2014 та № 80/17 від 03.05.2017 позивачем був поставлений відповідачу товар, за який останній розрахунок належним чином не провів, в результаті чого утворилась заборгованість, яка є предметом спору.
Ухвалою суду від 22.10.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
20.12.2018 до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог від 19.12.2018 від позивача. Відповідно до даної заяви Приватне підприємство "Торговий дім" Галпідшипник" просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" на свою користь: 450 042,69 грн. боргу, з яких:
- розмір простроченої заборгованості складає 368 843,61 грн;
- розмір пені складає 55 026,15 грн;
- розмір 3 відсотків річних від суми заборгованості складає 9 166,86 грн;
- розмір інфляційного збільшення заборгованості складає 17 006,07 грн;
Також, відповідно до прохальної частини вищезазначеної заяви позивач просить стягнути з відповідача на свою користь: 6 938,87 грн. - судового збору та 27 000,00 грн. - витрат на правову допомогу.
20.12.2018 позивачем надано суду заяву про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, в якій зазначив, що всі належні докази щодо обґрунтування розміру витрат на професійну правову допомогу (відповідні рахунки, акти, розрахункові документи, тощо) будуть надані позивачем до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у справі № 906/907/18.
17.01.2019 до суду надійшла заява від 15.01.2019 від представника позивача. Відповідно до даної заяви Приватне підприємство "Торговий дім" Галпідшипник" просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" на свою користь: 450384,93 грн. боргу, з яких:
- розмір простроченої заборгованості складає 368 843,61 грн;
- розмір пені складає 55 196,06 грн;
- розмір 3 відсотків річних від суми заборгованості складає 9 187,09 грн;
- розмір інфляційного збільшення заборгованості складає 17 158,17 грн;
Також, відповідно до прохальної частини вищезазначеної заяви позивач просить стягнути з відповідача на свою користь: 6 938,87 грн. - судового збору та 27 000,00 грн. - витрат на правову допомогу.
Справа розглядається в межах заявлених позовних вимог відповідно до заяви позивача від 17.01.2019.
Ухвалою суду від 19.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
19.03.2019 представник позивача надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення № 15593 від 13.03.2019 згідно якого відповідачем була проведена оплата згідно накладної № 450 від 10.01.2018 у розмірі 11 804,94 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що знаходиться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд
Між сторонами були укладені договори поставки № 1912/14 від 19.12.2014 (договір 1) та № 80/17 від 03.05.2017 (договір 2).
Відповідно до п. 1.1 вказаних договорів постачальник (позивач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі поставляти, а покупець (відповідач) , у випадку відсутності зауважень до якості, приймати та оплачувати запасні частини до виробничого обладнання, надалі товар.
Пунктом 3.2 договорів передбачено, що покупець сплачує за товар, що поставляється за даним договором, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до банківських реквізитів останнього на умова, 100% вартості товару з відстрочкою 30 (тридцять) календарних днів з моменту постачання товару.
Згідно п. 4.1 договорів, передача товару здійснюється відповідно до умов поставки, що підтверджується підписанням представниками сторін відповідних видаткових накладних. Моментом переходу ризиків пошкодження та втрати товару та права власності від постачальника до покупця є момент передачі товару від постачальника до покупця. Датою поставки вважається дата підписання покупцем накладної на отримання товару на складі покупця.
30.11.2016 між сторонами укладено додатковий договір № 1 до договору поставки № 1912/14 від 19.12.2014 згідно якого сторони погодили збільшити суму договору на 300 000 грн та викласти п. 2.1 договору у наступній редакції:
"2.1. загальна сума договору визначається сукупністю підписаних сторонами специфікацій та видаткових накладних, у грошовому виразі, та не може перевищувати 800 000,00 грн".
Також, між сторонами були підписані специфікації до договору поставки № 1912/14 від 19.12.2014 , в яких сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, а саме:
- специфікація додаток № 06/03 від 06.03.2017, в якій визначений товар загальною вартістю 4 671,00 грн та встановлений термін поставки протягом 5 (п'яти) днів з моменту підписання даної специфікації;
- специфікація додаток № 1403/1 від 14.03.2017, в якій визначений товар загальною вартістю 11 404,80 грн та встановлений термін поставки протягом 3 (трьох) календарних днів;
- специфікація додаток № 28/04 від 28.04.2017 , в якій визначений товар загальною вартістю 1 989,60 грн та встановлений термін поставки протягом 5 (п'яти) днів з моменту підписання даної специфікації.
На виконання умов договору поставки № 1912/14 від 19.12.2014 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 18 065,40 грн, що підтверджується накладними № 5954 від 21.03.2017 на суму 11 404,80 грн, № 6105 від 22.03.2017 на суму 4 671,00 грн, № 9068 від 24.04.2017 на суму 1 989,60 грн та довіреностями на отримання цінностей № 365 від 21.03.2017, № 370 від 22.03.2017, № 563 від 24.04.2017.
Також, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату отриманого товару № 15247 від 21.03.2017, № 11872 від 06.03.2017, № 22602 від 24.04.2017.
Однак, за отриманий товар відповідач належним чином розрахунок не провів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість за накладною № 9068 від 24.04.2017 згідно рахунку - фактури № 22602 від 24.04.2017 була частково сплачена у сумі 1317,12 грн, згідно платіжного доручення № 7384 від 26.06.2018 із зазначенням призначення платежу . Отже заборгованість по накладній № 9068 становить 672,48 грн.
Крім того, з листа відповідача від 10.01.2019 щодо призначення платежу вбачаються, що 22.11.2016 на рахунок позивача був здійснений платіж на суму 9403,92 грн ( платіжне доручення № 17800 з призначенням платежу - оплата за підшипники, сальники згідно договору 1912/14 від 19.12.14, додаток № 27 від 31.05.16). Однак, у зв'язку з тим, що вказаний у призначенні платежу додаток № 27 на суму 33 239,28 грн був оплачений раніше (платіжне доручення 14375 від29.07.16 на суму 33 239,28 грн), відповідач просить зарахувати даний платіж у розмірі 9 228,28 грн як часткову оплату за підшипники згідно видаткової накладної № 5954 від 21.03.2017 за договором № 1912/14 від 19.12.2014 і решту у розмірі 175,64 грн в рахунок часткової оплати за підшипники згідно накладної № 27754 від 09.12.2016 за договором № 1912/14 від 19.12.2014.
У своїй відповіді від 11.01.2019 на вказаний вище лист відповідача, позивач зазначив, що погоджується із вказаним зарахуванням оплат.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 1912/14 становить 7 520,00 грн, що також зазначено у довідці позивача № 212 від 18.12.2018 наданій суду.
Відповідач заперечень щодо розміру заборгованості по договору № 1912/14 та доказів її сплати суду не надав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст.530 ЦК України).
Також, позивачем нарахована відповідачу пеня по договору № 1912/14 в розмірі 1 542,31 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Право позивача на нарахування пені передбачене п.7.2. договору поставки № 1912/14 від 19.12.2014, в якому зазначено, що за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань по п. 3.2 договору, покупець сплачує пеню у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми заборгованості.
Суд не погоджується з наведеним позивачем розрахунком пені з наступних підстав.
Як зазначалось вище, відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто період нарахування пені по договору поставки № 1912/14 починається від дня коли зобов'язання мало бути виконано та припиняється через шість місяців від цього дня. В даному випадкупрострочення зобов'язання у відповідача по оплаті товару настало через 30 календарних днів з моменту поставки товару по кожній накладній окремо.
Таким чином, враховуючи, що умовами договору не встановлено інший строк нарахування пені, періодами, за які можливо здійснювати нарахування пені по договору № 1912/14 з урахуванням статті 232 Господарського кодексу України є:
- по накладній № 5954 від 21.03.2017 на суму боргу 2 176,52 грн з 21.04.04.2017 по 21.10.2017;
- по накладній № 6105 від 22.03.2017 на суму боргу 4 671,00 грн з 22.04.2017 по 22.10.2017;
- по накладній № 9068 від 24.04.2017 на суму боргу 1 989,60 грн з 25.05.2017 по 25.11.2017.
У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Відповідно до розрахунку, проведеного судом, в межах періоду нарахування заявленого позивачем, встановлено, що розмір пені становить 90,18 грн :
- по накладній № 5954 від 21.03.2017 на суму боргу 2 176,52 грн з 10.10.2017 (початок нарахування пені вказаний позивачем в розрахунку) по 21.10.2017 (шестимісячний період нарахування пені згідно п.6 ст. 232 ГК України за відповідний період) пеня становить 13,06 грн;
- по накладній № 6105 від 22.03.2017 на суму боргу 4 671,00 грн з 10.10.2017 по 22.10.2017 пеня становить 30,36 грн;
- по накладній № 9068 від 24.04.2017 на суму боргу 1 989,60 грн з 10.10.2017 по 25.11.2017 пеня становить 46,76 грн.
Також, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у сумі 350,49 грн та інфляційні у сумі 1 126,73 грн за прострочення зобов'язання за договором № 1912/14.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, суд зазначає наступне.
При розрахунку 3% річних по накладній № 9068 за період з 25.05.2017 по 25.06.2018 позивачем невірно зазначена кількість днів прострочення. Судом встановлено, що за вказаний період кількість днів прострочення зобов'язання становить 397, а не 258 як вказав позивач. Таким чином, розмір 3% річних за цей період - 64,92 грн.
Оскільки згідно приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак суд враховує розмір 3% річних за період з 25.05.2017 по 25.06.2018 по накладній № 9068 в сумі 42,19 грн., яку позивач зазначив в своєму розрахунку, та задовольняє вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення зобов'язання за договором № 1912/14 в розмірі 350,49 грн.
Суд також не погоджується з наведеним позивачем розрахунком інфляційних нарахувань, оскільки ним за вказаний в розрахунку період невірно визначений сукупний індекс інфляції.
Відповідно до розрахунку проведеного судом, розмір інфляційних нарахувань за періоди зазначені позивачем в його розрахунку становить 1 083,36 грн.
Щодо заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № 80/17 від 03.05.2017 судом встановлено наступне.
31.12.2017 між сторонами було підписано додатковий договір № 2 до договору поставки № 80/17 від 03.05.2017, згідно якого визначили, що загальна сума договору визначається сукупністю погоджених та підписаних специфікацій у грошовому виразі, але не повинна перевищувати 700 000,00 грн. Також сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору на 2018 рік.
В подальшому між сторонами були підписані специфікації до договору поставки № 80/17 від 03.05.2017 , в яких сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, а саме:
- специфікація додаток № 02/10 від 02.10.2017, в якій визначений товар загальною вартістю 405,00 грн та встановлений термін поставки протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання даної специфікації;
- специфікація додаток № 17/10 від 17.10.2017, в якій визначений товар загальною вартістю 2 385,12 грн та встановлений термін поставки протягом 3 (трьох) тижнів з моменту підписання даної специфікації;
- специфікація додаток № 18/10 від 18.10.2017 , в якій визначений товар загальною вартістю 560,28 грн та встановлений термін поставки протягом 3 (трьох) тижнів з моменту підписання даної специфікації;
- специфікація додаток № 1412/2 від 26.10.2017, в якій визначений товар загальною вартістю 69 122,40 грн та встановлений термін поставки протягом 1 (одного) тижня з моменту підписання даної специфікації;
- специфікація додаток № 1412/3 від 26.10.2017, в якій визначений товар загальною вартістю 95 348,47 грн та встановлений термін поставки протягом 1 (одного) тижня з моменту підписання даної специфікації;
- специфікація додаток № 1412/4 від 26.10.2017, в якій визначений товар загальною вартістю 71 262,00 грн та встановлений термін поставки протягом 1 (одного) тижня з моменту підписання даної специфікації;
- специфікація додаток № 31/10/1 від 26.10.2017, в якій визначений товар загальною вартістю 23 719,86 грн та встановлений термін поставки протягом 1 (одного) тижня з моменту підписання даної специфікації;
- специфікація додаток № 31/10/2 від 26.10.2017, в якій визначений товар загальною вартістю 53 134,08 грн та встановлений термін поставки протягом 10 (десяти) тижнів з моменту підписання даної специфікації;
- специфікація додаток № 31/10/3 від 26.10.2017, в якій визначений товар загальною вартістю 9 214,08 грн та встановлений термін поставки протягом 4 (чотирьох) тижнів з моменту підписання даної специфікації;
- специфікація додаток № 3010 від 30.10.2017, в якій визначений товар загальною вартістю 33 581,46 грн та встановлений термін поставки протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання даної специфікації;
- специфікація додаток № 1001 від 10.01.2018, в якій визначений товар загальною вартістю 11 804,94 грн та встановлений термін поставки протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання даної специфікації.
На виконання умов договору поставки № 80/17 від 03.05.2017 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 370 537,69 грн, що підтверджується накладними № 24465 від 02.10.2017 на суму 405 грн, № 25712 від 17.10.2017 на суму 2 385,12 грн, № 26022 від 19.10.2017 на суму 560,28 грн, № 27318 від 02.11.2017 на суму 69 122,40 грн, № 27319 від 02.11.2017 на суму 95 348,47 грн, № 27317 від 02.11.2017 на суму 71 262,00 грн, № 27522 від 06.11.2017 на суму 33 581,46 грн, № 73 від 03.01.2018 на суму 9 214,08 грн, № 74 від 03.01.2018 на суму 53 134,08 грн, № 75 від 03.01.2018 на суму 23 719,86 грн, № 450 від 10.01.2018 на суму 11 804,94 грн та довіреностями на отримання цінностей № 1382 від 02.10.2017, № 1456 від 17.10.2017, № 1471 від 19.10.2017, № 1556 від 06.11.2017, № 5 від 03.01.2018, № 33 від 09.01.2018.
Також, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату отриманого товару № 58453 від 02.10.2017, № 61429 від 17.10.2017, № 62112 від 19.10.2017, № 63999 від 27.10.2017, № 64001 від 27.10.2017, № 64002 від 27.10.2017, № 64074 від 30.10.2017, № 64422 від 31.10.2017, № 64424 від 31.10.2017, № 64427 від 31.10.2017, № 1049 від 09.01.2018.
Однак, за отриманий товар відповідач належним чином розрахунок не провів.
Позивачем була направлена на адресу відповідача претензія від 11.05.2018 з вимогою погасити заборгованість, яка виникла на підставі договорів поставки№ 1912/14 від 19.12.2014 та № 80/17 від 03.05.2017.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до видаткової накладної № 73 від 03.01.2018 відповідачем було здійснено оплату за поставлений товар у сумі 9 214,08 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 7976 від 11.07.2018, копія якого міститься в матеріалах справи.
Таким чином, на день звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 80/17 становила 361 323,61 грн.
Факт наявності заборгованості та її розмір також підтверджується актом звірки розрахунків станом на 08.01.2019, підписаний сторонами, оригінал якого міститься в матеріалах справи.
В судове засідання, яке відбулося 19.03.2019, представник позивача надав суду завірену копію платіжного доручення № 15593 від 13.03.2019, згідно якого відповідачем, після пред'явлення позову до суду, було частково оплачено заборгованість за договором поставки № 80/17, а саме оплачена накладна № 450 від 10.01.2018 у сумі 11 804,94 грн.
Враховуючи здійснену позивачем частково оплату боргу у сумі 11 804,94 грн, суд на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України закриває провадження у справі в цій часті за відсутністю предмету спору.
Отже, на день винесення судом рішення, основний борг відповідача за договором поставки № 80/17 становить 349 518,67 грн.
Відповідач заперечень щодо розміру заборгованості по договору № 80/17 та доказів її сплати суду не надав.
Також, позивачем нарахована відповідачу пеня по договору № 80/17 в розмірі 53 653,75 грн.
Пунктом 7.2. договору поставки № 80/17 від 03.05.2017 передбачено, що за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань по п. 3.2 договору, покупець сплачує пеню у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від суми заборгованості.
Суд не погоджується з наведеним позивачем розрахунком пені з наступних підстав.
Як зазначалось вище, відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто період нарахування пені по договору поставки № 80/17 починається від дня коли зобов'язання мало бути виконано та припиняється через шість місяців від цього дня. В даному випадку зобов'язання у відповідача по оплаті товару настало через 30 календарних днів з моменту поставки товару по кожній накладній окремо.
Позивач, здійснюючи нарахування пені, помилково дійшов висновку, що її розрахунок здійснюється за останні 12 місяців перед зверненням кредитора до суду
Таким чином, враховуючи, що умовами договору поставки № 80/17 не встановлено інший строк, нарахування пені необхідно здійснювати відповідно до вимог статті 232 Господарського кодексу України.
У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Відповідно до розрахунку, проведеного судом, в межах періоду нарахування заявленого позивачем, встановлено, що розмір пені становить 32 897,25 грн.
Також, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у сумі 8 836,60 грн та інфляційні у сумі 16 031,44 грн за прострочення зобов'язання за договором № 80/17.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, суд зазначає наступне.
При розрахунку 3% річних по накладній № 27317 та накладній № 27318 за період з 04.12.2017 по 10.10.2018 позивачем невірно зазначена кількість днів прострочення. Судом встановлено, що за вказаний період кількість днів прострочення зобов'язання становить 311, а не 313, як вказав позивач. Крім того, по накладним № 27319, № 27522, № 74, № 75, № 450 позивачем не вірно зазначена дата початку розрахунку.
Відповідно до розрахунку здійсненого судом розмір 3% річних по договору поставки № 80/17 становить 8 789,37 грн.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Суд також не погоджується з наведеним позивачем розрахунком інфляційних нарахувань, оскільки ним за вказаний в розрахунку період невірно визначений сукупний індекс інфляції, а також не вірно визначений період нарахування інфляційних втрат по накладній № 26022 від 19.10.2017. По вказаній накладній прострочення по виконанню грошового зобов'язання у відповідача настало лише з 19.11.2017, то індекс інфляції в даному випадку застосовується з наступного місяця, тобто з грудня 2017 року.
Відповідно до розрахунку проведеного судом, розмір інфляційних нарахувань становить 14 138,76 грн.
Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для частково задоволення позовних вимог в частині стягнення 357 038,67 грн. основного боргу за договорами поставки, 32 987,43 грн пені, 9 139,86 грн 3% річних, 15 222,12 грн інфляційних, закриття провадження у справі в частині стягнення 11 804,94 грн боргу та відмови в задоволенні вимог в іншій частині позову.
Витрати на сплату судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 27 000 грн .
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу, позивач долучив до матеріалів справи Договір про надання правової допомоги №05/09/18-6 від 05.09.18р., укладений між ПП "Торговий дім "Галпідшипник" та Адвокатським бюро "ОСОБА_2 Баристерс", рахунок на оплату гонорару від 01.10.2018 на суму 18 900,00 грн (70% від загальної суми гонорару), платіжне доручення № 6067 від 02.10.2018 про оплату позивачем 70% від суми гонорару у розмірі 18 900,00 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представником позивача до закінчення судових дебатів подана письмова заява від 20.12.2018 заява про те, що всі належні докази щодо обґрунтування розміру витрат на професійну правову допомогу будуть надані позивачем протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у даній справі.
Ураховуючи викладене, суд прийшов до висновку скористатися нормою п.5 ч.6 ст.238 ГПК України та призначити засідання суду для вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справ.
Керуючись статтями 123, 129, 231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська область, Радомишльський район, м. Радомишль, вул. Микгород, 71, ідентифікаційний код 05418365) на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" ( 79035, м. Львів, вул. Зелена, 238-з, ідентифікаційний код 19170443) - 357 038,67 грн основної заборгованості, 32 987,43 грн пені, 9 139,86 грн 3% річних, 15 222,12 грн інфляційних, 6 392,90 грн судового збору.
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 11 804,94 грн боргу за відсутністю предмету спору.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу на 03 квітня 2019 о 10:00 год. у приміщенні Господарського суду Житомирської області за адресою: м.Житомир, майдан Путятинський,3/65 в залі судових засідань №208 з повідомленням сторін.
6. Позивачу в строк до 25.03.2019 надати через діловодну службу суду супровідним листом та в цей самий строк надіслати на адресу відповідача листом з описом вкладення, докази щодо розміру понесених витрат за надання правової допомоги.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 29.03.19
Суддя Маріщенко Л.О.
Віддрукувати:
1- в справу
2- позивачу за юрид. адрес. (рек.з пов.)
3- відповідачу (рек. з повід.)
4- представнику позивача адвокату ОСОБА_2 (03150, Україна, м. Київ, вул. Василя Тютюнника ( ОСОБА_3), буд. 5 Б, офіс 15.) (рек.з пов.)