ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.03.2019Справа № 910/14628/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» (12441, Житомирська обл., Житомирський район, селище міського типу Новогуйвинське, ВУЛИЦЯ ДРУЖБИ НАРОДІВ, будинок 1)
до проКорпорації «Об'єднання підприємств «Марс» (03062, м.Київ, ВУЛ. КУЛІБІНА, будинок 4/2, кімната 7) стягнення неустойки у розмірі 405 847 грн. 61 коп.
Представники:
від Позивача: Малий М.С. (представник за ордером);
від Відповідача: Зінкевич Д.В. (представник за наказом);
Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» (надалі також - «Позивач») звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Корпорації «Об'єднання підприємств «Марс» (надалі також - «Відповідач») про стягнення неустойки у розмірі 405 847 грн. 61 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором №472/ДК від 03.10.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2018 року в задоволенні клопотання Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» про відстрочку сплати судового збору за подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви до Корпорації «Об'єднання підприємств «Марс» про стягнення неустойки у розмірі 405 847 грн. 61 коп. по справі №910/14628/18 відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2018 року позовну заяву Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» до Корпорації «Об'єднання підприємств «Марс» про стягнення неустойки у розмірі 405 847 грн. 61 коп. залишено без руху.
14.11.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заяви про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 року відкрито провадження у справі №910/14628/18, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.12.2018 року.
12.12.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про витребування оригіналу договору.
12.12.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судове засідання 12.12.2018 року з'явились представники сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надано Позивачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву для надання відповіді на відзив, надано Відповідачу строк до 3 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, задоволено клопотання Відповідача, витребувати у Позивача оригінал Договору №472/ДК від 03.10.2018 для огляду в судовому засіданні, відкладено підготовче судове засідання на 16.01.2019 року.
22.12.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.
26.12.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення.
В судове засідання 16.01.2019 року з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Представник позивача заявив усне клопотання про надання додаткового часу виконати вимоги ухвали суду від 12.12.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, попереджено Позивача про недопустимість зловживання процесуальними правами, повторно витребувано у Позивача оригінал Договору №472/ДК від 03.10.2018 для огляду в судовому засіданні. Судом попереджено за відповідальність за невиконання вимог ухвали суду, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 07.02.2019 року.
В судове засідання 07.02.2019 року з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Представник Позивача надав для огляду оригінали документів, які витребовувались ухвалами суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.02.2019 року.
В судове засідання 20.02.2019 року з'явився представник Позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 20.03.2019 року.
В судове засідання 20 березня 2019 року з'явились представники Сторін. Представник Відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу ознайомитись з матеріалами справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи з вказаних в ньому підстав.
Представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 20 березня 2019 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
03.10.2017 року між Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» (Покупець) та Корпорацією «Об'єднання підприємств «Марс» (Постачальник) було укладено Договір №472/ДК, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у Специфікаціях, на умовах та в строки, передбачені Договором. (а.с.17-21)
Кількість та номенклатура Продукції вказується у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору. (п.2.1 Договору)
Згідно з п.2.4 Договору якість продукції, що є предметом Договору перевіряється комісією Управління якості Покупця з залученням представників філії ПЗ №637, результати перевірки оформляються Актом вхідного контролю, на кожну окрему партію Продукції. В разі незгоди Постачальника з висновками комісії щодо якості Продукції, викладеними в Акті вхідного контролю, Постачальник протягом 5 робочих днів має право подати Покупцю обґрунтовані заперечення на даний Акт, які мають бути розглянуті та враховані комісією під час прийняття відповідного рішення. У випадку не отримання заперечень у встановлений термін, висновки комісії Покупця вважаються погодженими Постачальником.
Відповідно до п.2.5 Договору у разі виявлення недоліків під час приймання продукції по якості, номенклатурі, комплектності, умовам Договору Постачальник усуває виявлені недоліки, доукомплектовує продукцію за місцем розташування Покупця (за письмовою згодою Покупця) протягом 30 календарних днів з моменту отримання від Покупця відповідної вимоги. В разі неможливості усунути виявлені недоліки, Продавець здійснює заміну Продукції на таку, що відповідає вимогам Договору, протягом 30 календарних днів, з моменту отримання від Покупця відповідної Вимоги. Продукція, відносно якої проводиться заміна, вважається не поставленою та зберігається в умовах не змішування з іншими однорідними вантажами. Витрати по заміні Продукції здійснюються власними силами та за власний рахунок Постачальника, в тому числі витрати пов'язані з транспортуванням Продукції.
У п.2.6 Договору зазначено, що виявлені під час гарантійного строку приховані недоліки Продукції Постачальник зобов'язаний виправити протягом 30 календарних днів з моменту отримання відповідної Вимоги Покупця або замінити Продукцію, власними силами та за власний рахунок, в тому числі витрати пов'язані з транспортуванням Продукції при потребі усунення цих недоліків поза місцем розташування Покупця. Акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків.
Згідно з п.3.1 Договору поставка продукції здійснюється силами та за рахунок Постачальника, можливо через Перевізника на склад в місці знаходження Покупця (або на інших умовах, обговорених Сторонами), в строки/терміни встановлені Сторонами у відповідній специфікації. Моментом поставки кожної окремої партії продукції та передача її покупцю є дата підписання Сторонами видаткової накладної.
Оплата Покупцем Продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі (якщо постачальник не повідомить Покупцеві реквізитів іншого рахунка). (п.5.1 Договору)
Відповідно до п.5.2 Договору Покупець здійснює оплату Продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника наступним чином:
- Покупець перераховує Постачальнику попередню оплату в розмірі 50% від загальної вартості Продукції, що постачається відповідно до Специфікації на протязі 7 (семи) робочих Днів з моменту отримання відповідного Рахунку на оплату;
- Остаточний розрахунок за партію відвантаженої Продукції в розмірі 50% здійснюється покупцем на протязі 7-ми банківських днів, з моменту поставки партії Продукції та підписання сторонами видаткової накладної.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків виконання Постачальником умов Договору про усунення виявлених недоліків (дефектів) Продукції, поставки, доукомплектування, заміну Продукції, Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми невиконаного зобов'язання, за кожен день прострочення.
У випадку поставки Продукції неналежної якості та/або номенклатури Постачальник сплачує Покупцеві штраф в розмірі 20% від вартості Продукції неналежної якості. Доказом підтвердженням Продукції, яка не відповідає умовам Договору в частині якості та номенклатури є Акт вхідного контролю Покупця, погоджений у встановленому порядку з Постачальником. (п.7.4 Договору)
У п.10.3 Договору зазначено, що усе листування, пересилання документів, повідомлень, заяв і претензій, пов'язаних з виконанням даного Договору, або що випливають із нього, повинні направлятися Сторонами безпосередньо на адреси, зазначені в Договорі, у відповідності з порядком, установленим чинним законодавством і Договором.
Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2017 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних), які виникли під час дії Договору. (п.10.5 Договору)
Специфікацією до Договору №472/ДК від 03.10.2017 року Сторони узгодили найменування продукції, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість товару - 5 123 178 грн. 72 коп. Термін поставки продукції по Специфікації складає 14 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати в розмірі, встановленому в п.5.2 Договору. (а.с.22)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №472/ДК від 03.10.2017 року Корпорація «Об'єднання підприємств «Марс» поставила Позивачу продукцію - гусеничну стрічку у загальній кількості 2 шт., а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №22 від 10.10.2017 року на суму 465 743 грн. 52 коп., №25 від 30.10.2017 року на суму 465 743 грн. 52 коп., а також товарно - транспортними накладними №10 від 30.10.2017 р., №8 від 10.10.2018 р. (а.с.23-28)
Листами №240-10.17 від 10.10.2017 р., №247-10.17 від 30.10.2017 р. Відповідач повідомив Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» про здійснення поставки продукції, яка відповідає вимогам технічної документації. (а.с.29-30)
Актом вхідного контролю №1040 від 19.10.2017 року у складі комісії за участю представників філії ПЗ №637 встановлено, що гусенична стрічка в кількості 1 комплекту, яка надійшла 11.10.2017 р. від Корпорації «Об'єднання підприємств «Марс» по накладній №22 від 10.10.2017 р. непридатна для подальшого використання за призначенням, підлягає поверненню постачальнику для заміни на відповідну вимогам ТУ. (а.с.31)
Актом вхідного контролю №1150 від 06.11.2017 року у складі комісії за участю представників філії ПЗ №637 встановлено, що гусенична стрічка в кількості 1 комплекту, яка надійшла 02.11.2017 р. від Корпорації «Об'єднання підприємств «Марс» по накладній №25 від 30.10.2017 р. не є новою, що передбачено договором №342/3/5/16/99 та підлягає поверненню постачальнику для заміни. (а.с.32)
Згідно з накладними - вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №№129, 130 від 12.12.2017 року Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» повернуло Відповідачу продукцію - гусеничну стрічку у загальній кількості 2 шт., яка була отримана уповноваженою особою підприємства Відповідача на підставі довіреностей №30 від 05.12.2017 р., №29 від 05.12.2017 р. (а.с.33-36)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що всупереч умовам Договору Відповідачем не було здійснено заміну неякісного товару та не було поставлено 2 комплекти гусеничної стрічки. Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Корпорації «Об'єднання підприємств «Марс»» пеню у розмірі 154 346 грн. 12 коп., штраф за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів у розмірі 65 204 грн. 09 коп. та 20% штрафу від вартості продукції неналежної якості у розмірі 186 297 грн. 40 коп.
27.07.2018 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №401-11/2235 від 25.07.2018 року з вимогою провести заміну та поставку продукції, сплатити штрафні санкції у розмірі 186 297 грн. 40 коп., що підтверджується копією фіскального чеку від 27.07.2018 р. (а.с.37-42)
В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначає, що станом на 10.12.2018 р. попередня оплата від Позивача не надходила, повернення продукції 12.12.2017 р. було з підстав неоплати її вартості, 12.12.2017 р. до фіскальних органів Відповідачем було надіслано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної. Крім того, вимоги про усунення недоліків продукції від Позивача не надходило. Таким чином, зобов'язання з поставки у Відповідача не виникло, а прострочення не настало.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору №472/ДК від 03.10.2017 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №472/ДК від 03.10.2017 року Корпорація «Об'єднання підприємств «Марс» поставила Позивачу продукцію - гусеничну стрічку у загальній кількості 2 шт., а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №22 від 10.10.2017 року на суму 465 743 грн. 52 коп., №25 від 30.10.2017 року на суму 465 743 грн. 52 коп., а також товарно - транспортними накладними №10 від 30.10.2017 р., №8 від 10.10.2018 р. (а.с.23-28)
Відповідно до п.5.2 Договору Покупець здійснює оплату Продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника наступним чином:
- Покупець перераховує Постачальнику попередню оплату в розмірі 50% від загальної вартості Продукції, що постачається відповідно до Специфікації на протязі 7 (семи) робочих Днів з моменту отримання відповідного Рахунку на оплату;
- Остаточний розрахунок за партію відвантаженої Продукції в розмірі 50% здійснюється покупцем на протязі 7-ми банківських днів, з моменту поставки партії Продукції та підписання сторонами видаткової накладної.
Специфікацією до Договору №472/ДК від 03.10.2017 року Сторони узгодили, що термін поставки продукції по Специфікації складає 14 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати в розмірі, встановленому в п.5.2 Договору. (а.с.22)
Таким чином, Сторони у Договорі №472/ДК від 03.10.2017 року передбачили, що Корпорація «Об'єднання підприємств «Марс» здійснює поставку продукції протягом 14 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати в розмірі 50% від загальної вартості Продукції, яка сплачується Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» протягом 7 (семи) робочих Днів з моменту отримання відповідного Рахунку на оплату.
У запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву Відповідач зазначав, що рахунок - фактуру було надіслано на електронну адресу Позивача @zhbtz.com, яка знаходиться в доменному найменуванні zhbtz.com, який вказаний як офіційний сайт у позовній заяві та відповіді на відзив Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод», тобто вказана електронна пошта належить Позивачу.
Проте, Суд не приймає до уваги вказані доводи Відповідача, оскільки у п.10.3 Договору зазначено, що усе листування, пересилання документів, повідомлень, заяв і претензій, пов'язаних з виконанням даного Договору, або що випливають із нього, повинні направлятися Сторонами безпосередньо на адреси, зазначені в Договорі, у відповідності з порядком, установленим чинним законодавством і Договором. Як вбачається яз розділу 11 Договору, Сторонами не зазначено жодних електронних адрес та адрес електронної пошти, а тому враховуючи умови Договору надсилання рахунку - фактури на електронну адресу Позивача не передбачено умовами Договору, так як така адреса не зазначена у договорі.
При цьому, пунктом 10.11 Договору передбачено, що договір, заявки, зміни та доповнення до договору, отримані за допомогою факсимільного та електронного зв'язку (електронною поштою) мають таку ж юридичну силу, що й оригінали до моменту обміну сторін оригіналами. Таким чином, можливість надсилання рахунків - фактур засобами електронного або факсимільного зв'язку не передбачено умовами Договору, оскільки електронною поштою можливе надсилання лише договору, заявки, змін та доповнень до договору у разі, якщо така адреса електронної пошти зазначена в Договорі. Крім того, матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження направлення вказаного рахунку на електронну адресу Позивача.
Судом встановлено, що рахунок - фактуру №15 від 10.10.2017 року на суму 465 743 грн. 52 коп., який дійсний до сплати до 16.10.2017 р., був надісланий Відповідачем на адресу Позивача разом з відзивом на позовну заяву, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 11.12.2018 р., накладною від 11.12.2018 р. (а.с.77-78) Проте, за умовами Договору №472/ДК від 03.10.2017 року попередня оплата складає 50% від загальної вартості Продукції, тобто 2 561 589 грн. 36 коп. (5123178 грн. 72 коп./2)
Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що станом на час розгляду даної справи Корпорацією «Об'єднання підприємств «Марс» не було виконано його зобов'язання з виставлення рахунку - фактури на оплату Покупцю, з отриманням якого протягом 7 (семи) робочих днів у останнього виникає обов'язок по перерахуванню попередньої оплати в розмірі 50% від загальної вартості Продукції, тобто у розмірі 2 561 589 грн. 36 коп.
В свою чергу, у зв'язку з неперерахуванням Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» попередньої оплати відповідно до п.5.2 Договору, у Постачальника не виникло зустрічне зобов'язання із здійснення поставки продукції протягом 14 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати в розмірі 50% від загальної вартості Продукції. При цьому, Суд не приймає до уваги посилання Позивача на зобов'язання Відповідача із зупинення виконання свого обов'язку, відмовитись від його виконання частково або у повному обсязі, оскільки відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України це є правом Відповідача, а не обов'язком.
Судом розглянуті та відхилені доводи Позивача, що у зв'язку із здійсненням Відповідачем поставки продукції на підставі видаткових накладних №22 від 10.10.2017 року на суму 465 743 грн. 52 коп., №25 від 30.10.2017 року на суму 465 743 грн. 52 коп., Сторони фактично змінили умови договору в частині поставки партії продукції на умовах попередньої оплати з огляду на наступне.
Відповідно до п.10.8 Договору усі зміни й доповнення до даного Договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони зроблені в письмовій формі (як додаткові договори), підписані Сторонами й скріплені печатками Сторін.
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження укладання Сторонами додаткової угоди до Договору №472/ДК від 03.10.2017 року, якою було б передбачено здійснення поставки продукції Відповідачем без отримання попередньої оплати.
Крім того, здійснення Відповідачем поставки продукції - гусеничної стрічки у загальній кількості 2 шт. без попередньої оплати є правом Постачальника і не свідчить про вчинення конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору щодо порядку розрахунків за договором.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, Суд приходить до висновку, що станом на час розгляду даної справи у Корпорації «Об'єднання підприємств «Марс» не виникло зустрічного зобов'язання із здійснення поставки продукції на виконання умов Договору №472/ДК від 03.10.2017 року, у зв'язку з неперерахуванням Покупцем попередньої оплати в розмірі 50% від загальної вартості Продукції.
Проте, Корпорацією «Об'єднання підприємств «Марс» всупереч умов Договору №472/ДК від 03.10.2017 року та при наявності порушень умов спірного договору кожною зі сторін вирішено здійснити поставку продукції - гусеничної стрічки у загальній кількості 2 шт., що підтверджується видатковими накладними №22 від 10.10.2017 року на суму 465 743 грн. 52 коп., №25 від 30.10.2017 року на суму 465 743 грн. 52 коп., а також товарно - транспортними накладними №10 від 30.10.2017 р., №8 від 10.10.2018 р.
Як вбачається з матеріалів справи, Актом вхідного контролю №1040 від 19.10.2017 року у складі комісії за участю представників філії ПЗ №637 встановлено, що гусенична стрічка в кількості 1 комплекту, яка надійшла 11.10.2017 р. від Корпорації «Об'єднання підприємств «Марс» по накладній №22 від 10.10.2017 р. непридатна для подальшого використання за призначенням, підлягає поверненню постачальнику для заміни на відповідну вимогам ТУ. (а.с.31)
Актом вхідного контролю №1150 від 06.11.2017 року у складі комісії за участю представників філії ПЗ №637 встановлено, що гусенична стрічка в кількості 1 комплекту, яка надійшла 02.11.2017 р. від Корпорації «Об'єднання підприємств «Марс» по накладній №25 від 30.10.2017 р. не є новою, що передбачено договором №342/3/5/16/99 та підлягає поверненню постачальнику для заміни. (а.с.32)
Згідно з п.2.4 Договору якість продукції, що є предметом Договору перевіряється комісією Управління якості Покупця з залученням представників філії ПЗ №637, результати перевірки оформляються Актом вхідного контролю, на кожну окрему партію Продукції. В разі незгоди Постачальника з висновками комісії щодо якості Продукції, викладеними в Акті вхідного контролю, Постачальник протягом 5 робочих днів має право подати Покупцю обґрунтовані заперечення на даний Акт, які мають бути розглянуті та враховані комісією під час прийняття відповідного рішення. У випадку не отримання заперечень у встановлений термін, висновки комісії Покупця вважаються погодженими Постачальником.
27.07.2018 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №401-11/2235 від 25.07.2018 року з вимогою провести заміну та поставку продукції, сплатити штрафні санкції у розмірі 186 297 грн. 40 коп., до якої було додано копії актів вхідного контролю, що підтверджується копією фіскального чеку від 27.07.2018 р. (а.с.37-42)
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів подання Постачальником протягом 5 робочих днів Покупцю обґрунтованих заперечень на дані Акти вхідного контролю, а тому відповідно до п.2.4 Договору висновки комісії Покупця вважаються погодженими Постачальником.
Згідно з накладними - вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №№129, 130 від 12.12.2017 року Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» повернуло Відповідачу продукцію - гусеничну стрічку у загальній кількості 2 шт., яка була отримана уповноваженою особою підприємства Відповідача на підставі довіреностей №30 від 05.12.2017 р., №29 від 05.12.2017 р. (а.с.33-36)
Відповідно до п.2.5 Договору у разі виявлення недоліків під час приймання продукції по якості, номенклатурі, комплектності, умовам Договору Постачальник усуває виявлені недоліки, доукомплектовує продукцію за місцем розташування Покупця (за письмовою згодою Покупця) протягом 30 календарних днів з моменту отримання від Покупця відповідної вимоги. В разі неможливості усунути виявлені недоліки, Продавець здійснює заміну Продукції на таку, що відповідає вимогам Договору, протягом 30 календарних днів, з моменту отримання від Покупця відповідної Вимоги. Продукція, відносно якої проводиться заміна, вважається не поставленою та зберігається в умовах не змішування з іншими однорідними вантажами. Витрати по заміні Продукції здійснюються власними силами та за власний рахунок Постачальника, в тому числі витрати пов'язані з транспортуванням Продукції.
Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача щодо ненадсилання на адресу Постачальника вимоги про заміну поставленої продукції, оскільки в матеріалах справи наявна претензія №401-11/2235 від 25.07.2018 року. (а.с.37-42) Крім того, Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача в частині здійснення повернення продукції саме у зв'язку з неперерахуванням попередньої оплати, оскільки вказані доводи спростовуються вищенаведеними та оціненими Судом доказами, а факт повернення товару Сторонами не заперечується.
Що стосується доводів Відповідача щодо надсилання розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, то Судом встановлено факт повернення Позивачем та прийняття Постачальником поставленої продукції, а тому вказані заперечення не впливають на суть правовідносин, які виникли між сторонами.
Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що незважаючи на неналежне виконання кожною із Сторін умов Договору №472/ДК від 03.10.2017 року, Відповідачем було здійснено поставку продукції - гусеничної стрічки у загальній кількості 2 шт., що підтверджується видатковими накладними №22 від 10.10.2017 року на суму 465 743 грн. 52 коп., №25 від 30.10.2017 року на суму 465 743 грн. 52 коп., а також товарно - транспортними накладними №10 від 30.10.2017 р., №8 від 10.10.2018 р., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Проте, вказана продукція виявилась неналежної якості, що встановлено Актами вхідного контролю №1040 від 19.10.2017 року, №1150 від 06.11.2017 року, а тому враховуючи надіслання на адресу Постачальника претензії з вимогою здійснити заміну неякісного товару, відповідно до умов спірного Договору у Відповідача виникло зобов'язання із здійснення заміни продукції на таку, що відповідає вимогам договору протягом 30 календарних днів з моменту отримання від Покупця відповідної вимоги.
Судом встановлено, що претензія Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» №401-11/2235 від 25.07.2018 року, була надіслана на адресу Постачальника 27.07.2018 року, проте матеріали справи не містять доказів отримання вказаної претензії Відповідачем.
Згідно з п.1 глави ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):
1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;
2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;
3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;
4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,
де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.
Враховуючи те, що відправлення здійснено з смт. Новогуйвинське у м. Київ, у даному випадку нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції становлять 5 днів. Таким чином, Відповідач отримав вимогу 01.08.2018 року, а відповідно до п.2.5 Договору Продавець повинен був здійснити заміну продукції на таку, що відповідає вимогам Договору, протягом 30 календарних днів, з моменту отримання від Покупця відповідної Вимоги, тобто у строк по 31.08.2018 року, а тому з 01.09.2018 року розпочалась прострочка Відповідача.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 12.01.2018 р. по 12.07.2018 р. у розмірі 154 346 грн. 12 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов»язань.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків виконання Постачальником умов Договору про усунення виявлених недоліків (дефектів) Продукції, поставки, доукомплектування, заміну Продукції, Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми невиконаного зобов'язання, за кожен день прострочення.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов'язання з 12.01.2018 р. по 12.07.2018 р. у розмірі 154 346 грн. 12 коп. вважає, що ця частина позовних вимог не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до п.2.5 Договору Продавець повинен був здійснити заміну продукції на таку, що відповідає вимогам Договору, протягом 30 календарних днів, з моменту отримання від Покупця відповідної Вимоги, тобто у строк по 31.08.2018 року, а тому з 01.09.2018 року розпочалась прострочка Відповідача. Проте, Позивачем самостійно визначено перебіг прострочки Відповідача з 12.01.2018 р. по 12.07.2018 р., а відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог, тому вказана частина позовних вимог не підлягає задоволенню.
Також Позивачем заявлено про стягнення з Відповідача 20% штрафу на підставі п.7.4 Договору у розмірі 186 297 грн. 40 коп.
У випадку поставки Продукції неналежної якості та/або номенклатури Постачальник сплачує Покупцеві штраф в розмірі 20% від вартості Продукції неналежної якості. Доказом підтвердженням Продукції, яка не відповідає умовам Договору в частині якості та номенклатури є Акт вхідного контролю Покупця, погоджений у встановленому порядку з Постачальником. (п.7.4 Договору)
Судом встановлено, що поставка Відповідачем продукції неналежної якості підтверджена Актами вхідного контролю №1040 від 19.10.2017 року та №1150 від 06.11.2017 року, які відповідно до п.2.4 Договору вважаються погодженими Постачальником.
Суд, перевіривши розрахунок штрафу на підставі п.7.4 Договору №472/ДК від 03.10.2017 року, прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 20% штрафу у розмірі 186 297 грн. 40 коп.
Крім того, при зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просив суд стягнути з Відповідача штраф у розмірі 65 204 грн. 09 коп.
Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді пені, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені.
При цьому, штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Як встановлено Судом, Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, розмір пені за прострочку поставки товару не передбачений умовами Договору №472/ДК від 03.10.2017 року.
В той же час, Судом встановлено, що у Корпорації «Об'єднання підприємств «Марс» не виникло зустрічного зобов'язання із здійснення поставки продукції на виконання умов Договору №472/ДК від 03.10.2017 року, у зв'язку з неперерахуванням Покупцем попередньої оплати в розмірі 50% від загальної вартості Продукції, а тому в даному випадку відсутнє прострочення Постачальника з поставки продукції. За таких підстав, до вказаних правовідносин сторін не підлягає застосуванню абзац 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, оскільки господарське зобов'язання не порушене, а тому Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» в частині стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 65 204 грн. 09 коп.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, з Корпорації «Об'єднання підприємств «Марс» на користь Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» підлягає стягненню штраф у розмірі 186 297 грн. 40 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Корпорації «Об'єднання підприємств «Марс» (03062, м.Київ, ВУЛ. КУЛІБІНА, будинок 4/2, кімната 7, Ідентифікаційний код юридичної особи 33445297) на користь Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» (12441, Житомирська обл., Житомирський район, селище міського типу Новогуйвинське, ВУЛИЦЯ ДРУЖБИ НАРОДІВ, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 07620094) штраф у розмірі 186 297 (сто вісімдесят шість тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 40 (сорок) коп. та судовий збір у розмірі 2 794 (дві тисячі сімсот дев'яносто чотири) грн. 46 (сорок шість) коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 29 березня 2019 року.
Суддя О.В. Чинчин