ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"27" березня 2019 р. Справа № 924/1099/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Мельник О.В.
судді Розізнана І.В.
при секретарі судового засідання Першко А.А.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 5 лютого 2019 року про відмову в задоволенні клопотання про призначення у справі № 924/1099/18 судової експертизи (суддя - О.Є. Танасюк)
за позовом Marubeni Corporation (Корпорація "Марубені")
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка"
про стягнення 1811274, 48 доларів США та 84187,66 Євро
за участю представників сторін:
від Позивача: не з'явився;
від Відповідача: не з'явився.
До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Marubeni Corporation (Корпорації "Марубені"; надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Агропромтехніка» (надалі - Відповідач) про стягнення 1811274,48 доларів США та 84187,66 Євро.
У попередньому підготовчому засіданні представником Відповідача було подано клопотання (від 28 грудня 2018 року) про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі, доручивши її проведення судовому експерту Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експерта Відповідач просив подати запитання стосовного того, чи підпис від імені фінансового директора Відповідача у мировій угоді від 06 листопада 2017 року, укладеної між Позивачем та Відповідачем виконаний тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 5 лютого 2019 року було відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача від 28 грудня 2018 року про призначення у справі № 924/1099/18 судової експертизи.
Дана ухвала мотивована тим, що дослідивши матеріали справи, з'ясувавши позиції сторін місцевий господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки обставини, які Відповідач просив дослідити в процесі експертизи не входять до предмету доказування, а тому на переконання місцевого господарського суду Відповідачем не доведено яким чином дослідження та встановлення достовірності підписів на мировій угоді від 6 листопада 2017 року, та додатку № 1 до неї представника Відповідача може вплинути на прийняття рішення у даній справі.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, зокрема, просить скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 5 лютого 2019 року та задоволити клопотання Відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи по даній справі.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу ОСОБА_1 виходив з того, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, господарським судом не було вказано мотивів відмови у призначенні судово-почеркознавчої експертизи та обгрунтувань залучення експерта зі спеціальними знаннями. Також, апелянт зауважує, що конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право Відповідачу на звернення до суду із скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яка на переконання Відповідача має бути реалізоване.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 лютого 2019 року було відкрито апеляційне провадження у справі № 924/1099/18 за апеляційною скаргою Відповідача. Запропоновано Позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано у місцевого господарського суду матеріали оскарження ухвали від 05 лютого 2019 року, що оскаржується.
Позивачем, 6 березня 2019 року було направлено на адресу Північно-апеляційного господарського суду відзив, в котрому він просив залишити ухвалу Господарського суду Хмельницької області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач зазначає, що Відповідачем подано апеляційну скаргу на судові рішення, які відповідно до вимог пункту 2 статті 254 Господарського процесуального кодексу України не підлягають оскарженню окремо від рішення суду.
На підставі Службової записки головуючого судді по справі № 924/1099/18 розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 березня 2019 року за № 01-04/77 було призначено заміну судді-члена колегії у справі № 924/1099/18.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 березня 2019 року було прийнято справу № 924/1099/18 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Мельник О.В., суддя Розізнана І.В..
В судове засідання від 27 березня 2019 року представники Позивача та Відповідача не з'явилися.
На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Позивача про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника, також Позивач зазначив, що він заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Також, 27 березня 2019 року на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Відповідача про підтримання вимог апеляційної скарги та про розгляд поданої ним апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 ГПК України, що вказує на те, що ухвалою суду від 25 лютого 2019 року явка сторін обов'язковою не визнавалась.
В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників Позивача та Відповідача, оскільки останні не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та пояснень стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про закриття провадження по даній справи зважаючи на наступне.
Як вбачається з матеріалів оскарження, 20 лютого 2018 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Відповідача, б/н від 18 лютого 2019 року на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 5 лютого 2019 року про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 лютого 2019 року справу № 924/1099/18 розподілено колегії суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий суддя), ОСОБА_2, ОСОБА_3.
На підставі Службової записки головуючого судді по справі № 924/1099/18 розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 березня 2019 року за № 01-04/77 було призначено заміну судді-члена колегії у справі № 924/1099/18.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 березня 2019 року було прийнято справу № 924/1099/18 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Мельник О.В., суддя Розізнана І.В..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 лютого 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 5 лютого 2019 року про відмову в задоволенні клопотання Відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи та витребувано з Господарського суду Хмельницької області матеріали справи.
4 березня 2019 року до апеляційного суду надійшли матеріали справи з місцевого господарського суду.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Відповідача на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 5 лютого 2019 року про відмову в призначенні судової експертизи, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 254 Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
У частині 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України наведено вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Положеннями статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.
Згідно з статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 14 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».
Зазначена правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 910/2097/17.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2010 року в справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.".
Отже, визначення законодавцем переліку судових актів, які підлягають оскарженню, має на меті забезпечити збалансованість процесуальних інтересів сторін у справі, можливість розгляду справи в розумні строки та з пропорційним врахуванням загального та приватного інтересу.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Наведена правова позиція викладена в рішенні Конституційного суду України від 25 квітня 2012 року в справі №1-12/2012.
Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.
Як зазначалось вище, у відповідності до частини 2 статті 254 Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
У частині 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України наведено вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Слід зазначити, що оскаржувана ухвала про відмову в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи не передбачена в переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, що наведений у частині 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, судова колегія приходить до висновку, що така ухвала не може бути переглянута в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Разом з тим, судова колегія зауважує, що відповідно до частини 3 статті 255 Господарського процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Колегією суддів встановлено, що предметом апеляційного оскарження у цій справі є ухвала про відмову в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, оскарження якої (призначення експертизи) не передбачено частиною 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, що виключає можливість апеляційного перегляду такої ухвали.
Водночас усе вищевказане вказує на те, що перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.
Системне тлумачення статті 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 26 липня 2018 року в справі № 905/2852/16 викладено наступний правовий висновок:
"Визначення законодавцем переліку судових актів, які підлягають оскарженню, має на меті забезпечити збалансованість процесуальних інтересів сторін у справі, можливість розгляду справи в розумні строки та з пропорційним врахуванням загального та приватного інтересу."
Окрім того, судова колегія зауважує, що відповідно до частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги; після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося."
З огляду на усе вищеописане колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що у Господарському процесуальному кодексі України відсутні роз'яснення щодо дій суду апеляційної інстанції у разі помилкового прийняття апеляційним господарським судом до провадження скарги на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
В свою чергу, колегія суддів приймає до уваги, що ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі №910/4647/18, прийнятою об'єднаною палатою Касаційного господарського суду, закрито провадження за касаційною скаргою ТОВ "БаДМ" на ухвалу господарського суду міста Києва від 18 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 червня 2018 року в справі № 910/4647/18 - з підстав неможливості перегляду ухвал суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову в касаційному порядку (коли суд апеляційної інстанції залишив без змін ухвалу місцевого суду про відмову в забезпеченні позову та не приймав власного рішення щодо забезпечення позову) при тому, що підстави закриття касаційного провадження, передбачені частиною 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, є аналогічними підставам закриття апеляційного провадження, передбаченим наведеною частиною 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу.
З огляду на все вищевказане в даній судовій ухвалі колегія суддів вважає за можливе застосувати аналогію в даній ситуації, зважаючи на відсутність будь-яких роз'яснень з вказаного питання з урахуванням змін, внесених до Господарського процесуального кодексу України Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.
Зважаючи на усе вищевстановлене в даному судовому рішенні, з метою дотримання норм законодавства України, яке регулює діяльність апеляційного господарського суду, зокрема положень статті 255 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Відповідача на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 5 лютого2019 року про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у даній справі.
В той же час апеляційний господарський суд ще раз наголошує на тому, що Відповідач має право оспорити законність дій місцевого господарського суду щодо непризначення експертизи при апеляційному перегляді остаточного судового рішення суду першої інстанції (за умови оскарження у визначеному ГПК України порядку такого судового рішення).
Роз'яснити скаржнику, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній і касаційних інстанціях.
Керуючись статтями 231, 234, 255, 264, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 5 лютого 2019 року про відмову в задоволенні клопотання про призначення у справі №924/1099/18 судової експертизи.
2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Ухвала апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
4.Матеріали оскарження ухвали по справі №924/1099/18 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст ухвали складено 28 березня 2019 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Розізнана І.В.