ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 березня 2019 року Справа № 924/862/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - адвокат, представник за ордером серії КВ №739677 від 14.01.2019р.
від відповідача: ОСОБА_2 - адвокат, представник договором від 08.01.2019р. №08/01-19
та ордером серії РН №11/03-19
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп", м.Броники, Новоград-Волинського району Житомирської області
на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 10.01.19р. суддею Виноградовою В.В. о 13:05 год. у м.Хмельницькому, повний текст складено 17.01.19р.
у справі № 924/862/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп", м.Броники, Новоград-Волинського району Житомирської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт", с.Лотівка, Шепетівського району Хмельницької області
про зобов'язання повернути майно
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.01.2019р. по справі №924/862/18 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" про зобов'язання ТОВ "Лотівка Еліт" повернути ТОВ "Цефей-Груп" пшеницю спельту лущену органічну в кількості 400,518 тон в натурі відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Також, просить здійснити розподіл судових витрат. Крім того, одночасно з апеляційною скаргою, скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:
- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;
- зазначає, що рішення суду було прийняте всупереч вимогам закону: неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; не доведено обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
- вказує, що одною із основних обставин, яку суд враховував при винесенні рішення було те, що у позивача відсутній оригінал складської квитанції №125 від 30.09.2017р., в той час як представник відповідача у судовому засіданні надав дану складську квитанцію з відміткою "Погашено". При цьому представник позивача у судовому засіданні наголошував, що наприкінці серпня 2018 року позивач звернувся до відповідача з усною заявою щодо зникнення в нього оригіналу складської квитанції №125 від 30.09.2017р., проте після даної заяви відповідач відмовився видати новий примірник складської квитанції та незаконно утримував пшеницю м'яку (3 класу);
- зауважує, що в судовому засіданні відповідач наполягав на тому, що позивач вивіз зерно, а тому на складі воно відсутнє. Вимога представника позивача щодо надання відповідачем документів на підставі, яких був здійснений вивіз зерна із його складу була проігнорована як судом так і відповідачем;
- обґрунтовує, що дана обставина є важливою для з'ясування справи по суті, оскільки відповідно до Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003р. №198 (далі - Положення), визначено, що бланки складських документів на зерно є бланками документів суворої звітності. Проте, складський документ, який погашений чи в результаті отримання майна поклажодавцем, чи в результаті допущення помилки під час заповнення, чи в інших визначених законодавством випадках, не може бути підставою для покладення на зберігача обов'язку з повернення зазначених у такій погашеній квитанції матеріальних цінностей, оскільки відповідно до п.11.4-11.6 Положення про обіг складських документів на зерно, яке затверджено Наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003р. №198: видача зерна супроводжується оформленням документів, що посвідчують відвантаження зерна відповідно до вимог чинного законодавства і регламенту зернового складу. Зерновий склад видає зерно лише за умови дотримання безперервного ряду передавальних написів; останній передавальний напис повинен бути зроблений на користь особи, яка пред'явила відповідне свідоцтво. Видача зерна зерновим складом проводиться після підготовки зерна до видачі та оформлення всієї супровідної документації;
- вважає, що таким чином, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що вивезення зерна здійснюється тільки на підставі складської квитанції. Окрім цього, суд не прийняв доводи представника позивача щодо інших підстав проставлення відмітки "Погашено" на складській квитанції та не надав оцінки обставинам, які вказують на інші підстави погашення складської квитанції. Також, суд першої інстанції не визнав за необхідне витребувати у відповідача для огляду оригінали обох складських квитанцій, які повинні зберігатись у відповідача;
- зазначає, що наступною обставиною, на яку суд першої інстанції не звернув увагу є порушення порядку здійснення напису "Погашено" на складській квитанції. Зауважує, що з копії складської квитанції №25 від 30.09.2017р., які були подані відповідачем до суду вбачається, біля напису "Погашено" відсутні прізвище та ініціали особи, яка погасила складську квитанцію. Проте, дана обставина була, також, проігнорована судом першої інстанції. З огляду на вищезазначене позивач ставить під сумнів обставини за яких складська квитанція була погашена. Окрім того, відповідачем не було надано жодних супровідних документів, які були подані до зернового складу під час вивезення зерна, однак дана обставина так само не була оцінена судом першої при винесенні рішення. Так само суд першої інстанції не вважав за необхідне витребувати, копії реєстраційної справи, які містяться у Реєстрі складських документів на зерно, держателем якого є ДП "Держреєстри України";
- обґрунтовує, що в ході розгляду судом першої інстанції господарської справи не були досліджені всі обставини справи та задоволені позовні вимоги в повному обсязі (що знайшло своє відображення в тексті винесеного по даній справі рішення). Зважаючи на вищенаведене рішення суду першої інстанції скаржник вважає таким, що ухвалене з порушенням до норм процесуального та матеріального права;
- стверджує, що в ході судового розгляду справи у Господарському суді Хмельницької області суд повинен був дослідити всі обставини справи і за результатами відповідного відкритого дослідження суд мав дійти певної позиції, яка згодом повинна бути закріплена у судовому рішенні. Так, у судовому рішенні судом повинно бути обґрунтовано які докази суд взяв до уваги, а які вважає такими що не впливають на вірне вирішення справи по суті. Однак, наведеного зроблено не було, що тягне за собою порушення форми складання судового рішення та неминуче призводить до порушення прав сторін процесу, в даному випадку ТОВ "Цефей-Груп". Так, встановлення певних обставин мало значення для правильного вирішення справи, однак судом вони не були взяті до уваги без жодних обґрунтувань та роз'яснення своєї правової позиції. Додає, що в рішенні суду, оскільки воно складено з істотними порушеннями форми, в ньому відсутній ґрунтовний аналіз досліджених фактів та будь-яка мотивація. Так в описовій та мотивувальні частини не наведено жодного аргументу позивача, відсутні будь-які обґрунтування чому надано перевагу виключно аргументам відповідачів, абсолютно не розкрито, що та яким чином було досліджено в ході судового розгляду. Незважаючи на те, що між сторонами наявний спір, який змусив їх звертатись до суду рішення ухвалене по справі не відображає ані суті спору, ані роботи яка повинна бути здійснена в ході розгляду справи, зокрема з дослідження доказів. Наведені порушення норм процесуального права свідчать про упередженість суду при розгляді справи, а також про порушення основоположних принципів господарського судочинства;
- констатує, що в ході судового розгляду справи Господарським судом Хмельницької області було порушено принцип змагальності та диспозитивності сторін, які закріплено у ст.7 ГПК України, а саме: правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом;
- вважає, що твердження, що були викладені у рішенні судом першої інстанції є недоречними та такими, що порушують як принцип верховенства права (відповідно до якого суди зобов'язані розглядати справи навіть за відсутності або суперечності законодавства), так і право на звернення до суду (оскільки позивачем було подано належний позов до належної інстанції і відсутній будь-який інший порядок звернення до суду).
ОСОБА_3 - західного апеляційного господарського суду №924/862/18/764/19 від 14.02.2019р. матеріали справи №924/862/18 витребувано з Господарського суд Хмельницької області.
21.02.2019р. на поштову адресу ОСОБА_3 - західного апеляційного господарського суду від ТОВ "Цефей-Груп" надійшов супровідний лист від 18.02.2019р., в якому просить приєднати до матеріалів справи оригінал доказу сплати судового збору, зокрема, квитанції №0.0.1271150519.1 від 18.02.2019р. на суму 19672,19грн..
25.02.2019р. до ОСОБА_3 - західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/862/18.
Ухвалою ОСОБА_3 - західного апеляційного господарського суду від 26.02.2019р. поновлено строк на подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.01.2019р. у справі №924/862/18, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.01.2019р. у справі №924/862/18 та призначено справу №924/862/18 до розгляду на 12.03.2019р. об 14:30год., тощо.
06.03.2019р. на електронну адресу та 11.03.2019р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/862/18, забезпечення проведення якої просить у Ірпінському міському суді Київської області, або у Києво-Святошинському районному суді Київської області, або у Святошинському районному суді м.Києва, або у Шевченківському районному суді м.Києва, або у Солом'янському районному суді м.Києва, або у Печерському районному суді м.Києва.
Ухвалою ОСОБА_3 - західного апеляційного господарського суду від 06.03.2019р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/862/18 задоволено та забезпечення проведення якої доручено у Ірпінському міському суді Київської області (адреса: 08200, м.Ірпінь, вул.Мінеральна,7).
12.03.2019р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" надійшов письмовий відзив від 11.03.2019р. №11/03-19 на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 12.03.2019р. представник ТОВ "Лотівка Еліт", враховуючи стислі терміни підготовки відзиву на апеляційну скаргу, повідомив про те, що письмовий відзив на апеляційну скаргу на адресу скаржника не направлявся.
В судовому засіданні 12.03.2019р. представник ТОВ "Цефей-Груп" заявила усне клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги для ознайомлення з письмовим відзивом ТОВ "Лотівка Еліт" на апеляційну скаргу та надання відповідних пояснень.
Ухвалою ОСОБА_3 - західного апеляційного господарського суду від 12.03.2019р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.03.2019р. о 16:00год.. Ухвалено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" надіслати/надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" письмовий відзив на апеляційну скаргу, а докази надіслання/надання письмового відзиву Товариству з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" надати/надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду. Також, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/862/18 задоволено та забезпечення проведення якої доручено у Святошинському районному суді м.Києва (адреса: 03148, м.Київ, вул.Я.Коласа, 27А (перше приміщення)).
В судовому засіданні 26.03.2019р. від ТОВ "Лотівка Еліт" надійшло клопотання від 26.03.2019р. про долучення до матеріалів справи доказів надіслання ТОВ "Цефей-Груп" письмового відзиву на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 26.03.2019р. від представника ТОВ "Цефей-Груп" надійшло усне клопотання, в якому просить витребувати від ДП "Укрдержреєстри України" документи, на підставі яких здійснювалось погашення складської квитанції квитанції серії АЧ №377080 від 30.09.2017р..
Обґрунтовуючи зазначене вище клопотання представник скаржника покликається на те, що представником скаржника - адвокатом ОСОБА_1 було направлено адвокатський запит від 20.03.2018р. до ДП "Держресстри України" з проханням надати документи, на підставі яких відбувалось погашення складської квитанції серії АЧ №377080 від 30.09.2017р.. Однак, ДП "Держреєстри України" не надало належним чином засвідчених копій або оригіналів запитуваних документів. Також, зазначає, що вказані вище документи можуть підтвердити обставини, на які посилається ТОВ "Цефей-Груп" у апеляційній скарзі, а саме те, що зерно було вивезено зі складу ТОВ "Лотівка Еліт" проти волі ТОВ "Цефей-Груп".
Також, зазначає про те, що у представника скаржника адвоката ОСОБА_1 відсутні документи на підтвердження того чи звертався представник позивача в судовому засіданні Господарського суду Хмельницької області з відповідним клопотанням про витребування відповідних документів, що зазначені у вказаному вище усному клопотанні.
В судовому засіданні 26.03.2019р. представник відповідача заперечив проти усного клопотання представника скаржника про витребування документів та надав відповідні пояснення.
Розглянувши заявлене усно клопотання скаржника про витребування документів, колегія зазначає наступне.
Згідно ч.3 ст.269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ч.ч.1-3, 5 ст.81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Суд може уповноважити на одержання витребуваних ним доказів заінтересовану сторону.
За змістом ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, вчинення судом дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (ч.1 ст.181 ГПК України).
За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (ч.2 ст.185 ГПК України).
Як свідчать матеріали справи, Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.10.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/862/18 та призначено підготовче засідання на 29.10.2018р..
Ухвалами Господарського суду Хмельницької області від 29.10.2018р., 08.11.2018р., 26.11.2018р. підготовче засідання відкладалось, а ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.11.2018р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2018р. закрито підготовче провадження у справі; справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 20.12.2018р..
Водночас, як встановлено судом, матеріали справи, під час розгляду справи судом першої інстанції, не містили відповідного клопотання позивача про витребування від ДП "Держресстри України" документів, на підставі яких відбувалось погашення складської квитанції серії АЧ №377080 від 30.09.2017р..
Доказів на підтвердження задоволення чи відхилення такого клопотання місцевим господарським судом матеріали справи теж не містять.
При цьому, доводи скаржника про те, що отримання вказаних доказів, за його твердженням, може істотно вплинути на правильне вирішення спору, будуються на припущеннях.
Також, звертаючись до суду з відповідним усним клопотанням, скаржником не надано суду доказів на підтвердження вжиття заходів щодо самостійного отримання документів, про витребування яких заявлено вказане клопотання, під час розгляду справи судом першої інстанції, як і не надано підтвердження неможливості отримання вищезазначених доказів позивачем або його представником, зокрема, звернення до ДП "Укрдержреєстри України".
Розглянувши зазначене вище усне клопотання скаржника про витребування документів, колегія суддів відхиляє його з огляду на його не обґрунтованість. Крім того, зібраних у справі документів та доказів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами, водночас при відкритті апеляційного провадження та призначення справи до розгляду нові докази не витребовувались та сторонами у справі не надавались. Крім того, суд, призначаючи справу до розгляду, надавав можливість учасникам у справі реалізувати свої процесуальні права на подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 03.01.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" укладено договір оренди №03/01-17 (далі - договір), відповідно до умов якого, орендодавець передає орендарю в тимчасове платне користування без права викупу нежитлове приміщення, визначене в п.1.2 цього договору - нежитлова будівля зерноскладу №11, місцезнаходження: Хмельницька область, м.Славута, вул.Привокзальна, 86, загальна площа: 1030,8кв.м. (п.п.1.1, 2.1 договору).
Згідно п.2.1 договору, орендар зобов'язується використовувати приміщення у власній господарській діяльності, а саме: для зберігання та очистки органічної продукції.
У відповідності до п.3.1 договору, предмет оренди повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем протягом 3 днів з моменту укладення цього договору.
Приймання предмета оренди в оренду та повернення з оренди оформляється сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі (п. 3.2 договору).
Відповідно до п.3.3 договору, предмет оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі предмета в оренду.
Приміщення на умовах цього договору надається орендарю в оренду до 31.12.2017 р., починаючи з дати підписання акту приймання-передачі (п.4.1 договору).
Згідно п.4.3 договору, після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний звільнити приміщення в день закінчення строку оренди та здати його орендодавцю згідно з актом приймання-передачі в технічно справному стані.
Орендар має право, зокрема використовувати об'єкт оренди на власний розсуд за умови, якщо це не суперечить цільовому призначенню об'єкта, та зобов'язаний, з-поміж іншого, після закінчення строку оренди звільнити приміщення протягом 5 календарних днів з дня закінчення строку оренди та здати його орендодавцю згідно з актом приймання-передачі у технічно справному стані з урахуванням природного зносу, включаючи всі поліпшення, які встановлені стаціонарно та є невід'ємною частиною приміщення (п. 6.1 договору).
У відповідності до п.п.6.11.1 договору, орендодавець зобов'язується забезпечити орендарю можливість безперешкодного користування приміщенням відповідно до умов, передбачених цим договором, 24 години на добу і 7 днів на тиждень; згідно з пп.6.11.3 - прийняти приміщення у орендаря за актом приймання-передачі
Договір оренди припиняється по закінченню строку його дії, достроково за вимогою однієї з сторін, за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених цим договором (п.7.1 договору).
Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами (п.10.1 договору).
Договір оренди від 03.01.2017р. №03/01-17, акт підписані сторонами, скріплені відтисками їх печаток.
Згідно акта приймання-передачі майна в оренду до договору оренди від 03.01.2017р. орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно: нежитлову будівлю зерноскладу №11 загальною площею 1030,8кв.м. за адресою: Хмельницька область, м.Славута, вул.Привокзальна, 86.
Матеріали справи містять копії складської квитанції на зерно №125 від 30.09.2017р. (серії АЧ №377080), в якій зазначено, що зерновий склад ТОВ "Лотівка Еліт" (Хмельницька область, м.Славута, вул.Привокзальна, 86) прийняв на зберігання від ТОВ "Цефей-Груп" на підставі договору складського зберігання від 10.06.2017р. пшеницю м'яку (3 класу), урожаю 2016 року вагою 512638 кг, знеособлене зберігання. Якість зерна засвідчує аналізна картка №1597 від 30.09.2017р., видана ВТЛ ОСОБА_4 ОСОБА_5 Зерновий склад зобов'язується зберігати зерно в строк до 01.06.2018р.. На копії складської квитанції, наданій відповідачем, зазначена відмітка "Погашено".
Відповідно до витягу з Реєстру складських документів на зерно №13985 від 05.11.2018р. серії ДП №002656, виданий ДП "Держреєстри України", який засвідчує, що ТОВ "Цефей-Груп" зберігав на ОСОБА_4, ТОВ за адресою: 30002, Хмельницька область, Славута, вул.Привокзальна, 86, зерно згідно договору складського зберігання від 10.06.2016р. №10/06-2016/ЛЦ. Найменування зерна: пшениця м'яка (3 класу); залікова вага: 512638 кг; термін зберігання зерна на складі: до 01.06.2018р.. На зерно виданий наступний документ: складська квитанція, серія АЧ №377080, поточний номер у реєстрі зернового складу: 125, власник складського документу: ТОВ "Цефей-Груп", дата внесення запису до основного реєстру: 30.09.2017р., дата погашення складського документа в основному реєстрі: 31.07.2018р.. Ознаки застави зерна: не заставлено.
Надалі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" у листі від 02.05.2018р. №75, адресованому Товариству з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт", Шепетівському та Славутському відділам поліції ГУ НП в Хмельницькій області повідомив, що він як орендар нежитлової будівлі зерноскладу №11, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м.Славута, вул.Привокзальна, 86 за договором оренди від 03.01.2017р. №03/01-17, зберігав на складі пшеницю спельту лущену органічну в кількості 400,518 тон загальною вартістю 874318,34грн.. Після закінчення строку дії договору, а саме 31.12.2017р., ТОВ "Цефей-Груп" неодноразово намагався вивезти (забрати) товар, який є його власністю, з території зерноскладу, але невстановлені працівники ТОВ "Лотівка Еліт", навмисно перешкоджають представникам ТОВ "Цефей-Груп" в доступі до товару. Тому вимагав в строк до 05.05.2018р. повернути позивачу пшеницю спельту лущену органічну в кількості 400,518 тон загальною вартістю 874318,34грн..
Водночас, у відповідь на зазначений лист Шепетівський відділ поліції ГУ НП в Хмельницькій області листом від 11.05.2018р. №7306/124104-18 повідомив про реєстрацію заяви та направлення за належністю для прийняття рішення до Славутського відділу поліції ГУ НП в Хмельницькій області.
Також, у матеріали справи наявна копія оборотно-сальдової відомості по рахунку 27 за грудень 2017 р., картки рахунку 27 за грудень 2017р..
Крім того, до матеріалів справи ТОВ "Цефей-Груп" надано копію договору поставки від 26.03.2018р. №26/03-2018/Ц (далі - договір поставки), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Захід-Насіння" (покупець), згідно п.1.1 якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця пшеницю спельту, урожаю 2017 року, в загальній кількості 112,120 тон +/-3% (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Ціна однієї тони товару становить 5300,00 гривень, в тому числі ПДВ. Ціна включає в себе всі витрати, які пов'язані з навантаженням товару на залізничний транспорт покупця. Загальна вартість товару складає 594236,00 гривень +/-3 % в тому числі ПДВ (п.п.1.2, 1.3 договору поставки).
У відповідності до п.1.4 вищевказаного договору передача товару здійснюється постачальником на умовах ЕХW, згідно правил ІНКОТЕРМС 2010 р. Місце передачі товару: Хмельницька область, м.Славута, вул.Привокзальна, 86 (елеватор ТОВ "Лотівка Еліт").
Згідно п.1.5 договору поставки, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі товару.
Пунктом 1.6 договору поставки передбачений термін поставки до 27.04.2018р..
Також, до матеріалів справи ТОВ "Цефей-Груп" надано копію виданої ним видаткової накладної №13 від 13.04.2018р. для ТОВ Фірма "Захід-Насіння" на пшеницю спельту (лущену) в кількості 112,12 т. на суму 594236,00грн..
За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт", в якому просило зобов'язати останнє повернути пшеницю спельту лущену органічну в кількості 400,518 тон в натурі як безпідставно набуте майно.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" без достатньої правової підстави утримує 400,518 тон пшениці загальною вартістю 874318,34грн., яка належить позивачу та знаходиться в приміщенні, яке орендувалось позивачем на підставі договору оренди від 03.01.2017р. №03/01-17.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.10.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/862/18 та призначено підготовче засідання на 29.10.2018р..
Ухвалами Господарського суду Хмельницької області від 29.10.2018р., 08.11.2018р., 26.11.2018р. підготовче засідання відкладалось, а ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.11.2018р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2018р. закрито підготовче провадження у справі; справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 20.12.2018р.. У судовому засідання 20.12.2018 р. постановлено ухвалу про оголошення перерви до 10.01.2019р..
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" у письмовому відзиві від 23.10.2018 р. на позов зазначило, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" не довело наявності станом на 31.12.2017р. в орендованому приміщенні 512,638 тон пшениці спельти лущеної органічної.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" у письмовій відповіді від 06.11.2018р. на відзив вказало, що відповідач обізнаний про наявність в орендованому приміщенні пшениці позивача, що підтверджується складською квитанцією на зерно від 30.09.2017р. №125, оригінал якої повинен бути наявний у відповідача, та витягом від 05.11.2018р. №13985 з реєстру складських документів на зерно.
Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" у письмових поясненнях від 01.11.2018р., запереченнях від 23.11.2018р. на відповідь на відзив звернув увагу на те, що з витягу з реєстру складських документів слідує, що квитанція від 30.09.2017р. №125 станом на 31.07.2018 р. погашена по причині отримання зерна власником СДЗ.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" в порядку ст.46 ГПК України було подано та судом прийнято 26.11.2018р. заяву, в якій просить зобов'язати ТОВ "Лотівка Еліт" повернути ТОВ "Цефей-Груп" пшеницю спельту лущену органічну в кількості 400,518 тон в натурі, обґрунтовуючи невиконанням відповідачем вимог укладеного між сторонами договору зберігання пшениці спельти лущеної та наслідками такого невиконання, передбаченими ст.ст.949, 953 Цивільного кодексу України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається, зокрема на те, що відповідач прийняв на зберігання 30.09.2017р. від позивача 512638 кг пшениці м'якої, при цьому наявна у матеріалах справи складська квитанція №125 від 30.09.2018р. засвідчує наявність укладеного між сторонами договору зберігання. Зазначає, що оскільки відповідачем станом на 19.11.2018р. не виконано обов'язок зберігача (зернового складу) щодо повернення зерна, є підстави для зобов'язання його виконати такий обов'язок.
У письмових поясненнях від 12.12.2018 р. відповідач з огляду на заяву позивача про зміну підстав позову зазначає, що між сторонами не було укладено у письмовій формі жодного договору складського зберігання зерна, а взаємовідносини сторін базувались лише на складській квитанції №125 від 30.09.2017р., погашення якої відбулось 31.07.2018р. по причині отримання зерна власником СДЗ. Інших складських квитанцій позивачу не надавалось. Вказує, що між сторонами відсутні будь-які взаємовідносини по зберіганню зерна.
Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.01.2019р. по справі №924/862/18 у позові відмовлено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що посилаючись на неповернення відповідачем пшениці спельти лущеної органічної в кількості 400,518 тон в натурі, яка зберігалась ним на підставі договору зберігання, позивач просить зобов'язати відповідача повернути йому пшеницю спельту лущену органічну в кількості 400,518 тон в натурі.
Відповідно до ч.1 ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених ст.208 цього Кодексу, серед яких укладення договору між юридичними особами. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. У разі передання речі на зберігання іншій особі, умови договору зберігання є чинними і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання. У разі якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч.1 ст.937, ч.2 ст.938, ч.3 ст.943, ч.1 ст.950, ст.953 ЦК України).
Згідно п.10 ч.1 ст.1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зберігання зерна це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.
Статтею 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. На вимогу особи, яка здала зерно на зберігання, зерновий склад зобов'язаний виписувати окремі складські документи на зерно на будь-які частини зданого на зберігання зерна. Нові складські документи на зерно видаються в обмін на раніше виписані.
Пунктом 24 ч. 1 ст.1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" унормовано, що складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.
У відповідності до ст.43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Розділом 1 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003р. №198 (далі - Положення), передбачено, що бланки складських документів на зерно є бланками документів суворої звітності. Їх виготовлення, отримання, доставка, облік, зберігання, видача, списання проводяться згідно з чинним законодавством. Кожний примірник бланків складських документів повинен мати свої індивідуальні номер і серію (п.п.1.3, 1.4).
Згідно п.1.5 розділу 1 Положення, облік надходження, використання бланків складських документів здійснюються державним підприємством "Держреєстри України" в електронному вигляді в Реєстрі складських документів на зерно. Другі примірники виданих зерновим складом складських документів на зерно та невикористані бланки складських документів на зерно зберігаються на зерновому складі. Внесення до Реєстру складських документів на зерно інформації про використання бланків складських документів здійснюється відповідно до вимог та порядку, які визначаються Кабінетом Міністрів України у відповідності до положень статті 45 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".
Відповідно до п.1.19 розділу 1 Положення після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі.
Як свідчать матеріали справи, згідно наявної у ній копії складської квитанції на зерно №125 від 30.09.2017р. (серії АЧ №377080), відповідачем прийнято від позивача на зберігання на підставі договору складського зберігання від 10.06.2016р. №10/06-2016/ЛЦ пшеницю м'яку (3 класу), урожаю 2016 року вагою 512638 кг.
Вказана квитанція містить відмітку про її погашення.
Також, як встановлено судом, відповідно до витягу №13985 з Реєстру складських документів на зерно від 05.11.2018р. серії ДП №002656, виданим ДП "Держреєстри України", підтверджується, що ТОВ "Цефей-Груп" зберігав на ОСОБА_4 зерно згідно договору складського зберігання від 10.06.2016р. №10/06-2016/ЛЦ. Найменування зерна: пшениця м'яка (3 класу); залікова вага: 512638 кг; термін зберігання зерна на складі: до 01.06.2018р.. На зерно виданий наступний документ: складська квитанція, серія АЧ №377080, поточний номер у реєстрі зернового складу: 125, власник складського документу: ТОВ "Цефей-Груп", дата внесення запису до основного реєстру: 30.09.2017р., дата погашення складського документа в основному реєстрі: 31.07.2018р..
Докази на підтвердження помилковості, неправильності, сфальшованості інформації зазначеної у вказаному Реєстрі складських документів на зерно від 05.11.2018р. №13985 серії ДП №002656, виданому ДП "Держреєстри України" у матеріалах справи відсутні та скаржником на спростування зворотнього не надано.
За приписами ст.46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.
Пунктами 10.1-10.5 Положення встановлено, що якщо при заповненні бланка складського документа на зерно були допущені помилки, то уповноважений працівник складу погашає цей бланк та його копії написом "погашено", указує дату, прізвище та ініціали і ставить підпис на обох частинах подвійного складського свідоцтва. Поклажодавець не відшкодовує вартості бланка, зіпсованого під час виписки складського документа.
Якщо замість пошкодженого складського документа на зерно видано новий складський документ або в разі заміни одного складського документа на зерно на інший уповноважена особа погашає два примірники складського документа на зерно написом "Погашено", вказує дату, прізвище, ініціали і ставить підпис.
Після видачі зерна власникам складських документів на зерно уповноважена особа зернового складу погашає прийняті складські документи на зерно написом "Погашено", вказує дату, прізвище, ініціали і ставить підпис.
Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з Реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Інформація про погашення складських документів передається до державного (центрального) Реєстру складських документів на зерно згідно із статтею 45 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".
Погашені складські документи на зерно, у тому числі другі примірники та дублікати, а також документи, що підтверджують сплату суми боргу за заставним свідоцтвом, письмові звернення власників складських документів зберігаються зерновим складом протягом трьох років після закінчення строку зберігання зерна.
Відповідні положення містять також і пункти 40-44 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2003р. №510.
Згідно п.2.5.4 розділу 2 Положення визначено, що зерновий склад щоденно надсилає державному підприємству "Держреєстри України" дані в електронному вигляді в порядку, визначеному Міністерством аграрної політики України, відомості про видані та погашені зерновим складом протягом попереднього робочого дня складські документи на зерно.
Відповідно до п.1.2 Порядку ведення основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, і реєстру зернового складу, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України 11.08.2005р. №374, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 вересня 2005р. за №1098/11378 (далі - Порядок), основний реєстр складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання (Реєстр), - це електронна база даних, що формується на основі реєстрів, які ведуться на зернових складах, що містить відомості про зерно (заставне зерно), прийняте зерновими складами на зберігання у визначеному обсязі й до визначеного строку, та про видані ними складські документи на зерно та про держателів таких документів.
У відповідності до п.2.3 Порядку реєстратор зобов'язаний щоденно надсилати до Реєстру в порядку, визначеному адміністратором Реєстру, всі відомості, що вносяться до реєстру зернового складу, у форматі, який визначається уніфікованим програмним забезпеченням.
Внесення змін у Реєстр здійснюється реєстратором шляхом внесення запису до Реєстру у разі: а) погашення зіпсованого при виписці чи пошкодженого при транспортуванні бланка складського документа; б) видачі нового складського документа при прийманні зерна на зберігання; в) видачі нових складських документів замість раніше виданих складських документів без відвантаження чи переоформлення зерна; г) погашення раніше виданого складського документа у зв'язку із повним або частковим відвантаженням чи переоформленням зерна; ґ) погашення раніше виданого складського документа у зв'язку із втратою або пошкодженням складського документа; д) погашення раніше виданого складського документа у зв'язку із виявленням помилок у складському документі; е) вчинення індосаменту; є) надання кредиту під заставу зерна, прийнятого на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом; ж) втрати чинності складських документів при невитребуванні заставного зерна в установлений термін; з) видачі дубліката простого складського свідоцтва; и) видачі витягу з Реєстру (п.2.4 Порядку).
За приписами п.2.5 Порядку для внесення змін у Реєстр відповідно до підпунктів "в", "г", "ґ", "д", "е" пункту 2.4 держатель складського документа (уповноважена ним особа) повинен звернутися до реєстратора із заявою про внесення змін у Реєстр.
Пунктами 2.6, 2.7 Порядку визначено, що внесення змін у Реєстр у зв'язку з втратою складського свідоцтва на зерно здійснюється безпосередньо після надходження відповідної заяви. При цьому зерновий склад припиняє операції щодо зерна, на який цей документ був виданий, до відновлення прав за втраченим складським свідоцтвом на підставі рішення суду. В інших випадках реєстратор після надходження заяви про внесення змін у Реєстр перевіряє достовірність наведених у заяві відомостей і протягом трьох робочих днів вносить зміну у Реєстр та, в разі потреби, видає нові складські документи з погашенням раніше виданих. На підтвердження факту отримання нових складських документів держатель (уповноважена ним особа) ставить підпис у журналі реєстрації.
У разі виявлення помилок у виданих складських документах з вини реєстратора він погашає ці складські документи, вносить зміни у Реєстр та видає новий документ держателю складського документа (уповноваженій ним особі) безкоштовно. На підтвердження факту отримання нового документа держатель (уповноважена ним особа) ставить підпис у журналі реєстрації. У разі пошкодження складського документа, якщо таке пошкодження дозволяє ідентифікувати документ як достовірний, реєстратор на підставі другого примірника складського документа, що зберігається у нього, за рахунок держателя складського документа (уповноваженої ним особи), який звернувся із заявою про заміну складського документа, видає новий складський документ з тими самими обов'язковими реквізитами, крім номера, серії та порядкового номера документа. На підтвердження факту отримання нових складських документів держатель (уповноважена ним особа) ставить підпис у журналі реєстрації. При цьому вносяться зміни у Реєстр та вилучається з обігу і погашається пошкоджений складський документ.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.
У відповідності до ст.46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та п.п.10.1, 10.3 Положення, відповідних приписів Порядку, погашення складських документів на зерно може відбуватися як в результаті отримання зерна поклажодавцем, так і в результаті допущення помилки при заповненні бланка складського документа, його пошкодження, втрати тощо.
Однак складський документ, який погашений чи в результаті отримання майна поклажодавцем, чи в результаті допущення помилки під час заповнення чи в інших визначених законодавством випадках не може бути підставою для покладення на зберігача обов'язку з повернення зазначених у такій погашеній квитанції матеріальних цінностей.
За приписами п.2.5 Порядку, для внесення відповідних змін у Реєстр із заявою про внесення змін до реєстратора повинен звернутись держатель складського документа.
Водночас, судом оцінюється критично покликання позивача на відсутність доказів у підтвердження передання позивачу спірного зерна з огляду на те, що позивачем не спростовано факту погашення складського документа, на який він посилається як на підставу для зобов'язання відповідача повернути зазначене у такому документі майно.
Слід також звернути увагу на те, що позивач просить повернути йому спельту лущену органічну в кількості 400,518 т, однак у квитанції, на яку посилається як на доказ укладення договору зберігання, зазначено про прийняття від позивача на зберігання пшениці м'якої (3 класу), урожаю 2016 року вагою 512638 кг.
Також, не беруться до уваги покликання позивача на продаж частини спірного зерна пшениці ТОВ "Захід-Насіння" за договором від 26.03.2018р. №26/03-2018/Ц, оскільки останнім передбачений продаж пшениці урожаю 2017 року, тоді як в складській квитанції від 30.09.2017р. №135, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, зазначена пшениця урожаю 2016 року.
Водночас, вимога позивача у листі від 02.05.2018р. №75, адресованому в тому числі відповідачу, про повернення пшениці спельти лущеної органічної в кількості 400,518 тон загальною вартістю 874318,34грн., стосувалася пшениці, яка, як зазначено у листі, зберігалась в зерноскладі №11, орендованому на підставі укладеного з відповідачем договору від 03.01.2017р. №03/01-17.
Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги, що у Реєстрі складських документів на зерно від 05.11.2018р. №13985 серії ДП №002656 міститься інформація про погашення 31.07.2018р. складської квитанції серія АЧ №377080 №125 та відповідна відмітка наявна на копії самої квитанції, наданої в матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог щодо повернення позивачу пшениці спельти лущеної органічної в кількості 400,518 тон з посиланням на вищезазначену складську квитанцію.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржниками не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційних скаргах.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.01.2019р. у справі №924/862/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп", - без задоволення.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп", м.Броники, Новоград-Волинського району Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.01.2019р. у справі №924/862/18 - без змін.
2. Справу №924/862/18 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "28" березня 2019 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Савченко Г.І.