вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" березня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/5325/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Подоляк Р.Ю.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.03.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "ОККО-Бізнес Контракт" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 (повний текст підписано 20.09.2018)
у справі № 910/5325/18 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва"
до Приватного підприємства "ОККО-Бізнес Контракт"
про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 18 770 222,24 грн.
В судовому засіданні 06.03.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ОККО-Бізнес Контракт" про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 18770222,24 грн.
В обґрунтування позову зазначено наступне.
ПАТ "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" звернулось до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою, пославшись на те, що за результатами проведення процедури закупівлі між сторонами було укладено Договір поставки №ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017, відповідно до умов якого відповідач мав поставити позивачу дизельне пальне у кількості 10000 тон на загальну суму 197880000,00 грн.
У подальшому відповідачем було подано позов до Господарського суду міста Києва про зобов'язання позивача укласти додаткову угоду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі №910/9982/17 позов ПП "ОККО-Бізнес Контракт" задоволено частково та зобов'язано позивача укласти Додаткову угоду №1 до договору поставки, якою зокрема було збільшено вартість обумовленого договором товару до 216712900,00 грн. за 10000 тон.
На виконання вказаного рішення суду між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 від 22.08.2017 до Договору поставки №ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017 та сплачено позивачем вартість обумовленого договором товару.
Вказане рішення Господарського суду міста Києва було скасоване постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2017 та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено, оскільки внесення таких змін до Договору суперечить вимогам Закону України "Про публічні закупівлі".
Позивач зазначає, що у зв'язку із укладенням між сторонами вказаної Додаткової угоди на підставі скасованого у подальшому рішення суду, останній сплатив вартість поставленого позивачем товару в розмірі, що більший від суми, визначеної у Договорі, на суму 18770222,24 грн.
На підставі викладеного, позивач просить суд визнати Додаткову угоду №1 від 22.08.2017 недійсною та витребувати у відповідача майно з чужого незаконного володіння, шляхом стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 18770222,24 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 у справі №910/5325/18 позов задоволено.
Визнано недійсною Додаткову угоду №1 від 22.08.2017 до Договору поставки №ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017, укладену між Приватним підприємством "ОККО-Бізнес Контракт" та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва".
Стягнуто з Приватного підприємства «ОККО-Бізнес Контракт» на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" 18 770 222,24 грн. безпідставно отриманих коштів та 281553,33 грн. судового збору.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, встановивши невідповідність укладеної Додаткової угоди вимогам закону - п.п. 2, 6 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", дійшов висновку, що остання підлягає визнанню недійсною на підставі ст. 215 ЦК України, а сплачені позивачем відповідачу на підставі Додаткової угоди №1 до Договору грошові кошти в загальному розмірі 18770222,24 грн. підлягають поверненню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
На думку апелянта, відповідач мав законні підстави для збільшення вартості товару, яке оформлене Додатковою угодою № 1 до Договору поставки №ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017, а тому отримані кошти не були набуті безпідставно.
Апелянт зазначає, що подаючи свою тендерну пропозицію 08.12.2016, відповідач не міг знати про збільшення ставок акцизного податку на пальне, яке відбулось з 01.01.2017.
Починаючи з 08.12.2018 та включно до моменту підписання договору про закупівлю відповідач, згідно законодавства, не міг вчинити будь - яких дій, направлених на зміну ціни відповідно до зміни обставин, та не міг відмовитись від своїх зобов'язань без втрати забезпечення тендерної пропозиції у розмірі 5 940 000,00 грн.
Апелянт вказує, що згідно додаткової угоди № 1 від 22.08.2017 до Договору поставки № №ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017 сторонами було досягнуто згоди на збільшення ціни за одиницю продукції на суму 1883,29 грн., що не перевищує зростання ціни палива відповідно до збільшеного акцизу.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник позивача зазначає, що твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не містять жодної норми матеріального чи процесуального права, порушення яких було допущено судом першої інстанції, а аргументація відповідача зводиться до оскарження положень постанови Вищого господарського суду України від 11.12.2017 у справі №910/9982/17.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 06.11.2018 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 у справі №910/5325/18 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, з огляду на неподання документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі та пропуску строку на апеляційне оскарження без подання клопотання про його поновлення з обґрунтуванням причин пропуску.
04.12.2018 від відповідача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано, зокрема, платіжне доручення №0001844984 від 04.12.2018 про сплату 2643,00 грн. судового збору та заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2018.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 у справі №910/5352/18 поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.02.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 оголошено перерву у справі до 06.03.2019, враховуючи необхідність додаткового з'ясування обставин справи.
06.03.2019 від представника відповідача надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Вказана заява вмотивована тим, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у відповідача виникли обґрунтовані сумніви у неупередженості колегії суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Колегія суддів дійшла висновку про залишення без розгляду вищевказаної заяви представника відповідача з огляду на наступне.
Частинами 3 та 4 статті 38 ГПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1- 4 частини першої статті 35 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Відповідно до відбитку штампу Північного апеляційного господарського суду на звороті зазначеної ухвали копії ухвали були надіслані учасникам справи 22.12.2018.
Як свідчить результат пошуку за номером поштового відправлення на офіційному сайті Укрпошти в мережі Інтернет, поштове відправлення з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 за штриховим ідентифікатором № 0411624200349, надіслане апеляційним господарським судом Приватному підприємству "ОККО-Бізнес Контракт", було вручено адресату (особисто) 26.12.2018.
Крім того, представник відповідача Якубовська П.А. ознайомлювалась з матеріалами справи 03.12.2018.
Враховуючи наведені вище обставини, які свідчать про те, що відповідач - Приватне підприємство "ОККО-Бізнес Контракт" ще з 26.12.2018 було достовірно обізнано про склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, визначений для розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства "ОККО-Бізнес Контракт" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2018, відвід міг бути заявлений ним в строк до 08.01.2019 включно (з урахуванням вихідних та святкових днів), однак фактично заяву про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б. представник відповідача подав безпосередньо перед судовим засіданням (о 14 годині 19 хвилин), про що свідчить відбиток вхідного штампу Північного апеляційного господарського суду на першому аркушу заяви про відвід, тобто після закінчення процесуального строку, встановленого частиною 3 статті 38 ГПК України. При цьому, відповідачем в заяві про відвід не зазначено і з матеріалів справи не вбачається виняткових випадків, коли про підстави відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку.
Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про залишення заяви Приватного підприємства "ОККО-Бізнес Контракт" про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б. без розгляду, оскільки заяву про відвід було заявлено відповідачем після спливу встановленого частиною 3 статті 38 ГПК України строку.
Явка представників сторін
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.03.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.03.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
28.02.2017 між сторонами укладено Договір поставки № ЦЗВ-14-01817-01 (надалі - Договір), за умовами якого відповідач зобов'язувався поставити, а позивач прийняти та оплатити товар - паливо рідинне та газ; оливи мастильні (газойлі (дизельне паливо), найменування, марка та кількість якого вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору ціна на товар, який продається за цим договором, встановлюється в національній валюті України - гривні, на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення в межах України із подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках позивача (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" ред. 2010), і включає: вартість товару, всі податки та збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ, і вказується в специфікаціях до даного Договору.
У пункті 2.3 Договору передбачено, що сторони планують за цим Договором поставити товар на суму 164900000,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 32980000,00 грн., на загальну суму 197880000,00 грн.
Кількість Товару, який планується до поставки за цим Договором, вказується в специфікаціях до цього Договору (п. 4.1 Договору).
У специфікації № 1 до Договору сторони погодили код товару, найменування, виробника та країну походження, призначення нормативно-технічної документації, яким відповідає товар, кількість товару (тон), ціну однієї тони без ПДВ, суму вартості товару, умови поставки, термін поставки та умови оплати вартості товару.
Так, зі змісту специфікації № 1 до Договору слідує, що ціна 1 тони товару без ПДВ становить 16490,00 грн., а загалом за Договором має бути поставлено 10000 тон.
Згідно з п. 2.4 Договору ціна товару, обсяги закупівлі зазначені у специфікаціях, та сума Договору можуть бути змінені сторонами шляхом підписання додаткової угоди виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
У разі настання обставини, передбачених ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" у частині зміни ціни, будь-яка із сторін має право ініціювати подання відповідної додаткової угоди, що підтверджується довідкою ДП "Держзовнішінформ" (п. 2.5 Договору).
Спір щодо необхідності перегляду ціни договору та підписання додаткових угод був предметом розгляду судом справи № 910/9982/17, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 в якій позивача було зобов'язано укласти з відповідачем Додаткову угоду № 1 до Договору. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 вказане рішення залишено без змін.
22.08.2017 між сторонами було укладено на підставі рішення суду у справі № 910/9982/17 Додаткову угоду № 1 до Договору, за якою специфікацію № 1 до Договору викладено в другій редакції на суму 180594083,33 грн., крім того ПДВ 20 % - 36118816,66 грн., на загальну суму 216712900,00 грн. (п. 1 Додаткової угоди).
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди пункт 2.3 Договору викладено в наступній редакції: "Сторони планують за цим Договором поставити товар на загальну суму 180594083,33 грн., крім того ПДВ 20 % - 36118816,66 грн., на загальну суму 216712900,00 грн.".
Водночас, постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2017 у справі № 910/9982/17 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору відмовлено повністю.
Дана постанова касаційного суду мотивована тим, що внесення змін до Договору із одночасним застосуванням випадків, передбачених п.п. 2 та 6 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", не є можливим, оскільки призведе до зміни істотних умов Договору у не передбачених Законом випадках - збільшення суми, визначеної у Договорі, з 197880000,00 грн. до 216712900,00 грн. Крім того, із встановлених судами обставин вбачається, що про збільшення ціни товару позивачу (постачальнику) стало відомо до моменту укладення Договору.
Наведені обставини в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребують доказування.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
При цьому норма п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок.
Ураховуючи, що зміна ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів може відбуватися як в бік збільшення, так і в бік зменшення, сума договору про закупівлю може змінюватися в залежності від таких змін без зміни обсягу закупівлі.
При цьому пункти 1 - 7 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" не передбачають випадків щодо збільшення обсягів закупівлі після підписання договору про закупівлю до повного виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі.
Крім того, кожен з вищезазначених випадків застосовується у залежності від виникнення підстав, що спричинили внесення відповідних змін до договору про закупівлю.
Таким чином, внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим в кожному окремому випадку.
При цьому, одночасне застосування зазначених випадків не є можливим, оскільки одночасне внесення таких змін призведе до зміни істотних умов договору про закупівлю у непередбачених Законом випадках.
Аналогічна позиція викладена в листі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06.
Отже, зміна істотних умов Договору після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, що призвело до збільшення визначеної у Договорі суми, за умови відсутності зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів та коливання ціни такого товару на ринку, здійснена всупереч вимогам п.п. 2, 6 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Таким чином, встановивши невідповідність укладеної Додаткової угоди вимогам закону - п.п. 2, 6 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" остання підлягає визнанню недійсною на підставі ст. 215 ЦК України.
Як передбачено ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сплачені позивачем відповідачу на підставі Додаткової угоди №1 до Договору грошові кошти в загальному розмірі 18770222,24 грн. підлягають поверненню, з огляду на визнання такої угоди недійсною.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі
Доводи апелянта, що подаючи свою тендерну пропозицію 08.12.2016 відповідач не міг знати про збільшення ставок акцизного податку на пальне, яке відбулось з 01.01.2017, а починаючи з 08.12.2018 та включно до моменту підписання договору про закупівлю відповідач, згідно законодавства, не міг вчинити будь - яких дій, направлених на зміну ціни відповідно до зміни обставин, та не міг відмовитись від своїх зобов'язань без втрати забезпечення тендерної пропозиції у розмірі 5 940 000,00 грн. спростовуються наступним.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році", який набрав чинності з 01.01.2017, акцизний податок на 1000 л дизельного палива (Євро 5) збільшився з 95 євро до 139,5 євро, тобто на 44,5 євро, що в процентному відношенні становить 46,8%, тоді як тендерна пропозиція, що подавалась 07.12.2016, не враховувала величину зміни акцизного податку, та на підвищення ринкових цін на пальне станом на момент проведення понижуючого аукціону 08.02.2017.
Договір поставки № ЦЗВ-14-01817-01 був укладений між сторонами 28.02.2017.
Таким чином, колегія суддів відзначає, що в момент укладення договору поставки сторони не могли виходити з того, що зміна акцизного податку не настане, оскільки вона вже мала місце.
Посилання апелянта на те, що згідно додаткової угоди № 1 від 22.08.2017 до Договору поставки № №ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017 сторонами було досягнуто згоди на збільшення ціни за одиницю продукції на суму 1883,29 грн., що не перевищує зростання ціни палива відповідно до збільшеного акцизу не приймаються до уваги з огляду на положення ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Твердження скаржника про помилковість висновків Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 11.12.2017 у справі № 910/9982/17, колегією суддів не беруться до уваги.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішенні у справі "Желтяков проти України" зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого , проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхне рішення не ставилось під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про задоволення позову.
Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства "ОККО-Бізнес Контракт" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 у справі №910/5325/18.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ОККО-Бізнес Контракт" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 у справі №910/5325/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 у справі №910/5325/18 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/5325/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 29.03.2019 після виходу головуючого судді з відпустки за сімейними обставинами.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б.Михальська