Постанова від 27.03.2019 по справі 5023/10655/11

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2019 р. Справа № 5023/10655/11

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Сіверін В.І.

секретар судового засідання - Соляник Н.В.

за участю:

від апелянта - ОСОБА_1

від кредиторів - не з'явилися

від позивача - ОСОБА_2

від ДВС - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду

апеляційну скаргу Державного підприємства “Завод імені ОСОБА_3”, м. Харків (вх.№477 Х/2)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2019р. у справі №5023/10655/11 (головуючий суддя - Усатий В.О., судді: Савченко А.А., Яризько В.О., постановлену в м. Харкові о 15:43 годині, повний текст складено 24.01.2019р.),

за результатами розгляду:

скарги боржника: Державного підприємства “Завод імені ОСОБА_3”, м. Харків, (вх. № 32559 від 19.11.2018 р.)

на дії/бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області

за позовом: Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал", м. Київ,

до відповідача: Державного підприємства “Завод імені ОСОБА_3”, м. Харків,

про стягнення коштів

в межах справи про банкрутство Державного підприємства “Завод імені ОСОБА_3”, м. Харків

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області від боржника надійшла скарга (вх. № 32559 від 19.11.2018 р.), в якій Державне підприємство “Завод імені ОСОБА_3” просило суд визнати неправомірною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області про стягнення виконавчого збору від 10.10.2018р.

Скаржник посилався на те, що виконавчою службою неправомірно стягнуто виконавчий збір в сумі 1223125,74 грн., оскільки боржник добровільно погасив частину заборгованості в сумі 100000,00 грн. ще до відкриття виконавчого провадження, тому наявні підстави для скасування вищезазначеної постанови.

Скаржник також зазначив, що звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування вищезазначеної постанови, однак ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018р. у справі №520/9754/18 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі та роз'яснено, що розгляд та вирішення справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.01.2019р. у справі №5023/10655/11 відмовлено боржнику в задоволенні скарги (вх.№ 32559 від 19.11.18) на дії виконавчої служби.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що судом не встановлено в діях державного виконавця порушень вимог закону при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору, а постанова про стягнення виконавчого збору виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Державне підприємство “Завод імені ОСОБА_3”, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 31.01.2019 року за вих.№ 467/16 на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2019р. у справі №5023/10655/11, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу боржника задовольнити.

Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з неповним з'ясуванням обставин справи, а також судом першої інстанції допущені порушення норма матеріального та процесуального права, зокрема, ст.19 Конституції України, ст.ст. 4, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», п.8 розділу 3, п.7 розділу 1 Інструкції з примусового виконання рішень.

Апелянт, посилаючись на часткове виконання рішення у справі №5023/10655/11 (наказ господарського суду Харківської області від 06.12.2017р.), вважає, що виконавчий збір, який підлягає стягненню з боржника, складає 1213125,74 грн., замість зазначеного у постанові ВП №57400369 виконавчого збору у сумі 1223125,74 грн.

Апелянт зазначає, що в ухвалі та відповідному судовому наказі зазначено найменування боржника - Державне підприємство “Завод ім. В.О. Малишева”, що не відповідає повному найменуванню згідно даних ЄДРПОУ та статутних документів (Державне підприємство “Завод імені ОСОБА_3”).

На думку апелянта, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №57400369 від 10.10.2018р. винесена з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, державним виконавцем прийнято до виконання виконавчий документ, який не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

У відзиві на апеляційну скаргу Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та просить її задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, вважає, що підставою для початку примусового виконання судового рішення є виконавчий документ із зазначенням в ньому повного найменування боржника.

На думку Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», оскільки повне найменування боржника в наказі про примусове виконання рішення суду першої інстанції не відповідає відомостям, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувану без виконання на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

У відзиві на апеляційну скаргу Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2019р.

Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" вважає, що у державного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки помилка в ухвалі та наказі господарського суду Харківської області у справі №5023/10655/11 була виправлена шляхом постановлення ухвал про виправлення описок.

Стягувач зазначає, що під час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору державним виконавцем дотримано приписів Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512, тому відсутні підстави для задоволення скарги Державного підприємства “Завод імені ОСОБА_3” на дії державної виконавчої служби.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2019р. сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Сіверін В.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства “Завод імені ОСОБА_3” від 31.01.2019 року за вих.№ 467/16 на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2019р. у справі №5023/10655/11, розгляд справи призначено на 27.03.2019р.

Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Стаття 269 ГПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до приписів статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників апелянта та стягувача (позивача), обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 грудня 2011 року порушено провадження у справі № 5023/10655/11 за заявою ДП "Львівський бронетанковий завод" про визнання банкрутом ДП "Завод ім. Малишева" за загальною процедурою.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2012 за результатами підготовчого засідання встановлено розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора - ДП "Львівський бронетанковий ремонтний завод" в сумі 512640,00 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майна.

У справі № 5023/10655/11 триває процедуру розпорядження майном.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.12.2017 р. у справі №5023/10655/11 задоволено заяву Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" (вх. № 2270/17 від 10.07.2017 р.) про стягнення коштів, стягнуто з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева ( код 14315629, 61001, м.Харків, вул.Плеханівська, 126) на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" (код 14307357, 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, р/р 26002020041743 у Публічному акціонерному товаристві "Державний Експортно-імпортний банк України", МФО 322313) 12050499,97 грн. заборгованості та 180757,50 грн. судового збору.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено поняття обов'язковості судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За змістом ч.1 ст.327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

12.12.2017 р. господарським судом Харківської області видано наказ на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 06.12.2017р. у справі №5023/10655/11.

05.10.2016р. набрав чинності Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VІІ.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі відповідних виконавчих документів, зокрема, на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

10.10.2018 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу суду від 12.12.2018 р., які направлено стягувачу та боржнику.

10.10.2018 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_4 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 1223125,74 грн.

Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 343 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст.340 ГПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Відповідно ч.5 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України "Про виконавче провадження", згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Отже, якщо скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає господарський суд, який ухвалив таке рішення, за правилами господарського судочинства.

Водночас частиною другою статті 74 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених норм права вбачається, що частиною 2 статті 74 Закону України Про виконавче провадження встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі №921/16-14-г/15, від 06.06.2018р. у справі №127/9870/16-ц та у постановах Верховного суду від 26.06.2018р. по справі №908/2782/15 та від 07.06.2018 у справі №905/683/16.

Частиною 4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи Державне підприємство "Завод імені ОСОБА_3" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про стягнення виконавчого збору від 10.10.2018 (ВП № 57400369).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018р. у справі №520/9754/18 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі та роз'яснено, що розгляд та вирішення справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Харківської області в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч.6 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Відтак, скарга Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3" на дії виконавчої служби щодо неправомірності постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 10.10.2018 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 57400369 розглядається у рамках справи №5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3".

З матеріалів скарги вбачається, що в якості підстави для визнання недійсною постанови про стягнення виконавчого збору скаржник посилається на те, що 21.02.2018р. боржником добровільно сплачено частину заборгованості за вищевказаним наказом господарського суду Харківської області в сумі 100000,00 грн., що не враховано державним виконавцем та стягнуто виконавчий збір із врахування всієї суми боргу.

06.11.2018р. стягувач повідомив державного виконавця про сплату частини заборгованості в сумі 100000,00 грн., тобто після винесення Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області постанови від 10.10.2018 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 57400369.

Крім того, боржник вважає, що державний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу, оскільки в наказі не було зазначено повного найменування боржника, а саме: замість боржника "Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3" вказано "Державного підприємства "Завод ім.В.О.Малишева".

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

Згідно п.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Згідно з ч.2 та ч.4 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №712/5014/17 від 20.02.2019.

Згідно п.8 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.

З аналізу положення статей 26, 27 Закону № 1404-VIII вбачається, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання.

Початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

При цьому, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №812/1413/17 від 13.03.2019.

З матеріалів справи вбачається, що боржник частково виконав наказ господарського суду Харківської області від 12.12.2017 до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, проте державному виконавцю на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а також на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору не було відомо про часткове погашення заборгованості, оскільки докази часткового погашення в сумі 100000,00 грн. подані стягувачем до органу примусового виконання рішення тільки 06.11.2018, тобто вже після відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Оскільки станом на 10.10.2018р., тобто на час відкриття виконавчого провадження, відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні, дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, є правомірними.

Підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Слід зазначити, що законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Отже, у постанові про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

Відповідно до розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Виконання постанови про стягнення виконавчого збору здійснюється за рахунок стягнутих з боржника коштів.

Судова колегія апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, що для вирішення питання щодо розміру стягнення виконавчого збору Державне підприємство "Завод імені ОСОБА_3" не позбавлено права надати державному виконавцю докази часткового погашення розміру заборгованості, визначеного в ухвалі господарського суду Харківської області від 06.12.2017р., в добровільному порядку, до моменту відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, доводи Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3", викладені у скарзі на дії державної виконавчої служби, щодо порушення державним виконавцем Закону України «Про виконавче провадження» під час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, є необґрунтованими.

Щодо посилань скаржника те, що відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, оскільки в наказі господарського суду Харківської області від 12.12.2017р. в якості боржника зазначено Державне підприємство “Завод імені ОСОБА_3”, що не відповідає повному найменуванню підприємства згідно даних ЄДРПОУ та статутних документів, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно п.6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено перелік вимог, які мають міститься у виконавчому документі, та визначено, що у виконавчому документі зазначаються, зокрема:

повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

У ч.2 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (далі за текстом - Інструкція) зазначено, що виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону та при перевірці відповідності виконавчого документа вимогам пунктів 3, 4 частини першої статті 4 Закону державний виконавець враховує таке: повне найменування для юридичних осіб повинно містити інформацію про організаційно-правову форму такої особи відповідно до вимог чинного законодавства.

Наказ господарського суду Харківської області від 12.12.2017р. містить інформацію про організаційно-правову форму як стягувача так і боржника.

В наказі господарського суду Харківської області від 12.12.2017р. зазначено інформацію про боржника: код ЄДРПОУ (14315629) та адресу (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126), що не чинить будь-яких перешкод у його виконанні.

Судом також встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 13.11.2018р. виправлено допущену описку та зазначено в другому абзаці резолютивної частини ухвали суду від 06.12.2017 р. найменування боржника у відповідному відмінку - "Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2018р. виправлено допущену в наказі суду від 12.12.2017 р. описку та зазначено найменування боржника у відповідному відмінку - Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3".

Норми ст. ст. 327-328 ГПК України та ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" дозволяють вчиняти дії, направлені на виправлення помилки у виконавчому документі, і такі дії не пов'язані із скасуванням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження на звернення до суду із заявою про роз'яснення відповідного рішення у разі, якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення або зміст виконавчого документа є незрозумілими для державного виконавця.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у діях державного виконавця порушень норм Закону України «Про виконавче провадження», тому підстав для задоволення скарги Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3" на бездіяльність виконавчої служби не вбачається.

Доводи Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3", викладені в апеляційній скарзі на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2019р. у справі №5023/10655/11, є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Апеляційна скарга Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3" на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2019р. у справі №5023/10655/11 не підлягає задоволенню.

Ухвала господарського суду Харківської області від 22.01.2019р. у справі №5023/10655/11 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3" на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2019р. у справі №5023/10655/11 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2019р. у справі №5023/10655/11 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 29.03.2019

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя В.І. Сіверін