ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 березня 2019 року Справа № 918/335/17
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
за участю представників сторін:
від скаржника (ТОВ "Акріс Агро"): Лук'янчук С.М. - адвокат, представник за довіреністю
від 29.12.2018р.
від ініціюючого кредитора (ТОВ "ЮТ-ГРО ЗЕРНО"): Лавренюк В.М. - виконуючий
обов'язки директора
від кредитора (ТОВ "СВК ГОРИНЬ"): Титечко О.П. - директор
від боржника (ФГ "Ім. Шевченка"): Новак І.В. - адвокат, представник за ордером серії РН 876
№007 від 25.03.2019р. та договором про надання правничої допомоги від 05.03.2019р.
від членів ФГ "Ім. Шевченка": Ярмольчук В.С. - представник за ордером серії РН №152 №072
арбітражний керуючий (ліквідатор): Ткачук Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро", м.Київ
на ухвалу Господарського суду Рівненської області, постановлену 14.02.19р. суддею Марачем В.В. у м.Рівному, повний текст складено 14.02.19р.
у справі № 918/335/17
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО", с.Копиткове, Здолбунівського району Рівненської області
до Фермерського господарства "Ім. Шевченка", с.Копиткове, Здолбунівського району Рівненської області
про визнання банкрутом
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.02.2019р. у справі №918/335/17 про банкрутство Фермерського господарства "Ім.Шевченка" клопотання арбітражного керуючого Ткачука Д.В. ліквідатора Фермерського господарства "Ім. Шевченка" задоволено.
Накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами згідно переліку, які розташовані на території Копитківської сільської ради, Здолбунівського району Рівненської області.
Зазначено, що вказана ухвала є виконавчим документом, набирає чинності з моменту її прийняття і підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Вказана ухвала підлягає обов'язковому виконанню на всій території України з моменту її винесення.
Строк пред'явлення цієї ухвали до виконання становить три роки, тобто до 14.01.2022р..
Стягувачем за цією ухвалою є - арбітражний керуючий - ліквідатор Фермерського господарства "Ім. Шевченка".
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:
- вважає ухвалу місцевого господарського суду незаконною та необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм матеріального права та процесуального права;
- вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро" є особою, право оренди за якою зареєстроване в реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок ділянки з кадастровими номерами:
НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6; НОМЕР_7; НОМЕР_8; НОМЕР_9; НОМЕР_10; НОМЕР_11; НОМЕР_12; НОМЕР_13; НОМЕР_14; НОМЕР_15; НОМЕР_16; НОМЕР_17.
Зазначені обставини підтверджуються інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які містяться в матеріалах справи;
- додає, що договори оренди щодо вказаних земельних ділянок є дійсними, право оренди на підставі вказаних договорів зареєстроване у відповідності до норм чинного законодавства;
- вважає, що накладення судом арешту на земельні ділянки, право користування щодо яких належить ТОВ "Акріс Агро", може утруднити використання таких земельних ділянок та призвести до збитків товариства;
- зауважує, що земельні ділянки, на які накладено арешт на праві особистої приватної власності належать фізичним особам. Вказане майно не належить до майна Фермерського господарства "Ім.Шевченка" та не входить до складу ліквідаційної маси;
- вважає помилковими висновки суду першої інстанції, щодо можливості включення майна, належного на праві власності фізичній особі, набутого шляхом використання безоплатного права на приватизацію до складу ліквідаційної маси фермерського господарства. Крім цього, підстави припинення права власності викладені в ст.140 Земельного кодексу України;
- зазначає, що Закон передбачає можливість набуття права власності членами фермерського господарства на землі передані в користування господарству шляхом безоплатної приватизації земель у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на які судом першої інстанції накладено арешт набуті громадянами у власність з підстав зазначених вище (у спосіб передбачений законом), що підтверджується дослідженими та описаними судом першої інстанції доказами. Обґрунтовує, що володіння та користування фермерським господарством землями членів фермерського господарства не припиняє права власності членів господарства на земельні ділянки;
- додає, що крім цього, суд першої інстанції не врахував ч.13 ст.93 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", де визначено, що з дня прийняття постанови про визнання фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури діяльність фермерського господарства припиняється. Констатує, що право використання земельних ділянок належних членам фермерського господарства на праві приватної власності покликане забезпечувати статутні цілі таких господарств, реалізація такого права можлива в межах здійснення господарської діяльності фермерського господарства. Однак, за умови прийняття постанови про визнання фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури діяльність фермерського господарства припиняється. Отже, вважає очевидним те, що припинення діяльності фермерського господарства припиняє і право такого господарства на використання та володіння землями членів фермерського господарства;
- додає, що в оспорюваній ухвалі нічого не вказано про подачу позову чи намір подати позов з метою якого здійснюється забезпечення. В клопотанні арбітражного керуючого про арешт майна немає жодної вказівки на забезпечення позову, а саме клопотання не відповідає вимогам ст.136 ГПК України;
- посилається на те, що обґрунтовуючи процесуальну можливість накладення арешту на майно, суд застосував ст.18 (частину 3) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає, що заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі;
- обґрунтовує, що накладення арешту на майно в ліквідаційній процедурі не відповідає вищенаведеній нормі. Крім того, додає, що заходи забезпечення діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. Що стосується дії заходів забезпечення до закриття провадження у справі, то в даному випадку такі заходи можуть діяти до закриття провадження у справі в разі якщо підстави для закриття провадження у справі передували дню введення процедури санації і призначення керуючого санацією або прийняттю постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.
Листом Північно - західного апеляційного господарського суду №918/335/17/991/19 від 25.02.2019р. матеріали справи №918/335/17 витребувано з Господарського суд Рівненської області.
11.03.2019р. до Північно - західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/335/17.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 12.03.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.02.19р. у справі №918/335/17 та призначено справу №918/335/17 до розгляду на 26.03.2019р. об 15:30год..
22.03.2019р. на електронну адресу та 25.03.2019р. через канцелярію Північно - західного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого (ліквідатора) Фермерського господарства "Ім.Шевченка" Ткачука Д.В. надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.
Представник скаржника (ТОВ "Акріс Агро") в судовому засіданні 26.03.2019р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.02.2019р. у справі №918/335/17 скасувати.
Ліквідатор у письмовому відзиві від 22.03.2019р. №01-34/59 на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 26.03.2019р. заперечив проти її доводів, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.02.2019р. у справі №918/335/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник ініціюючого кредитора (ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО") в судовому засіданні 26.03.2019р. заперечив проти доводів апеляційної скарги. Просить суд ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.02.2019р. у справі №918/335/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник кредитора (ТОВ "СВК Горинь") в судовому засіданні 26.03.2019р. заперечив проти доводів апеляційної скарги. Просить суд ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.02.2019р. у справі №918/335/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник боржника (ФГ "Ім. Шевченка") в судовому засіданні 26.03.2019р. заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.02.2019р. у справі №918/335/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник членів ФГ "Ім. Шевченка" підтримав доводи апеляційної скарги. Просить суд ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.02.2019р. у справі №918/335/17 скасувати.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відсутні учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.
У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників скаржника, кредиторів, боржника, представника членів ФГ "Ім.Шевченка" та арбітражного керуючого (ліквідатора), проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали суду, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, постановою Господарського суду Рівненської області від 30.01.2018р. у справі №918/335/17 Фермерське господарство "Ім. Шевченка" визнано банкрутом у відповідності до ст.93 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ткачука Дмитра Володимировича.
Дану інформацію було оприлюднено на веб-сайті Вищого господарського суду України 31.01.2018р., публікація №49014.
Зокрема, ліквідатор ФГ "Ім.Шевченка" арбітражний керуючий Ткачук Д.В. звернувся до Господарського суду Рівненської області у справі №918/335/17 про банкрутство Фермерського господарства "Ім. Шевченка" із клопотанням від 11.02.2019р. про забезпечення вимог кредиторів з покликанням на ст.18 Закону України Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки вважає, що невжиття заходів забезпечення може істотно унеможливити здійснення ліквідаційної процедури та у якому просить в межах справи про банкрутство накласти арешт на земельні ділянки членів Фермерського господарства ім. Шевченка, що розташовані на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, які були надані їм для ведення фермерського господарства, як членам Фермерського господарства "Ім.Шевченка" з наступними кадастровими номерами:
Прізвище ім'я по-батькові члена фермерського господарстваКадастровий номер земельної ділянкиРозмір, гаДата реєстрації
ОСОБА_8НОМЕР_12,843803.04.2017р.
ОСОБА_9НОМЕР_22,843803.04.2017р.
ОСОБА_10НОМЕР_34,50110.01.2017р.
ОСОБА_11НОМЕР_42,843803.04.2017р.
ОСОБА_12НОМЕР_52,843804.04.2017р.
ОСОБА_13НОМЕР_62,843804.04.2017р.
ОСОБА_14НОМЕР_72,843803.04.2017р.
ОСОБА_15НОМЕР_82,843803.04.2017р.
ОСОБА_16НОМЕР_92,843803.04.2017р.
ОСОБА_17НОМЕР_102,843803.04.2017р.
ОСОБА_18НОМЕР_112,843803.04.2017р.
ОСОБА_19НОМЕР_122,843803.04.2017р.
ОСОБА_20НОМЕР_132,843803.04.2017р.
ОСОБА_21НОМЕР_142,843803.04.2017р.
ОСОБА_22НОМЕР_152,843803.04.2017р.
ОСОБА_23НОМЕР_162,843804.04.2017р.
ОСОБА_24НОМЕР_172,843804.04.2017р.
Обґрунтовуючи подане клопотання, арбітражний керуючий ліквідатор ФГ "Ім.Шевченка" посилається на те, що під час проведення ліквідаційної процедури ним було виявлено, що членам Фермерського господарства "Ім.Шевченка" виділялись земельні ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), як членам Фермерського господарства "Ім..Шевченка" за рахунок земельної ділянки державної власності, що використовувалась у господарській діяльності ФГ "Ім.Шевченка". В подальшому членами Фермерського господарства "Ім.Шевченка" було отримано у власність вказані земельні ділянки. Ліквідатором було встановлено, що 20.07.2018р. між членами ФГ "Ім.Шевченка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро" (код ЄДРПОУ 39187824), поза волею законного землекористувача та володільця таких земельних ділянок - ФГ "Ім.Шевченка", було укладено договори оренди земельних ділянок, а саме щодо земельних ділянок фермерського призначення, право користування та володіння якими належить Фермерському господарству "Ім.Шевченка" і які, на думку ліквідатора, є складовою ліквідаційної маси (на підставі положень Закону України "Про фермерське господарство", Земельного кодексу України та Статуту ФГ "Ім.Шевченка", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), відносно чого державним реєстратором Сапожинської сільської ради Корецького району Рівненської області Годун Вітою Володимирівною була проведена державна реєстрація інших речових прав - прав оренди земельних ділянок згідно договорів, а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6; НОМЕР_7; НОМЕР_8; НОМЕР_9; НОМЕР_10; НОМЕР_11; НОМЕР_12; НОМЕР_13; НОМЕР_14; НОМЕР_15; НОМЕР_16; НОМЕР_17.
Також, на думку ліквідатора, невжиття заходів з накладення арешту може призвести до відчуження членами ФГ "Ім.Шевченка" вказаних земельних ділянок, що позбавить ліквідатора можливості включити майно до складу ліквідаційної маси, та як наслідок призведе до неможливості забезпечити виконання вимог кредиторів у справі про банкрутство, оскільки члени ФГ "Ім.Шевченка" всупереч інтересам ФГ "Ім.Шевченка" та інтересам кредиторів після порушення справи про банкрутство (26.07.2017р.), вчинили протиправні дії по передачі в оренду майна, а саме земельних ділянок, що входять до ліквідаційної маси та належать такому ФГ "Ім.Шевченка" на праві користування та володіння, чим може бути завдано шкоди майновим правам та інтересам як ФГ "Ім.Шевченка", так і кредиторам, що підлягають захисту та відновленню.
Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.02.2019р. у справі №918/335/17 клопотання арбітражного керуючого Ткачука Д.В. ліквідатора Фермерського господарства "Ім. Шевченка" про забезпечення вимог кредиторів задоволено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001 зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду Рівненської області від 30.01.2018р. у справі №918/335/17 Фермерське господарство "Ім.Шевченка" визнано банкрутом у відповідності до ст.93 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ткачука Дмитра Володимировича..
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Згідно ч.1, ч.3 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За приписами ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя); арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України;
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 3 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:
приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження;
виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;
проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута;
аналізує фінансове становище банкрута;
виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;
очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;
пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;
має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;
з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту;
заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;
подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;
вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;
передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню, на строк не менше п'яти років з дати визнання особи банкрутом;
продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;
повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;
у разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу. Для цього за погодженням із Службою безпеки України визначає склад ліквідаційної комісії режимно-секретного органу, яка формується в установленому законодавством порядку;
веде реєстр вимог кредиторів;
подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;
здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.
Згідно ч.2 ст.38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.
У відповідності до ч.9 ст.93 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке перебуває у спільній власності членів фермерського господарства, в тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар, та інше майно, набуті для фермерського господарства на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку.
Відповідно до ст.35 Закону України "Про фермерське господарство", діяльність фермерського господарства припиняється у разі: 1) реорганізації фермерського господарства; 2) ліквідації фермерського господарства; 3) визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом); 4) якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.
Згідно ст.36 Закону України "Про фермерське господарство", рішення про припинення діяльності фермерського господарства приймається: а) власником у разі реорганізації або ліквідації фермерського господарства - відповідно до закону та Статуту фермерського господарства; б) у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом; в) у разі банкрутства фермерського господарства - відповідно до закону. Спори про припинення діяльності фермерського господарства вирішуються судом.
Відповідно до ст.42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідаційна маса - це усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.
Індивідуально визначене майно, що належить банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, не може бути включене до складу ліквідаційної маси.
Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.
Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.
Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.
За наявності у складі майна банкрута майна, виключеного з обороту, ліквідатор зобов'язаний передати його відповідним особам в установленому порядку.
Ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.
Активи, включені до складу іпотечного покриття, не включаються до ліквідаційної маси емітента таких облігацій та управителя іпотечним покриттям. Відчуження цих активів, у тому числі примусове, здійснюється в порядку, передбаченому законом про іпотечні облігації.
Майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.
Державне майно, яке не увійшло до статутного капіталу господарського товариства у процесі приватизації (корпоратизації) та перебуває на балансі банкрута, не включається до складу ліквідаційної маси.
Суб'єкт управління таким майном з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у встановлений частиною першою статті 37 цього Закону строк приймає рішення про подальше використання цього майна.
Зерно, що зберігається на зерновому складі, включається до складу його майна лише після повного повернення зерна поклажодавцям за всіма складськими документами на зерно, виданими таким суб'єктом господарювання.
З аналізу вищезазначених норм, Законом передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури.
Відповідно до ст.18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику укладати без згоди арбітражного керуючого (розпорядника майна) правочини (договори), а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду Рівненської області від 30.01.2018р. у справі №918/335/17 Фермерське господарство "Ім.Шевченка" визнано банкрутом у відповідності до ст.93 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ткачука Дмитра Володимировича.
Крім того, як свідчать матеріали справи провадження у справі №918/335/17 про банкрутство Фермерське господарство "Ім.Шевченка" триває та останнє не ліквідовано.
Предметом даного апеляційного провадження є правомірність винесення ухвали Господарського суду Рівненської області від 14.02.2019р. у справі №918/335/17, якою в порядку забезпечення вимог кредиторів накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами згідно переліку, які розташовані на території Копитківської сільської ради, Здолбунівського району Рівненської області.
З матеріалів справи вбачається, що за даними Управління державного земельного кадастру (довідка №29-17-0.2-1076/2-16 від 28.02.2018р.) станом на 29.12.2012р. у Фермерського господарства "Ім.Шевченка" на праві постійного користування обліковувалась земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства розміром 45,5га, виділена на підставі рішення Здолбунівської районної ради народних депутатів Здолбунівського району, Рівненської області від 22.04.1998р. №159 (Державний Акт № РВ 00031 зареєстрований 29.04.1998р.); на праві власності - для ведення селянського підсобного господарства розміром 4,5га, виділена на підставі рішення Копитківського сільської ради народних депутатів 22.04.1998р. №159 (Державний Акт №РВ 01019 зареєстрований 29.04.1998р.).
Відповідно до заяви №82 від 26.02.2015р., посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_29, ОСОБА_10 надав згоду на вилучення земельної ділянки площею 47,78га, що знаходиться на території Копитківської сільської ради і перебуває у постійному користуванні ОСОБА_10 (Голови ФГ "Ім.Шевченка") відповідно до Державного Акту РВ №00031 від 29.04.1998р. з додатком, та не заперечив щодо відведення цієї земельної ділянки для членів Фермерського господарства "Ім. Шевченка".
В подальшому, на підставі даної заяви ГУ Держземагенства в Рівненській області видало наказ №17-254/16-15-СГ від 16.03.2015р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні ОСОБА_10, на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області.
Надалі наказами Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №№17-879/16-17-СГ,17-880/16-17-СГ,17-881/16-17-СГ,17-882/16-17-СГ,17-883/16-17-СГ, 17-884/16-17-СГ, 17-885/16-17-СГ, 17-886/16-17-СГ, 17-887/16-17-СГ,17-888/16-17-СГ,17-889/16-17-СГ, 17-890/16-17-СГ, 17-891/16-17-СГ, 17-892/16-17-СГ,17-893/16-17-СГ, 17-894/16-17-СГ від 23.03.2017 року було:
1. Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам: ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_23, ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_12,ОСОБА_13, для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), як членам фермерського господарства ім Шевченка, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні ОСОБА_10, на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області.
2. Припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 2,8438 гектара громадянину ОСОБА_10 для ведення селянського (фермерського) господарства, що посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_18 виданого відповідно до рішення Здолбунівської районної Ради народних депутатів Здолбунівського району Рівненської області від 22.04.1998р. №159, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на; право постійного користування землею від 29.04.1998р. за №21, на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області.
3. Передано у власність громадян: ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_23, ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_12, ОСОБА_13 земельні ділянки площею 2,8438 гектара для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), як члену фермерського господарства ім. Шевченка, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області.
Також, членами Фермерського господарства "Ім.Шевченка" на підставі актів прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 29.08.2016р. було отримано у власність наступні земельні ділянки з цільовим призначенням "для ведення фермерського господарства":
№ п/пПрізвищеНомер земельної ділянкиРозмір, гаДата реєстрації
1ОСОБА_8НОМЕР_12,843803.04.2017
2ОСОБА_9НОМЕР_22,843803.04.2017
3ОСОБА_10НОМЕР_34,50110.01.2017
4ОСОБА_11НОМЕР_42,843803.04.2017
5ОСОБА_12НОМЕР_52,843804.04.2017
6ОСОБА_13НОМЕР_62,843804.04.2017
7ОСОБА_14НОМЕР_72,843803.04.2017
8ОСОБА_15НОМЕР_82,843803.04.2017
9ОСОБА_16НОМЕР_92,843803.04.2017
10ОСОБА_17НОМЕР_102,843803.04.2017
11ОСОБА_18НОМЕР_112,843803.04.2017
12ОСОБА_19НОМЕР_122,843803.04.2017
13ОСОБА_20НОМЕР_132,843803.04.2017
14ОСОБА_21НОМЕР_142,843803.04.2017
15ОСОБА_22НОМЕР_152,843803.04.2017
16ОСОБА_23НОМЕР_162,843804.04.2017
17ОСОБА_24НОМЕР_172,843804.04.2017
Основні засади створення та діяльності фермерських господарств в Україні визначено Законом України "Про фермерське господарство".
Згідно ст.1 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство - є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Зокрема, під час провадження ліквідаційної процедури ліквідатором було виявлено, що членам Фермерського господарства "Ім.Шевченка" виділялись земельні ділянки саме для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) як членам Фермерського господарства "Ім.Шевченка" і саме за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 50,0018га, що використовувалась у господарській діяльності ФГ "Ім.Шевченка" для сільськогосподарського товарного виробництва, а саме:
№ п/пПрізвищеНомер земельної ділянкиРозмір, гаДата реєстрації
1ОСОБА_8НОМЕР_12,843803.04.2017
2ОСОБА_9НОМЕР_22,843803.04.2017
3ОСОБА_10НОМЕР_34,50110.01.2017
4ОСОБА_11НОМЕР_42,843803.04.2017
5ОСОБА_12НОМЕР_52,843804.04.2017
6ОСОБА_13НОМЕР_62,843804.04.2017
7ОСОБА_14НОМЕР_72,843803.04.2017
8ОСОБА_15НОМЕР_82,843803.04.2017
9ОСОБА_16НОМЕР_92,843803.04.2017
10ОСОБА_17НОМЕР_102,843803.04.2017
11ОСОБА_18НОМЕР_112,843803.04.2017
12ОСОБА_19НОМЕР_122,843803.04.2017
13ОСОБА_20НОМЕР_132,843803.04.2017
14ОСОБА_21НОМЕР_142,843803.04.2017
15ОСОБА_22НОМЕР_152,843803.04.2017
16ОСОБА_23НОМЕР_162,843804.04.2017
17ОСОБА_24НОМЕР_172,843804.04.2017
Відповідно до статуту Фермерського господарства "Ім.Шевченка" вищезазначені особи, які набули земельні ділянки на праві власності для ведення фермерського господарства, є членами Фермерського господарства "Ім. Шевченка".
Пунктом 5.1 статуту Фермерського господарства "Ім.Шевченка" встановлено, що землі фермерського господарства складаються із земельних ділянок, що належать громадянам-членам фермерського господарства на праві приватної власності.
Згідно п.5.2 Статуту Фермерського господарства "Ім. Шевченка", права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
За приписами ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.13 Закону України "Про фермерське господарство", члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).
Відповідно до п."а" та п."б" ч.1 ст.12 Закону України "Про фермерське господарство", до складу земель фермерського господарства входять земельні ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі та земельні ділянки, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності.
Згідно ч.2 ст.12 Закону України "Про фермерське господарство", права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
Таким чином, правовий статус земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, визначено як таких, що входять до складу земель фермерського господарства, такі земельні ділянки перебувають у володінні та користуванні ФГ "Ім.Шевченка".
Отже, отримані безоплатно у власність (приватизовані) земельні ділянки із земель, що перебували у користуванні Фермерського господарства "Ім.Шевченка" його членами на підставі приписів ст.ст.116, 118, 121 Земельного кодексу України, ч.1 та 2 ст.13 Закону України "Про фермерське господарство" належать Фермерському господарству "Ім. Шевченка" на праві володіння та користування.
У відповідності до ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст.95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:
а) самостійно господарювати на землі;
б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;
в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Як свідчать матеріали справи, що в ході ліквідаційної процедури ліквідатором, в рамках виконання повноважень ліквідатора було виявлено, що між членами ФГ "Ім.Шевченка" після порушення справи про банкрутство (26.07.2017р.), а саме 20.07.2018р. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро" (код ЄДРПОУ 39187824) поза волею законного землекористувача та володільця таких земельних ділянок - ФГ "Ім. Шевченка" було укладено договори оренди земельних ділянок (нижче по тексту надається їх перелік), а саме щодо земельних ділянок фермерського призначення, право користування та володіння якими належить Фермерському господарству "Ім.Шевченка", відносно чого державним реєстратором Сапожинської сільської ради Корецького району Рівненської області Годун Вітою Володимирівною була проведена державна реєстрація інших речових прав - прав оренди земельних ділянок згідно договорів, а саме на земельні ділянки:
№ з/пВласник земельної ділянки (Орендодавець)Землекористувач на підставі законуКадастровий номерІндексний номер,дата рішення про державну реєстраціюДата державної реєстрації (подачі заяви)
1ОСОБА_8ФГ "Ім.Шевченка"НОМЕР_142182663 від 23.07.2018р.20.07.2018р.
2ОСОБА_9ФГ "Ім.Шевченка"НОМЕР_24218,6005 від 23.07.2018р.20.07.2018р.
3ОСОБА_10ФГ "Ім.Шевченка"НОМЕР_342180893 від 23.07.2018р.20.07.2018р.
4ОСОБА_11ФГ "Ім.Шевченка"НОМЕР_442182393 від 23.07.2018р.20.07.2018р.
5ОСОБА_7ФГ "Ім.ШевченкаІНОМЕР_542180394 від 23.07.2018р.20.07.2018р.
6ОСОБА_13ФГ "Ім.Шевченка"НОМЕР_642182090 від 23.07.2018р.20.07.2018р.
7ОСОБА_14ФГ "Ім.Шевченка"НОМЕР_742181093 від 23.07.2018р.20.07.2018р.
8ОСОБА_6ФГ "Ім.Шевченка"НОМЕР_842180211 від 23.07.2018р.20.07.2018р.
9ОСОБА_16ФГ "Ім.Шевченка"НОМЕР_942179583 від 23.07.2018р.20.07.2018р.
10ОСОБА_17ФГ "Ім.Шевченка"НОМЕР_1042181440 від 23.07.2018р.20.07.2018р.
11ОСОБА_18ФГ "Ім.Шевченка"НОМЕР_1142180597 від 23.07.2018р.20.07.2018р.
12ОСОБА_19ФГ "Ім.Шевченка"НОМЕР_1242181928 від 23.07.201820.07.2018р.
13ОСОБА_20ФГ "Ім.Шевченка"НОМЕР_1342181283 від 23.07.2018р.20.07.2018р.
14ОСОБА_21ФГ "Ім.Шевченка"НОМЕР_1442181596 від 23.07.201820.07.2018р.
15ОСОБА_22ФГ "Ім.Шевченка"НОМЕР_1542181746 від 23.07.2018р.20.07.2018р.
16ОСОБА_23ФГ "Ім.Шевченка"НОМЕР_1642182786 від 23.07.2018р.20.07.2018р.
17ОСОБА_24ФГ "Ім.Шевченка"НОМЕР_1742182252 від 23.07.2018р.20.07.2018р.
Матеріали справи не містять відповідних доказів на підтвердження виходу вказаних громадян власників земельних ділянок, що належать їм на праві приватної власності, зі статусу членів ФГ "Ім.Шевченка".
Тобто, вищезазначені фактичні обставини вказують на те, що члени ФГ "Ім.Шевченка", всупереч інтересам ФГ "Ім.Шевченка", яке перебуває в процесі ліквідації, інтересам кредиторів в контексті їх правомірних очікувань на задоволення майнових вимог до боржника та відповідно приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що регулює особливості здійснення ліквідаційної процедури, після порушення справи про банкрутство (26.07.2017р.) та відкриття ліквідаційної процедури (30.01.2018р.) вчинили дії по передачі в оренду майна, а саме земельних ділянок, що належать ФГ "Ім.Шевченка" на праві користування та володіння.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, доводи ліквідатора, наведені у клопотанні від 11.02.2019р. про забезпечення вимог кредиторів та накладення арешту на земельні ділянки про те, що члени ФГ "Ім.Шевченка", за якими зареєстровано право власності на вище вказані земельні ділянки, можуть вчинити дії по відчуженню майна, є достатньо обґрунтованими. Також, ліквідатором підтверджена належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення вимог, а запропонований ним вид забезпечення є адекватним відповідно до вимог, на забезпечення яких він вживається.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст.13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Водночас, доводи скаржника про те, що припинення діяльності фермерського господарства після визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури припиняє і право такого господарства на використання та володіння земель членів фермерського господарства, колегія суддів розцінює критично, оскільки такий висновок не узгоджується з положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" як спеціального закону, який застосовується та регулює ліквідаційну процедуру, у даному випадку ліквідаційну процедуру Фермерського господарства "Ім.Шевченка". Приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено автоматичного припинення права фермерського господарства на володіння та користування земельними ділянками, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, як таких, що входять до складу земель такого фермерського господарства.
Крім того, стосовно доводів скаржника, інших учасників справи, представника членів ФГ "Ім.Шевченка" стосовно включення чи не включення до складу ліквідаційної маси земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, слід зазначити наступне.
Як встановлено судом та зазначалось вище ліквідаційна процедура у справі №918/335/17, введена постановою Господарського суду Рівненської області від 30.01.2018р., ще не завершена, ліквідаційна маса не сформована.
Як вже наголошувалося, при розряді даної справи повинні застосовуватись приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який є спеціальним законом, що регулює особливості провадження у справі про банкрутство та відповідно ліквідаційної процедури ФГ "Ім.Шевченка".
Так, відповідно до ч.2 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута та очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, а згідно ч.3 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута. А у відповідності до ч.11 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).
Таким чином, питання та вимоги включення чи не включення до складу ліквідаційної маси земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, є за своєю суттю скаргою на дії ліквідатора у ліквідаційній процедурі та повинно вирішуватись відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за наслідками вчинення ліквідатором банкрута відповідних дій, а не на припущеннях щодо тих чи інших дій та обставин.
Водночас, колегія суддів вважає слушними доводи скаржника про безпідставність покликання суду першої інстанції при винесенні оскарженої ухвали на положення ст.ст.136, 137 ГПК України, оскільки вини вони регулюють підстави забезпечення позову та заходи такого забезпечення у позовному провадження, однак даний висновок в контексті приписів абз.2 ч.2 ст.277 ГПК України, згідно якої порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, з огляду на встановлені правовідносини у даному апеляційному проваджені, не є безумовною обставиною скасування оскарженої ухвали суду першої інстанції.
Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про те, що заява ліквідатора ФГ "Ім.Шевченка" про забезпечення вимог кредиторів та накладення арешту повністю відповідає приписам положень ст.38, 41 та 93 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не порушує прав кредиторів, а тому підлягає задоволенню.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.02.2019р. у справі №918/335/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро" - без задоволення.
Керуючись ст.ст.129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро", м.Київ залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.02.2019р. у справі №918/335/17 - без змін.
2. Справу №918/335/17 повернути до Господарського суду Рівненської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "29" березня 2019 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Савченко Г.І.