вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" березня 2019 р. Справа№ 910/18384/15
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Верховця А.А.
суддів: Отрюха Б.В.
Доманської М.Л.
За участю секретаря судового засідання Берегової Н.М.
та представників сторін:
від ОСОБА_2: ОСОБА_3 - ордер про надання правової допомоги серія КВ №407382 від 04.02.19;
від АТ "Альфа-Банк": Суічмезов Р.В. довіреність №008275/18 від 05.09.18;
ліквідатор УК "Екосорб" арбітражний керуючий Ковалко Г.І. - посвідчення №932 від 30.05.13.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2018
у справі №910/18384/15 (суддя Пасько М.В.)
за позовом ліквідатора Українського консорціуму "Екосорб" арбітражного керуючого Ковалко Г.І.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна группа"
про визнання права власності в межах справи № 910/18384/15
за заявою Приватного акціонерного товариства "Київспецмонтаж"
до Українського консорціуму "Екосорб"
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/18384/15 позов ліквідатора Українського консорціуму "Екосорб" арбітражного керуючого Ковалко Г.І. про визнання права власності, заявлений в межах справи № 910/18384/15 задоволено.
Визнано за Українським консорціумом "Екосорб" право власності на об'єкти житлової нерухомості/квартири розташовані за адресою:
- АДРЕСА_1;
- АДРЕСА_2;
- АДРЕСА_3;
- АДРЕСА_4;
- АДРЕСА_5;
- АДРЕСА_6;
- АДРЕСА_7;
- АДРЕСА_8;
- АДРЕСА_9.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 04.02.2019, в якій просить суд частково скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/18384/15 і ухвалити нове рішення, яким відмовити Українському консорціуму "Екосорб" у визнанні права власності на квартиру АДРЕСА_8.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 27.12.2018, в оскаржуваній частині, постановлена при неповному з'ясуванні обставин справи.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стверджує, що вона є власником квартири АДРЕСА_8, що підтверджується Свідоцтвом про право власності серія НОМЕР_2 від 09.11.2012 виданим на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 06.11.2012 №1692-С/КІ, а відтак місцевий господарський суд постановив оскаржувану ухвалу без перевірки і аналізу всіх необхідних доказів для вирішення питання про право власності на квартиру.
Згідно Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) від 06.02.2019 апеляційна скарга ОСОБА_2 у справі №910/18384/15 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Верховця А.А., суддів: Доманської М.Л., Пантелієнка В.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/18384/15; апеляційну скаргу призначено до розгляду на 27.02.2019.
Ухвалою Пінічного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково; вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Українському консорціуму "Екосорб" вчиняти будь-які дії, спрямовані на користування та відчуження у будь-якій спосіб квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_10 (загальною площею 77,10 кв.м.; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1741573980000) та є власністю Українського консорціуму "Екосорб" (03170, м. Київ, бульвар Ромена Ролана, буд. 7, 02023732).
27.02.2019 до суду апеляційної інстанції від представника АТ "Альфа-Банк" надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2, згідно якого Банк просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу залишити без змін.
27.02.2019 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме квитанції на сплату пайового внеску за договором №2-026-КЛ від 03.11.2005 на загальну суму 445 792,20 грн.
В судовому засіданні від 26.02.2019 оголошено перерву у розгляді справи №910/18384/15 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 до 26.03.2019.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2019, здійсненого у зв'язку із перебуванням судді Пантелієнка В.О., який входить до складу колегії суддів і не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, апеляційна скарга ОСОБА_2 у справі №910/18384/15 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Верховця А.А., суддів Доманської М.Л., Отрюха Б.В.
Ухвалою Пінічного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/18384/15 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів.
В судовому засіданні 26.03.2019 ліквідатор боржника порушила усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з наміром мирного врегулювання спору.
Представник скаржника заперечувала проти клопотання ліквідатора про відкладення розгляду справи, зауваживши при цьому, що ОСОБА_2 заперечує проти укладення мирової угоди з боржником.
Представник АТ "Альфа-Банк" при вирішенні даного питання поклався на розсуд суду.
В судових дебатах представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, частково скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/18384/15 і ухвалити нове рішення, яким відмовити Українському консорціуму "Екосорб" у визнанні права власності на квартиру АДРЕСА_11.
Ліквідатор боржника не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, з тих підстав, що скаржником в підтвердження права власності на квартиру АДРЕСА_12 подано до суду апеляційної інстанції всі необхідні документи, а відтак існує підстава для здійснення державної реєстрації права власності.
Представник АТ "Альфа-Банк" заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд оскаржувану ухвалу залишити без змін.
В судовому засіданні 26.03.2019, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК) України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/18384/15 підлягає скасуванню в оскаржуваній частині.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, що кореспондуються з положеннями ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону N 2343-XII); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону N 2343-XII); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону N 2343-XII); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону N 2343-XII); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону N 2343-XII).
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Як вбачається з матеріалів справи та комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» в провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/18384/15 за заявою Приватного акціонерного товариства "Київспецмонтаж" до Українського консорціуму "Екосорб" про банкрутство.
Постановою Господарського суду міста Києва від 02.03.2017 Український консорціум "Екосорб" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Ковалко Галину Іванівну.
За таких обставин даний спір підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, а отже, кредитори боржника мають право брати участь в даному позовному провадженні в межах справи про банкрутство.
Частиною 2 статті 41 Закону про банкрутство на ліквідатора, зокрема, покладено обов'язок вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
06.11.2018 ліквідатор Українського консорціуму "Екосорб" арбітражний керуючий Ковалко Г.І. звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна группа" про визнання права власності.
Так, ліквідатор боржника (далі - Позивач) в поданій заяві просила суд визнати за боржником, зокрема, право власності на об'єкт житлової нерухомості/квартири розташованої за адресою АДРЕСА_13.
В обґрунтування даної заяви ліквідатор банкрута зазначила, що в ході здійснення ліквідаційної процедури було з'ясовано, що Український консорціум "Екосорб" та ТОВ «Протасів яр» є замовниками-забудовниками житлових будинків на перетині вулиць М. Кривоноса, І.Клименка, З. Космодем'янської та Червонопартизанської в Солом'янському районі м. Києва (надалі - Об'єкт) (згідно Договору №01/287 про передачу функцій замовника-забудовника від 02.04.2004 укладеного між ДПІ "Дніпроверф" (Інститут), ТОВ "Протасів яр" (Компанія) та ТОВ УК "ЕКОСОРБ" (Консорціум).
Відповідно до п. 1.1. Договору №01/287 Інститут передає, а Компанія та Консорціум приймають на себе функції замовника-забудовника у обсягах та порядку, що визначені умовами цього Договору та відповідають Положенню "Про замовника-забудовника (єдиного замовника, дирекції підприємства, що будується) і технічний нагляд", затвердженого Постановою Держбуду СРСР від 02.02.88, №16 для досягнення наступної спільної господарської мети: проектування, будівництво, введення в експлуатацію та передача на баланс експлуатаційним організаціям житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення, підземною автостоянкою, інженерними мережами та спорудами на перетині вулиць М. Кривоноса та І. Клименка, вулиць З. Космодем'янської та Червонопартизанської в Солом'янському районі м. Києва.
Відповідно до п. 2.1. Компанія та Консорціум, в рахунок виконання функцій замовника-забудовника, зокрема здійснення фінансування будівництва Об'єкту, здійснення до початку будівництва відселення мешканців з будинків за адресою: АДРЕСА_8, в установленому порядку. Після введення Об'єкту в експлуатацію, набувають майнових прав на збудований Об'єкт, у обсягах та пропорціях, які визначаються окремим договором про пайову участь у будівництві, що укладається між Сторонами.
Пунк 2.4. Договору передбачає, зокрема, що Сторони набувають майнових прав на Об'єкт в обсягах (пропорціях), визначених додатковим договором про пайову участь у будівництві Об'єкту.
Згідно п. 3.3.2. Договору Консорціум самостійно, або із залучених коштів третіх юридичних та фізичних осіб, бере на себе зобов'язання з оплати робіт по реалізації Проекту. У тому числі витрат, які пов'язані з:
- компенсацією Інституту оплати оренди земельної ділянки, яка відведена у встановленому порядку для забудови і спорудження Об'єкту будівництва, на період будівництва;
- компенсувати Інституту 70% вартості робіт по створенню науково-технічної продукції: робіт по проектуванню та влаштуванню фундаментів Об'єкту, що будується в безпосередній близькості до існуючого житлового будинку по вул. І.Клименка, 8";
- виконанням будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт. За окремою угодою;
- оплатою будівельних матеріалів, конструкцій. Інженерного обладнання та транспортних витрат;
- введення Об'єкту в експлуатацію та передачею Об'єкту на баланс експлуатаційним організаціям;
- вирішенням питань, пов'язаних з залученням в порядку пайової участі у будівництві Об'єкта грошових коштів юридичних та/або фізичних осіб відповідно до укладених договорів;
- оформленням у встановленому порядку права власності на житлові та нежитлові приміщення, побудовані за рахунок коштів, залучених від третіх осіб (фізичних та юридичних), а також передачі їм правовстановлюючих документів на означені приміщення.
З наведеного слідує, що ТОВ УК "Екосорб" та ТОВ "Протасів яр", як замовники-забудовники об'єктів розташованих на перетині вул. М.Кривоноса та І.Клименка, вул. З.Космодем'янської та Червонопартизанської в Солом'янському районі м. Києва, є власниками новостворених площ у пропорції: ТОВ "Протасів яр" 30%, а УК "Екосорб" 70%.
Згідно додаткової угоди №1 до Договору №01/287 про передачу функцій замовника-забудовника від 02.04.2004, ТОВ "Протасів яр" було замінено на ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА" (Відповідач).
Житлові будинки по АДРЕСА_8 було введено в експлуатацію в 2011-2014 роках.
Згідно протоколу розподілу житлових та нежитлових приміщень у житловому будинку на вул. Максима Кривоноса №17 (друга черга) від 15.08.2011 за УК "Екосорб" закріплено: житлові приміщення №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 15, 16, 17, 18, 19, 25, 26, 27, 28, 29, 30. 31, 32. 33, 34, 35, 36, 41, 42, 43, 44, 45, 47, 51, 52, а всього 37 квартир загальною площею 3.694,3 м2.
Після розподілу площ, житлові та нежитлові приміщення розташовані по АДРЕСА_8, які було закріплено за УК "Екосорб" та профінансовані інвесторами було передано інвесторам, а інші реалізовано покупцям. На дату позову незареєстрованою залишилась, зокрема, квартира розташована по АДРЕСА_8, що за твердженнями ліквідатора свідчить про те, що квартира не передана інвестору, а відповідно перебуває у власності УК "Екосорб".
В позовній заяві ліквідатор боржника відмітив, що не володіє жодним підтвердженням того, що зазначена квартира є проінвестованою фізичною або юридичною особою, відсутні документи щодо повної оплати та передачі інвестору, а також те, що квартира є вільною, відтак вона є майном належним УК "Екосорб", яке повинно входити до ліквідаційної маси банкрута, за рахунок якого повинні погашатись вимоги кредиторів боржника.
В підтвердження своїх доводів ліквідатором боржника було надано до суду наступні документи: акти готовності об'єкта до експлуатації від 01.09.2011; сертифікати відповідності закінченого будівництвом об'єкта; протоколи розподілу житлових та нежитлових приміщень у житлових будинках; Договір №01/287 про передачу функцій замовника-забудовника від 02.04.2004; додаткову угоду №1 до Договору №01/287 про передачу функцій замовника-забудовника від 02.04.2004; договір оренди земельної ділянки від 21.03.2005; документи на земельні ділянки; розподільчі баланси ТОВ «Будівельна інвестиційна група» від 29.10.2009; списки інвесторів за кошти яких збудовано квартири в будинку по АДРЕСА_8; інформаційні довідки КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо набуття права власності на спірне нерухоме майно.
За таких обставин, посилаючись на ненадання ТОВ «Будівельна інвестиційна група» документів щодо розподілу площ в будинках по АДРЕСА_8, керуючись ст. 392 ЦК України, ліквідатор боржника просив суд визнати за УК "Екосорб", зокрема, право власності на об'єкт житлової нерухомості/квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_14.
Господарський суд міста Києва задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що він є власником збудованого майна, у зв'язку з чим вимога про визнання право власності на спірний об'єкт житлової нерухомості/квартири підлягає задоволенню.
Проте колегія суддів, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає, що позовні вимоги ліквідатора Українського консорціуму "Екосорб" арбітражного керуючого Ковалко Г.І. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Як слідує з апеляційної скарги ОСОБА_2, обґрунтовуючи правомірність звернення до суду з апеляційною скаргою скаржник зазначив, що оскаржуваною ухвалою порушуються її права та законні інтереси, а саме, належне їй право власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_15.
Північний апеляційний господарський суд дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу встановив, що 03.11.2005 між УК «Екосорб» (Виконавець) та ОСОБА_2 (Учасник) укладено Договір №2-026-КЛ пайової участі у будівництві житлового будинку, згідно умов якого ОСОБА_2 придбала у УК «Екосорб» майнові права на квартиру АДРЕСА_8 шляхом пайової участі у будівництві житлового будинку.
Відповідно до п. 2.1 Договору учасник здійснює свою участь у будівництві Об'єкта будівництва, зазначеного у п. 1.3 даного Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.
Згідно п. 2.3 Договору загальний пайовий внесок Об'єкта будівництва становить 444 635,80 грн.
Пунктом 3.2.4 передбачено, що Виконавець зобов'язаний надати учаснику документи, необхідні для оформлення права власності на Об'єкт будівництва в державних органах: копію Акта про прийняття Об'єкта будівництва в експлуатацію, акт прийому-передачі Об'єкта будівництва Учаснику, бухгалтерську довідку про сплату паю за Об'єкт будівництва.
Після підписання Акта державної комісії про введення в експлуатацію Об'єкта будівництва Виконавець передає Об'єкт будівництва Учаснику за актом приймання-передачі, який підписується Сторонами даного Договору (п. 4.1 Договору).
ОСОБА_2 виконала свої грошові зобов'язання передбачені Договором №2-026-КЛ пайової участі у будівництві житлового будинку та перерахувала на рахунок УК «Екосорб» необхідну суму пайового внеску у розмірі 445 792,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями (а.с. 177-183, т.3) та бухгалтерською довідкою виданою УК «Екосорб» №01/01-503 від 19.10.2011 (а.с 25, т.2), тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права власності на об'єкт будівництва.
Як вже було зазначено 13.09.2011 було видано Сертифікат відповідності закінченого будівництвом об'єкта, житлового будинку №2 на вул. М. Кривоноса, 17.
14.10.2011 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна було виготовлено технічний паспорт на спірну квартиру.
У 2012 році між УК «Екосорб» та ОСОБА_2 було підписано акт прийому-передачі квартири згідно Договору №2-026-КЛ пайової участі у будівництві житлового будинку, відповідно до якого ОСОБА_2 було передано 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_16 в Солом'янському районі м. Києва загальною площею 77,1 кв.м.
09.11.2012 Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності (серія НОМЕР_2) на квартиру АДРЕСА_17 (а.с. 13, т.2).
З викладеного слідує, що ОСОБА_2 виконавши грошові зобов'язання за Договором №2-026-КЛ пайової участі у будівництві житлового будинку правомірно набула право власності на спірний об'єкт та як наслідок отримала свідоцтво про право власності на спірну квартиру.
Що ж стосується тверджень позивача стосовно того, що відсутність відомостей в реєстрі прав власності на спірний об'єкт нерухомості свідчить про перебування даного об'єкту у власності УК «Екосорб», суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 08.08.2012), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.
Згідно п.п. 26, 27 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» затвердженого постановою КМ №703 від 22.06.2011, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.
Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З наведених норм законодавства слідує, що підставою набуття права власності є укладення правочину або існування судового рішення про визнання права власності, а державна реєстрація права власності є лише формою фіксації набуття чи припинення речових прав. При цьому відсутність реєстрації права власності, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
Таким чином, звернення ліквідатора УК «Екосорб» з позовом про визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості лише з підстав відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності скаржника, не впливає на правовий статус відповідного майна та не позбавляє ОСОБА_2 права власності на квартиру, що була проінвестована останньою в повному обсязі, а тому і не наділяє позивача законними інтересами стосовно такого майна.
Застосовуючи при розгляді справи «Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод» колегія суддів зазначає, що відповідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України), який передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Конвенція в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об'єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, ЄСПЛ тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті статті 1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи ( assets)).
Розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнове право, які в практиці ЄСПЛ дістають правову охорону як майно. Поняття «законні очікування» (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (legal certainty). Практика Суду ЄС і ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.
З урахуванням правил ЄСПЛ щодо застосування статті 1 Першого протоколу та згідно із засадами українського цивільного законодавства припинення права власності особи на майно допустиме тільки з підстав, чітко визначених законом.
Згідно п. 1 ст. 321 ЦК України право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Разом з тим, зважаючи на доведеність ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_17, Господарський суд міста Києва визнаючи право власності на дану квартиру за УК «Екосорб» позбавив ОСОБА_2 її власності, а саме, права користуватися та мирно володіти майном та як наслідок порушив закріплений на конституційному рівні принцип непорушності права власності.
До того ж слід звернути увагу, що предметом позову у даній справі є визнання права власності на новостворене нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Таким чином, позов про визнання права власності може пред'являти виключно власник такого майна.
За правилами ст. 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Отже, враховуючи, що відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 Цивільного кодексу України.
Як слідує з матеріалів справи ліквідатором не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 73-77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження факту державної реєстрації спірної квартири за УК «Екосорб», тоді як судом апеляційної інстанції встановлено, що власником квартири АДРЕСА_18 є ОСОБА_2
Крім того ліквідатором УК «Екосорб» не надано доказів про порушення, оспорювання чи невизнання відповідачем майнових прав Українського консорціуму "Екосорб", зокрема, на квартиру №43, розташовану за адресою: м. Київ, АДРЕСА_8.
При цьому доводи позивача про невизнання відповідачем права власності УК "Екосорб" на об'єкт житлової нерухомості/квартиру №43 розташовану за адресою: АДРЕСА_8, що відображається у ненаданні ТОВ «Будівельна інвестиційна група» документів щодо розподілу площ в будинках по АДРЕСА_8 є неспроможними, оскільки позивачем до позовної заяви додано протокол розподілу житлових та нежитлових приміщень у житловому будинку на вул. М.Кривоноса (а.с. 62-64, т.1).
До того ж слід звернути увагу, що ліквідатором банкрута до позовної заяви додано список інвесторів за кошти яких збудовано квартири в будинку по АДРЕСА_8 (а.с. 75-77, т.1).
Згідно даного списку інвестором кв. №43, розташованої за адресою м. Київ, АДРЕСА_8 є ОСОБА_2 (згідно Договору №2-026-КЛ від 03.11.2005).
Згідно положеннь Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (в редакції від 19.06.2003), інвестор набуває можливість в майбутньому у передбачений законом спосіб, після введення будинку в експлуатацію, отримати право власності на об'єкт, який ним був проінвестований.
Отже, враховуючи поданий ліквідатором до позовної заяви список інвесторів за кошти яких збудовано квартири в будинку по АДРЕСА_8, останній, в силу положень ст. 42 Закону про банкрутство, повинен був вчинити всіх необхідних дій та встановити виконання інвесторами зобов'язань щодо сплати грошових коштів, а місцевий господарський суд мав перевірити зазначену інформацію та встановити чи не будуть порушуватись даним рішенням права осіб, не залучених до участі у справі, зокрема, інвесторів зазначених у списку. Однак при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції, в порушення норм законодавства, не дослідив та не надав оцінку наявному в матеріалах справи списку інвесторів за кошти яких збудовано квартири в будинку по АДРЕСА_8.
За таких обставин, Господарський суд міста Києва задовольняючи позовні вимоги ліквідатора УК «Екосорб», яка обрала невірний спосіб захисту порушених прав, оскільки законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку (аналогічна правова позиція викладена в постановах ВС України №6-244цс14 від 18.02.2016; № 6-1732цс15 від 02.12.2015; №6-1851цс15; ), та визнаючи право власності на квартиру №43 розташовану за адресою м. Київ, АДРЕСА_8 за УК «Екосорб», порушив законні права власника даної квартири, а саме ОСОБА_2, яка не була залучена до розгляду даної справи. А відтак колегія суддів погоджується з доводами скаржника та вважає, що місцевий господарський суд постановив оскаржувану ухвалу без перевірки і аналізу всіх необхідних доказів для вирішення питання про право власності на спірну квартиру, оскільки ОСОБА_2 належним чином довела своє право власності на квартиру АДРЕСА_8, що підтверджується, зокрема, Свідоцтвом про право власності серія НОМЕР_2 від 09.11.2012.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 „Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Згідно ч.ч. 1,3 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Враховуючи викладене в постанові, апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/18384/15 підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 підлягає частковому скасуванню, як така, що постановлена при порушенні норм процесуального права та неправильному застосування норм матеріального права зокрема, ст. 392 ЦК України, з прийняттям в скасованій частині нового рішення за яким слід: «відмовити ліквідатору Українського консорціуму "Екосорб" арбітражному керуючому Ковалко Г.І. у задоволенні позовних вимог про визнання права власності за Українським консорціумом "Екосорб" на об'єкт житлової нерухомості/квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4».
У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на боржника.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/18384/15 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/18384/15 скасувати в частині визнання за Українським консорціумом "Екосорб" (03170, м. Київ, бульвар Ромена Ролана, буд. 7, 02023732) права власності на об'єкт житлової нерухомості/квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4.
В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити ліквідатору Українського консорціуму "Екосорб" арбітражному керуючому Ковалко Г.І. у задоволенні позовних вимог про визнання права власності за Українським консорціумом "Екосорб" на об'єкт житлової нерухомості/квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4.
3. Стягнути з Українського консорціуму "Екосорб" (03170, м. Київ, бульвар Ромена Ролана, буд. 7, 02023732) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_8; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн 00 коп судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Матеріали справи №910/18384/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Cторони мають право оскаржити постанову до Верховного суду в порядку, передбаченому ст.ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 29.03.2019.
Головуючий суддя А.А. Верховець
Судді Б.В. Отрюх
М.Л. Доманська