Іменем України
26 березня 2019 року
м.Харків
справа № 646/9227/18
провадження № 22-ц/818/1757/19
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
заявник - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович,
стягувач - ОСОБА_2,
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Афаліна»,
апелянт - Товариство з обмеженою відповідальністю «Капро»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Капро» на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 січня 2019 року, постановленої під головуванням судді Єжова В.А., в залі суду в місті Харкові, -
У грудні 2018 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до приміщення іншої особи, в якої перебуває майно боржника.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 січня 2019 року подання задоволено. Надано дозвіл на примусове проникнення до приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з літ. «Г-1», «А-3», «Д-1» з метою виконання виконавчого документа.
В апеляційній скарзі ТОВ «Капро», як особа, яка не брала участі у справі, проте вважає, що суд вирішив питання про його права та інтереси, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича, а також вирішити питання судових витрат.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. ТОВ «Капро» зазначає, що 06.05.2007 року між ТОВ «Афаліна» та ТОВ «Капро» був укладений договір про зберігання майна за адресою: АДРЕСА_1. Проте за вказаним договором майно передано не було. Таким чином за зазначеною адресою відсутнє майно боржника ТОВ «Афаліна». Разом з тим, на підставі оскаржуваної ухвали суду з приміщень літ. «Г-1», «А-3», «Д-1» за адресою: АДРЕСА_1 було вивезено майно, яке належить не ТОВ «Афаліна», а ТОВ «Капро». Апелянт вважає, що вирішення питання про примусове проникнення до приміщення є передчасним, оскільки у виконавчому провадженні не вирішено питання щодо арешту грошових коштів боржника.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Виходячи зі змісту положень даної статті, особи, які не брали участі у розгляді справи але звертаються з апеляційною скаргою, оскільки вважають, що суд вирішив питання про їх права та обв'язки, повинні довести, а апеляційний суд повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати до суду апеляційної інстанції всі наявні в них докази на підтвердження порушення їх прав.
Задовольняючи подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В., суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для надання дозволу на примусове проникнення до приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з літ. «Г-1», «А-3», «Д-1» з метою виконання виконавчого документа, оскільки боржником жодних дій, направлених на виконання своїх зобов'язань за виконавчими провадженнями, не вчинено. А своїми діями боржник ТОВ «Афаліна» перешкоджає проведенню виконавчих дій.
Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.
Судом встановлено, що 01 листопада 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком В.В. на виконання виконавчого напису нотаріуса відкрито виконавче провадження №57577905 про стягнення з ТОВ «Афаліна» на користь ОСОБА_2 невиплачені в строк на підставі договору позики грошові кошти у сумі 900 000 грн. (а.с.4-5).
В ході здійснення виконавчих дій за вказаним виконавчим листом приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком В.В. 04 грудня 2018 року було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 з метою опису та арешту майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, оскільки встановлено, що на підставі договору від 06.05.2007 року майно ТОВ «Афаліна» знаходиться на зберіганні за вищевказаною адресою (а.с.7). Актом приватного виконавця від 04.12.2018 року встановлено, що потрапити до приміщення АДРЕСА_1 не виявилося можливим через те, що невідомі особи чинили перешкоди приватному виконавцю (а.с.12).
Як на підставу подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. посилався на те, що в добровільному порядку боржником вимоги виконавчого документу не виконуються. В ході примусового виконання виконавчого документу встановлено, що майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вважав, що наявні підстави для надання дозволу на примусове проникнення до приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, де перебуває майно боржника ТОВ «Афаліна».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1, п.п. 4, 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.
Статтею 439 ЦПК України встановлено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку про законодавче збалансування прав як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
При цьому обов'язковою умовою для примусового проникнення у володіння іншої особи є наявність у зазначеної особи майна боржника.
Як на підставу свого подання приватний виконавець посилався на те, що у ТОВ «Капро» за адресою: .АДРЕСА_1 знаходиться майно боржника ТОВ «Афаліна», передане йому за договором зберігання.
Разом з тим будь-яких доказів належності боржникові майна, яке нібито передано на зберігання ТОВ «Капро», - матеріали справи не містять.
Сам факт укладення договору зберігання не свідчить про наявність у ТОВ «Афаліна» права власності на зазначене у договорі майно.
Крім того матеріали справи свідчать про те, що договір зберігання, на підставі якого зроблений висновок про наявність майна боржника у ТОВ «Капро», датований 06 травня 2007 року (а.с.7). Пунктом 3.1 вказаного договору сторонами погоджено, що договір діє до 31.12.2007 року. Даних про продовження строку дії договору від 06.05.2007 року до часу ухвалення судом рішення, - матеріали справи не містять.
Доказів того, що на даний час майно боржника знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - матеріали справи не містять.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича про примусове проникнення до приміщення іншої особи, в якої перебуває майно боржника.
Колегія суддів вважає, що у задоволенні вказаного подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. слід відмовити, виходячи з наступного.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.6 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт ТОВ «Капро» категорично заперечувало факт передачі майна за договором зберігання від 06.05.2007 року.
А матеріали справи не містять доказів того, що майно, нібито передано за договором зберігання, належить боржнику ТОВ «Афаліна».
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, а подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича про примусове проникнення до приміщення іншої особи, в якої перебуває майно боржника, - слід залишити без задоволення.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі апеляційної скарги апелянтом ТОВ «Капро» було сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн. (а.с.31). Разом з тим сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1920 грн.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, з приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. на користь ТОВ «Капро» слід стягнути судовий збір у розмірі 1 920 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Капро» - задовольнити.
Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 січня 2019 року - скасувати.
Подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича про примусове проникнення до приміщення іншої особи, в якої перебуває майно боржника - залишити без задоволення.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Капро» судовий збір у розмірі 1 920 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук
Повне судове рішення виготовлено 28.03.2019 року.