Справа № 554/3619/18 Номер провадження 22-ц/814/830/19Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
26 березня 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Абрамова П.С., Гальонкіна С.А., при секретарі судового засідання: Діхтяр Т.В, -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2018 року (ухвалене суддею Материнко М.О., повний текст судового рішення складено 21 грудня 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про відшкодування шкоди заподіяної життю і здоров'ю, відшкодування моральної шкоди,-
У травні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави із вищевказаною позовною заявою, відповідно до якої, згідно з уточненими позовними вимогами, прохав суд стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_2 автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області,ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди по 100000,00 грн. з кожного, а також судові витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката по 1666,00 грн. з кожного.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07.11.2018 р. позовну заяву в частині позовних вимог до Департамента охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації залишено без розгляду за клопотанням сторони позивача.
В обгрунтування позову зазначено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 15.02.2016 р. за участю водія ОСОБА_4, що керував автомобілем Renault master, д.н.з 17470 СН, належне ОСОБА_2 автогосподарству закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області, в результаті винних дій останнього, позивач отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров'я. На час скоєння ДТП ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ОСОБА_2 автогосподарством закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області. У зв'язку із отриманими тілесними ушкодженнями позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 15.02.2016 р. по 26.02.2016 року. Вироком Диканського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2016 року відповідач ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Позивач вказував, що незаконними діями відповідачів йому було завдано моральної шкоди, що полягає у душевних та психологічних стражданнях, негативних емоціях й переживаннях, дискомфорті у повсякденному житті; вказане негативно вплинуло на реалізацію планів і втрату душевного спокою, сліди від травмування (шрам на голові) є видимі, що по теперішній час, що завдає душевних страждань, чинить перешкоди у працевлаштуванні. Таким чином, позивач прохав стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_2 автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області 100000,00 грн. з кожного моральної шкоди. Також, позивачем зазначено, що у зв'язку із тим, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля - ОСОБА_2 автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області була застрахована на час ДТП (настання страхового випадку) згідно з Полісом від 23.04.2015 р., йому страховою компанією було виплачено 5219,33 грн. страхове відшкодування за шкоду пов'язані з лікуванням, а виплату страхового відшкодування за моральну шкоду не здійснено. Таким чином, позивач прохав суд стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» 100000,00 грн. моральної шкоди. У зв'язку із понесенням витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн., надану під час розгляду справи, позивач прохав суд стягнути з кожного із відповідачів по 1666,00 грн.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про відшкодування шкоди заподіяної життю і здоров'ю, відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000,00 грн., а також 2500,00 грн. витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу адвоката.
Стягнуто з ОСОБА_2 автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 99751,46грн., а також 2500,00 грн. витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу адвоката.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області на користь держави судовий збір у розмірі 1000,00 грн.
Судові витрати у розмірі 1 000,00 грн. віднесено на рахунок держави.
В іншій частині позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
З даним рішенням суду не погодилося Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області та подало на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2018 року змінити в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської областіна користь ОСОБА_3 заподіяної моральної шкоди у розмірі 99751,46грн., та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 30 000 грн. ОСОБА_5 вважає, що рішення суду першоїв цій частині прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для його скасування.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.
Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження за участі сторін та інших осіб по справі. На моменту розгляду справи були представник апелянта, позивач зі своїм представником, інші особи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилися.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Враховуючи, що Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської областіоскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення з ОСОБА_2 автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської областіна користь ОСОБА_3 заподіяної моральної шкоди у розмірі 99751,46грн., та беручи до уваги те, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 погодився з рішенням місцевого суду в інших частинах прийнятих за наслідками розгляду пред'явленого позову, а тому рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2018 року перевіряється лише в межах доводів апеляційної скарги відповідача,у відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України та роз'яснень які містяться у п.п.14-15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку».
Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 15 лютого 2016 року близько 07.00 год. ОСОБА_4, керуючи автомобілем Renault master, д.н.з 17470 СН, належного ОСОБА_2 автогосподарству закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області, в порушення вимог п.п.10.1 та 12.3ПДР, на 157 км а/д Полтава-Суми, виявивши перешкоду на його смузі руху у вигляді автомобіля Diamler-chrysler 316, д.н.з.ВК 42 ВВ, належний ОСОБА_6, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, змінив напрямок руху ліворуч, для його об'їзду. При цьому не переконавшись у безпечності маневру, виїхав на смугу зустрічного руху та ліве узбіччя, де допустив наїзд на автомобіль Geely MK д.н.з ВІ 1640ВТ, який стояв із увімкненою аварійною сигналізацією, та на пішоходів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Потерпілому ОСОБА_3 внаслідок вказаної ДТП були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Вироком Диканського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2016 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 роки.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2017 року на підставі п.«в» ст.1, ст.15 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_4 звільнено від призначеного вироком Диканського районного суду основного та додаткового покарання.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, судом встановлено, що шкода, спричинена потерпілому ОСОБА_3 внаслідок вказаної ДТП, завдана джерелом підвищеної небезпеки автомобілем Renault master, д.н.з 17470 СН. Отже, винуватість відповідача ОСОБА_4 у скоєнні ДТП встановлено вироком Диканського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2016 року.
Крім того, судом встановлено, що автомобіль Renault master, д.н.з 17470 СН. належить ОСОБА_2 автогосподарству закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля - ОСОБА_2 автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на час ДТП 15.02.2016 р. згідно з Полісом № АІ/5335999 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком дії з 10.06.2015 р. по 09.06.2016 р. включно. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю передбачена полісом у розмірі - сто тисяч гривень, за шкоду, заподіяну майну - п'ятдесят тисяч гривень.
Так, страховою компанією ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», на підставі заяви ОСОБА_3 від 19.01.2018р. про здійснення страхового відшкодування та доданих до неї документів про понесені витрати на лікування, було прийнято рішення про виплату останньому страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з лікуванням, та за спричинену моральну шкоду, згідно з вказаним Полісом, у загальному розмірі 5219,33грн., з яких 4970,79 грн. - витрати, понесені ОСОБА_3, на лікування; 248,54 грн. - відшкодування за завдану моральну шкоду, що становить 5% від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, що підтверджується платіжним дорученням №19153 від 28.03.2018 р.
Стороною позивача вказаний факт не заперечується, що вбачається з позовної заяви, а тому доказуванню не підлягає, в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 200000,00 грн. буде необхідною та достатньою компенсацією в рахунок відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди, що відповідає вимогам розумності та справедливості. Тому, з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 100000,00 грн., а з ОСОБА_2 автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області підлягає стягненню сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 99751,46 грн. з відрахуванням суми здійсненого ПАТ «СК «Брокбізнес» страхового відшкодування (100000,00 грн. 248,54 грн.).
Разом з цим місцевий суд зазначив, що оскільки страховиком, відповідачем у справі - ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», страхове відшкодування за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю особи, та страхове відшкодування за спричинену моральну шкоду у передбаченому законом розмірі сплачено, а тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з відповідача ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» у розмірі 100000,00 грн. задоволенню не підлягають.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У пунктах 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди та відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, особі завжди призначається компенсація за порушення прав людини.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_3 внаслідок ДТП отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров'я. У зв'язку із ушкодженням здоров'я він з 15.02.2016 р. по 26.02.2016 року перебував на стаціонарному лікуванні, що вбачається із Виписки із медичної картки стаціонарного хворого №3115. Наявні ушкодження здоров'я підтверджені висновком компютерної томографії від 15.02.2016 р.
Так, отримані позивачем тілесні ушкодження не пройшли для нього безслідно, оскільки позивач потребує подальшого медичного нагляду, згідно із зазначеним у рекомендаціях Виписки із медичної картки. Крім того, після отриманої травми у позивача залишені шрами на голові, які є видимими. Вказані обставини чинять дискомфорт при будь-яких соціальних зв'язках позивача у суспільстві, в тому числі і при працевлаштуванні. Тому, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та незаконних дій відповідачів, позивачу ОСОБА_3 було заподіяно моральну шкоду.
Надаючи оцінку, визначеною позивачем розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції з урахуванням вищезазначених норм закону та обставин справи дійшов до правильного висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 99751,46 грн. з відрахуванням суми здійсненого ПАТ «СК «Брокбізнес» страхового відшкодування (100000,00 грн. 248,54 грн.) та суми стягненої із ОСОБА_4
Тому, викладені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6_Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18липня 2006року).
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області - залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 26 березня 2019 року.
Головуючий суддя : _______________ Г.Л. Карпушин
Судді: _______________ П.С. ОСОБА_7 Гальонкін