Іменем України
28 березня 2019 року
м. Харків
справа №641/5046/13-ц
провадження № 22-ц/818/1358/19
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,
відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС», ОСОБА_2
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 червня 2018 року, постановлене під головуванням судді Горчакової О.І., в залі суду в місті Харкові,-
У травні 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив стягнути з ОСОБА_2 55 710,95 грн.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 червня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 55 710,95 грн., а також судові витрати у розмірі 559,11 грн. В частині стягнення заборгованості з ТОВ «Українська Фінансове Агенство «ВЕРУС» позовну заяву залишено без розгляду.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду першої інстанції залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що його, як відповідача, не було належним чином повідомлено про розгляд справи за вищевказаним позовом, що позбавило його можливості надати свої заперечення щодо позовних вимог. Крім того відповідач зазначає, що позивачем було пропущений строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Представник АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 надала відзив на апеляційну скаргу, просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 червня 2018 року - залишити без змін. Разом з тим, зазначила, що заборгованість відповідача за кредитним договором становить 12 886,85 грн., з яких: 137,72 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 521,93 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом та 8 277,20 грн. - пеня.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги та ухвалюючи заочне рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений відповідач не з'явився у судове засідання. Разом з тим зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 належним чином не виконав, що є підставою для стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 55 710,95 грн.
Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що 29 березня 2008 року, підписавши анкету-заяву, ОСОБА_2 отримавкредит у розмірі 8 972,26 грн. зі сплатою 12% за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.03.2010 року (а.с.7).
22 березня 2011 року на забезпечення виконання кредитного зобов'язання між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» укладено договір поруки, за умовами якого ТОВ «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» поручається перед кредитором за належне виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2 Розмір відповідальності товариства обмежено сумою, зазначеною в Додатку №1 до Договору поруки від 22.03.2011 року та становить 200 грн. (а.с.6).
Станом на 21.02.2013 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 29.03.2008 року становить 55 910,95 грн., з яких:
-137,72 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом,
-4 521,93 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом,
-48 112,68 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором,
а також штрафи:
-500 грн. - штраф (фіксована частина);
-2 638,62 грн. - штраф (процентна складова).
Як на підставу позовних вимог, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 належним чином не виконав, тому наявні підстави для стягнення заборгованості у розмірі 55 910,95 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За правилами ч. 1 ст. 627, 629 ЦК України згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положенням ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Саме такий договір був укладений і виконувався сторонами.
Сторонами не заперечується факт укладення кредитного договору 29.03.2008 року.
Вимоги про визнання цього договору в цілому або його частин недійсними, а також про зміну або розірвання договору з передбачених законом підстав відповідач не заявляв.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач наполягав на застосуванні строків позовної давності, зазначав, що 8 квітня 2009 року він перестав здійснювати платежі на погашення заборгованості по кредиту, а 02 травня 2009 року перестав виплачувати проценти за договором.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, позовна давність переривається у разі пред'явлення позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Матеріали справи свідчать про те, що 17 серпня 2011 року ОСОБА_2 вніс на погашення кредиту суму 10 000 грн. (а.с.81). Тобто відповідачем перервано перебіг позовної давності. З позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся у травні 2013 року, тобто у межах строків позовної давності.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договором, з урахуванням того, що позивачем подана уточнена позовна заява, в якій ПАТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути кошти лише з ОСОБА_2, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Разом з тим колегія суддів не може погодитись із розміром стягнутої заборгованості, а саме: із розміром стягнутої пені та стягненням штрафів, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5.1. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених Заявою та п.п. 3.2.2, 3.2.3 даних Умов, Банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу.
Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦК України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що розмір пені за період 360 днів, у відповідності до вимог пункту 5.1. Умов, становить 8 277,20 грн.
Крім того відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Встановлено, що штраф і пеня нараховані банком за одні і ті ж порушення, а тому колегія суддів вважає, що стягнення з боржника одночасно штрафу й пені є подвійною цивільно-правовою відповідальністю.
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про стягнення штрафів разом із пенею.
З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 55 710,95 грн. та судового збору у розмірі 559,11 грн. Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» слід задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 29.03.2008 року у розмірі 12 886,85 грн., з яких:
-137,72 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом,
-4 521,93 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом,
-8 277,20 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
В іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Встановлено, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено на 23,13% (з 55710,95 грн. на 12 886,85 грн.). Тому з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір за подачу позову у розмірі 129,32 грн. (23,13% від 559,11 грн.).
Апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена на 76,87%, тому з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь відповідача підлягає стягненню 644,70 грн.
Згідно п.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи викладене, з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір у розмірі 515,38 грн. (644,70 грн. - 129,32 грн.).
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Посилання апелянта на те, що заочне рішення ухвалене з порушенням вимог закону через неналежне повідомлення відповідача, - не приймається до уваги колегією суддів, оскільки оскаржуване заочне рішення ухвалено у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 належним чином була повідомлена про розгляд справи (а.с.48). Крім того представник відповідача надала суду заяву, в якій просила справу слухати за її відсутності (а.с.42,49).
Доводи ОСОБА_2 про наявність підстав для відмови у позові через сплив позовної давності, - спростовуються матеріалами справи. Позивачем доведено факт переривання позовної давності відповідачем.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 червня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 55 710,95 грн. та судового збору у розмірі 559,11 грн. - змінити.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 12 886,85 грн., з яких: 137,72 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 521,93 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 8 277,20 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 515,38 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук