Іменем України
26 березня 2019 року
м.Харків
справа № 628/2885/18
провадження № 22-ц/818/1733/19
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - Виконавчий комітет Куп'янської міської ради Харківської області, Комунальне підприємство «Куп'янське бюро технічної інвентаризації»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Куп'янської міської ради Харківської області, Комунального підприємства «Куп'янське бюро технічної інвентаризації» про зобов'язання вчинити певні дії, визнання веранди та тамбуру частиною квартири за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 10 січня 2019 року, постановлене під головуванням судді Клімової С.В., в залі суду в місті Куп'янську Харківської області (повний текст судового рішення складено 16 січня 2019 року), -
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Куп'янської міської ради Харківської області, Комунального підприємства «Куп'янське бюро технічної інвентаризації» про зобов'язання вчинити певні дії, визнання веранди та тамбуру частиною квартири.
Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 10 січня 2019 року позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, вирішити питання судових витрат.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд не врахував, що газифікація будинку за адресою: АДРЕСА_4, в тому числі в квартирі №3, відбувалась у 1989 році, згідно з виконавчо-технічною документацією №1-78/18/20,28 від 1978 року. Встановлення газових приладів в квартирі №3 за вказаною адресою відповідало діючому на той час законодавству, а технічні документації повинні знаходитись в КП «Куп'янське БТІ». Проте перепланування квартири, в результаті якого змінені призначення приміщень, позбавляє позивачку встановлення газових приладів та відновлення газопостачання, чим порушує її права, як власника.
Представником Виконавчого комітету Куп'янської міської ради Харківської області надано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу позивачки - без задоволення. Просив також справу розглянути без участі представника Виконавчого комітету Куп'янської міської ради Харківської області, а при ухваленні рішення врахувати доводи, наведені у відзиві.
Комунальне підприємство «Куп'янське бюро технічної інвентаризації» подало до суду заяву, в якій просило розглядати справу без його участі; зазначило, що у вирішенні спору відповідач покладається на розсуд суду.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий комітет Куп'янської міської ради Харківської області, як власник квартири, має в загальному користуванні тамбур літ «ІІ» -2.2 кв.м. і веранду літ «І» - 7,3 кв.м., які розташовані в будинку 6 по провулку Духовному міста Куп'янська та разом з позивачем є співвласниками зазначених приміщень, тому вимоги позивача, щодо визнання зазначених приміщень частиною її квартири, не відповідають діючому законодавству. Інші вимоги ОСОБА_1 є похідними та задоволенню не підлягають.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 ( а.с.7-9).
Квартира позивачки складається з однієї кімнати - житлова площа 12,4 кв.м., кухні - 6,9 кв.м., сіни - 3,7 кв.м., та має тамбур літ «ІІ» -2.2 кв.м. і веранду літ «І» - 7,3 кв.м., що знаходяться в загальному користуванні співвласників будинку ( а.с.10-17).
У квітні 2018 року на звернення стосовно видачі технічних умов на реконструкцію системи газопостачання, а саме перенесення газового обладнання в приміщення кухні за адресою: АДРЕСА_2, ПАТ «Харківгаз» позивачці повідомлено, що відповідно до Державно Будівельних Нормативів (ДБН В 2.5-20-2001) розділу VI «Внутрішні пристрої газопостачання» п.6.2, не допускається розміщення газових приладів в коридорах загального користування, в санітарних вузлах, в гуртожитках всіх типів, в приміщеннях будівель будь-якого призначення, які не мають вікон і соціальних поверхів будівель, в підвальних поверхах, а при газопостачанні СУГ- в підвалах і соціальних поверхів будівель ( а.с.17,20).
На звернення ОСОБА_1 про невідповідність технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3, який виготовлено 20.11.2008 року, архівним технічним документам по фактичному підключенню та обладнанню газовими приладами зазначеної квартири, КП «Куп'янське бюро технічної інвентаризації» надало відповідь, відповідно до якої ПАТ «Харківгаз», згідно діючого законодавства, позбавлене можливості складати технічні паспорти на об'єкти нерухомого майна. Виготовлений КП «Куп'янське бюро технічної інвентаризації» технічний паспорт на зазначену вище квартиру вірний і відповідає вимогам діючого законодавства України, про що в своїй відповіді позивачу зазначив і виконавчий комітет Куп'янської міської ради Харківської області ( а.с.19, 24).
Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідно до поверхового плану будинку АДРЕСА_4 вона та відповідач Виконавчий комітет Куп'янської міської ради Харківської області користуються верандою «І» площею 7,3 кв.м., яка є приміщенням загального користування. ЇЇ квартира була відключена попереднім власником від газопостачання. В поновлені газопостачання ПАТ «Харківгаз» їй було відмовлено так як архівні технічні документи по фактичному підключенню та обладнанню газовими приладами квартири АДРЕСА_4 в 1989 році не відповідають технічному паспорту, виготовленому КП «Куп'янський БТІ» 20.11.2008 року. Тобто в плані вищезазначеної квартири в Куп'янському відділені ПАТ «Харківгаз» приміщення під літ «І», в якому повинен бути розміщений прилад газопостачання, зазначається як кухня, а в плані КП «Куп'янське бюро технічної інвентаризації» - веранда, що є площею загального користування. На звернення про роз'яснення виготовлення технічної документації на належну їй квартиру, а також можливості отримання належного технічного паспорту з метою реалізації законних прав та інтересів, відповідач КП «Куп'янське бюро технічної інвентаризації» повідомив, що технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_5 є вірним та відповідає вимогам діючого законодавства. Питання про відновлення газопостачання у її квартирі наразі не вирішено. У зв'язку з чим, ОСОБА_1 просила суд зобов'язати виконавчий комітет Куп'янської міської ради Харківської області приміщення веранди, позначене на плані квартири АДРЕСА_6 - літ. «І» площею 7,3 кв.м. та приміщення тамбуру, позначене на плані літ. «ІІ» площею 2,2 кв.м., визнати частиною квартири АДРЕСА_6 та зобов'язати КП «Куп'янське бюро технічної інвентаризації» з приводу зазначених вище змін, виготовити технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_6 з зазначенням загальної площі квартири 32,5 кв.м., у тому числі, яка складається з : 1 кімната - житлова площа 12,4 кв.м., коридор - 6,9 кв.м., коридор - 3,7 кв.м., кухня - 7,3 кв.м., тамбур 2,2 кв.м.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Правовий режим права власності визначається виключно законами України, відповідно до п.7 ч.1 ст. 92 Конституції України.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Частиною 2 ст. 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно п.6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02.03.2004 року визначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладові, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Крім того ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» також передбачає, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Разом з тим відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники мають право, зокрема вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Куп'янської міської ради Харківської області за № 50 від 20.02.2018 року, квартира АДРЕСА_4, після зміни нумерації на № 5 вважається вільною ( а.с.26,27). Вказана квартира належить до державного житлового фонду та знаходиться у віданні виконавчого комітету Куп'янської міської ради.
Встановлено, що веранда літ. «І» та приміщення тамбуру, позначене на плані квартири «ІІ» будинку АДРЕСА_4, є приміщеннями загального користування та є спільною сумісною власністю співвласників будинку і позивачки та територіальної громади міста Куп'янська.
Таким чином виконавчий комітет Куп'янської міської ради Харківської області, як власник квартири АДРЕСА_8 (після зміни нумерації на № 5) має в загальному користуванні тамбур літ «ІІ» -2.2 кв.м. і веранду літ «І» - 7,3 кв.м., які розташовані в будинку за вищевказаною адресою та разом з ОСОБА_1 є співвласниками зазначених приміщень.
Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки приміщення веранди та приміщення тамбуру у квартирі АДРЕСА_4 - є приміщеннями загального користування, і на них не може бути визнано право власності за одним із власників квартири у багатоквартирному будинку.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.6 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Посилання ОСОБА_1 на те, що перепланування квартири, в результаті якого змінені призначення приміщень, позбавляє позивачку встановлення газових приладів та відновлення газопостачання, чим порушує її права, як власника, - тому за нею слід визнати право власності на веранду та приміщення тамбуру у квартирі АДРЕСА_4, - не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів того, що її квартира АДРЕСА_4 була фактично підключена до системи газопостачання та обладнана газовими приладами.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 10 січня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук
Повне судове рішення виготовлено 28.03.2019 року.