21 березня 2019 року
м. Харків
справа № 622/535/17
провадження № 22-ц/818/1549/19
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Котелевець А.В., Піддубного Р.М.
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.О.,
сторони у справі:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Харківської області, ухвалене 20 грудня 2018 року о 17 годині 31 хвилина у складі судді Чернової О.В.,-
29.05.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив усунути ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с. 1).
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4. Його брат, ОСОБА_2, також подав заяву про прийняття спадщини після смерті матері, проте за життя останній ухилявся від виконання обов'язку щодо утримання матері, яка через похилий вік і тяжку хворобу була у безпорадному стані. Також відповідач не допомагав доглядати й батька. Позивач все життя був поруч із батьками, допомагав їм будувати будинок, купував ліки, продукти харчування, обробляв огород. Згодом поховав обох батьків та встановив пам'ятники.
29.05.2017 ОСОБА_1 також звернувся до ОСОБА_2 із позовом про визначення додаткового трьохмісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок смерті ОСОБА_4 (т.1 а.с. 113).
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер батько позивача, ОСОБА_4 Окрім ОСОБА_1 спадкоємцями першої черги були мати та брат позивача, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини. Позивач заяву про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини не подав через незнання порядку спадкування, а також через тяжкий матеріальний стан. Вважає, що строк він пропустив з поважних причин.
Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 15 червня 2018 року цивільні справи за вказаними позовами було об'єднано в одну справу та визначено позовні вимоги: про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (т.1 а.с. 188-190).
Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 звернувся з відповідними заявами про прийняття спадщини після смерті батьків у строк, передбачений ст. 1270 ЦК України. Позивач ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини у строк, передбачений ст. 1270 ЦК України, звернувся лише після смерті матері. Причиною пропуску строку на прийняття спадщини після смерті батька позивач вказує юридичну необізнаність щодо процедури прийняття спадщини та тяжкий матеріальний стан, введення його в оману відповідачем стосовно відсутності в останнього претензій на спадщину. Строк на прийняття спадщини спадкоємцем сплив майже 6 років тому. Жодних доказів того, що в межах строку, наданого цивільним законом, позивач вчинив дії, які б свідчили про прийняття ним спадщини за законом після смерті батька, він не надав. Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 1272 ЦК України це вважається фактичним неприйняттям спадщини за законом. Доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини після смерті батька позивач не надав. Об'єктивних, непереборних, істотних труднощів у позивача для вчинення ним дій щодо подання до будь-якої нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька не було. Крім того, позивач пояснив, що ним свідомо не було подано заяву про прийняття спадщини, враховуючи домовленість про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті батька, матір'ю позивача і відповідача. Судом вважав, що зазначені позивачем причини для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини не можуть бути визнані поважними.
Щодо перебування батьків сторін ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у безпорадному стані внаслідок хвороби, то позивач не надав суду належних доказів їх перебування у безпорадному стані. Не доведена і потреба батьків позивача в отриманні допомоги саме від відповідача, при наданні допомоги позивачем та ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцям. Також позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4, ОСОБА_3, позивач особисто чи через інших осіб зверталися до відповідача із проханням надати таку допомоги, а ОСОБА_2 ухилився від її надання. Обмежене спілкування відповідача з батьками суд не вважав підставою для усунення від права на спадкування.
Не погодившись з цим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не дав належної оцінки доказам у справі та зробив висновки, що не відповідають установленим у справі обставинам. В судовому засіданні було встановлено факт ухилення відповідача від надання батькам допомоги за можливості її надання, перебування батьків в безпорадному стані та потреба в отриманні допомоги саме від відповідача. Представниками відповідача не надано жодного доказу щодо здійснення відповідачем догляду за покійними батьками. Позивач постійно знаходився у будинку батьків, оскільки доглядав їх до дня смерті, тому автоматично прийняв спадщину, здійснював оплату комунальних послуг від свого імені та обслуговував будинок. Суд безпідставно не врахував зазначені ним у позові причини для визначення додаткового строку для прийняття спадщини як поважні.
ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2, у відзиві заперечує проти її задоволення. Посилається на доведеність відсутності поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини з боку ОСОБА_1 після смерті батька. Судом вірно встановлено, що ОСОБА_2 від допомоги батькам не ухилявся, а доказів їх безпорадного стану позивачем не надано.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, які з'явився в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданим Олександрівською сільською радою Золочівського району Харківської області 15.05.2012 року (т. 1 а.с.139 зворот).
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданим виконкомом Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області 16.11.2016 року (т. 1 а.с.203).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є синами ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що підтверджується відповідними свідоцтвами (т. 1 а.с.9, 183).
Згідно матеріалів спадкової справи №193/2012 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 з заявами про прийняття спадщини звернулися: 13.06.2012 - дружина померлого, ОСОБА_3; 01.08.2012 - син померлого, ОСОБА_2 (том 1 а.с.138-144).
20.06.2012 ОСОБА_3 складено заповіт, за яким усе належне їй майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося, в т.ч. житловий будинок, який належить їй в АДРЕСА_1, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,3180 га на території Олександрівської сільської ради Харківської області, і все те, що буде їй належати на день смерті, вона заповідала сину - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 Заповіт посвідчено секретарем виконкому Олександрівської сільської ради (том 1 а.с.10-11).
Згідно матеріалів спадкової справи №377/2016 з заявами про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 звернулися: 23.11.2016 - син померлої ОСОБА_2; 24.11.2016 року - син померлої, ОСОБА_1 (т.1 а.с.201-202).
Інших заяв про прийняття чи відмову від прийняття спадщини після ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до нотаріальної контори не надходило, свідоцтва про право на спадщину не видавались, що підтверджується даними довідки Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області № 01-16 (т.1 а.с.199-200).
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті батьків та у визначенні позивачу додаткового трьохмісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_4, суд першої інстанції правильно керувався положеннями ст.ст. 1217, 1218, ч.5 ст. 1224, 1258, 1261, 1268, 1269, 1272 ЦК України, ст. 81 ЦПК України та обґрунтовано виходив з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів наявності у нього поважних причин пропуску встановленого законом строку для прийняття спадщини, доказів свідомого, умисного ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги батькам та доказів знаходження останніх у безпорадному стані.
Судом була надана належна оцінка показанням свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які підтвердили знаходження батьків позивача у безпорадному стані через чисельні хвороби і похилий вік та надання ним допомоги тільки з боку позивача. Останній відвідував похилих батьків, купував та привозив їжу, ліки, допомагав по господарству, робив ремонт у будинку. ОСОБА_2 навпаки допомоги батькам не надавав. Про те, що батьки за життя зверталися до нього за допомогою, а відповідач ухилявся від її надання, свідкам не відомо. Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12 навпаки заперечували факт знаходження батьків сторін у справі у безпорадному стані та підтвердили, що відповідач надавав допомогу як батьку, так і матері.
Крім цього, судом взяті до уваги та належним чином оцінені письмові докази у справі: копія карти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, щодо захворювань останнього та лікування у 1986 , 2005 та 2008 роках (т.2 а.с.97-101); копія індивідуальної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, від 01.10.1986 р., відповідно до якої з 13 по 23.10.1986 ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом деформуючий артроз з переважним ураженням гомілковостопного суглобу та суглобів кісток (т.2 а.с.103-108); лікарське свідоцтво про смерть №144 від ІНФОРМАЦІЯ_5 року, згідно даних якого причиною смерті ОСОБА_4 стала хронічна серцево-судинна недостатність (т.2 а.с.109); довідка УСЗН Золочівської райдержадміністрації Харківської області № 885 від 18.05.2017 року про отримання ОСОБА_1 допомоги по догляду за ОСОБА_3 з 08.06.2015 по 14.10.2015 (т.1 а.с.43); акт від 30.05.2018, складений комісією у складі сусідів ОСОБА_8 і ОСОБА_13, депутата Золочівської селищної ради ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_1 поховав матір, яку доглядав до її смерті, встановив їй пам'ятник вартістю 4486 грн. Поховання оплатив своїми коштами (том 2 а.с. 51).
Судова колегія вважає, що суд також дав правильну оцінку та відхилив в якості неналежних доказів у справі довідки амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Олександрівка КЗОЗ «Центр первинної медичної допомоги Золочівського району» за підписом лікаря ОСОБА_15 (том 1 а.с.76, т.2 а.с.50, 182) та акт від 27.10.2017 року (т.1 а.с.77), оскільки викладені в ньому свідчення не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до частин 1 - 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду щодо не доведення позивачем факту ухилення відповідача від надання батькам допомоги при можливості її надання, перебування батьків в безпорадному стані, потреба батьків в допомозі саме відповідача зводяться лише до переоцінки доказів та не є обґрунтованими.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно роз'яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" при встановленні судом факту ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця потрібно враховувати поведінку особи і розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливостей для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
Крім того, відповідно до ст.1224 ЦК України підлягає доказуванню питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання його від позивача і чи мав відповідач фізичну змогу надавати таку допомогу.
Суд вважав доведеним факт перебування батьків сторін - ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у безпорадному стані внаслідок хвороби нетривалий час перед смертю тому, що сторонами було визнано цей факт.
Проте суд обґрунтовано вважав не доведеними потребу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в отриманні допомоги саме відповідача за умови надання їм допомоги позивачем та ухилення відповідача від надання такої допомоги. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4, ОСОБА_3, позивач особисто чи через інших осіб зверталися до відповідача про надання такої допомоги, а відповідач ухилився від її надання.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для усунення ОСОБА_2 від спадкування після смерті батьків та відмови ОСОБА_1 в задоволенні позову.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, яка відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Отже, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття, але закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини.
Доводи апелянта про помилкове застосування судом ч.1 ст. 1272 ЦК України та невірний висновок про відсутність підстав для визначення додаткового строку на прийняття спадщини після смерті батька тому, що позивач не вчинив жодної встановленої законом дії , що свідчили б про прийняття ним спадщини після смерті батька, не є суттєвими та висновків, викладених у рішенні суду, не спростовують. Крім цього, позивач не ставив у позові питання про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час його смерті, зазначена обставина судом не досліджувалася та не перевірялася. Тому посилання в апеляційній справі на те, що ОСОБА_1 у зв'язку з доглядом батька постійно знаходився у будинку спадкодавця, здійснював оплату комунальних платежів від свого імені, обслуговував будинок є не обґрунтованими і предмету заявленого позову не стосуються.
Судом було зроблено законний та обґрунтований висновок про відсутність в матеріалах справи даних про прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті батька протягом строку встановленого ст.1270 ЦПК України, оскільки на час смерті батька він не проживав постійно зі спадкодавцем і не подав до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття.
Підставою для відмови позивачу у задоволенні позову про визначення додаткового строку на прийняття спадщини став не сам факт не прийняття ОСОБА_1 спадщини, що відкрилася після смерті батька, а не надання ним доказів наявності поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини.
Судова колегія погоджується з висновком суду, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом встановлено, що позивач, як спадкоємець першої черги за законом, не звернувся до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_4, у шестимісячний строк за відсутності у нього будь - яких перешкод для цього. Жодних доказів на підтвердження існування причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій із прийняття спадщини, позивачем не надано.
Посилання ОСОБА_1 на юридичну необізнаність щодо процедури прийняття спадщини, тяжкий матеріальний стан, введення його в оману відповідачем стосовно відсутності в останнього претензій на спадщину оцінені судом та зроблений правильний висновок про те, що об'єктивних, непереборних, істотних труднощів у позивача для вчинення ним дій щодо подання до будь-якої нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька не було.
Судова колегія вважає, що наведені апелянтом причини пропуску передбаченого законом строку для прийняття спадщини в розумінні положень ст. 1272 ЦК України не є поважними і суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення додаткового строку та відмовив ОСОБА_1 в задоволенні відповідних позовних вимог.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 березня 2019 року.
Головуючий - О.Ю. Тичкова
Судді: А.В. Котелевець
Р.М. Піддубний