Рівненський апеляційний суд
_________________________________________________копія:_____
Іменем України
20 березня 2019 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження за клопотанням заступника начальника відділу слідчого управління Головного управління національної поліції в Рівненській області - ОСОБА_4 (далі - слідчий) від 20 лютого 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась у м.Донецьк, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, у рамках кримінального провадження №12014180180000538 за внесеними відомостями до ЄРДР від 12 травня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191; ч.ч. 2, 5 ст.27, ч.5 ст.191; ст.356 КК України;
За участі:
секретаря судових засідань - ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
підозрюваної - ОСОБА_5 ,
захисників - адвокатів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;
за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Рівненської області - ОСОБА_7 (далі - прокурор) на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня 2019 року;
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня 2019 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, заборонивши їй залишати цілодобово житло за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до вимог ст.194 КПК України, просить покласти на підозрювану обов'язки: 1) не залишати цілодобово житло, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду; 3) здати органу досудового розслідування документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Згідно оскаржуваної ухвали слідчого судді, відмовлено у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_5 та застосовано до неї запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Також вирішено покласти на підозрювану обов'язок повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи та роз'яснено, що у разі невиконання покладених на неї обов'язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, а також на неї може бути покладено грошове стягнення від 0,25 до 2-х розмірів мінімальної заробітної плати. Контроль за виконанням особистого зобов'язання покладено на слідчого.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор вказує, що розглядаючи клопотання слідчий суддя не звернула увагу на усі, встановлені органом досудового розслідування обставини кримінального провадження, які надають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, зокрема така обгрунтованість повністю підтверджується матеріалами досудового розслідування, зокрема заявою ОСОБА_10 , протоколами допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , протоколом обшуку від 08 лютого 2019 року, а також іншими, здобутими органом досудового розслідування доказами. Додає, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення з іншими, невстановленими на даний час особами, і її спілкування з ними може суттєво перешкоджати повному, всебічному та неупередженому досудовому розслідуванню.
Слідчий суддя, у ході відмови у задоволенні клопотання слідчого, мотивувала своє рішення тим, що на її думку, достатніх ризиків чи будь-яких характеризуючих відомостей про особу підозрюваної ОСОБА_5 , які б давали підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту прокурором наведено не було. Крім того, оцінюючи ризики, на які посилається прокурор, слідчий суддя приймала до уваги положення п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини та відмітила, що слідчим не були встановлені обставин ухилення (переховування) ОСОБА_5 від суду чи слідства з моменту повідомлення їй про підозру. До того ж, слідчим, на переконання слідчого судді, не було обґрунтовано недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваної для запобігання ризиків, що були вказані ним в клопотанні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який повністю підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, постановивши рішення про скасування ухвали слідчого судді, пояснення підозрюваної ОСОБА_5 та її захисників - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши представлені матеріали судового провадження і обговоривши наведені у апеляційній скарзі прокурора доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, а тому оскаржувану ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, із наступних підстав.
Як убачається із наданих суду апеляційної інстанції матеріалів, 12 травня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191; ч.ч. 2, 5 ст.27, ч.5 ст.191; ст.356 КК України за №12014180180000538.
08 лютого 2019 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України
22 лютого 2019 року слідчий звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_5 у рамках даного кримінального провадження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово.
Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування - як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст.5 §1 (с) Конвенції.
Згідно вимог ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу, слідчий суддя заслухала доводи сторін кримінального провадження і дійшла висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання до ОСОБА_5 з покладенням на неї обов'язку, передбаченого п.3 ч.5 ст.194 КПК України, а саме повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, посилаючись, також і на наявність обґрунтованої підозри у кримінальному провадженні, а також обставин, закріплених у ст.178 КПК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, відповідно до вимог ст.178 КПК України, слідчий суддя робила посилання на тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється остання, а також на вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру, оголошене слідчим ОСОБА_5 ..
Разом з тим, в ухвалі зазначено, що в судовому засіданні не було встановлено обставин ухилення (переховування) ОСОБА_5 від суду чи слідства з моменту повідомлення про підозру, а також те, що слідчим не було обґрунтовано недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, що зазначені органом досудового розслідування у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово відносно підозрюваної.
З такими висновками слідчого судді, колегія суддів погоджується у повному обсязі.
В силу ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його проживання, в тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного.
Відповідно до норм ч.1 ст.179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені ст.194 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчим суддею належним чином було прийнято до уваги також ті обставини, що ОСОБА_5 раніше не судима, має постійне місце роботи та з моменту оголошення їй про підозру не переховується від органу досудового розслідування, суду тощо, а тому в судовому рішенні зроблено правильний висновок, що застосування особистого зобов'язання відносно неї - буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної та запобіганню ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України.
Посилання слідчого у клопотанні про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 про те, що підозрювана має міцні соціальні зв'язки у м.Донецьк, де вона народилась, здійснює періодичні вильоти з України, про що також наголошено в апеляційній скарзі прокурора на ухвалу слідчого судді, на думку колегії суддів, не знайшли свого підтвердження у ході перегляду судового рішення в апеляційному порядку, а тому не можуть слугувати підставами для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
У ході перегляду ухвали слідчого судді в апеляційному порядку, прокурор мотиви та висновки, з яких виходила слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово, не спростував. До того ж, згідно його повідомлення, матеріали згаданого кримінального провадження вже тривалий час перебувають у Генеральній прокуратурі.
Таким чином, доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, щодо порушень слідчим суддею норм кримінального процесуального закону та підстави, з яких він просить скасувати ухвалу слідчого судді, на думку колегії суддів - є безпідставними.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді, яка з викладених в апеляції прокурора мотивів, скасуванню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 у рамках кримінального провадження №12014180180000538 за ч.2 ст.191; ч.ч. 2, 5 ст.27, ч.5 ст.191; ст.356 КК України, та згідно якої застосовано до неї запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення цим судом, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач - підпис ОСОБА_1
Судді: підписи ОСОБА_2
ОСОБА_3
Згідно з оригіналом: суддя-доповідач: ОСОБА_1