Справа № 161/14983/17 Головуючий у 1 інстанції: Подзіров А.О.
Провадження № 22-ц/802/320/19 Категорія: 29 Доповідач: Матвійчук Л. В.
18 березня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л.В.,
суддів - Бовчалюк З.А., Федонюк С.Ю.,
з участю секретаря - Лимаря Р.С.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача Державної казначейської служби України - Петрунів Т.С.,
представника відповідача головного управління Національної поліції у Волинській області - Забожчук О.В.,
прокурора - Романішиної Т.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, головного управління Національної поліції у Волинській області, прокуратури Волинської області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, спричиненої діями органу досудового розслідування за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2018 року
29 вересня 2017 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що їй на праві власності належить автомобіль Toyota Camry, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. 14 червня 2017 року в період часу з 16 год. 30 хв. по 17 год. 10 хв. слідчим Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області Левчуком Д.Р. в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12017030100000468 від 14 червня 2017 року було проведено огляд вказаного автомобіля. Огляд автомобіля проводився під час розташування його перед приміщенням Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області, а саме, по вул. Маяковського навпроти будинку № 2, з подальшим вилученням автомобіля, накладання на нього арешту та поміщенням на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області. Зі слів свідків та очевидців позивачу стало відомо, що переміщення транспортного засобу з місця його вилучення до майданчику тимчасового тримання Ківерцівського ВП відбувалося силами та засобами працівників поліції, а саме транспортний засіб буксирувався за допомогою гнучкого зчеплення службовим автомобілем працівників поліції у спосіб, коли перемикач автоматичної коробки передач знаходився у положенні «Паркинг», а рух вилученого транспортного засобу здійснювався задньою частиною. Крім того, під час проведення обшуку, не був залучений власник автомобіля, у зв'язку з чим, позивач вважає, що слідчий під час його проведення неправомірно пошкодив дверцята автомобіля для того, що проникнути до нього.
На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що незаконними діями органу досудового розслідування(працівниками поліції) було пошкоджене належне їй на праві власності майно, що завдало матеріальних збитків на загальну суму - 150 000 грн. та моральної шкоди на суму - 50 000 грн.
У заяві від 07 лютого 2018 року представник позивача зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідачів в користь позивача 126 979,95 грн. матеріальної шкоди та 50 000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Волинській області, Прокуратури Волинської області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди спричиненої незаконними діями органу досудового розслідування відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 покликаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У поданому суду прокуратурою Волинської області відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та просить залишити рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2018 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить автомобіль Toyota Camry, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - спірний автомобіль) (а.с. 5).
14 червня 2017 року слідчим Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області Левчуком Д.Р. до ЄРДР за №12017030100000468 від 14 червня 2017 року були внесені відомості про кримінальне правопорушення за попередньою правовою кваліфікацією за ст. 246 КК України «Незаконна порубка лісу».
Згідно фабули кримінального провадження, 14 червня 2017 року близько 13 год. невстановлена особа, діючи умисно перебуваючи у лісовому масиві в кварталі 43 виділу 4 Ківерцівського лісництва ДП «Ківерцівське ЛГ», здійснила незаконну порубку дерева породи дуб діаметром пня 78 см загальною кубомасою 3,98 куб.м., чим спричинила ДП «Ківерцівське ЛГ» збитків на суму 19 167,73 грн. (а.с. 6).
З протоколу огляду місця події від 14 червня 2017 року встановлено, що первинний огляд автомобіля, без проникнення у нього, здійснювався перед будівлею Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області. При первинному огляді 14 червня 2017 року був присутній ОСОБА_6, який керував транспортним засобом на момент його затримання працівниками поліції. В результаті огляду, 14 червня 2017 року автомобіль був вилучений та поміщений на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів Ківерцівського ВП (а.с. 8-9).
14 червня 2017 року спірний автомобіль постановою слідчого визнаний речовим доказом (а.с. 42).
Ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 червня 2017 року у справі №158/1523/17 на спірний автомобіль накладено арешт шляхом позбавлення можливості його відчужувати, розпоряджатися будь-яким чином (а.с. 107-108).
Ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 червня 2017 року у справі №158/1520/17 надано слідчому дозвіл на проведення обшуку спірного автомобіля (а.с. 111-112).
15 червня 2017 року, на підставі ухвали слідчого судді був проведений обшук автомобіля за адресою м. Ківерці, вул. Залізнична, 52 (перед будівлею Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області). В ході проведення обшуку було виявлено та вилучено ряд речей, які мають значення для кримінального провадження (а.с. 109-110).
Про проведення обшуку був проінформований законний володілець майна (особа, яка на відповідній правовій підставі керувала транспортним засобом та мала при собі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) ОСОБА_6, за його мобільним телефоном НОМЕР_2 (а.с.119).
В подальшому, ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 червня 2017 року у справі №158/2516/17 частково скасовано арешт на спірний автомобіль в частині заборони його користування, заливши заборону його відчуження та розпорядження (а.с. 99-100).
Фактично автомобіль повернутий позивачу 02 листопада 2017 року, що підтверджується відповідними розписками (а.с. 101, 103).
Відповідно до висновку експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 28 листопада 2017 року № 420 на момент експертного огляду робоча гальмова система, ходова частина та система рульового керування автомобіля Toyota Camry HYBRID р.н. знак НОМЕР_1 знаходилися в працездатному стані(а.с. 46-48).
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
За змістом частин 6, 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Враховуючи зміст вищевказаних норм ЦК України у цьому виді деліктних зобов'язань необхідно довести як наявність шкоди так і її заподіяння, причинний зв'язок внаслідок протиправного рішення дії або бездіяльності конкретно визначеної посадової особи.
Вказані позивачем обставини не вказують на наявність в діях працівників органів поліції ознак заподіяння йому майнової та (або) моральної шкоди, відповідальність, за яку повинна нести держава.
Матеріали цивільної справи не містять доказів того, що дії слідчого який проводив досудове слідство та прокурора, який здійснював процесуальний нагляд за слідством були визнані неправомірними.
З огляду на викладене, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, відповідно до вимог статей 12 ЦПК України, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, обґрунтовано виходив із того, що позивач не довела належними та допустимими доказами неправомірності дій посадових осіб Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області стосовно факту проведення обшуку в автомобілі, причинного зв'язку між неправомірними діями працівників поліції щодо буксирування транспортного засобу та наявними пошкодженнями двигуна, неправомірної бездіяльності під час зберігання автомобіля на майданчику тимчасового зберігання автомобіля.
Таким чином, позивачем не доведено наявність шкоди та вини відповідачів у заподіянні шкоди, як і причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та діями відповідачів.
Доводи апеляційної скарги, про проведення обшуку всупереч вимогам ст.236 КПК України та умисне пошкодження транспортного засобу внаслідок таких дій, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Необхідною підставою для притягнення державного органу до відповідальності у вигляді стягнення шкоди (ст. 1174 ЦК) є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
При цьому існує законодавчо визначений механізм контролю за законністю прийнятих процесуальних рішень відповідною посадовою особою органу досудового слідства при здійсненні кримінального провадження. Заінтересована особа має право в порядку, передбаченому КПК України звернутися зі скаргою на процесуальні рішення, дії або бездіяльність уповноваженої особи органу досудового слідства (слідчого), вчинені нею під час кримінального провадження.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) слідчих, вчинених при проведенні досудового слідства у конкретній справі, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями або бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, настає лише при встановленні незаконності дій посадових осіб зазначених органів. Факт неправомірності дій працівників органів досудового слідства на момент розгляду судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування, зокрема відповідним рішенням суду, яке має преюдиційне значення при розгляді справи про відшкодування шкоди.
Однак матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що дії слідчого щодо проведення обшуку є неправомірними.
Доводи позивача, про завдання матеріальної шкоди в сумі 126 979,95 грн. внаслідок буксирування транспортного засобу не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Фактично автомобіль повернутий позивачу 02 листопада 2017 року, що підтверджується відповідними розписками.
Відповідно до висновку експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 28 листопада 2017 року №420 на момент експертного огляду робоча гальмова система, ходова частина та система рульового керування автомобіля Toyota Camry HYBRID р.н. знак НОМЕР_1 знаходилися в працездатному стані.
В свою чергу позивачем надано суду висновок експертного авто товарознавчого дослідження матеріальних збитків від 14 грудня 2017 року (а.с.65-69)
Із вказаного висновку слідує, що огляд транспортного засобу здійснювався 13 листопада 2017 року. Експерт зробив висновок про пошкодження силового агрегата-двигуна через попадання через заливну горловину пастоподібної суміші абразивного походження, яка унеможливила систему змазки двигуна повноцінно працювати, внаслідок чого відбулося механічне зношення підшипників колін вала (шатунних та корінних), критичне зношення робочих поверхонь розподільчих валів та їхніх посадочних місць, в головці блоку циліндрів. Задири на робочих поверхнях колінвала, критичне зношення робочих поверхонь балансувальних валів та їхніх підшипників, задири в шатунах різного ступеня проявлення. Згідно вказаного висновку експерта матеріальний збиток завданий автомобілю становить 126 979,95 грн. (а.с. 69).
Також до висновку експерта був доданий акт технічного стану автомобіля № 19 від 24 листопада 2017 року з якого слідує, що згідно проведеної діагностики та технічного огляду шумність двигуна є наслідком внутрішнього пошкодження двигуна, яке було наслідком виходу з ладу системи змащення (а.с. 75).
Однак, такі висновки не містять вказівок, що пошкодження двигуна могли статися саме внаслідок неналежних дій працівників поліції, а відтак, причинний зв'язок між буксируванням та пошкодженнями двигуна внаслідок цього позивачем належними та допустимими доказами не доведено.
Позивачем на надано належних, допустимих та беззаперечних доказів, які б дали суду підстави констатувати про завдання матеріальної шкоди в сумі 126 979,95 грн. внаслідок буксирування транспортного засобу.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в позові про стягнення матеріальної шкоди, завданої працівниками поліції, відтак висновок суду про відмову в позові в частині стягнення моральної шкоди є правильним та відповідає фактичним обставинам справи.
Ураховуючи зазначене, судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2018 року в даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді