Провадження № 11-кп/803/835/19 Справа № 203/393/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 березня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника- адвоката ОСОБА_9 ,
потерпілої ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі апеляційного суду, кримінальне провадження за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , першого заступника прокурора області ОСОБА_11 та прокурора Дніпровської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_12 на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2018 року, стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 -
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іванівка, Кобеляцького району Полтавської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 22.07.2008 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 185, ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України до двох років шести місяців позбавлення волі, з іспитовим строком на один рік,
- 10.03.2009 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України до 2 років та восьми місяців позбавлення волі, 30.09.2011 року Бабушкінскьим районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст. 309 КК України до одного року позбавлення волі, з іспитовим строком на один рік,
- 23.02.2018 року Бабушкінським районним судом за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року та 6 місяців позбавлення волі,
визнано винуватим та засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання:
- за ч.2 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- зач.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів,шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання зазначеним покаранням покарання, призначеного вироком Бабушкінського районного суду від 23.02.2018 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вирокомБабушкінського районного суду від 23.02.2018 року, остаточно призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Міру запобіжного ОСОБА_13 , до набрання вироком законної сили, залишено у виді тримання під вартою.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави в рахунок відшкодування процесуальних витрат на залучення експерта в розмірі 286 гривень.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ухвалено обраховувати з 13 травня 2018 року.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Коломна-Миколаївка, Васильковського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого:
- 27.09.2015 року Новомосковським міськрайонним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, 15.12.2017 року звільнений за відбуттям строку покарання,
визнано винуватим та засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_8 від відбуття призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_8 , до набрання вироком законної сили, залишено попередню - у вигляді домашнього арешту.
Стягнуто солідарно з обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , на користь держави в рахунок відшкодування процесуальних витрат на залучення експерта в розмірі 1716 гривень.
Цивільний позов ПАТ «Укртелеком» до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення 51143,35 гривень, залишено без розгляду, роз'яснено право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Арешт, накладений ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2018 року на майно, яке вилучено в ході огляду 13.05.2018 року, - скасовано.
Вирішено долю речових доказів.
Вказаним вироком ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , визнано винуватими та засуджено за те, що приблизно о 06:00 годині 03.10.2017 року, ОСОБА_7 , знаходячись біля паркувального майданчику, розташованого за адресою: м. Дніпро, проспект О.Поля, №104, визначив автомобіль марки «КІА SORENTO», р/н НОМЕР_1 , як об'єкт свого злочинного посягання, переліз через паркан даного майданчику та підійшовши до зазначеного автомобілю, за допомогою викрутки пошкодив водійські двері, проник у середину та діючи умисно, таємно, повторно, здійснив крадіжку автомагнітоли марки «Prology MCT-410U», після чого покинув місце злочину та у подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 1082 гривень 95 копійок.
Близько 05 години 40 хвилин 19.10.2017 року, ОСОБА_7 , знаходячись біля будинку № 59 по пр. О. Поля у м. Дніпро, шляхом пошкодження бокового вікна автомобіля проник у середину, звідки здійснив крадіжку двох комплектів накидних ключів та покинув місце злочину, чим спричинив потерпілому ОСОБА_14 матеріальну шкоду на загальну суму 1066 гривень 80 копійок.
Також, близько 06 годині 00 хвилин 30.10.2017 року, ОСОБА_7 , знаходячись біля будинку № 100 по вул. Русанівській у м. Дніпро, шляхом пошкодження замку на багажнику автомобіля “ВАЗ-2105” р/н НОМЕР_2 ,проник у середину, звідки викрав болгарку марки «STERN», спричинивши потерпілому ОСОБА_15 матеріальну шкоду в розмірі 1027 гривень 66 копійок.
О 09.00 годині 02.05.2018 року, ОСОБА_7 , знаходячись поблизу зупинки громадського транспорту біля будинку №1 на пл. Вокзальній у м. Дніпро, побачивши поліетиленовий пакет, у якому знаходилась камера відеонагляду марки «EVIX» моделі «BTS-C310», що належить ОСОБА_16 , здійснив крадіжку вказаного майна, спричинивши ОСОБА_16 матеріальну шкоду на сумму 428 гривень.
О 14.00 годині 04.05.2018 року, ОСОБА_7 , знаходячись на зупинці громадського транспорту, неподалік міської лікарні №16 за адресою: м. Дніпро, просп. Б. Хмельницького, 19, з поліетиленового пакету, здійснив крадіжку електролобзика марки «Powertec». В результаті спричинив ОСОБА_17 , матеріальну шкоду в розмірі 880 гривень.
О 11:00 годині 09.05.2018 року, ОСОБА_7 , знаходячись біля кіоску з продажу мобільних телефонів за адресою: м. Дніпро, площа Старомостова, 1, здійснив крадіжку перфоратора марки «TIP WERKZEUGE», спричинивши потерпілій ОСОБА_18 матеріальну шкоду в розмірі 665 гривень.
Приблизно о 02:00 годині13.05.2018 року, ОСОБА_7 , вступивши в злочинну змову з ОСОБА_8 , за попередньою змовою осіб, повторно, розподіливши між собою ролі для вчинення злочину, приїхали на автомобілі марки «ЗАЗ 110307», р/н НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_8 , до будинку № 72 по пр. О.Поля у м. Дніпро, до міського колектору діючої лінії зв'язку. Після чого ОСОБА_7 , шляхом відсунення кришки, проник до колектору, а ОСОБА_8 , наїхав колесом автомобіля на поверхню отвору міського колектору, в якому на той час перебував ОСОБА_7 , тим самим приховав незаконні дії останнього. Далі ОСОБА_7 за допомогою ножа, відрізав фрагмент кабелю телефонного зв'язку типу ТПП 400*2*0,4, загальною довжиною 3,0 метри, що належить ПАТ «Укртелеком», здійснив його очистку від гумової обмотки чорного кольору, спричинивши ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду у розмірі 615 гривен 30 копійок.
Однак, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 , виконавши усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, не змогли довести свій злочин до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були помічені працівниками УПП ГУНП в Дніпропетровській області.
В апеляційних скаргах:
- захисник ОСОБА_9 просить вирок щодо ОСОБА_7 , в частині призначення покарання, - змінити, шляхом його пом'якшення, та призначити підзахисному покарання за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч.2 ст.15 ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення зазначеним покаранням покарання, яке призначене вироком Бабушкінського районного суду від 23 лютого 2018 року, остаточно призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Згідно ч.1 ст. 71 КК України, до призначеного покарання за цим вироком, частково, у вигляді 1 місяця позбавлення волі приєднати невідбуте ОСОБА_7 покарання за вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23 лютого 2018 року, остаточно призначивши ОСОБА_7 до відбування покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою залишити без змін, до набрання вироком суду законної сили.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_7 суд залишив поза увагою, обставину, що обвинувачений свою вину визнав повністю, щиро розкаявся в скоєному злочині, завірив суд, що більше вчиняти злочини не буде, стане на шлях виправлення.
Зазначає, що ОСОБА_7 за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом не встановлено.
Вважає, що є всі підстави для часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком у вигляді 1 місяця позбавлення волі.
- прокурор ОСОБА_11 просить вирок змінити в частині призначення покарання ОСОБА_7 , виключити з вироку рішення про призначення останньому покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України, як зайве.
Вважати ОСОБА_7 засудженим:
- за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки,
- за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23.02.2018 року, та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Прокурор зазначає, що згідно ч.4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку,- покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах першій- третій цієї статті.
Вказує, що оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні 6 епізодів таємного викрадення чужого майна (крадіжці) скоєних повторно, які він вчинив як до ухвалення попереднього вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2018 року, так і після постановлення цього вироку.
На його думку, у зв'язку з цим, не може бути призначено окреме покарання, оскільки вказані злочинні діяння охоплюються єдиною кваліфікацією за ч.2 ст.185 КК України.
Злочин передбачений ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, обвинувачений вчинив 13.05.2018 року, тобто після постановлення вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2018 року.
Однак, суд першої інстанції, на його думку, в порушення зазначених вимог закону, призначив ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів, застосувавши положення ч.4 ст.70 КК України, що призвело до неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
- прокурор ОСОБА_12 просить вирок скасувати в частині призначеного покарання ОСОБА_8 , у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого у зв'язку із його м'якістю. Ухвалити свій вирок, яким засудити ОСОБА_8 до покарання за ч.3 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вказує, що ОСОБА_8 раніше неодноразово засуджений за злочини різних ступенів тяжкості. Звільнившись 15.12.2017 з місць позбавлення волі, 13.05.2018 року знову вчинив замах на крадіжку майна ПАТ «Укртелеком», що, на думку апелянта, свідчить про наявність у ОСОБА_8 стійких позицій на скоєння злочинів, та існування ризиків вчинення ним в подальшому інших кримінальних правопорушень.
Зазначає, що засуджений ОСОБА_8 веде антисоціальний спосіб життя, не має постійного законного джерела доходу.
За таких обставин, вважає, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_8 та його особі.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинувачених та захисника, які підтримали апеляційній вимоги сторони захисту та просили їх задовольнити, а апеляційні скарги прокурорів - залишити без задоволення, думку прокурора, яка підтримала вимоги апеляційних скарг сторони обвинувачення, просила їх задовольнити, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації їх дій, є вірними та ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності, і які ніким з учасників судового розгляду не оскаржуються.
Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Як убачається з вироку, при обранні обвинуваченому ОСОБА_7 виду та міри покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, кількість епізодів злочинної діяльності, дані про особу ОСОБА_7 який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, його відношення до скоєного - щире каяття, яке суд відніс до обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, та відсутність обставин, що його обтяжують.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обвинувачений ОСОБА_7 , будучи особою раніше судимою, висновків для себе не зробив, вчинив нові корисні злочини, а тому його виправлення не можливе без ізоляції від суспільства.
За таких підстав доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 про те, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання, є занадто суворим та не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі, - є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Як видно з вироку, при обранні виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, ролі обвинуваченого при скоєнні злочину, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше судимий за скоєння корисливих злочинів, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо. Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , суд врахував щире каяття. Обставин, що обтяжують його покарання судом не встановлено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та відповідає вимогам ст.ст. 65-67 КК України, а призначене судом першої покарання у відповідності до ст. 50 КК України є необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та для запобігання вчиненню ними нових злочинів.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо призначення судом обвинуваченому ОСОБА_8 занадто м'якого покарання, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення виходячи з наступного.
Як вбачається з вироку, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції врахував обставини, на які посилається прокурор в своїй апеляційній скарзі, а саме, обставини вчинення злочину, його суспільну небезпеку, також дані про особу ОСОБА_8 , який раніше судимий, в тому числі, і за вчинення умисних корисливих злочинів та те, що він знову вчинив новий умисний корисливий злочин.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_8 скоїв замах на скоєння крадіжки, розмір викраденого майна є невеликим. В апеляційному суді ОСОБА_8 зазначив, що щиросердно розкаявся у скоєному, пообіцяв, що більше не скоюватиме крадіжок, зазначив, що працевлаштований неофіційно на будівництві,перебуває у цивільному шлюбі, утримує родину, порушень після скоєння крадіжки не допускав.
Враховуючи викладене, та виходячи з вимог ст.ст. 60,65 КК України, та рішення Європейського суду з прав людини у справі “Скополла проти Італії” від 17.09.2009 року, де суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним, колегія суддів вважає справедливим, рішення суду першої інстанції щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , із застосуванням вимог ст.ст. 75, 76 КК України.
Підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та для призначення ОСОБА_8 реального виду покарання, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
Колегія суддів перевірила і доводи прокурора щодо застосування районним судом до ОСОБА_7 вимог ст. 70 КК України, якою встановлено порядок призначення покарання за сукупністю злочинів.
Згідно ч. 4 ст.70 КК України, за правилами, передбаченими в ч.ч.1-3 цієї статті призначається покарання, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком за правилами передбаченими в ст.72 цього Кодексу.
Відповідно до ст.33 КК України та роз'яснень, які містяться у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання за сукупністю злочинів (ст.70 КК України) застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. За цими ж правилами призначається покарання і в разі вчинення особою діянь, частина яких кваліфікується як закінчений злочин, а решта - як готування до злочину чи замах на нього. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК України, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у абз.2 п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.06.2010 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо злочини, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу злочину (наприклад, три крадіжки, поєднані з проникненням у житло, п'ять розбоїв, вчинених організованою групою, тощо), їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК. У таких випадках повторність злочинів повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних злочинів.
Як вбачається з матеріалів провадження, вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2018 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні шести епізодів таємного викрадення чужого майна (крадіжці) скоєних повторно, які він вчинив як до ухвалення попереднього вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2018 року, а саме 03.10.2017 року, 19.10.2017 року та 30.10.2017 року (ч.2 ст.185 КК України), так і після постановлення цього вироку, тобто в період невідбутого покарання, а саме, 02.05.2018 року, 04.05.2018 року, 09.05.2018 року (ч.2 ст.185 КК України). Тому, за ними не може бути призначено окреме покарання, оскільки вказані злочинні діяння охоплюються єдиною кваліфікацією за ч.2 ст.185 КК України.
Злочин передбачений ч.2 ст.15 ч.З ст.185 КК України, ОСОБА_7 вчинив 13.05.2018 року, тобто після постановлення вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2018 року.
Однак, суд першої інстанції в порушення зазначених вимог Закоку, призначив ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів, застосував положення ч.4 ст.70 КК України, що призвело до неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.409 КПК України, підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з вимогами п.3 ч.1 ст.413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою зміну судового рішення, вважається неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_11 підлягає задоволенню, а вирок щодо ОСОБА_7 , в частині призначення йому покарання, зміні:
ОСОБА_7 слід вважати засудженим за скоєння вказаних вище крадіжок, з застосування вимог ч.1 ст. 70 та ч.1 ст. 71 КК України,відповідно, а посилання у вироку суду на призначення ОСОБА_7 покарання з застосуванням ч.4 ст. 70 КК України, слід виключити, на підставі ч.1 ст. 413 КПК України, адже суд застосував Закон, який не підлягає застосуванню.
В решті даний вирок слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,413,419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора Дніпровської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_12 , - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_11 , - задовольнити.
Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2018 року, в частині призначення покарання ОСОБА_7 , - змінити.
Виключити з резолютивної частини вироку посилання суду на застосування до ОСОБА_7 ч.4 ст. 70 КК України.
Вважати ОСОБА_7 засудженим:
- за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки,
- за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважати його засудженим до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання, призначеного за цим вироком, шляхом часткового приєднання
невідбутої частини покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2018 року, та остаточно вважати його засудженим до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 426 КПК України до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_7 , який тримається під вартою, у той же строк, з моменту отримання ним копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4